ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.07.2019Справа № 910/5308/19
За позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»
До Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 243 096,70 грн.
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
за участю секретаря судового засідання
Тарасюк І.М.
Представники сторін:
від позивача: Андрєєв А.А.
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення 243 096,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Акціонерне товариство «Укрзалізниця» здійснювало перевезення вантажу, отримувачем якого є Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь». Одночасно, вагони, перевезення яких здійснювалося відповідачем згідно до накладних, були доставлені із простроченням терміну доставки, у зв'язку із чим позивачем відповідачу було нараховано штраф за несвоєчасну доставку вагонів.
Ухвалою від 24.04.2019р. відкрито провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.05.2019р.
Відповідач у відзиві визнав обґрунтованим нарахування штрафу, проте, на суму 229996,80 грн. Одночасно, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності. До того ж, вказаним учасником подано заяву про зменшення розміру штрафу.
22.05.2019р. підготовче засідання було відкладено на 05.06.2019р.
05.06.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 03.07.2019р.
03.07.2019р. судом було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2019р.
17.07.2019р. судове засідання було відкладено на 23.07.2019р.
Представником позивача у судовому засіданні 23.07.2019р. було надано усні пояснення по суті справи, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 23.07.2019р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою від 17.07.2019р.
Наразі, з огляду на неявку вказаного учасника судового процесу, суд зазначає таке.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з 10.07.2019р.
Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 23.07.2019р.
В судовому засіданні 23.07.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до станції призначення Сартана Донецької залізниці було здійснено перевезення вантажів, одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» згідно наступних залізничних накладних: №44329589 (календарний штемпель станції відправлення 22.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 01.10.2018р.); №44314763 (календарний штемпель станції відправлення 21.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 01.10.2018р.); №44260974 (календарний штемпель станції відправлення 22.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 01.10.2018р.); №44308591 (календарний штемпель станції відправлення 21.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44312999 (календарний штемпель станції відправлення 21.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44302099 (календарний штемпель станції відправлення 20.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44291847 (календарний штемпель станції відправлення 19.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44285435 (календарний штемпель станції відправлення 19.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44333268 (календарний штемпель станції відправлення 23.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44337772 (календарний штемпель станції відправлення 3.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44316651 (календарний штемпель станції відправлення 21.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44327260 (календарний штемпель станції відправлення 22.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44330231 (календарний штемпель станції відправлення 23.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44313088 (календарний штемпель станції відправлення 21.09.2018р.; №44329688 (календарний штемпель станції відправлення 22.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44334779 (календарний штемпель станції відправлення 23.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44314288 (календарний штемпель станції відправлення 21.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); 44324457 (календарний штемпель станції відправлення 22.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44326254 (календарний штемпель станції відправлення 22.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44348969 (календарний штемпель станції відправлення 24.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 04.10.2018р.); №44319736 (календарний штемпель станції відправлення 21.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 05.10.2018р.); №44305381 (календарний штемпель станції відправлення 20.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 05.10.2018р.); №44393866 (календарний штемпель станції відправлення 28.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 07.10.2018р.); №44373322 (календарний штемпель станції відправлення 26.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 07.10.2018р.); №44385045 (календарний штемпель станції відправлення 27.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 07.10.2018р.); №44391449 (календарний штемпель станції відправлення 28.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 09.10.2018р.); №44388692 (календарний штемпель станції відправлення 28.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 09.10.2018р.); №44447951 (календарний штемпель станції відправлення 03.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 11.10.2018р.); №44467744 (календарний штемпель станції відправлення 04.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 12.10.2018р.); №44461341 (календарний штемпель станції відправлення 04.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 12.10.2018р.); №44335313 (календарний штемпель станції відправлення 23.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 13.10.2018р.); №44416477 (календарний штемпель станції відправлення 30.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 14.10.2018р.); №44373298 (календарний штемпель станції відправлення 26.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 14.10.2018р.); №44411999 (календарний штемпель станції відправлення 30.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 14.10.2018р.); №44447043 (календарний штемпель станції відправлення 03.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 14.10.2018р.); №44474336 (календарний штемпель станції відправлення 05.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 14.10.2018р.); №44488112 (календарний штемпель станції відправлення 06.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 14.10.2018р.); №44454999 (календарний штемпель станції відправлення 03.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 15.10.2018р.); №44488815 (календарний штемпель станції відправлення 06.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 15.10.2018р.); №44524346 (календарний штемпель станції відправлення 10.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 19.10.2018р.); №44478584 (календарний штемпель станції відправлення 05.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 20.10.2018р.); №44434454 (календарний штемпель станції відправлення 02.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 20.10.2018р.); №44540102 (календарний штемпель станції відправлення 11.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 20.10.2018р.); №44467017 (календарний штемпель станції відправлення 04.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 21.10.2018р.); №44546638 (календарний штемпель станції відправлення 12.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 25.10.2018р.); №44551703 (календарний штемпель станції відправлення 12.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 25.10.2018р.); №44587293 (календарний штемпель станції відправлення 16.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 27.10.2018р.); №44408045 (календарний штемпель станції відправлення 29.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 28.10.2018р.); №44681963 (календарний штемпель станції відправлення 24.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 31.10.2018р.); №44677508 (календарний штемпель станції відправлення 24.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 31.10.2018р.); №44565240 (календарний штемпель станції відправлення 14.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 31.10.2018р.); №44637106 (календарний штемпель станції відправлення 20.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 31.10.2018р.); №44604262 (календарний штемпель станції відправлення 17.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 31.10.2018р.).
Наразі, за твердженнями позивача, перевізником було порушено строки здійснення перевезення вантажу за вказаними вище залізничним накладними, що і стало підставою для нарахування штрафу та звернення до суду з розглядуваним позовом.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем було вказано, що правомірним є нарахування на суму 229996,80 грн., оскільки накладні №44314763, №44260974, №44488112, №44488815, №44540102 та №44637106 містять у розділі 49 відмітку про затримку вагону та продовження терміну доставки. Одночасно, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності та подано заяву про зменшення розміру штрафу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст.193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу перевізник зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений строк та видати його вантажоодержувачу, а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Постановою №457 від 06.04.1998р. Кабінету Міністрів України було затверджено Статут залізниць України.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).
Статтями 22, 23 Статуту унормовано, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Відповідно до статті 41 Статуту, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу передбачено, що терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 Правил у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.
Відповідно до пункту 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Згідно з пунктом 2.1 Правил обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Пунктом 2.4 Правил передбачено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Вище судом було встановлено зміст залізничних накладних, за якими відповідачем було здійснено перевезення вантажу, отримувачем якого був позивач. Зокрема, визначено дані календарного штемпеля станції відправлення та календарного штемпеля станції призначення.
Тобто, з представлених суду залізничних накладних полягає, що перевізником дійсно було порушено терміни доставки вантажу, що визначені Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що вказує на порушення Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» статті 41 Статуту залізниць України.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Тобто, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Судом встановлено, що відповідно до календарних штемпелів на залізничних накладних (графа 52) відповідачем доставлено позивачу вантаж з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту та Правилами, що згідно із статтею 116 Статуту та пункту 1.1 Правил є підставою для застосування до залізниці як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.
Одночасно, суд погоджується із запереченнями відповідача щодо помилковості розрахунку в частині прострочення доставки вантажу згідно залізничних накладних №44314763, №44260974, №44488112, №44488815, №44540102 та №44637106, оскільки останні містять у розділі 49 відмітку про затримку вагону та продовження терміну доставки. При цьому, судом враховано таке.
Відповідно до пункту 2.9 Правил у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Наразі, судом встановлено, що у графі 49 залізничних накладних №44314763, №44260974, №44488112, №44488815, №44540102 та №44637106 дійсно міститься напис про затримання вантажу та повідомлення про означені обставини його одержувача.
Тобто, з урахуванням вищевикладеного, після здійснення перевірки наведеного позивачем розрахунку суми неустойки, суд дійшов висновку, що обґрунтованим за порушення строків перевезення вантажу за вказаними вище залізничними накладними є нарахування штрафу на загальну суму 229996,80 грн.
Як вказувалось судом вище, відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності.
Розглянувши заяву відповідача, суд дійшов висновку, що Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» не було порушено строку для звернення до суду з розглядуваними позовними вимоги. При цьому, суд виходить з наступного.
Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Європейським судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом України у постанові від 16.11.2016р. по справі №6-2469цс16.
Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.
Згідно з п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.
За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 136 Статуту залізниць України унормовано, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Підпунктом «д» частини 2 пункту 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.
Суд зазначає, що пункти 134, 136 Статуту залізниць України, є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами до залізниці.
Одночасно, ч.4 статті 315 Господарського кодексу України передбачено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 Господарського кодексу України якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
За таких обставин, положення пунктів 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв'язку з положенням частини 4 статті 315 Господарського кодексу України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною 3 статті 315 Господарського кодексу України для відповіді на претензію. Аналогічну правову позицію наведеного у постанові Верховного Суду від 22.12.2018р. по справі № 910/4408/18.
У пункті 4.7 Постанови № 10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке. Якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 Господарського кодексу України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Таким чином, з урахувань положень частин 1-4 статті 315 Господарського кодексу України, строк позовної давності щодо вимог до залізниці з приводу прострочення доставки вантажу розраховується від дня видачі вантажу та закінчується зі спливом 45 днів для пред'явлення претензії, 45 днів для розгляду претензії та 6 місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Приймаючи до уваги, що порушення відповідачем строку доставки вантажу вчинено у жовтні 2018 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом у квітні 2019 року, тобто, без пропуску позовної давності, судом залишено без задоволення заяву відповідача про застосування строку позовної давності.
Судом також вказувалось, що відповідачем було подано заяву про зменшення штрафних санкцій до 5%. Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
При застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Вказану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019р. по справі 916/4692/15.
У вирішенні питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення нарахованого позивачем залізниці штрафу, судом враховано доводи відповідача про те, що частина залізничної мережі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що фактично спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з міста Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, що забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, у зв'язку з чим має місце затримка доставки вантажу, що підтверджується схемою Донецької залізничної дороги та не заперечується позивачем.
До того ж, судом прийнято до уваги пояснення відповідача стосовно того, що за підсумками роботи за перше півріччя 2018 року Регіональна філія «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» отримала збиток у сумі 295 676,00 тис. грн. Вказані обставини підтверджуються представленим до матеріалів справи звітом про фінансові результати за перше півріччя 2018р.
Наразі, судом також враховано, що Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» не представлено суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки відповідачем вантажів.
Суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У ст.13 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічні правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 11.09.2018р. у справі № 905/64/18, від 13.03.2018р. у справі № 905/1243/17.
Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись власним переконанням та враховуючи принципи справедливості, добросовісності і розумності, за висновками суду, обставини, які було покладено відповідачем в якості обґрунтування відповідного клопотання, є достатніми для зменшення судом суми штрафу, яка підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на 70%, тобто, до 68999,04 грн.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог. При цьому, судовий збір за вимоги про стягнення штрафу в сумі, на яку судом його було зменшено, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, будинок 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства "Українська залізниця» (84400, Донецька обл., місто Лиман, вул.Привокзальна, будинок 22, код 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вул.Лепорського , будинок 1, ЄДРПОУ 00191158) штраф в сумі 68999,04 грн. та судовий збір в сумі 3449,95 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено та підписано 02.08.2019р.
Суддя Спичак О.М.