ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.08.2019Справа № 905/875/19
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1)
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22)
про стягнення 28 390,32 грн.
Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення 28 390,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" своїх обов'язків щодо здійснення перевезень вантажу позивача, а саме, щодо його збереження до моменту видачі останнього вантажоотримувачу. Враховуючи нестачу вантажу, яка виникла під час здійснення відповідачем перевезення, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з останнього збитків у розмірі 28 390,32 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.05.2019 № 905/875/19 матеріали вказаного позову передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.
04.06.2019 Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" подано до суду відзив на позовну заяву.
10.06.2019 матеріали позову надійшли до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
01.07.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала суду від 13.06.2019 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана їх уповноваженими представниками, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
09.05.2018 Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" як вантажовідправник по залізничній накладній № 49654759 від 09.05.2018 здійснило відправлення вагонів, зокрема, вагонів з коксом доменним № 53545026 та № 61840666 зі станції «Авдіївка» Донецької залізниці на станцію «Сартана» Донецької залізниці одержувачу - Приватному акціонерному товариству «Металургійний комбінат «Азовсталь».
На станції «Сартана» Донецької залізниці залізницею проведено комісійне переважування маси вантажу, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагонах № 53545026 та № 61840666 не відповідає масі, вказаній у накладній, про що складено комерційні акти № 484809/167 від 13.05.2018 та № 484809/166 від 13.05.2018 відповідно.
У розділі Д Комерційного акту №484809/167 від 13.05.2018 зазначено, на основі акту з/ф № 217 від 12.05.18 ст. Сартана Дон . з.д. було здійснено комісійне переважування вагону 53545026, який прибув по відправці, вказаній на лицьовій стороні акту, вантаж кокс, з розчепленням на справних 150 т. госповірених 08.09.17 в/вагах вантажоотримувача. По документу значиться брутто - не вказано, тара 23500 кг, нетто 40050 кг, фактично виявилось брутто 62050 кг, тара 23500 кг з док, нетто 38550 кг, що менше документа на 1500 кг. Вагон зважувався двічі, результат не змінився. По документу значиться, вантаж маркований двома повздовжніми полосами довжині вагону вапном. Навантаження у вагоні навалом, вище бортів 400-500 мм, шапкою, вантаж маркований двома повздовжніми полосами довжині вагону вапном. В місці заглиблення маркування порушено. Витікання вантажу немає. Вагон бездверний, люки зачинені. Технічно справний. З моменту прибуття і до комісійного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки Азовсталь і ком. Агентів ст. Сартана з повідомленням в Маріупольську поліцію та ВОХР.
У розділі Д Комерційного акту № 484809/166 від 13.05.2018 зазначено, на основі акту з/ф № 11207 від 12.05.18 ст. Сартана Дон . з.д. було здійснено комісійне переважування вагону 53545026, який прибув по відправці, вказаній на лицьовій стороні акту, вантаж кокс, з розчепленням на справних 150 т. госповірених 08.09.17 в/вагах вантажоотримувача. По документу значиться брутто - не вказано, тара 23320 кг, нетто 42030 кг, фактично виявилось брутто 62250 кг, тара 23320 кг з док, нетто 38930 кг, що менше документа на 3100 кг. Вагон зважувався двічі, результат не змінився. По документу значиться, вантаж маркований двома повздовжніми полосами довжині вагону вапном. За рухом поїзда над 3-4-5-6-7 люками зліва наявне заглиблення довжиною 750 см, шириною 250-280 см, глибиною 50-60 см. В районі заглиблення маркування відсутнє. Витікання вантажу немає. Вагон бездверний, люки зачинені. Технічно справний. З моменту прибуття і до комісійного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки Азовсталь і ком. Агентів ст. Сартана з повідомленням в Маріупольську поліцію та ВОХР.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" своїх обов'язків щодо здійснення перевезень вантажу позивача, а саме, щодо його збереження до моменту видачі останнього вантажоотримувачу. Враховуючи нестачу вантажу, яка виникла під час здійснення відповідачем перевезення вантажу, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу у загальному розмірі 28 390,32 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).
В силу ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно з абз. 1 п. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Як встановлено Судом вище, 09.05.2018 Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" як вантажовідправник по залізничній накладній № 49654759 від 09.05.2018 здійснило відправлення вагонів, зокрема, вагонів з коксом доменним № 53545026 та № 61840666 зі станції «Авдіївка» Донецької залізниці на станцію «Сартана» Донецької залізниці одержувачу - Приватному акціонерному товариству «Металургійний комбінат «Азовсталь».
За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Судом встановлено, що відомості про зафіксовану сторонами недостачу вантажу у вагонах № 53545026 та № 61840666 внесені відповідно до комерційних актів № 484809/167 від 13.05.2018 та № 484809/166 від 13.05.2018.
Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому приймається судом в якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній № 49654759 від 09.05.2018, фактичній масі вантажу.
При цьому, аргументи відповідача з приводу відсутності підписів представників одержувача - ОСОБА_4 , Головацкая на вказаних комерційних актах, що свідчить про їх неналежність, Суд відхиляє, оскільки вказані акти містять підпис уповноваженої особи одержувача особи ОСОБА_3 , яка приймала участь у складанні цих актів.
Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
В матеріалах справи наявні рахунок-фактура Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» № 92017754 від 09.05.2018, акт прийому-передачі № 92017754 від 09.05.2018.
У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).
Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Суд зазначає, що в силу положень ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України та ст.ст. 114, 115 Статуту вказані вище документи є належними та допустимими доказами визначення вартості вантажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Суд зазначає, що вартість 1 тони вантажу у вагонах № 53545026 та № 61840666 виходячи з рахунку-фактури №92017754 від 09.0.2018 вантажовідправника та акту прийому-передачі №92017754 від 09.05.2018, складає 7 997,09 грн без ПДВ, а з ПДВ 9 596,51 грн.
Згідно з Комерційним актом №484809/167 від 13.05.2018 нестача склала 1500 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 2% маси нетто (від маси нетто 40050 кг) складає: 40050 кг * 2% = 801 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 1500 кг - 801 кг = 699 кг. (0,699т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні №61840666 складає: 0,6 т * 9 596,51 грн. = 6 707,96 грн.
Згідно з Комерційним актом №484809/166 від 13.05.2018 нестача склала 3100 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 2% маси нетто (від маси нетто 42030 кг) складає: 42030 кг * 2% = 840,60 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 3100 кг - 840,60 кг = 2259,40 кг. (2,2594т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні №61840666 складає: 2,2594 т * 9 596,51 грн. = 21 682,35 грн., а не 21 682,36 грн, як розрахував позивач.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах № 53545026 та № 61840666, завданої шкоди - нестачі товару та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вказаних вагонах сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту. При цьому, Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про відсутність збитків.
Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу у вагонах № 53545026 та № 61840666 залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу у вказаних вагонах, прийнятого до перевезення, у зв'язку з чим виявилась нестача вантажу, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є обґрунтованими та підтверджуються на суму 28 390,31 грн.
Разом з тим, разом з відзивом на позов відповідач подав до суду заяву про застосування позовної давності.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013).
Частинами 1, 2 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.
Згідно зі ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту. Відповідно до п. 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.
Зазначені терміни обчислюються:
а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу;
б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для претензій про відшкодування за втрату вантажу;
в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;
г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;
д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;
е) після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень.
Положеннями частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною четвертою статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Тобто, стаття 315 Господарського кодексу України і статті 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.
Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, і останні зміни в до статей 134, 136 вносилися постановою Кабінету Міністрів України № 1973 від 25.12.2005.
Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є законом, був прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 і набув чинності з 01.01.2004. Крім того, у прикінцевих положеннях Господарського кодексу України законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України, оскільки він суперечить Господарському кодексу України) у відповідність до його норм, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами Господарського кодексу України, що Кабінетом Міністрів України зроблено не було.
За таких обставин строк позовної давності в даній справі має обраховуватися відповідно до частини 5 статті 315 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 905/3245/16.
В даному випадку підставою відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незбереження прийнятого до перевезення вантажу згідно з залізничною накладною, є комерційні акти №№ 484809/167, 484809/166 від 13.05.2018, з часу складання яких і починається перебіг строку позовної давності.
Отже, шестимісячний термін для пред'явлення даного позову сплинув 13.11.2018, в свою чергу позов пред'явлено до суду 05.06.2019, що підтверджується календарним штемпелем поштової установи на конверті, в якому надійшла позовна заява.
З наведеного вбачається, що позивач звернувся до суду вже після спливу строку позовної давності для можливості захисту свого порушеного права, а тому до вказаних позовних вимог слід застосувати строки позовної давності за заявою відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку із застосуванням строків позовної давності за заявою відповідача.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02.08.2019
Суддя Т.Ю. Трофименко