справа№1.380.2019.003048
02 серпня 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, Миколаївського відділення Стрийської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби Львівській області, Миколаївського відділення Стрийської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про сплату ЄСВ у розмірі 18276,72 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 травня 2019 року одержала поштою вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5269-54 у розмірі 18276,72 грн. від 14 лютого 2019 року. Таку вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивач вважає безпідставною та незаконною, оскільки зазначає, що до 27 травня 2019 року не була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тільки 27 травня 2019 року була зареєстрована у Реєстрі і цього ж дня внесено запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця - ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Вказує про порушення відповідачем статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у якій визначено перелік платників єдиного соціального внеску до яких позивач не належить.
Позивач стверджує, що підприємницької діяльності не здійснювала, оскільки перебуває у трудових відносинах, як учитель з Миколаївським НВК Миколаївської районної ради Львівської області з 01.09.1994 року по даний час, а тому єдиний соціальний внесок за неї сплачує роботодавець.
Зазначає про відсутність жодних бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу) на суми яких відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нараховується єдиний соціальний внесок, адже нарахування такого здійснюється виключно на визначений самостійно розмір доходу. Разом з тим, відомості з інтегрованої картки платника не входять до переліку «інших документів», оскільки не підтверджують суми виплат (доходу), а є лише підставою для призначення перевірки, під час проведення якої у платника єдиного соціального внеску виникає право надати пояснення, котре становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Крім того, позивач зауважує, що йому не було надіслано жодних документів, які підтверджували б його обов'язок сплачувати борг, зокрема, акту перевірки, звітності, що подається платниками податків до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів в яких вказано суми виплат на які нараховується єдиний соціальний внесок.
Також звертає увагу на те, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята 14 лютого 2019 року, а надіслана позивачу у травні 2019 року, що є грубим порушенням процесуальних норм, у зв'язку з чим відповідачем порушено процедуру, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).
У зв'язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.
Позиція відповідача - Головного управління ДФС у Львівській області викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що на дату формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець та знаходилася на загальній системі оподаткування, у стані припинення не перебувала.
Зазначає, що, зважаючи на приписи пункту другого частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивач була зобов'язана визначити базу нарахування для сплати єдиного соціального внеску, але не більше максимальної його величини, встановленої Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір страхового внеску.
Відповідно до облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 14.02.2019 року заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 по єдиному внеску становила 18276,72 грн. Заборгованість виникла за рахунок не сплати єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2017 році становив 704,00 грн.), за 2018 рік - 9828,72 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2018 році становив 819,06 грн.).
Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що в ІС «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у позивача пільги по сплаті єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
У зв'язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Відповідачем - Миколаївським відділенням Стрийської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області відзиву на позовну заяву не подано.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 24 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху, ухвалою судді від 05 липня 2019 року відкрито спрощене провадження без повідомлення сторін, ухвалою суду від 15 липня 2019 року в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд адміністративної справи №1.380.2019.003048 в порядку загального позовного провадження відмовлено.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 06.03.2002 року, код КВЕД 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами. 27.05.2019 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, номер запису 24010060002004906, стан: суб'єкта припинено.
14.02.2019 року Головним управління ДФС у Львівській області відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5269-54 про погашення заборгованості з єдиного соціального внеску на суму 18276,72 грн.
Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач оскаржила її до суду.
Предметом спору у даній справі є правомірність прийняття відповідачем спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 року за №Ф-5269-54, оскільки позивач стверджує про відсутність у неї обов'язку зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до статті 3 Закону №2464-VI збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Разом з тим відповідно до пункту третього частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Аналіз вищенаведених норм права вказує, що необхідною умовою для сплати фізичною особою-підприємцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є здійснення такою особою підприємницької діяльності, при цьому, неотримання доходу від такої діяльності не дає підстав для звільнення від сплати єдиного внеску, оскільки абзац другий пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI імперативно передбачає обов'язок фізичної особи-підприємця, у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, а для платника, який обрав спрощену систему оподаткування нарахувати єдиний внесок на суми, що визначаються таким платником самостійно для себе.
При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 06.03.2002 року, код КВЕД 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами. 27.05.2019 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, номер запису 24010060002004906, стан: суб'єкта припинено.
Отже, враховуючи вищенаведене, у позивача був обов'язок сплачувати єдиний соціальний внесок за період 2017-2018 років у мінімальному розмірі, незалежно від отримання чи неотримання нею доходу за цей період від здійснення підприємницької діяльності, оскільки це прямо передбачено пунктами 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI звільнено фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не долучено жодних доказів, які підтверджували б її право на звільнення від сплати єдиного внеску на підставі частини 4 статті 4 Закону №2464-VI.
Як слідує з матеріалів справи, контролюючим органом нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 18 276 грн. 72 коп., оформлену вимогою від 14 лютого 2019 року №Ф-5269-54.
До вимоги увійшли:
- розрахункова сума єдиного внеску за 2017 рік в розмірі 8 448 грн. 00 коп.;
- розрахункова сума єдиного внеску за 2018 рік в розмірі 9 828 грн. 72 коп.
Відповідно до вимог пунктів 6, 7 статті 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Приписами статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» та пункту 3 Розділу VI Інструкції 449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Аналіз наведених норм права вказує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Згідно з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, даних зворотнього боку облікової картки платника податку, станом на 14.02.2019 року у позивача обліковується недоїмка в розмірі 18276,72 грн. Відтак, вимога про сплату боргу (недоїмки), що є предметом оскарження, сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника.
З цих же підстав судом не враховуються доводи позивача про протиправність нарахування відповідачем єдиного внеску не на підставі акту перевірки, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу) на суми якого нараховується внесок.
Таким чином, наявність у позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та фактичними обставинами справи.
Щодо твердження позивача про порушення строку направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки), то суд зазначає, що згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів. Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Несвоєчасне направлення контролюючим органом вимоги на адресу позивача не впливає на обов'язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний соціальний внесок та не свідчить про його звільнення від такого обов'язку.
Крім того, на день винесення оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2019 року №Ф-5269-54 ОСОБА_1 була фізичною особою-підприємцем, відтак, мала нараховувати та сплачувати єдиний внесок, відповідно до вимог Закону № 2464-VI. Доказів наявності пільг по сплаті єдиного соціального внеску позивач не надала.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність прийнятої ним спірної вимоги від 14.02.2019 року №Ф-5269-54, а доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35), Миколаївського відділення Стрийської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області (81600, Львівська область, м. Миколаїв, б-р. Проектний, 3) про визнання протиправною та скасування вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII “Перехідні положення” цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 02.08.2019 року.
Суддя Клименко О.М.