справа №1.380.2019.002342
01 серпня 2019 року зал судових засідань № 11
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Тронки О.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Старенького О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, про визнання протиправною та скасування постанови, -
до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , м. Львів, вул. Окружна, буд АДРЕСА_3 57-А АДРЕСА_4 . АДРЕСА_5 (далі - відповідач; приватний виконавець), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2019 №58680828.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.04.2019 позивач отримала постанову про відкриття виконавчого провадження №58680828 від 21.03.2019 (далі - Постанова про відкриття виконавчого провадження) щодо виконання виконавчого документа №0006-вих-311/6 від 28.01.2018 (далі - виконавчий документ), виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові.
Позивач зазначила, що Постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на наступне. У виконавчому документі всупереч вимогам п.7 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» не зазначено строк пред'явлення рішення до виконання. Також неправильно вказано дату народження боржника, а такі відомості мають бути зазначені відповідно до п.3 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Крім цього, позивач зазначає, що на третій сторінці виконавчого документа не вказано номер поштового відправлення, відповідно до якого копію виконавчого документу надіслано позивачу, отже виконавчий документ, на думку позивача, не містить достовірної інформації про набрання ним законної сили. Позивач зазначила, що це порушує вимоги п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Вказала, що рішення контролюючого органу отримане позивачем 12.02.2019, що підтверджується роздруківкою з сайту ДП Укрпошта про доставку відправлення, а отже виконавчий документ міг набрати законної сили 07.02.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані також тим, що стягувач відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» є державним органом, а тому приватний виконавець порушив вимоги ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не міг здійснювати виконання рішень, стягувачем за якими є державний орган.
24.06.2019 відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечила. Відзив обґрунтований тим, що згідно з ст.ст. 289, 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на її оскарження, який обчислюється саме з моменту винесення постанови, а не з моменту отримання особою такої постанови. Крім того, п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» визначає лише обов'язковість зазначення дати набрання чинності і не визначає обов'язку виконавця перевіряти чи встановлювати достовірність саме такої зазначеної дати, а також враховувати інші дати, що зазначені (такі як номер поштового відправлення постанови боржнику).
Щодо зазначення у виконавчому документі строку пред'явлення до виконання відповідач вказала, що з постанови вбачається, що відповідно до ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Тобто, строк пред'явлення до виконання становить три місяці. При цьому строком є період у часі, а не календарна дата, а отже вказана вимога до змісту виконавчого документу дотримана. Крім цього, відповідач зазначила, що в наказі Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України 15.05.2012 №240 «Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» міститься форма постанови у справі про адміністративне правопорушення згідно з додатком 6, що виноситься при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яка передбачає саме таке зазначення тримісячного строку пред'явлення постанови до виконання.
Відповідач звертає увагу також на те, що ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» не вимагає зазначення у виконавчому документі номеру поштового відправлення, а на приватного виконавця не покладено обов'язку перевіряти надіслання постанови особі, яку притягують до адміністративної відповідальності, як і факту її вручення.
Стосовно неправильної вказаної дати народження боржника у виконавчому документі відповідач пояснила таке. Крім дати народження, у виконавчому документі зазначений ідентифікаційний код боржника. Згідно з п.1 розділу ХІІІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого Міністерством юстиції України №822 від 29.09.2017 формування реєстраційного номера облікової картки платника податків здійснюється ДФС на підставі відомостей, поданих фізичною особою в Обліковій картці №1ДР. Дату народження боржника можливо визначити за ідентифікаційним номером. Помилка в даті народження не є підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також не дає підстави вказувати про відсутність такої інформації у виконавчому документі.
Відповідач заперечила проти доводів позивача про те, що стягувач є державним органом і відповідно приватний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження, виходячи з наступного. Інспекція державного архітектурного-будівельного контролю у м. Львові не входить в структуру Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Згідно з Положенням про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 №1027 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (далі - Інспекція) є виконавчим органом Львівської міської ради, який діє на правах самостійного управління, який створений на підставі ухвали міської ради від 26.05.2016 № 505 “Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів“, Законів України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства“, “Про регулювання містобудівної діяльності“, “Про місцеве самоврядування в Україні“.
Таким чином, стягувач (третя особа у справі) не є державним органом, а є юридичною особою публічного права, утвореною органом місцевого самоврядування і входить до структури органів місцевого самоврядування, а тому, на думку відповідача, вона мала право здійснювати примусове виконання рішення.
24.06.2019 представник третьої особи подав пояснення, в яких заперечив проти позовних вимог, виходячи з такого. Аналіз виконавчого документа дає підстави для висновку про те, що допущено технічну описку у рядку «Дата народження», а саме зазначено: 05.06.19470. Крім цього, враховуючи наявність правильних даних щодо боржника, які містяться у виконавчому документі та підтверджуються відомостями індивідуального податкового номеру платника податків, відповідач правомірно прийняла до виконання вказаний виконавчий документ. Вважає також, що дані, які містить виконавчий документ були достатніми для прийняття приватним виконавцем його до виконання, а помилка у даті народження боржника не є безумовною підставою для його повернення чи висновків про неправильність рішення виконавця про відкриття виконавчого провадження, оскільки можливість виправити описки чи помилки у вказаних документах передбачена в Законі України «Про виконавче провадження».
Представник третьої особи заперечив проти доводів позивача про те, що Інспекція є державним органом, а тому відповідач відповідно до ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» не мала права виносити Постанову про відкриття виконавчого провадження з огляду на таке. Згідно з п.1.1, п.1.2 Положення Інспекція є виконавчим органом Львівської міської ради, який діє на правах самостійного управління, який створений на підставі ухвали Львівської міської ради від 26.05.2016 № 505 “Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів“, Законів України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства“, “Про регулювання містобудівної діяльності“, “Про місцеве самоврядування в Україні“. Крім цього, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що організаційно-правова форма Інспекції - орган місцевого самоврядування. Ще одним підтвердженням того, що Інспекція не є державним органом є те, що до заяви про відкриття виконавчого провадження долучено квитанцію про сплату авансового внеску. Натомість, згідно з абз.8 ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», державні органи звільняються від сплати авансового внеску. З урахуванням наведеного, представник третьої особи зазначив, що позовна заява є безпідставною та необґрунтованою.
Ухвалою від 13.05.2019 суддя відмовив в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Ухвалою від 15.05.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 30.05.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, а також залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові 79034, м. Львів, вул. Угорська, 7А, код ЄДРПОУ 40181003 (далі - третя особа).
Представник відповідача 04.07.2019 подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, а також клопотання про зупинення провадження у справі. В судовому засіданні 04.07.2019 представник відповідач відкликав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В судовому засіданні 23.07.2019 представник відповідача відкликав клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 01.08.2019 суд поновив позивачу пропущений строк звернення до суду.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог. Просили суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, подала клопотання про розгляд справи без участі представника.
Заслухавши пояснення відповідача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Третя особа винесла постанову №0006-вих-311/6 від 28.01.2019 про стягнення з позивача 5100,00 грн. штрафу за вчинення адміністративного правопорушення. У виконавчому документі зазначено, що відповідно до положень ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті зазначеного Кодексу та вказаній у постанові та становить 10200,00 грн.
Вказана постанова пред'явлена третьою особою до виконання 20.03.2019 згідно з заявою про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2019 №0006-вих-980.
21.03.2019 відповідач виніс Постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 10200,00 грн. штрафу за вчинення адміністративного правопорушення.
Позивач, вважаючи Постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, звернулася з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначає вимоги до виконавчого документа, згідно з якою у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Позивач зазначає, що відсутність у виконавчому документі, всупереч вимогам п.7 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», строку пред'явлення рішення до виконання є однією з підстав для визнання оскарженої постанови протиправною. Суд щодо таких доводів зазначає наступне.
У виконавчому документі зазначено, що відповідно до ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Тобто, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці та починає перебіг з дня його винесення. З матеріалів справи вбачається, що постанова третьої особи винесена 28.01.2019, а пред'явлена до виконання 20.03.2019, тобто в межах встановленого законом строку.
З аналізу наведених положень можна дійти висновку, що строк пред'явлення виконавчого документу до виконання встановлений законом і не може бути змінений. Тому, відсутність у виконавчому документі відомостей про строк пред'явлення його до виконання не перешкоджає приватному виконавцю самостійно вирішити питання про дотримання стягувачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та відповідно відкрити виконавче провадження.
Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові №2а-12192/09/0470 від 28.03.2018, яку суд враховує при прийнятті рішення.
Суд також враховує те, що згідно з наказом, затвердженого Міністерством регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України 15.05.2012 №240 «Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» у формі постанови у справі про адміністративне правопорушення згідно з додатком 6, що виноситься при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, вказано саме такий строк пред'явлення постанови до виконання, а саме: відповідно до ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення
З огляду на вказане, суд вважає, що відсутність у виконавчому документі прямої вказівки про строк пред'явлення виконавчого документу до виконання не є підставою для визнання оскарженої постанови протиправною та її скасування.
Щодо доводів позивача про те, що Постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною, оскільки у виконавчому документі неправильно вказано дату народження боржника, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника (для фізичних осіб - платників податків). Так, у виконавчому документі зазначений реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника - НОМЕР_3 . Згідно з п.1 розділу ХІІІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого Міністерством юстиції України №822 від 29.09.2017 формування реєстраційного номера облікової картки платника податків здійснюється ДФС на підставі відомостей, поданих фізичною особою в Обліковій картці №1ДР. ДФС присвоює Обліковій картці №1ДР реєстраційний номер облікової картки платника податків, який є порядковим номером реєстрації облікової картки в Державному реєстрі.
Структура реєстраційного номера облікової картки платника податків:
XXXXXNNNNK,
де XXXXX - порядковий номер реєстрації дня народження фізичної особи (для однієї дати народження може бути надано два і більше порядкових номерів);
NNNN - порядковий номер Облікової картки № НОМЕР_4 ДР;
K - контрольний розряд.
Тобто, дату народження боржника можливо ідентифікувати за ідентифікаційним номером.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що технічна помилка у виконавчому документі щодо дати народження боржника не може бути підставою для повернення виконавчого документа, оскільки це не можна трактувати як відсутність такої інформації у виконавчому документі, і як наслідок порушення вимог, які ставляться до виконавчого документа.
Суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. А тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання і відповідно не може слугувати підставою для визнання оскарженої постанови протиправною.
Вказаний висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 27.12.2018 у справі №469/1357/16-ц, який суд враховує при розгляді справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що помилка у виконавчому документі щодо дати народження боржника не є підставою для визнання Постанови про відкриття виконавчого провадження протиправною та її скасування.
Щодо доводів позивача про відсутність у виконавчому документі номеру поштового відправлення, відповідно до якого його копію надіслано позивачу, що, в свою чергу, порушує п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає наступне.
Стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає такого реквізиту постанови про відкриття провадження у справі як номер поштового відправлення копії виконавчого документа. Крім цього, Закон України «Про виконавче провадження» не зобов'язує приватного виконавця перевіряти надіслання виконавчого документа боржнику стягувачем. Посилання позивача на те, що виконавчий документ міг набрати законної сили 07.02.2019 не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до ст.ст.289, 291 КУпАП постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на її оскарження, який обчислюється з моменту винесення постанови, а не з моменту отримання особою такої постанови. Таким чином, дата отримання постанови особою стосовно якої вона складена немає значення для обчислення строку набрання законної сили постановою.
В цьому контексті суд зазначає, що відсутність зазначених даних у виконавчому документі не перешкоджає приватному виконавцю у відкритті виконавчого провадженні.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що доводи позивача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо доводів позивача про те, що приватний виконавець не вправі здійснювати примусове виконання рішень, у яких стягувачем є державний орган, суд зазначає наступне.
Згідно з виконавчим документом стягувачем є Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові.
Згідно з Положенням про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 №1027 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові є виконавчим органом Львівської міської ради, який діє на правах самостійного управління, який створений на підставі ухвали Львівської міської ради від 26.05.2016 №505 “Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів“, Законів України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства“, “Про регулювання містобудівної діяльності“, “Про місцеве самоврядування в Україні“.
Інспекція є підзвітна і підконтрольна міській раді, виконавчому комітету міської ради, Львівському міському голові і підпорядкована заступнику міського голови з економічних питань та містобудування, а з питань здійснення повноважень, передбачених Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності“, є підконтрольна Державній архітектурно-будівельній інспекції України.
Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету та розпорядженнями Львівського міського голови. Інспекція є юридичною особою, відповідно до законодавства України є розпорядником бюджетних коштів, має самостійний баланс, рахунки у територіальних представництвах Державної казначейської служби України та в установах банків, штампи і бланки, право набувати майнові права і обов'язки, право виступати позивачем і відповідачем, третьою особою, яка заявляє / не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача / відповідача у судах від свого імені, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Система місцевого самоврядування включає:
територіальну громаду;
сільську, селищну, міську раду;
сільського, селищного, міського голову;
виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
старосту;
районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
органи самоорганізації населення.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» (далі - Постанова Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294) Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Згідно з п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294 Державна архітектурно-будівельна інспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи.
В структуру Державної архітектурно-будівельної інспекції України, серед інших, входить Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (згідно з наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України №164 від 16.07.2014 «Про введення в дію структури Державної архітектурно-будівельної інспекції України»). Таким чином територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України юрисдикція якого поширюється на Львівську область є лише Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області.
Таким чином, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові є виконавчим органом Львівської міської ради, тобто входить в систему місцевого самоврядування, що також підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідач мав право виносити Постанову про відкриття виконавчого провадження, стягувачем за яким є Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові.
Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 18.10.2018 у справі №813/2243/17, який суд враховує при прийнятті рішення.
В контексті спірних відносин суд не бере до уваги довідку за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Шелінської Ю.А. від 13.06.2019, складену в.о. заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області С.Г. Гураля, оскільки така складена за результатами розгляду скарги і немає для суду обов'язкової сили.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження №58680828 від 21.03.2019, винесена приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Юлією Андріївною, відповідає критеріям оцінки судом рішень суб'єктів владних повноважень, визначених в ч.2 ст.2 КАС України, а тому є правомірною.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст. 139 КАС України судові витрати стягненню із сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245, 287 КАС України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Судові витрати стягненню із сторін не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.Г. Гулик