ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про заміну сторони виконавчого провадження
м. Київ
31.07.2019Справа № 37/827
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О. розглянувши заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 37/827
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
До Комунального підприємства "Житловик"
Про стягнення 30 031 коп. 43 коп.
Без участі представників учасників справи у зв'язку з їх неявкою
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Комунального підприємства "Житловик" про стягнення 27 056 грн. 68 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію, 2 373 грн. 38 коп. інфляційної складової боргу та 601 грн. 37 коп. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 220320 від 01.11.2003 на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.12.2008 до 01.11.2009.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2014 позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Житловик" (01013, м. Київ, вулиця Кіквідзе, 21, код ЄДРПОУ 05418023) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 27 056 коп. 68 коп. основного боргу, 2 292 коп. 21 коп. інфляційної складової боргу, 601 коп. 37 коп. трьох відсотків річних, 299 коп. 50 коп. витрат на сплату державного мита та 236 коп. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у решті позовних вимог відмовлено.
31.01.2014 Господарським судом м. Києва видано наказ на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 15.01.2014 по справі № 37/827.
19.07.2019 до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2019 розгляд вищевказаної заяви призначено на 31.07.2019.
Представники сторін у судове засідання 31.07.2019 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Суд зазначає, що порядок виклику учасників справи у судове засідання визначено статтею 120 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд здійснює виклик учасників справи шляхом вручення ухвали господарського суду про дату, час та місце судового засідання в порядку, передбаченому статтею 242 Господарського процесуального кодексу України.
З аналізу положень статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що копію ухвали господарського суду про дату, час та місце судового засідання суд надсилає в електронній формі у порядку, встановленому законом (за наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, якщо такої адреси в особи немає.
З метою належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду заяви судом було направлено ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 на адресу сторін.
Суд зазначає, що порядок виклику учасників справи у судове засідання визначено статтею 120 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд здійснює виклик учасників справи шляхом вручення ухвали господарського суду про дату, час та місце судового засідання в порядку, передбаченому статтею 242 Господарського процесуального кодексу України.
З аналізу положень статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що копію ухвали господарського суду про дату, час та місце судового засідання суд надсилає в електронній формі у порядку, встановленому законом (за наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, якщо такої адреси в особи немає.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на положення частини 3 статті 334 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, та приймаючи до уваги те, що стягувач та боржник не скористались наданим їм статтею 42 Господарського процесуального кодексу України правом подати письмові пояснення щодо поданої заяви з викладенням своїх аргументів, суд вважає можливим розглянути подану заяву за відсутності представників стягувача та боржника.
Розглянувши у судовому засіданні 31.07.2019 заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про заміну сторони її правонаступником та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що означена заява підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Відповідно до частини 1 статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Приписами частини 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України визначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, для вирішення питання можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Особа, звертаючись до суду із заявою про заміну позивача (стягувача) з примусового виконання наказу господарського суду у справі на його правонаступника у зв'язку з переходом до останнього права вимоги відповідно до договору про відступлення права вимоги повинна довести належними та допустимими доказами, за яким саме правочином до неї перейшли права вимоги відносно боржника і який обсяг цих прав.
Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).
Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (статті 516 Цивільного кодексу України).
Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
З врахуванням наведеного суд вважає, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (заміну стягувача у виданому судом наказі до відкриття виконавчого провадження) як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 (далі - договір № 601-18), відповідно до умов якого, в порядку та на умовах визначених договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 коп. станом на 01.08.2018 із урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів.
Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в Додатку № 1 до цього договору. Всі права переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами Додатку № 1 до цього договору (п. 1.2 договору № 601-18).
Відповідно до п. 1.3 договору № 601-18 з укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отримання боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору, у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за Договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 до цього договору.
Відступлення права вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойки (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню із споживача (споживачів), визначаються окремим договором.
Згідно з витягом з Додатку № 1 до договору, первісний кредитор відступив новому кредитору, зокрема право вимоги до Комунального підприємства "Житловик" заборгованості в сумі 27 056 грн. 68 коп.
Також 11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - кредитор) та Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 603-18 (далі договір № 603-18), відповідно до якого ПАТ "Київенерго" відступило, а КП "Київтеплоенерго" набуло право грошової вимоги споживачів (юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, перелік яких визначений у додатках до договорів про відступлення права вимоги від 11.10.2018 № 603-18) теплової енергії, комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, в частині їх зобов'язання перед кредитором оплатити неустойку (пеня та/або штраф), 3% річних, інфляційні нарахування, судові та інші витрати, витрати на адвокатські послуги, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та /або можуть бути нараховані та /або виникнути після дати укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачами обов'язків з оплати спожитої теплової енергії та/або комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та є предметом судового розгляду або підтверджені судовими рішеннями, як такі що підлягають стягненню споживачів.
Перелік споживачів та склад вимог (неустойка (пеня та/або штраф), 3% річних, інфляційні нарахування, судові та інші витрати, витрати на адвокатські послуги, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) у вже розпочатих спорах та/або рішеннях суду та/або виконавчих провадженнях зазначаються у додатках № 1, № 2, № 3, № 4 до цього договору (п. 1.2 договору № 603-18).
Відповідно до п. 1.3 договору № 603-18, з укладенням договору № 603-18 та договорів про відступлення права вимоги від 11.10.2018 № 601-18, № 602-18, новий кредитор набуває право отримання/вимоги від споживачів, які визначені в Додатках № 1, № 2, № 3, № 4 до цього договору та вказаних договорів про відступлення права вимоги до споживачів додаткових сум стягнення у зв'язку з неналежним виконанням споживачами договорів/угод, укладених кредитором понад ті, що є предметом судового розгляду чи підтверджені судовими рішеннями, не допускаючи подвійного стягнення коштів з одного й того самого споживача за той самий борг та період його виникнення.
Згідно із пунктом 378 додатку № 3 до договору № 603-18 про відступлення прав вимоги від 11.10.2018, ПАТ "Київенерго" відступило, а КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" набуло право вимоги до Комунального підприємства "Житловик"(код ЄДРПОУ 05418023):№ договору (особовий рахунок) 220320, дата рішення суду - 15.01.2014, № 37/827, дата наказу суду - 31,01,2014, сума основного боргу - 27 056 грн. 68 коп., інфляційна складова боргу - 2 292 грн. 21 коп., 3% річних - 601 грн. 37 коп.
Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про визнання недійсними укладених між Публічним акціонерним товариство "Київенерго" та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" Договору № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 та Договору № 603-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018.
Враховуючи умови договорів про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 та № 603-18 від 11.10.2018, суд дійшов висновку, що відбулась заміна сторони у матеріальних правовідносинах (відбувся перехід прав вимоги), а саме відбулась заміна кредитора у зобов'язанні, що виникло на підставі договору № 220320 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2003 та рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014 у справі № 37/827 щодо сплати відповідачем на користь позивача основного боргу - 27 056 грн. 68 коп., інфляційна складова боргу - 2 292 грн. 21 коп., 3% річних - 601 грн. 37 коп.
З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для здійснення заміни сторони у виконавчому провадженні стягувача - заміну сторони (стягувача) Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на його правонаступника - Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
Водночас, суд звертає увагу на те, що за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 37/827 від 15.01.20147 також підлягає стягненню державне мито у розмірі 299 грн. грн. 50 коп. витрат на сплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.Суд зазначає, що сплата зазначеної суми судового збору не є зобов'язанням в розумінні положень статті 509 Цивільного кодексу України та згідно із встановленими судом обставинами вона не була й не могла бути предметом відступлення за Договором № 601-18 від 11.10.2018 та договором № 603-18 від 11.10.2018.
З огляду на вищевикладене суд вважає безпідставним здійснення заміни стягувача в частині стягнення зазначеної суми судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 910/9549/15 від 03.07.2019 та у справі № 916/65/18 від 21.01.2019.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для заміни стягувача у справі № 37/827 на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у межах основного боргу - 27 056 грн. 68 коп., інфляційна складова боргу - 2 292 грн. 21 коп., 3% річних - 601 грн. 37 коп., у зв'язку з чим відповідна заява підприємства підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтею 334 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-
1. Заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про заміну сторони її правонаступником у справі № 910/9815/16 задовольнити частково.
2. Здійснити на стадії виконання судового рішення у справі № 37/827 заміну сторони (стягувача) Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (85612, Донецька обл., Мар'їнський р-н, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34; ідентифікаційний код 00131305) його процесуальним правонаступником - Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) у частині вимог про стягнення основного боргу - 27 056 (двадцять сім тисяч п'ятдесят шість) грн. 68 коп. основного боргу, 2 292 (дві тисячі двісті дев'яносто дві) грн. 21 коп. інфляційної складової боргу, 601 (шістсот одну) грн. 37 коп. трьох відсотків річних, 299 (двісті дев'яносто дев'ять) грн. 50 коп.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та відповідно до підпункту 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Повний текст ухвали складено та підписано 02.08.2019 року.
Суддя М.О. Лиськов