справа№1.380.2019.002342
про поновлення пропущеного строку звернення до суду
01 серпня 2019 року зал судових засідань № 11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді А.Г. Гулик
за участю:
секретаря судового засідання Тронки О.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Старенького О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправною та скасування постанови,-
10.05.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , м. Львів, вул.Окружна, буд. 57-А, кв. 207, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2019 № 58680828, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Юлією Андріївною.
Представник позивача подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Заява обґрунтована тим, що 11.04.2019 під час особистого візиту до приватного виконавця Шелінської Ю.А. позивач отримав оскаржену постанову. Позивач 22.04.2019 звернувся до суду з відповідним позовом, проте ухвалою від 02.05.2019 суд повернув позовну заяву. Вказану ухвалу суду позивач не отримував, а про її наявність позивачу стало відомо з інформаційного порталу «Судова влада». Позивач вважає, що оскільки він звернувся до суду вперше в межах строків звернення до суду, тому, на його думку, такі строки не пропущені та підлягають поновленню.
Представник відповідача та відповідач заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду підтримали.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, до суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.
Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечила, подала заяву про розгляд справи без її участі.
Заслухавши пояснення відповідача та представника відповідача, розглянувши заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи вказаним Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст. 287 КАС України позовну заяву про оскарження рішення, дій чи бездіяльності приватного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли вказаним Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається з матеріалів справи позивач отримав оскаржену постанову 11.04.2019. Вказана обставина визнана сторонами в судовому засіданні.
Проте, до суду позивач звернувся лише 10.05.2019, тобто з пропуском встановленого 10-денного строку для оскарження.
Оцінюючи поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд встановив наступне.
22.04.2019 позивач вперше звернувся до суду з позовом про оскарження постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2019, тобто в межах 10-денного строку оскарження постанови.
Ухвалою від 02.05.2019 у справі №1.380.2019.002138 суд повернув позовну заяву.
При ознайомленні із матеріалами справи №1.380.2019.002138 суд встановив, що в матеріалах справи міститься супровідний лист від 06.05.2019 про направлення позивачу копії ухвали суду. Тобто, раніше 06.05.2019 позивач не міг отримати копію ухвали суду про повернення позовної заяви. Інших доказів, з яких можна було б встановити дату отримання позивачем копії ухвали про повернення позовної заяви суд не здобув.
Тому, суд погоджується з аргументами позивача про те, що копії ухвали суду про повернення позовної заяви він не отримував.
10.05.2019 позивач повторно звернувся до суду з позовом про оскарження постанови відповідача від 21.03.2019.
Оцінюючи вказані обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач після отримання постанови відповідача вчиняв логічні та послідовні дії, спрямовані на оскарження такої постанови в судовому порядку. З моменту звернення до суду 22.04.2019 та до моменту ознайомлення з ухвалою суду від 02.05.2019 про повернення позовної заяви через інформаційний портал «Судова влада» суд вважає, що позивач належним чином реалізував право на судовий захист.
Вказані обставини свідчать про те, що пропуск строку звернення до суду відбувся з незалежних від позивача причин. При цьому, пропуск строку звернення до суду є незначним.
Суд також вважає, що позивач без зайвих зволікань після того як дізнався про повернення позовної заяви, повторно звернувся до суду з тим самим позовом.
Суд при вирішенні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, згідно з якою право на судовий захист, є важливішим, ніж встановлені державою процесуальні особливості реалізації ним цього права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Іліан проти Туреччини» наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 вказано, що регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту. Європейський суд підкреслює, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист.
Окрім цього, у рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Таким чином, суд вважає, що причини пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни про визнання протиправною та скасування постанови є поважними, а тому пропущений процесуальний строк звернення до суду необхідно поновити.
З врахуванням викладеного, заяву позивача про поновлення пропущеного процесуального строку необхідно задовольнити.
Керуючись ст.ст. 240, 243, 248 КАС України, суд, -
заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задовольнити.
Поновити пропущений строк звернення до суду ОСОБА_2 в адміністративній справі за її позовом до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.
Суддя А.Г. Гулик