Справа № 206/4163/19
Провадження (1-кп/199/469/19)
01.08.2019 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів: - ОСОБА_2
- ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4 ,
за участю сторін:
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
потерпілого - ОСОБА_7
потерпілої - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро кримінальне провадження №12019040700000480, внесеного до ЄРДР 05.05.2019 року, відносно ОСОБА_9 ,
30.07.2019 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська з Дніпровського апеляційного суду після визначення підсудності надійшов направлений порядку п.3 ч.2 ст.283 КПК України обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019040700000480 від 05.05.2019 року відносно ОСОБА_9 за ст.ст.15 ч.2, 115 ч.2 п.1) КК України. На досудовому розслідуванні до обвинуваченого було обрано запобіжний захід - тримання під вартою, строком дії до 05.08.2019 року.
В підготовчому судовому засіданні всі учасники судового провадження вважали можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта відносно ОСОБА_9 у відкритому судовому засіданні, викликати в судове засідання учасників процесу.
Прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 на 60 днів, оскільки наявні ризики, передбачені п.п. 1), 3), 4), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України. Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке може бути призначено обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи особливу тяжкість злочину, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, є підстави вважати, що ОСОБА_9 може переховуватися від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. Крім того, знаходячись під загрозою застосування тяжкого покарання, ОСОБА_9 , володіючи відомостями щодо свідків сторони обвинувачення, може вплинути на них. Також прокурор вважає, що, беручи до уваги підвищену суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, є ризик перешкоджання останнім здійсненню кримінального провадження, продовження злочинної діяльності.
Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, вважаючи дане клопотання необґрунтованим, просив суд змінити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав думку свого захисника ОСОБА_6 ..
Зокрема, своє клопотання захисник обґрунтував тим, що ризики, зазначені прокурором у клопотанні, не знайшли свого підтвердження, а ОСОБА_9 повинен бути звільнений з-під варти. Сторона захисту заявляє, що ОСОБА_9 не буде ухилятися від суду та не буде перешкоджати розгляду кримінального провадження.
Прокурор і потерпілі були проти клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт.
Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши зміст обвинувального акта відносно ОСОБА_9 , вважає, що підстав для закриття провадження, передбачених п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, - не має; підстав для повернення обвинувального акта відповідно до вимог п. 3) ч. 3 ст. 314 КПК України - не має; кримінальне провадження підсудне Амур-Нижньодніпровсь-кому районному суду міста Дніпропетровська згідно визначення підсудності апеляційним судом; обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Вирішуючи клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 на 60 днів, а також клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу на домашній арешт, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, а в задоволенні клопотання захисника і обвинуваченого суд вважає необхідним відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, відповідно до змісту обвинувального акта, ОСОБА_9 обвинувачується за ст.ст.15 ч.2,115 ч.2 п.1) КК України, якою передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Даний злочин у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким.
Враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_9 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_9 , у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
За таких обставин суд вважає, що оскільки на цей час ОСОБА_9 продовжує обвинувачуватися у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, враховуючи те, що на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, на який вказує прокурор, продовження застосування обвинуваченому тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практикою ЄСПЛ, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 79 Рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, а також в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Для відмови в звільненні особи з-під варти також слід враховувати і ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968), оскільки він, володіючи відомостями щодо осіб потерпілих, свідків, які ще не допитані, може вплинути на них з метою схилення до зміни показів та відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 3), 4) ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів обвинуваченому.
При продовженні строку дії запобіжного заходу суд також враховує і ту обставину, що протягом перебування ОСОБА_9 в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції відносно останнього не надходило.
Досліджуючи клопотання сторони захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, суд, враховуючи задовільний стан здоров'я обвинуваченого, відомості про його соціальні зв'язки, репутацію обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, вважає, що вказані відомості про особу обвинуваченого в сукупності із обсягом пред'явленого йому обвинувачення та встановленими ризиками, передбаченими п.п. 1), 3), 4) ч. 1 ст. 177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи на цей час не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв'язку з чим клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_9 запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, не визначався, оскільки ОСОБА_9 обвинувачується за ст.ст.15 ч.2,115 ч.2 п.1) КК України.
Керуючись ст.ст. 176-179, 183, 193, 194, 199, 314-316, 331, 369, 371, 372 КПК України, суд,-
1. Призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні №12019040700000480 відносно ОСОБА_9 за ст.ст.15 ч.2,115 ч.2 п.1) КК України, на 07 серпня 2019 року о 11 год. 30 хв. в залі суду за адресою: 49083 м.Дніпро, вул.Новоселівська,9, в яке викликати:
прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1;__________________________
обвинуваченого: ОСОБА_9 (ДУВП №4);___________________________________
захисника: ОСОБА_6 ;_____________________________________________________
потерпілих: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;____________________________________
2. В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 і захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт - відмовити.
3. Задовольнити клопотання прокурора і відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - продовжити на 60 днів, тобто до 29 вересня 2019 року.
4. Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання в частині продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
5. Ухвала набирає чинності негайно та окремому оскарженню не підлягає.
6. В той же час, відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», зважаючи на Рішення Конституційного Суду України у справі № 3-208/2018 (2402/18) від 13.06.2019 за конституційною скаргою ОСОБА_10 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 392 КПК України, учасники судового провадження на ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченому можуть подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.
Судді:_______Є. ОСОБА_11 ;________Ф.М.Сенчишин;_______І.В.Щербина-Почтовик