Іменем України
02 серпня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3092/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови від 02 липня 2019 року № ВП 59020985 про стягнення штрафу у розмірі 10200,00 грн,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває адміністративна справа за позовом Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - позивач) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 02 липня 2019 року про накладення на Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області штрафу у розмірі 10200,00 грн за невиконання виконавчого листа № 360/3851/18, виданого Луганським окружним адміністративним судом 10 квітня 2019 року, у виконавчому провадженні ВП № 59020985.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 липня 2019 року ним отримано постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 02 липня 2019 року ВП № 59020985, якою на Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області накладено штраф у розмірі 10200,00 грн. Позивач не погоджується з зазначеною постановою, вважає її безпідставною та незаконною, такою, що винесена з порушенням норм діючого законодавства та підлягає скасуванню.
У мотивувальній частині постанови про накладення штрафу державний виконавець зазначив, що станом на 02 липня 2019 року боржником рішення суду не виконано. Враховуючи зазначене, керуючись статтями 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, державним виконавцем за невиконання рішення суду прийнято постанову про накладення штрафу та встановлено новий строк для виконання рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Позивач вважає, що державним виконавцем неправильно застосовані положення Закону України “Про виконавче провадження”. Так, частинами першою, другою статті 63 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 Закону України “Про виконавче провадження”, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, передбачена статтею 75 Закону України “Про виконавче провадження”. Відповідно до цієї норми в разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Державним виконавцем не перевірено виконання управлінням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року у справі № 360/3851/18.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області 03 травня 2019 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 5920985, у якій визначено, що боржник має виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. 15 травня 2019 року позивач листом за № 9648/08 повідомив відповідача про те, що на виконання рішення від 18 січня 2019 року у справі № 360/3851/18 ним 18 квітня 2019 року прийнято рішення за № 238 “Про проведення перерахунку та виплату заборгованості щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до рішення суду”. Зазначеним рішенням позивачем здійснено ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2018 року та з 01 серпня 2018 року та вирішено виплатити заборгованість, яка утворилась з 01 січня 2018 року по день виконання рішення суду.
Рішення позивача від 18 квітня 2019 року направлено ОСОБА_1 за місцем його фактичного проживання/перебування листом від 19 квітня 2019 року за № 789/03.2-31К. У квітні 2019 року позивачем проведено ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2018 року та з 01 серпня 2018 року у розмірі 39365,37 грн. З урахуванням того, що управління здійснює нарахування у поточному місяці на майбутній, у квітні 2019 року ОСОБА_1 нараховано на виплату у травні 2019 року 39365,37 грн та поточне щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за травень 2019 року в сумі 48496,41 грн на рахунок, відкритий у ПАТ “Державний ощадний банк”. Заявку на фінансування виплати включено до потреби у фінансуванні пенсійних виплат на травень 2019 року.
Також позивач зазначив, що механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках визначено Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.
Пунктом 1 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662), визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.
Відповідно до пункту 3 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662), виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються: між уповноваженими банками та органами Пенсійного фонду, а у разі централізованого нарахування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та органами Пенсійного фонду, у разі централізованого фінансування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві.
Згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 2018 року № 27-1 “Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році” з 01 січня 2019 року фінансування пенсійних виплат здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду України, тобто фінансування пенсійних виплат в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснюється Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області. Договори з публічним акціонерним товариством “Укрпошта” та уповноваженими банками на виплату і доставку пенсій на 2019 рік Рубіжанським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області не укладались.
13 червня 2019 року позивач листом за № 1698/03.2-31К звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з приводу виділення додаткових асигнувань на виконання рішення суду у справі № 360/3852/18. Відповіді на лист позивачем не отримано.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області листом від 05 липня 2019 року № 10311/02-04 направило позивачу лист Пенсійного фонду України від 27 червня 2019 року за № 15351/11, яким Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області повідомлено про необхідність виплатити доплати по перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці судді ОСОБА_1 у поточний період.
12 липня 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області ОСОБА_1 профінансовано виплату доплати по перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 серпня 2018 року по 31 січня 2019 року в сумі 20280 грн 15 коп. Заборгованості з виплати доплати по перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 12 липня 2019 року немає.
З урахуванням викладеного позивач вважає, що постанова від 02 липня 2019 року ВП № 59020985 про накладення штрафу підлягає скасуванню.
Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області адміністративний позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву від 01 серпня 2019 року за № 5271, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити за необґрунтованістю (арк. спр. 49-53). Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 03 травня 2019 року на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшов виконавчий лист, виданий Луганським окружним адміністративним судом у справі № 360/3851/18, про зобов'язання Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 серпня 2018 року по день виконання рішення з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
03 травня 2019 року державним виконавцем, керуючись вимогами статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
На адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшла відповідь від боржника, з якої встановлено, що рішення суду не виконано. Відсутність фінансування скаржника не доведена документально, не надано доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання фінансування для виконання судового рішення на момент накладення штрафу на боржника.
03 червня 2019 року державним виконавцем відповідно до статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн.
Станом на 02 липня 2019 року боржником рішення суду не виконано.
02 липня 2019 року державним виконавцем, відповідно до статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200,00 грн.
Таким чином, відсутність фінансування Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області не доведено документально, не надано доказів вчинення будь-яких дій на отримання фінансування для виконання судового рішення на момент накладення штрафу на боржника.
Відповідач зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базуєтеся на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону. Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно з частиною першою статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону України “Про виконавче провадження”, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом України “Про виконавче провадження”. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Абзацом другим пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, визначено, що управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 3, 5, 8 пункту 4 вказаного Положення).
Таким чином, резюмує відповідач, позивачем не було вжито всіх можливих та необхідних заходів для виконання судового рішення в повному обсязі. Відсутність коштів у скаржника не доводить поважність причин невиконання судового рішення.
Отже, дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області є правомірними, а оскаржувана постанова не підлягає скасуванню відповідно до норм Закону України “Про виконавче провадження”.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що жодних законних підстав для задоволення позову не існує.
Ухвалою суду від 22 липня 2019 року позовну заяву Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви (арк. спр. 25-26).
Ухвалою від 31 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 серпня 2019 року о 10 год. 00 хв. (арк. спр. 1-3).
Представники сторін у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином (арк. спр. 32, 33, 35-36, 37). Позивач в позовній заяві та заяві від 29 липня 2019 року № 14188/08 про усунення недоліків просив розглянути справу за відсутності його представника (арк. спр. 4-9, 28), відповідач у відзиві на позовну заяву від 01 серпня 2019 року № 5271 просив розглянути справу за відсутності його представника (арк. спр. 49-53).
Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (частина друга статті 268 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки сторони про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року у справі № 360/3851/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю (арк. спр. 38-41):
- визнано протиправною бездіяльність Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не здійснення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2018 року на підставі довідки апеляційного суду Луганської області від 06 серпня 2018 року № 5/1152/2018;
- зобов'язано Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року, в розмірі 90 % від суддівської винагороди, відповідно до довідки апеляційного суду Луганської області від 06 серпня 2018 року № 5/1152/2018 та виплатити заборгованість, що утворилась за період з 01 січня 2018 року по день виконання рішення, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період;
- визнано протиправною бездіяльність Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2018 року по день виконання рішення з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період;
- зобов'язано Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 серпня 2018 року по день виконання рішення з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період;
- стягнуто з Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок на користь ОСОБА_1 .
10 квітня 2019 року позивачу за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року у справі № 360/3851/18, яке набрало законної сили 27 березня 2019 року та підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”, видано виконавчий лист про зобов'язання Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 серпня 2018 року по день виконання рішення з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період (арк. спр. 56-57).
На підставі заяви ОСОБА_1 від 03 травня 2019 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 03 травня 2019 року ВП № 59020985 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 10 квітня 2019 року у справі № 360/3851/18, про зобов'язання Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 серпня 2018 року по день виконання рішення з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період (арк. спр. 11, 42-44, 55, 59).
На виконання постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 03 травня 2019 року ВП № 59020985 про відкриття виконавчого провадження Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області листом від 15 травня 2019 року за № 9648/08 «Інформація про добровільне виконання виконавчого листа у справі № 360/3851/18» повідомило, що на виконання рішення суду боржником прийнято рішення від 18 квітня 2019 року № 238 «Про проведення перерахунку та виплату заборгованості щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до рішення суду», згідно з яким у квітні 2019 року здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці стягувача за період з 01 січня 2018 року по день виконання рішення суду у розмірі 39365,17 грн, який нарахований на виплату у травні 2019 року. Виплата буде проведена після фінансування Пенсійним фондом України. Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 2018 року № 27-1 «Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році» фінансування пенсійних виплат здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду України в областях (арк. спр. 60-67).
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 03 червня 2019 року ВП № 59020985 за невиконання рішення суду на Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області на підставі статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” накладено штраф у розмірі 5100,00 грн (арк. спр. 42-44, 69).
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 02 липня 2019 року ВП № 59020985 за невиконання рішення суду на Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області на підставі статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” накладено штраф у розмірі 10200,00 грн (арк. спр. 42-44, 71).
На виконання рішення суду у справі № 360/3581/18 Рубіжанським об'єднаним управління Пенсійного фонду України Луганської області прийнято рішення від 18 квітня 2019 року № 238, яким вирішено здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці з 01 січня 2018 року та виплатити заборгованість, яка утворилась за період з 01 січня 2018 року по день виконання рішення; виплатити заборгованість, яка утворилась за період з 01 серпня 2018 року по день виконання рішення, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період (арк. спр. 14, 65).
Відповідно до довідки від 15 травня 2019 року б/н про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року по 31 травня 2019 року нараховано суму доплати з пенсії в загальній сумі 39365,37 грн, а саме за період січень-лютий 2018 року в місячному розмірі 5300,07 грн, за період березень-вересень 2018 року в місячному розмірі 2726,46 грн та за січень 2019 року у розмірі 39365,37 грн (арк. спр. 67).
13 червня 2019 року Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області звернулось до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з листом за № 1699/03.2-18 щодо виділення фінансування на виконання рішення суду у справі № 360/3851/18 для виплати пенсії ОСОБА_1 (арк. спр. 16).
Листом від 05 липня 2019 року за № 10311/02-04 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області направило на адресу позивача лист Пенсійного фонду України від 27 червня 2019 року за № 15351/Б-11, відповідно до якого Пенсійний фонд України повідомив Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про необхідність виплатити ОСОБА_1 доплату до перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 січня 2018 року по 30 вересня 2018 року та з 01 січня 2019 року по 31 січня 2019 року у плановий виплатний період (арк. спр. 17, 18).
Відповідно до довідки від 08 липня 2019 року б/н про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2018 року по 31 липня 2019 року стягувачу невиплачено доплату з пенсії у загальному розмірі 20280,15 грн, а саме за серпень 2018 року в сумі 2726,46 грн, за вересень 2018 року в сумі 2726,46 грн та січень 2019 року в сумі 14827,23 грн (арк. спр. 21).
Отже, невиплаченою є доплата з пенсії ОСОБА_1 за період серпень-вересень 2018 року та січень 2019 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 360/2605/19, яке набрало законної сили 30 липня 2019 року, позов Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задоволено повністю (арк. спр. 45-47):
- визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 03 червня 2019 року ВП № 59020985 про накладення на Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області штрафу у розмірі 5100,00 грн;
- стягнуто на користь Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Луганській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404, у відповідній редакції).
За визначенням статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону № 1404).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункти 1, 3, 16 частини другої статті 18 Закону № 1404).
Стаття 26 Закону № 1404 визначає початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404 виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 75 Закону № 1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Судом встановлено, що Рубіжанським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області рішення суду у справі № 360/3851/18 у встановлений державним виконавцем строк не виконано.
Твердження позивача, що на час винесення постанови про накладення штрафу ним рішення суду виконано у визначений державним виконавцем десятиденний строк, судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки без фактичної виплати стягувачу перерахованої суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 серпня 2018 року по 30 вересня 2018 року та за січень 2019 року, доказів здійснення якої не надано ані державному виконавцю, ані суду, рішення суду в цій частині не може вважатися виконаним, а порушене право стягувача на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці у визначеному законом розмірі - відновленим.
Як зазначає позивач, часткове невиконання рішення суду сталося з незалежних від нього причин, а саме через відсутність відповідних бюджетних асигнувань.
Згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до пункту 4 Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (підпункт 3); призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (підпункт 7); забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 8).
Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 71834551).
Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями Рубіжанського ОУПФУ Луганської області, що відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.
Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями позивача, що відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що позовні вимоги до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області є обґрунтованими та їх слід задовольнити повністю.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Із змісту статті 245 КАС України слідує, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
При цьому, одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.
Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
При цьому, вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.
З огляду на положення пунктів 1, 2 частини другої статті 245 КАС України у разі визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із прийняттям державним виконавцем постанови (рішення) про накладення штрафу, суд вважає, що обраний позивачем спосіб судового захисту є достатнім та ефективним у спірних правовідносинах.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, понесені і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 1921,00 грн слід стягнути на користь позивача, який у спірних правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02 серпня 2019 року за № 1005611559 Головне територіальне управління юстиції у Луганській області (ідентифікаційний код 34941884) зареєстровано юридичною особою (арк. спр. 74-76).
Враховуючи те, що Управління державної виконавчої служби є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Луганській області, яке, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 1921,00 грн необхідно стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Луганській області.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, буд. 35 А) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22) про визнання протиправною та скасування постанови від 02 липня 2019 року № ВП 59020985 про стягнення штрафу у розмірі 10200,00 грн задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 02 липня 2019 року ВП № 59020985 про накладення штрафу за невиконання рішення суду на Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області у розмірі 10200,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Луганській області (ідентифікаційний код 34941884, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22) на користь Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, буд. 35 А) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.І. Чернявська