264/6811/18
2/264/100/2019
"16" липня 2019 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Мирошниченка Ю.М.;
за участю секретаря Конівченко Ю.А.;
позивачки ОСОБА_1 ;
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,
І. Доводи та заперечення сторін.
1. У грудні 2018 року позивачі звернулись до суду з даним позовом. Зазначили, що 11 лютого 2017 року з вини відповідача сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль Ford Focus, власником якого є ОСОБА_5 , внаслідок чого йому завдано збитки на суму 217658,34 грн. Позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму, а також витрати, пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП (800 грн.), зберіганням (620 грн.) та оцінкою пошкодженого автомобіля (1200 грн.). Окрім того, позивачі отримали тілесні ушкодження, вартість лікування ОСОБА_1 склала 4030,59 грн. Діями відповідача позивачам заподіяно моральну шкоду, яку ОСОБА_6 оцінює в 90000 грн., а ОСОБА_7 у 60000 грн.
2. Відповідач позов не визнав, оскільки має страховий поліс, яким передбачена сума страхового відшкодування, заподіюваного життю і здоров'ю в розмірі 200000 грн., та майну в розмірі 100000 грн. Ним виконані всі необхідні дії, передбачені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому підстави для стягнення грошових сум на відшкодування шкоди саме з нього відсутні. Також вважає, що вартість відшкодування за пошкоджений автомобіль є завищеною та не відповідає дійсності.
ІІ. Щодо фактів.
3. Постановою судді апеляційного суду Донецької області від 08 серпня 2018 року закрито провадження у справі № 263/4020/17 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.9-10). При цьому апеляційний суд дійшов висновку про вину Бузлами у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. Зокрема, встановлено, що ОСОБА_3 11 лютого 2019 року о 09 годині 00 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у Центральному районі м. Маріуполя по Запорізькому шосе, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечну швидкість руху на ділянці дороги з двостороннім рухом, що мала місце дві смуги в одному напрямку, виїхав на зустрічну смугу та скоїв зіткнення з автомобілем Ford Focus номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, потерпілі - тілесні ушкодження.
4. ОСОБА_5 є власником автомобіля Ford Focus, номерний знак НОМЕР_2 (а.с.13).
5. 23 лютого 2017 року ОСОБА_5 уклав договір з експертом компанії «Укравтоекспертиза» щодо встановлення вартості матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобіля Ford Focus, номерний знак НОМЕР_2 (а.с.14)
6. Звітом № 52 від 07.03.2017 року визначено, що сума матеріальної шкоди складає 217658,34 грн. (а.с.16-48)
7. Вартість оцінки склала 1200 грн. (а.с.15)
8. Із наданих позивачем чеків убачається, що за стоянку та вантажоперевезення автомобіля Ford Focus, номерний знак НОМЕР_2 сплачено 225 грн., 395 грн., та 800 грн., відповідно (а.с.49).
9. З оглянутого в судовому засідання висновку СМЕ № 216 від 28.02.2017 року відносно ОСОБА_1 встановлено наступне: тілесні ушкодження - закрити черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забита рана в лобній області зліва, синець в лобній області зліва з переходом на верхню повіку лівого ока, з переходом на нижню повіку, синець на спинці носу, верхньому повіці правового ока, внутрішньо-боковій поверхні лівої гомілки, які утворились від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля при ДТП, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
10. Згідно з виписним епікризом ОСОБА_1 з 11.02.2017 по 25.02.2019 року знаходилась на лікуванні в КЗОЗ «ОЛІЛ м. Маріуполя» з діагнозом: струс головного мозку, забійна рана правої лобно-тім'яної ділянки. Забій м'яких тканин голови. Забій правого колінного суглобу, забій лівої кісті (а.с.51)
11. Позивачкою надано копії фіскальних чеків про придбання низки препаратів та товарів медичного призначення (а.с.52-54), при співставленні яких з довідкою лікаря (а.с.96) встановлено, що документально підтверджені витрати на лікування позивачки склали 3805,30 грн.
12. Відповідачем надано розписку ОСОБА_5 про те, що останній отримав від нього на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП 1400 грн. (а.с.83)
13. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 застраховано ПрАТ «СТ «Іллічівське», про що свідчить поліс № АЕ/8854275 від 24.05.2016 року (діє до 23.05.2017 року). Відповідно до вказаного полісу страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю складає 200000 грн., майну - 100000 грн. Розмір франшизи становить 510 грн (а.с.84).
ІІІ. Щодо права.
14. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
15. Згідно зі ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
16. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
17. Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
18. Статтею 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
19. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
20. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
21. Шкодою, заподіяною в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого є, зокрема шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (ст. 28 Закону)
22. Відповідно до статті 30 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
23.Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
24. Відповідно до ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого та моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров я.
25. У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів (ст. 24 Закону).
26. Статтею 26-1 Закону передбачено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
27. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
28. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
29. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи (п.2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»)
IV. Висновки суду.
30. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку.
31. Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
32. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону). Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, де зазначено, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови).
33. У справі, яка розглядається, судом встановлено, що позивачі звертались до страховика відповідача, однак рішення про виплату страхового відшкодування не приймалося, бездіяльність страховика позивачі не оскаржували, та відразу пред'явили вимогу до відповідача. При цьому на роз'яснення суду з цього приводу не зважили, наполягаючи на стягненні заявлених сум саме із заподіювача шкоди, що суперечить наведеним вище законодавчим приписам і є підставою для відмови у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди.
34. У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.
35. Позивачі продали залишки пошкодженого автомобіля, а отже не погодилися з визнанням транспортного засобу фізично знищеним. При цьому фактичні дані щодо дійсної вартості автомобіля після ДТП у справі відсутні. Наданий позивачами звіт № 52 не містить відомостей про вартість транспортного засобу після пошкодження, а тому визначити суму, яку повинен відшкодувати відповідач за винятком ліміту відповідальності страховика неможливо, що позбавляє суд можливості встановити різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (з урахуванням вартості пошкодженого автомобіля) та стягнути її з відповідача.
36. З тих же підстав не підлягають задоволенню вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілої, які за законом має відшкодовувати страховик відповідача, а також вартість експертної оцінки, яка з урахуванням наведеного не має доказового значення у цій справі та крім того не може бути віднесена до виправданих витрат, оскільки вказані витрати також мали бути відшкодовані страховиком відповідача відповідно до статей 23, 24, 30 Закону за умови виконання позивачами вимог 33 вказаного Закону.
37. Обов'язок відповідача відшкодувати розмір франшизи та витрат на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди покривається сумою добровільно сплаченою ним позивачу на відшкодування майнової шкоди.
38. Відшкодування витрат на зберігання транспортного засобу не передбачено законом.
39. Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд виходить з розуміння загальнолюдських цінностей, усвідомлюючи, що участь у дорожньо-транспортній пригоді сама по собі має наслідком психоемоційний стрес, а душевні страждання, пов'язані з ушкодженням здоров'я та пошкодженням майна презюмуються законом.
40. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає з огляду на характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнали позивачі, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та враховує стан здоров'я потерпілих, тяжкість вимушених змін у їх життєвих обставинах, матеріальне становище та вік відповідача, який є пенсіонером.
41. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що розумною та справедливою компенсацію моральної шкоди в даному випадку для ОСОБА_5 буде сума, яка дорівнює 3000 грн., для ОСОБА_1 - 5000 грн.
42. При цьому суд враховує можливість отримання позивачкою від страховика відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка мала складати 190,27 грн. (документально підтверджені витрати на лікування 3805,30 грн. х 5%), а отже з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 4809,73 грн. (5000 грн. - 190, 27 грн.).
43. Позивачем ОСОБА_8 сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн. за позовні вимоги немайнового характеру та 2202,78 грн. за вимоги майнового характеру. Оскільки в задоволенні вимог майнового характеру судом відмовлено, то судові витрати в цій частині покладаються на позивача.
44. Вимоги немайнового характеру ОСОБА_5 задоволено частково (5% від заявленої суми моральної шкоди), то з відповідача на його користь слід стягнути 35,24 грн. (5% *704,80).
45. Загальний відсоток задоволених позовних вимог ОСОБА_5 складає 1,07%. При цьому витрати на правничу допомогу склали 2000 грн., тому з відповідача на його користь підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21,40 грн. (1,07% х 2000 грн.), а загальна сума судових витрат складає 56,64 грн. (35, 24 + 21, 40).
46. Позивачка ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, а тому пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача слід стягнути судовий збір у сумі 37, 64 (5,34% * 704,80) грн.
47. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 23, 979, 999, 1194 ЦК України, ст. ст. 22, 23, 26-1, 28, 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -
1. Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) грн.
3. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 4809,73 (чотири тисячі вісімсот дев'ять) грн. 73 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати у сумі 28, 11 грн.
5. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 56, 52 грн.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Донецького апеляційного суду.
9. Повне судове рішення буде складено 26 липня 2019 року.
Суддя: Ю. М. Мирошниченко