ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
м. Київ
02.08.2019Справа № 910/10191/19
Суддя Селівон А.М., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗААТЕН-УНІОН УКРАЇНА" (01014, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОЛСУНОВСЬКА, будинок 8)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос-ВС" (18008, Черкаська область, місто Черкаси, ВУЛИЦЯ ДЕСАНТНИКІВ, будинок 4
про стягнення 647 070,72 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗААТЕН-УНІОН УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос-ВС" про стягнення 647 070,72 грн., а саме 495 530,00 грн. основного боргу, 33914,77 грн. процентів річних та 117 625,95 грн. втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладених між сторонами двох Договорів купівлі - продажу: № 15-СК/130417 від 13.04.2017 року та № 26-СК/210417 від 21.04.2017 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.
Суд зазначає, що судовий захист прав суб'єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб'єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за товар, поставлений позивачем згідно двох Договорів купівлі - продажу: № 15-СК/130417 від 13.04.2017 року та № 26-СК/210417 від 21.04.2017 року, в загальній сумі 495 530,00 грн.
Тобто позивачем в межах даного позову об'єднано вимоги до відповідача зі сплати грошових коштів за поставлений згідно двох окремих договорів товар, розмір заборгованості за який також позивачем визначено єдиною сумою, без зазначення заборгованості за кожним окремим правочином. Зокрема, в тексті позовної заяви не зазначено ні дат та сум здійснених поставок, ні розміру проведених оплат по кожному з договорів.
Наразі будь - яких доказів, зі змісту яких можливо встановити фактичні обставини виконання сторонами умов кожного з двох Договорів купівлі - продажу, укладених між сторонами, окрім тексту самих правочинів, матеріали позовної заяви не містять.
Також позивачем здійснено нарахування процентів річних та втрат від інфляції на загальну суму боргу, згідно тексту позовної заяви і наданого розрахунку не зазначено підстави виникнення вказаних сум та граничні строки виконання зобов'язань.
Таким чином, для встановлення фактичних обставин справи, судом має бути досліджено окремо кожний з двох договорів купівлі - продажу, встановлено обставини виконання їх умов сторонами, в тому числі стан взаєморозрахунків, при цьому судом мають бути оцінені всі докази для дослідження наявності чи відсутності підстав для стягнення грошових коштів за поставлений окремо за кожним з двох договорів товар.
Згідно аналізу позовних матеріалів судом встановлено, що кожен із вищевказаних договорів купівлі - продажу, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є самостійним правочином та не пов'язаний з іншим; на підтвердження позовних вимог до позовної заяви мають бути додані різні докази підстав виникнення та виконання зобов'язань, тобто розмір заявленої до стягнення заборгованості фактично є сумою визначеного позивачем боргу з оплати поставленого по кожному окремому з вказаних у позовній заяві договорів купівлі - продажу, невиконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару за якими стало підставою звернення позивача до суду.
Суд зазначає, що передумови об'єднання позовних вимог визначені ч.1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні вимоги.
Об'єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
При цьому сам факт наявності правовідносин в одному складі учасників, подібність умов укладених правочинів та документів, які мають бути доказами на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, спільний спосіб захисту, а також однорідність вимог жодним чином не унеможливлює вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості за товар, переданий окремо по кожному з двох договорів, а також здійснення відповідних нарахувань згідно ст. 625 ЦК України, навпаки, за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню два окремих спори.
Навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Окрім того, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з окремими позовами про стягнення заборгованості за поставлений товар за кожним із вищезазначених договорів купівлі - продажу.
При цьому, суд виходить з того, що зміст та обсяг наданих матеріалів і доказів не дозволяє суду самостійно здійснити роз'єднання позовних вимог на підставі ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що об'єднання таких вимог у позовній заяві та одночасний їх розгляд перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, належній, ретельній оцінці доказів, що має ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що, в свою чергу, призведе до суттєвого утруднення правильного і своєчасного вирішення господарського спору.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Підстав для застосування положень ст. 173 ГПК України судом не встановлено.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню заявнику без розгляду для роз'єднання позовних вимог.
Позивачу роз'яснюється, що згідно ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 164, п. 2 ч. 5 ст. 174, ст.ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗААТЕН-УНІОН УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос-ВС" про стягнення 647 070,72 грн. повернути без розгляду.
Ухвала набрала законної сили 02.08.2019 року та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя А.М.Селівон