Іменем України
29 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2079/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Секірської А.Г.,
за участю секретаря судового засідання Вакуленку А.В.,
представника позивача - Чернобая С.С., ордер серії АА № 058338 від 11.02.2019;
представника відповідача - Анохіної Г.О., довіреність від 25.01.2019 № 749/9/12-32-10-00-29;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Дюніс» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
25.04.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фермерського господарства «Дюніс» (далі - позивач, ФГ «Дюніс») до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
Ухвалою суду від 02.05.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (т.1 арк.спр. 233).
Позивачем усунуто недоліки позовної заяви (т.1 арк.спр. 234-240).
Ухвалою суду від 17.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, роз'єднано позовні вимоги ФГ «Дюніс» у самостійні провадження, (т.1 арк.спр.230-232).
Ухвалою суду від 20.05.2019 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ФГ «Дюніс» до ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішнень від 12.02.2019 № 0000451412, яким застосовано штраф з акцизного податку на пальне у сумі 73923,11 грн, від 12.02.2019 № 0000461412, яким застосовано штраф з акцизного податку на пальне у сумі 4930 грн (т.1 арк.спр. 1-2).
Уточнений адміністративний позов обґрунтовано тим, що на підставі акта ГУ ДФС у Луганській області від 24.01.2019 № 50/12-32-14-12/31757678 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає протиправними з огляду на таке.
Як вбачається з висновків акта перевірки, платником порушено п.п.212.3 ст.212 ПКУ в частині реалізації пального на суму 73923,11 грн без реєстрації платником акцизного податку та неподання до контролюючого органу податкової декларації з акцизного податку за період з 01.05.2016 по 30.09.2018. На думку контролюючого органу, придбане пальне за період з 01.10.2015 по 15.05.2017 в кількості 3624,81 л на суму 73923,11 грн використовувалось не для власних потреб, а фактично здійснювалась передача права власності або розпорядження третім особам, оскільки згідно пояснень платника бензин до 27.04.2017 використовувався для заправки автомобіля ОСОБА_1 , який надавав транспортні послуги ФГ «Дюніс» в межах господарської діяльності.
На думку податкового органу, ФГ «Дюніс» отримувало сільськогосподарські послуги з використанням спеціалізованої техніки, що належить третім особам, але з використанням паливно - мастильних матеріалів (замовника послуг). Отже, платник податків здійснював передачу пального для заправки техніки, що належить виконавцям, тобто по суті пальне передавалось на підставі договорів про виробництво послуг із сировини замовника (позивача), що у відповідності до п.п.14.1.2.212 п.14.1 ст. 14 ПКУ є реалізацією пального.
За твердженням позивача, податковим органом не взято до уваги, що відповідно до укладених договорів ФГ «Дюніс» отримувало сільськогосподарські послуги з використанням спеціалізованої техніки, що належить третім особам, з використанням паливно - мастильних матеріалів позивача (замовника послуг), а отже операції із заправлення пальним техніки, що належить третім особам (виконавцям), і яке використовується для надання сільськогосподарських послуг замовнику згідно договорів, не передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво сировини замовника, а тому не є операціями з реалізації пального.
Тобто, ФГ «Дюніс» не здійснював реалізацію пального, а лише заправляв сільськогосподарську техніку пальним, яка виконувала роботи для ФГ «Дюніс».
Відповідно до укладених договорів про надання сільськогосподарських послуг ФГ «Дюніс» отримувало сільськогосподарські послуги з використанням спеціалізованої техніки, що належить третім особам, з використаннням паливно - мастильних матеріалів (замовника послуг), тобто в порядку статті 840 ЦК України - виконання робіт з матеріалу замовника, яке не переходить у власність підрядника. Так, умовами договорів передбачено, що замовник ФГ «Дюніс» здійснює заправку паливно - мастильними матеріалами техніки виконавця, що надає послуги, передбачені договорами. Такі паливно - мастильні матеріали повинні бути використані виконавцем лише для надання послуг замовнику згідно договорів, залишок невикористаних паливно - мастильних матеріалів повертається замовнику. Господарська операція не передбачає переходу до виконавця права власності або права розпорядження такими паливно - мастильними матеріалами.
Отже, на думку позивача, операції із заправлення пальним техніки, що належить третім особам (виконавцям), і яке використовується лише для надання сільськогосподарських послуг замовнику згідно договорів, не передбачають переходу права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника, тому не є операціями з реалізації пального.
На підставі викладеного позивач вважає, що не є платником акцизу та не зобов'язаний подавати акцизну декларацію за період з 01.05.2016 по 30.09.2018, та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.02.2019 № 0000451412, яким застосовано штраф з акцизного податку на пальне у сумі 73923,11 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.02.2019 № 0000461412, яким застосовано штраф з акцизного податку на пальне у сумі 4930 грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові та відповіді на відзив від 01.07.2019 за вх. № 34584/2019 (т.2 арк.спр. 76-77). Зокрема, зазначив, що податковий орган дійшов помилкового висновку про реалізацію позивачем пального без відповідної реєстрації. Взагалі не взято до уваги, що відповідно до укладених договорів ФГ «Дюніс» отримувало сільськогосподарські послуги з використанням спеціалізованої техніки, що належить третім особам, з використанням паливно - мастильних матеріалів позивача (замовника послуг), а також неправильно трактуються категорії «права власності» та «права розпорядження». За умовами договорів передбачено, що замовник ФГ «Дюніс» здійснює заправку паливно - мастильними матеріалами техніки виконавця, що надає послуги, передбачені договорами. Такі паливно - мастильні матеріали повинні бути використані виконавцем лише для надання послуг замовнику згідно договорів, залишок невикористаних паливно - мастильних матеріалів повертається замовнику. Також у договорах визначено, що господарська операція не передбачає переходу до виконавця права власності або права розпорядження пальним.
Операції із заправлення пальним техніки, що належить третім особам (виконавцям), і яке використовується лише для надання сільськогосподарських послуг замовнику згідно договорів, не передбачають переходу права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника, тому не є операціями з реалізації пального. Вказана думка підтверджується ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 № 818/1791/16.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві від 10.06.2019 за вх. № 31333/2019 (т.1 арк.спр. 245-251), запереченнях на відповідь на відзив від 16.07.2019 за вх. № 37514/2019 (т.2 арк.спр. 86), доповненнях до відзиву від 23.07.2019 за вх. № 38974/2019 (т.2 арк.спр. 111-112).
Так, зазначила, що за результатами перевірки складено акт від 24.01.2019 № 50/12-32-14-12/31757678, а якому зафіксовано порушення ФГ «Дюніс», зокрема, п.п.212.3.4 п.212.3 ст. 212 ПКУ в частині реалізації (передачі) пального на суму 73923,11 грн без реєстрації платником акцизного податку контролюючим органом за місцезнаходженням юридичної особи; п.49.2-1 ст. 49, п.223.2 ст. 223 ПКУ в частині неподання до контролюючого органу податкових декларацій з акцизного податку за період з 01.05.2016 по 30.09.2018.
В ході перевірки встановлено, що відповідно до даних ЄРПН та первинних бухгалтерських документів за період, що підлягав перевірці, ФГ «Дюніс» придбано значну кількість бензину А-92 (код УКТЗЕД 2710124194) та бензину А-92 (код УКТЗЕД 2710124195). Згідно данних первинного бухгалтерського обліку встановлено, що ФГ «Дюніс» платіжним дорученням від 27.04.2017 № 1044 згідно з рахунком - фактурою від 27.04.2017 № АК-000125 проведено оплату за автомобіль марки ГАЗ-3302 з бензиновим двигуном та газовим устаткуванням. Видатковою накладною від 15.05.2017 № НОМЕР_1 -0000033 головою ФК «Дюніс» ОСОБА_2 отримано автомобіль ГАЗ-3302 двиг. НОМЕР_2 . Відповідно до даних бухгалтерського обліку та даних інвентразиції на балансі ФГ «Дюніс» автотранспорту, устаткування, обладнання з використанням бензину А-92 як палива або розчинника до 15.05.2017 не встановлено. Тобто придбане пальне за період з 01.10.2015 по 15.05.2017 в кількості 3624,81 л на загальну суму 73923,11 грн (в тому числі ПДВ 12320,52 грн) використовувалось не для власних потреб, а фактично здійснено передачу права власності або розпорядження третім особам.
З 01.03.2016 запроваджено систему електронного адміністрування реалізації пального, метою якої є посилення контролю за обігом підакцизного товару - пального, та виявлення об'єкта оподаткування акцизним податком шляхом покладення на осіб, які здійснюють чи планують здійснювати на митній території України реалізацію пального, обов'язку по реєстрації платниками акцизного податку з реалізації пального у порядку, передбаченому ПКУ, та реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних, незалежно від того, чи були до цього такі суб'єкти господарювання платниками акцизного податку.
В постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 815/2461/17, від 28.03.2019 у справі № 826/15493/16 висловлено позицію, що у разі, якщо юридична особа чи фізична особа - підприємець здійснює операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України без обов'язкової реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального, як це передбачено п.п.212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПКУ, такий платник притягується до відповідальності відповідно до п. 117.3 ст. 117 ПКУ.
У разі якщо підприємство планує здійснювати операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального іншим особам, чи здійснення будь-яких інших операцій з пальним на митній території України, які перелічені в абз.2 п.п.14.1.212 п.14.1 ст. 14 ПКУ, то до початку здійснення таких операцій воно повинно зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні на такі обсяги реалізації, а також на обсяги пального, що використовується для власного споживання, зареєструвавши накладі в ЄРАН згідно із п.231.1 ст. 231 ПКУ.
У п. 223.2 ст.223 ПКУ визначено, що платникам податку, визначеним у п.212.1 ст. 212 ПКУ, необхідно подавати щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку. Згідно із п.49.2-1 ст. 49 ПКУ платники, визначені п.п.212.1.15 п.212.1 ст. 212 ПКУ (особи, які реалізують пальне), зобов'язані за кожний встановлений Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.
Платником станом на 17.01.2019 надано пояснення від 08.01.2019 № 2, що бензин, придбаний до 27.04.2017, використовувався для заправки автомобіля ОСОБА_1 , який надавав транспортні послуги фермерському господарству.
Таким чином, перевіркою встановлено порушення п.п.212.3.4 п. 212.3 ст. 212, п.223.2 ст. 223, п. 49.2-1 ст. 49 ПКУ в частині реалізації пального ФГ «Дюніс» на загальну суму 73923,11 грн (в тому числі ПДВ 12320,52 грн) без реєстрації платником акцизного податку контролюючими органами за його місцезнаходженням та неподання до контролюючого органу податкової декларації з акцизного податку за період з 01.05.2016 по 30.09.2018.
Також представник відповідача зазначила, що до перевірки було надано договір оренди (найму) транспортного засобу від 02.01.2015 без номеру, укладений між ФГ «Дюніс» та фізичною особою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , предмет договору - оренда легкового автомобіля марки ВАЗ, 2006 року випуску. Державний номер автомобіля ВАЗ в договорі не зазначено, копію технічного паспорту не надано. Договір не містить істотних умов, зокрема, місцезнаходження та реквізити сторін орендодавця та орендаря. Згідно з абзацом 1 договору орендодавець ОСОБА_1 , 1983 року народження, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в той час як згідно ІС «Податковий блок» «Картка платника податків» адресні дані платника податків ОСОБА_1 відповідно до паспортних даних вказані АДРЕСА_2 .
Відповідно до витягу з бази даних регіонального сервісного центру МВС у Луганській області в результаті аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України за фізичною особою ОСОБА_1 не зареєстровано легковий автомобіль марки ВАЗ, 2006 року випуску.
Враховуючи короткий термін проведення перевірки та невизначеність адресних даних платника податків, запит до ОСОБА_1 з питань укладення договору оренди (найму) транспортного засобу з ФГ «Дюніс» контролюючим органом не направлявся.
Згідно із податковими розрахунками сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку форми 1-ДФ за 2015 - 2017 роки, фізична особа ОСОБА_1 ніколи не працював в ФГ «Дюніс», що спростовує твердження представника позивача у судовому засіданні 17.07.2019 про те, що ОСОБА_1 працює агрономом в ФГ «Дюніс».
Податкові накладні, перелічені у додатку 15 до акта, взято з електронних баз даних - Архіву електронної звітності (ЄРПН).
На підставі викладеного представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-77 КАС України, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що Фермерське господарство «Дюніс», код ЄДРПОУ 31757678, зареєстровано як юридична особа 13.03.2002, 10.12.2004, № запису 13661200000000095, перебуває на обліку у Рубіжанській ОДПІ (Кремінське відділення) ГУ ДФС у Луганській області, місцезнаходженням юридичної особи є: 92922, Луганська область, Кремінський район, с. Бараниківка, вул. Зарічна, буд. 123, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 14.06.2019 за № 1005450459 (т.2 арк.спр. 79-81).
На підставі наказу ГУ ДФС у Луганській області від 19.11.2018 № 1296 (т.1 арк.спр. 252), згідно з повідомленням від 19.11.2018 № 425 (т.1 арк.спр. 253), отриманими представником ФГ «Дюніс» 23.11.2018 (т.1 арк.спр. 257), та у відповідності з наказом ГУ ДФС у Луганській області від 04.01.2019 № 10 «Про продовження строків проведення документальної планової невиїзної перевірки» (т.2 арк.спр. 1), начальником відділу аудиту платників Кремінського району, міста Рубіжне управління аудиту ГУ ДФС у Луганській області, радником податкової та митної справи ІІ рангу ОСОБА_3 Іриною Вікторівною, головним державним ревізором - інспектором відділу аудиту платників Кремінського району, м. Рубіжне управління аудиту ГУ ДФС у Луганській області, інспектором податкової та митної справи IV рангу ОСОБА_4 Миколаївною, головним державним ревізором - інспектором відділу аудиту платників Кремінського району, м. Рубіжне управління аудиту ГУ ДФС у Луганській області, інспектором податкової та митної справи IV рангу ОСОБА_5 Вікторівною, головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Луганській області, радником податкової та митної справи ІІ рангу ОСОБА_6 Ларисою Вікторівною, головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Луганській області, інспектором податкової та митної справи ІІ рангу ОСОБА_7 , відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, статті 79, статті 82 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та згідно з планом - графіком документальних перевірок на 2018 рік (т.2 арк.спр. 88-90), проведено планову невиїзну документальну перевірку ФГ «Дюніс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2015 по 30.09.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 01.10.2015 по 30.09.2018, а також по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за наслідками якої складено Акт від 24.01.2019 № 50/12-32-14-12/31757678 (т.1 арк.спр. 25-140).
З метою отримання документів та пояснень до ФГ «Дюніс» направлено запит від 04.01.2019 № 61/12-32-14-12-05 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) (т.2 арк.спр. 2-3), в якому, зокрема, вимагалося надати роз'яснення щодо використання бензину А-92, придбаного до 27.04.2017, з наданням підтверджуючих первинних бухгалтерських документів (актів на списання палива, норми використання палива, подорожні листи).
Листом ФГ «Дюніс» від 08.01.2019 № 2 контролюючому органу надано пояснення, що у зв'язку з відсутністю автотранспорту на балансі ФГ «Дюніс» і неможливістю придбання автотранспорту за кошти підприємства було прийнято рішення укласти договір оренди транспортного засобу ВАЗ 2109, який використовувався у господарській діяльності підприємства. Бензин, придбаний до 27.04.2017, використовувався для заправки автомобіля ОСОБА_1 , який надавав транспортні послуги фермерському господарству.
Згідно з пунктами 4 та 5 висновків Акта від 24.01.2019 № 50/12-32-14-12/31757678 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки ФГ «Дюніс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2015 по 30.09.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 01.10.2015 по 30.09.2018, а також по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» перевіркою встановлено порушення ФГ «Дюніс»:
- підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України в частині реалізації (передачі) пального на суму 73923,11 грн без реєстрації платником акцизного податку контролюючим органом за місцезнаходженням юридичної особи;
- пункту 49.2-1 статті 49, пункту 223.2 статті 223 Податкового кодексу України в частині неподання до контролюючого органу податкових декларацій з акцизного податку за період з 01.05.2016 по 30.09.2018.
У розділі 3.1.3 «Акцизний податок» Акта від 24.01.2019 № 50/12-32-14-12/31757678, зокрема, зазначено, що у періоді з 01.10.2015 по 30.09.2018 ФГ «Дюніс» не було зареєстровано платником акцизного податку. Під час проведення перевірки встановлено, що відповідно даних ЄРПН та первинних бухгалтерських документів за перевіряємий період ФГ «Дюніс» було придбано значну кількість бензину А-92 (код УКТЗЕД НОМЕР_4 ) та бензину А-92 (код УКТЗЕД 271012195). Згідно даних бухгалтерського обліку та даних інвентаризації на балансі ФГ «Дюніс» автотранспорту, устаткування, обладнання з використанням бензину А-92 як палива або розчинника до 15.05.2017 не встановлено. Тобто, придбане паливо (бензин А-92) за період з 01.10.2015 по 15.05.2017 в кількості 3624,81 л на загальну суму 73923,11 грн (в тому числі ПДВ 12320,52 грн) використовувалось не для власних потреб, а фактично здійснюється передача права власності або розпорядження третім особам.
Також зазначено, що особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального (підпункт 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПКУ). З метою отримання документів та пояснень щодо наведених фактів ФГ «Дюніс» направлено запит від 04.01.2019 (лист від 04.01.2019 № 61/12-32-14-12-05) щодо надання документів та пояснень у термін до 10.01.2019. Станом на 17.01.2019 були надані (лист № 2 від 08.01.2019): «…Бензин придбаний до 27.04.2017 використовувався для заправки автомобіля ОСОБА_1 , який надава транспортні послуги фермерському господарству…». Перевіркою встановлено порушення підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212, пункту 223.2, пункту 49.2-1 статті 49 Податкового кодексу України в частині реалізації пального ФГ «Дюніс» на загальну суму 73923,11 грн (в т.ч. ПДВ 12320,52 грн) без реєстрації платником акцизного податку контролюючими органами за його місцезнаходженням та неподання до контролюючого органу податкової декларації з акцизного податку за період з 01.05.2016 по 30.09.2018 (т.2 арк.спр.29 зв.-52 зв.).
На підставі Акта від 24.01.2019 № 50/12-32-14-12/31757678 ГУ ДФС у Луганській області винесено податкові повідомлення - рішення:
1) від 12.02.2019 № 0000451412, яким за порушення підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України в частині реалізації (передачі) пального на суму 73923,11 грн без реєстрації платником акцизного податку контролюючим органом за місцезнаходженням юридичної особи, та на підставі підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 і пункту 117.3 статті 117 Податкового кодексу України до ФГ «Дюніс» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 73923,11 грн за платежем акцизний податок на пальне 14021900 (т.2 арк.спр.60-61);
2) від 12.02.2019 № 0000461412, яким за порушення пункту 49.2-1 статті 49, пункту 223.2 статті 223 Податкового кодексу України у вигляді неподання декларацій з акцизного податку за період з травня 2016 року по вересень 2018 року та на підставі підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 та абзацу 1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України до ФГ «Дюніс» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 4930 грн за платежем акцизний податок на пальне 14021900 (т.2 арк.спр. 62-66).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
До спірних правовідносин застосовуються норми Податкового кодексу України в редакції, чиннній на дату їх виникнення.
Згідно із підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.
Підпунктом 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Згідно із підпунктом 14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу
Відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України особа, яка реалізує пальне є платником акцизного податку.
Підпунктом 212.3.1-1 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України визначено, що особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.
У відповідності до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.
Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 113 затверджено Порядок електронного адміністрування пального (далі - Порядок № 113), відповідно до пункту 6 якого Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується Мінфіном. Заява про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального складається та подається до контролюючого органу за основним місцем обліку особи як платника податків засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного цифрового підпису відповідальних осіб. Заява підписується керівником юридичної особи або уповноваженою особою, фізичною особою - підприємцем або його представником. Датою та часом подання заяви до контролюючого органу є дата та час, зафіксовані у квитанції про доставку (перша квитанція). У заяві в розрізі КОАТУУ надається інформація про всі введені в експлуатацію пункти (склади, комплекси, станції, інші об'єкти) з реалізації пального. Щодо кожного пункту у заяві зазначається код пункту реалізації пального (код згідно з ЄДРПОУ, якщо пункт є відокремленим підрозділом юридичної особи) або код за кодифікацією, прийнятою самою особою, назва, місцезнаходження та інші дані, встановлені формою заяви.
Згідно із пунктом 8 Порядку № 113 датою реєстрації платника податку є дата включення його до реєстру платників.
ФГ «Дюніс» не реєструвався платником акцизного податку у всі періоди провадження господарської діяльності.
Пунктом 117.3 статті 117 Податкового кодексу України передбачено, що здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.
З системного аналізу норм підпункту 14.1.4, підпункту 14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14, підпункту 212.1.15 пункту 212.1, підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України слідує, що обов'язок щодо реєстрації як платника акцизного податку виникає у суб'єкта господарювання у разі наявності наміру здійснювати реалізацію пального, та відповідно у разі здійснення такої реалізації.
Верховним Судом у постанові від 28.03.2019 у справі № 826/15493/16 зроблено правовий висновок, що у разі, якщо юридична особа чи фізична особа - підприємець здійснює операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України без обов'язкової реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального, як це передбачено підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України, такий платник притягується до відповідальності відповідно до пункту 117.3 статті 117 Податкового кодексу України. Склад порушення передбачає, що реєстрація платником акцизного податку з реалізації пального не відбулася на момент здійснення реалізації пального.
Тобто, з метою підтвердження наявності порушення з боку ФГ «Дюніс» підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України та відповідно наявності підстав для застосовування до платника штрафних санкцій у відповідності до пункту 117.3 статті 117 Податкового кодексу України контролюючий орган має довести здійснення реалізації пального впродовж спірного періоду (з 01.10.2015 по 15.05.2017), а не лише факт придбання значної кількості пального.
Поняття «реалізація пального» визначалося у спірний період (з 01.10.2015 по 15.05.2017) підпунктами 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у відповідних редакціях.
Так, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014) реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.
Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 909-VIII від 24.12.2015) встановлено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.
Згідно із підпунктом 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:
отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;
ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;
вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745, завтерджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (далі - Порядок № 727).
Згідно із пунктом 2 розділу І Порядку № 727 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Цим Порядком визначаються основні вимоги до форми та змісту акта (довідки) документальної перевірки, інформативних додатків до акта (довідки), порядку його (її) підписання, реєстрації та зберігання (пункт 3 розділу І Порядку № 727).
Відповідно до пунктів 3 та 4 розділу ІІ Порядку № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 727 визначено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
У відповідності до підпункту 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;
у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;
у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;
у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.
В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що у період з 01.10.2015 по 15.05.2017 ФГ «Дюніс» придбано паливо (бензин А-92 УКТЗЕД 2710124194 та бензин А-92 УКТЗЕД 271012195) в кількості 3624,81 л на загальну суму 73923,11 грн (в тому числі ПДВ 12320,52 грн) відповідно до податкових канладних ПМ ВПП «Протех» від 16.05.2016 № 1758 (т.2 арк.спр. 101), від 11.08.2016 № 2975 (т.2 арк.спр. 99), податкових накладних ФОП ОСОБА_8 від 31.05.2016 № 50032 (т.2 арк.спр. 100), від 12.11.2016 № 121 (т.2 арк.спр. 97), від 13.11.2016 № 122 (т.2 арк.спр. 98), від 07.12.2016 (т.2 арк.спр. 96), від 10.12.2016 № 112 (т.2 арк.спр. 95), від 31.12.2016 № 120041 (т.2 арк.спр. 94), від 28.02.2017 № 20031 (т.2 арк.спр. 92), від 06.04.2017 № 40031 (т.2 арк.спр. 93), податкової накладної ТОВ «УТН-НАФТА» від 12.04.2017 № 41 (т.2 арк.спр. 91).
Факт придбання пального ФГ «Дюніс» у період з 01.10.2015 по 15.05.2017 у кількості 3624,81 л на суму 73923,11 грн не є спірним питанням у даній справі та визнається сторонами.
Реєстр палива переданого ФГ «Дюніс» у власність інших осіб за період з 01.10.2015 по 30.09.2018 наведено у додатку 15 до акта перевірки (т.2 арк.спр. 59).
При цьому суд зауважує, що додаток має назву «Реєстр палива, переданого ФГ «Дюніс» у власність інших осіб…», проте містить фактично перелік податкових накладних, якими підтверджується факт придбання платником палива у ПМ ВПП «Протех», ФОП ОСОБА_8 та ТОВ «УТН-НАФТА», і не містить відомостей щодо передачі ФГ «Дюніс» придбаного палива іншим особам.
Зі змісту акта від 24.01.2019 № 50/12-32-14-12/31757678 слідує, що висновок про здійснення реалізації пального ФГ «Дюніс» у період з 01.10.2015 по 30.09.2018 зроблено контролюючим органом виключно на підставі наданих ФГ «Дюніс» пояснень від 08.01.2019 № 2: «…Бензин придбаний до 27.04.2017 використовувався для заправки автомобіля ОСОБА_1 , який надавав транспортні послуги фермерському господарству…», а також у зв'язку з відсутність в платника транспортних засобів, для заправки яких міг використовуватися бензин А-92.
Тобто аактично наявність договорів про надання третіми особами транспортних послуг позивачу контролюючим органом не перевірялася.
Крім того, листом ФГ «Дюніс» від 08.01.2019 № 2 підтверджується, та визнається відповідачем, що до перевірки було надано договір оренди (найму) транспортного засобу від 02.01.2015 без номеру, укладений між ФГ «Дюніс» та фізичною особою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , предмет договору - оренда легкового автомобіля марки ВАЗ, 2006 року випуску (т.2 арк.спр. 102).
Представником відповідача в ході судового розгляду справи надано оцінку формі та змісту договору оренди від 02.01.2015, зокрема, щодо відсутності в договорі державного номеру автомобіля ВАЗ; відсутності істотних умов щодо місцезнаходження та реквізитів сторін; невідповідності адреси реєстрації орендодавця ОСОБА_1 , 1983 року народження, зазначеної у договорі, адресі останнього за даними ІС «Податковий блок» «Картка платника податків»; відсутності зареєстрованого за ОСОБА_1 автомобіля марки ВАЗ, 2006 року випуску, згідно із базою даних регіонального сервісного центру МВС у Луганській області в результаті аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України; недотримання форми договору у вигляді обов'язкового нотаріального посвідчення.
Разом з тим, зі змісту акта від 24.01.2019 № 50/12-32-14-12/31757678 слідує, що договору оренди від 02.01.2015, який може слугувати доказом використання придбаного у період з 01.10.2015 по 30.09.2018 пального платником у власних потребах, взагалі не надано оцінку контролюючим органом, а, як зазначено вище, використано виключно пояснення платника щодо наявності договорів про надання транспортних послуг.
Представник відповідача в ході розгляд справи пояснила, що враховуючи короткий термін проведення перевірки та невизначеність адресних даних платника податків, запит до ОСОБА_1 з питань укладення договору оренди (найму) транспортного засобу з ФГ «Дюніс» контролюючим органом не направлявся.
З огляду на наведене та норми Порядку № 727, суд вважає, що висновки контролюючого органу не можуть грунтуватися виключно на поясненнях платника, і порушення податкового законодавства мають встановлюватися на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання.
При цьому контролюючий орган не може посилатися на короткий термін проведення перевірки як на підставу не направлення платнику запиту з питань укладення договорів, про наявність яких зазначено платником у поясненнях, оскільки не дослідження в належній мірі зазначених обставин має наслідком відображення в акті перевірки нічим не підтверджених та необгрунтованих даних щодо факту наявності договорів про надання транспортних послуг платнику третіми особами, що є неприпустимим.
Тобто, в акті перевірки не надано оцінку договору оренди транспортного засобу від 02.01.2015 як доказу на підтвердження використання придбаного у період з 01.10.2015 по 30.09.2018 бензину А-92 у власній господарській діяльності, висновок про реалізацію пального у зазначений період зроблено виключно на підставі пояснень ФГ «Дюніс», не підтверджених первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, тому факт здійснення ФГ «Дюніс» реалізації пального відповідачем не доведено, що виключає можливість застосування до платника штрафних санкцій у відповідності до 117.3 статті 117 Податкового кодексу України.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.02.2019 № 0000451412 є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 815/2461/17, від 28.03.2019 у справі № 826/15493/16, оскільки обставини у зазначених справах не є тотожними обставинам справи, що розглядається, а саме - у правовідносинах, які досліджувалися Верховним Судом при перегляді судових рішень у касаційному порядку, контролюючим органом було достеменно встановлено факт реалізації пального.
Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.02.2019 № 0000461412 також є обгрунтованими та такими, що належать до задоволення, з огляду на наступне.
Згідно із пунктом 49.2-1 статті 49 Податкового кодексу України платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов'язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.
Пунктом 223.1 статті 223 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю.
У відповідності до підпункту 223.2 статті 223 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014) платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 223.2 статті 223 Податкового кодексу України (в редакції Законів № 71-VIII від 28.12.2014, № 1797-VIII від 21.12.2016) платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5-1, 215.3.5-2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.
Згідно із підпунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність контролюючим органом обов'язку ФГ «Дюніс» щодо реєстрації платником акцизного податку у спірний період, відповідно у позивача не виник обов'язок подання декларацій акцизного податку, і відсутні підстави для застосування штрафних санкцій згідно із підпунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з позовом позивачем платіжним дорученням від 19.04.2019 № 2243 сплачено судовий збір у сумі 5364,94 грн (т.1 арк.спр. 3).
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати належить відшкодувати на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог.
Так, ціна первісного позову становить 357 663,11 грн (100%), задоволена частина вимог - 78853,11 грн (22,05 %).
Таким чином, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Луганській області на користь ФГ «Дюніс» підлягають судові витрати в сумі 1182,97 грн (5 364,94 грн х 22,05 %).
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Фермерського господарства «Дюніс» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12 лютого 2019 року № 0000451412, прийняте Головним управлінням ДФС у Луганській області, яким до Фермерського господарства «Дюніс» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем акцизний податок на пальне 14021900 у сумі 73923,11 грн (сімдесят три тисячі дев'ятсот двадцять три гривні 11 коп.).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12 лютого 2019 року № 0000461412, прийняте Головним управлінням ДФС у Луганській області, яким до Фермерського господарства «Дюніс» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем акцизний податок на пальне 14021900 у сумі 4930,00 грн (чотири тисячі дев'ятсот тридцять гривень 00 коп.).
Стягнути на користь Фермерського господарства «Дюніс» (92922, Луганська область, Кремінський район, с. Бараниківка, вул. Зарічна, буд. 123, ідентифікаційний код юридичної особи 31757678) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, ідентифікаційний код юридичної особи 39591445) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1182,97 грн (одна тисяча сто вісімдесят дві гривні 97 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 02 серпня 2019 року.
Суддя А.Г. Секірська