31 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2445/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Захаренка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
08 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-26964-17.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що з моменту державної реєстрації ОСОБА_1 20.11.2017, як фізичної особи - підприємця, він не здійснював підприємницьку діяльність, а тому не має підстав сплачувати єдиний соціальний внесок.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Відповідач, Головне управління ДФС у Полтавській області, з поданим позовом не погодився, надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 згідно ІТС "Податковий блок" перебував на обліку як ФОП в Семенівській ДПІ Лубенського управління ГУ ДФС у Полтавській області з 16.11.2017 року по 29.03.2019 року на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок 3 група ставка 5%. Звітність по ЄСВ за вказаний період не подавалася. Фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України № 2464-VI, визначено платниками єдиного внеску. Обов'язки платників єдиного внеску регламентовано частиною другою статті 6 Закону № 2464, згідно з приписами якої платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органів доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що визначені законодавством. Вказував, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Мінімальна сума єдиного внеску на місяць для фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, у 2018 році складала 819,06 грн. (3723,00 х 22 відсотки). З огляду на зазначене річна сума єдиного внеску за 2018 рік не може становити менше ніж 9828,72 грн. (2457,18 х 4) для фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони перебували на обліку в органах доходів і зборів як платники єдиного внеску календарний рік. Вважає, що органом доходів і зборів проведено розрахунок єдиного внеску та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 № Ф-26964-17 у відповідності до положень чинного законодавства.
Позивач надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій вказував на безпідставність твердження відповідача, що у позивача виник обов'язок сплачувати внесок у мінімальному розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу, оскільки у позивача, як фізичної особи - підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування та не отримував дохід (не здійснював підприємницьку діяльність), не виникало обов'язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі. Внесок нараховується виключно на визначену самостійно суму доходу і обмежений мінімумом і максимумом. Зазначав, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.02.2019, яке надано відповідачем на підтвердження тримання позивачем оскаржуваної вимоги, не може бути належним доказом, оскільки позивач його не отримував та не підписував. Відповідачем не надано доказів що дане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення підтверджує факт відправлення на адресу позивача саме вимоги про сплату боргу, а не будь-якої іншої кореспонденції чи листа.
Представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому стверджував, що незалежно від отримання доходу у позивача виник обов'язок сплачувати внесок у мінімальному розмірі, який встановлено законом.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов та запереченнях на відповідь на відзив.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 16.11.2017 пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, на обліку як платник податків і зборів знаходився у Лубенській ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області.
29.03.2019 державним реєстратором Хорольської міської ради проведено реєстраційні дії "державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням" /а.с. 39-40/.
08 лютого 2019 року ГУ ДФС у Полтавській області здійснило нарахування позивачу боргу зі сплати єдиного внеску, та сформувало й направило ОСОБА_1 вимогу про сплату цього боргу № Ф-26964-17 від 08.02.2019 на суму 9828,72 грн /а.с. 12/.
Вважаючи, що спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню, позивач звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з листопада 2017 року не подавав податкової та іншої звітності, оскільки, як стверджує, не здійснював підприємницьку діяльність, оскільки земельна ділянка, на якій позивач планував здійснювати підприємницьку діяльність, використовувалася сторонніми особами /а.с. 18-24/.
У період з 03.04.2014 по 02.05.2019 року позивач працював і отримував заробітну плату у ПСП "Дружба". Підприємство нараховувало та сплачувало внесок з його заробітної плати /а.с.13/.
29.03.2019 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Приписами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, зазначені платники податків мають обов'язок сплачувати внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку).
До переліку цих платників податків не відносяться фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 7 Закону встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Закон не містить застереження для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу.
Внесок нараховується виключно на визначену самостійно суму доходу і обмежений мінімумом і максимумом.
Отже, у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов'язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі.
Судом встановлено, що в період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності, позивач не займався останньою, оскільки перебував у трудових відносинах з ПСП "Дружба", яке сплачувало внесок з його заробітної плати.
Відповідачем не надано доказів, які б спростовували даний факт, зокрема, отриманих під час проведення перевірки.
Приписами частин 2 та 3 статті 9 Закону встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Отже, контролюючий орган мав право нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі: акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок.
Суд зазначає, що позивач не подавав звітність, відповідач чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно позивача, не витребовувались в позивача та не надавались відповідачеві бухгалтерські та інші документи. Відомості з інтегрованої картки платника внеску та з Реєстру не входять до переліку "інших документів", оскільки не підтверджують суми виплат (доходу).
Такі відомості є підставою призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, котре становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Враховуючи те, що позивач не мав у спірний період обов'язку зі сплати єдиного внеску відповідачем безпідставно сформовано та направлено на адресу ОСОБА_1 спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 року № Ф-26964-17 на загальну суму 9828,72 грн.
Таким чином, вимога ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 року № Ф-26964-17 є протиправною та підлягає скасуванню.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26964-17 від 08 лютого 2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02 серпня 2019 року.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва