ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
31.07.2019Справа № 910/4643/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5, корпус 10-А)
про стягнення 95 190,64 грн.
Представники сторін:
від позивача: Бондаренко А.В.,
від відповідача: Півторак Т.О.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" про стягнення 95 190,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.10.2018 за накладною № 34034181 зі станції Бахмач-Гомельський Південно-Західної залізниці відповідачем відправлено вагон №95549333 з вантажем зерно кукурудзи, станція призначення Чорноморськ-порт Одеської залізниці. У зв'язку з виявленням невідповідності маси вказаного вантажу порівняно з провізним документом, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати, що складає 74 140,00 грн, та понесені додаткові витрати у розмірі 21 050,64 грн., а разом 95 190,64 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4643/19, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
08.05.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
28.05.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача, відповідно до яких просив задовольнити позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 74 140,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 справу №910/4673/19 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 01.07.2019.
14.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення.
В підготовче засідання 01.07.2019 з'явилися представники сторін.
В підготовчому засіданні представником позивача подано додаткові документи на підтвердження заявлених вимог та в усному порядку поясни, що у поданих до суду запереченнях 28.05.2018 було зменшено заявлені позовні вимоги до 74 140,00 грн.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, прийняв до розгляду зменшення позовних вимог.
У підготовчому засіданні Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Зважаючи на викладене, за результатами підготовчого засідання 01.07.2019 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.07.2019.
В судове засідання 31.07.2019 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 31.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
25.10.2018 згідно з накладною №34034181 зі станції Бахмач-Гомельський Південно-Західної залізниці відповідач здійснив відправлення вантажу (зерно кукурудзи) Товариству з обмеженою відповідальністю «Транссервіс 2008» на станцію Чорноморськ-Порт Одеської залізниці у власних вагонах, зокрема, у вагоні № 95549333 (маса вантажу 0 66 150 кг).
По прибутті вказаного вагону на станцію Подільськ (Котовськ) Одеської залізниці позивачем проведено перевірку маси вантажу та виявлено, що маса вантажу у вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що складено комерційний акт № 406802/106 від 29.10.2018, в якому встановлено, що вага нетто вантажу складає 75 800 кг, що на 9 650 кг більше, ніж вказано у накладній №34034181.
У зв'язку з тим, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, позивач вказує на те, що відповідач на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 має сплатити штраф в сумі 74 140,00 грн. (п'ятикратний розмір провізної плати).
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує таке: у накладній сторонами було погоджено спосіб визначення маси вантажу за допомогою 150-тонних вагонних ваг, однак переважування здійснювалось на тензометричних вагах, строк експлуатації яких закінчився та технічний стан яких не перевірений; комерційний акт складений з порушенням вимог складання актів, оскільки підписаний не уповноваженими особами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 306 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно зі ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до п. а ст. 5 Статуту Правила перевезення вантажів (далі - Правила) є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
З наведених норм права вбачається, що між сторонами спору на підставі залізничної накладної № 34034181 виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею.
При цьому, спір між сторонами справи виник внаслідок допущення вантажовідправником, яким є відповідач, порушення, яке полягає у неправильному зазначенні у залізничній накладній маси вантажу.
Зокрема, як стверджує позивач, перевіркою встановлено, що фактична маса вантажу у вагоні № 95549333 складає 75 800,00 кг, тобто на 9 650 кг більше, ніж вказано відповідачем у залізничній накладній.
Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділом 4 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Як вбачається зі змісту ст. 37 Статуту залізниць та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, (далі - Правил приймання вантажів до перевезення), загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.
Відповідно до п. 6.6 Правил оформлення перевізних документів заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил з урахуванням таких особливостей, зокрема, у графах 24 "Маса вантажу, визначена відправником" та 25 "Маса вантажу, визначена залізницею" зазначається загальна маса вантажу.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 року за №863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника (відповідача) (графа 55, 56).
Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів. Відправник зобов'язаний на вимогу залізниці пред'явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.
Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
За пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (ст. 118 Статуту).
Відповідно до ст. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Як встановлено Судом, у залізничній накладній № 34034181 маса вантажу визначена відправником, тобто, відповідачем (п. 24 накладної), шляхом зважування на вагонних вагах 150 т (п. 26 накладної).
З пункту 28 вказаної залізничної накладної вбачається, що вантаж завантажувався у вагон № 95549333 вантажовідправником, тобто Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія".
Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Аналогічну норму містить ст.129 Статуту, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Цією статтею передбачено також, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Згідно з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 08.07.2002 року за №567/6855, а саме, п.2, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Таким чином, обставина невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у накладній, належить до предмету доказування у справі і повинна бути підтверджена комерційним актом.
Наразі, по прибутті вагону № 95549333 на станцію Подільськ (Котовськ) Одеської залізниці, при переважуванні на вагонних електромеханічних вагах було виявлено, що зазначена у накладній № 34034181 маса вантажу не відповідає фактичній масі вантажу у вказаному вагоні, про що на підставі Акту загальної форми № 5238 від 29.10.2018 було складено комерційний акт №406802/106 від 29.10.2018, який наявний в матеріалах справи.
Так, як вбачається з розділу "Д" комерційного акта №406802/106 від 29.10.2018, вагон № 95549333 було подано на комісійне переважування, згідно документів значиться вантаж кукурудза, нетто 66150 кг, тара 23450 кг, вантажопідйомність 70 т; при комісійному переважуванні справних на вагонних електромеханічних вагах ВВ 150 Э станції Подільськ виявилось: вантаж кукурудза, брутто 99250 кг, тара 23450 кг, нетто 75800 кг, що більше ваги вказаної в перевізному документі на 9650 кг, більше вантажопідйомності 5800 кг.
Суд зазначає, що вказаний комерційний акт № 406802/106 від 29.10.2018 містить підписи ДС ОСОБА_1 , ДСМ ОСОБА_2 , ком. агент ОСОБА_3 .
Відповідно до п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, наведену в постанові від 23.11.2018р. по справі №916/2450/17, а саме щодо імперативності визначеного пунктом 10 Правил складання актів, які затверджено наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, щодо суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов'язковим реквізитами комерційного акта.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018 у справі №910/11397/17.
Водночас, за змістом частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.05.2018 у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.
Так, з огляду на викладене, Судом встановлено, що ОСОБА_1 є начальником станції, ОСОБА_2 - начальник вантажного району, ОСОБА_3 - працівник станції, який особисто здійснював перевірку.
При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи Посадову інструкцію начальника району (вантажного) (КОД КП 1226.2), на підтвердження повноважень ОСОБА_2 як начальника вантажного району, а також довідку про те, що ОСОБА_3 працює з 02.07.2017 на посаді комерційного агента станції Подільськ.
З огляду на наведене, Суд доходить висновку, що комерційний акт №406802/106 від 29.10.2018 підписаний трьома уповноваженими працівниками залізниці в порядку п. 10 Правил складання актів та вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Наведеними вище висновками спростовуються заперечення відповідача з приводу підписання комерційного акта неуповноваженими особами.
Разом з тим, Судом розглянуті та відхилені заперечення відповідача з приводу того, що в основу акту було покладено дані, отримані за допомогою ваг, технічний стан яких не перевірений, з огляду на таке.
Так, згідно з наявною у матеріалах справи копією технічного паспорту ЗВТ №143, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 21.12.2007; міжповірочний інтервал ЗВВТ - 12 місяців; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - 6 місяців.
Пунктом 5.36 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України 31 липня 2012 року №442 визначено, що за результатами огляду-перевірки, профілактичного технічного обслуговування чи ремонту ЗВВТ оформлюється акт, який підписується керівником вагової бригади, що виконала обслуговування ЗВВТ, і працівником, який забезпечує належний стан вагового господарства власника ЗВВТ, та затверджується керівником власника ЗВВТ (юридичної особи) або власником ЗВВТ - фізичною особою - підприємцем.
Завірена власником ЗВВТ копія акта надається начальникові станції примикання під'їзної колії власника ЗВВТ, де зберігається контрольний примірник технічного паспорта ЗВВТ.
Відмітки про результати обслуговування в контрольному примірнику технічного паспорта ЗВВТ і, за наявності, в його копіях робляться ревізором вагового господарства або керівником вагової бригади дирекції відповідно до наданих власником ЗВВТ документів про виконані види обслуговування ЗВВТ.
Завірена власником ЗВВТ копія акта зберігається разом з контрольним примірником технічного паспорта ЗВВТ.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії розширеного витягу з технічного паспорту ваг, 03.05.2018 зроблено запис про здійснення державної повірки, відповідно до якої ваги визнано придатними. При цьому, 11.06.2018 та 03.08.2018 було здійснено додаткові огляди ваг та встановлено, що показники в допустимих межах.
Разом з тим, відповідно до п.п. 5.18-5.21 вказаної Інструкції, діагностичне обстеження металевих та залізобетонних елементів проводиться щодо вагонних ваг:
що експлуатуються понад строк служби, зазначений в експлуатаційній документації виробника, з метою визначення можливості продовження строку їх експлуатації;
після проведення модернізації, якщо до модернізації вагонні ваги експлуатувалися понад строк служби, зазначений в експлуатаційній документації виробника, або під час модернізації були внесені зміни в конструкцію таких ваг;
які проходять дослідну експлуатацію;
після аварії або пошкодження, спричиненого надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру, з метою визначення можливості їх відновлення;
у яких виявлено під час проведення технічного огляду знос (механічний або корозійний), залишкові деформації, тріщини, інші пошкодження складових частин, деталей або їх елементів, що перевищують допустимі значення, у зв'язку з чим стан вагонних ваг загрожує безпеці руху поїздів;
ативою власника вагонних ваг.
Виконавці робіт з діагностичного обстеження вагонних ваг повинні мати дозвільні документи згідно з вимогами законодавства.
Під час діагностичного обстеження вагонних ваг виконуються такі основні роботи:
вивчення експлуатаційних, конструкторських (проектних) документів, а також документів, розроблених згідно з ГОСТ 2.602-95 "Единая система конструкторской документации. Ремонтные документы";
аналіз умов та режимів експлуатації;
розроблення та погодження програми робіт з обстеження;
огляд елементів вагонних ваг та визначення їх відповідності експлуатаційній і конструкторській документації, вимогам нормативно-правових актів, у тому числі цієї Інструкції, і нормативних документів;
обстеження металевих та залізобетонних конструкцій вагонних ваг методом неруйнівного контролю;
обстеження стану вагових залізничних колій, у тому числі кріплення рейок у межах платформи вагонних ваг і колій перед вагонними вагами;
нівелювання платформи вагонних ваг та визначення наявності осідання рейок та фундаментів вагонних ваг (за необхідності під навантаженням);
визначення механічних характеристик, хімічного складу матеріалів, проведення металографічних досліджень;
випробування на міцність під навантаженням, значення якого зазначається в програмі робіт;
здійснення розрахунково-аналітичних процедур оцінки та прогнозування технічного стану;
визначення залишкового ресурсу вагонних ваг;
складання висновку та рекомендацій щодо можливості подальшої експлуатації вагонних ваг.
Висновок за результатами діагностичного обстеження надається власникові вагонних ваг.
Копію висновку власник вагонних ваг передає начальнику дирекції для обліку, який веде ревізор вагового господарства.
На підставі копії висновку ревізор вагового господарства дирекції робить запис у технічному паспорті вагонних ваг про дату проведення діагностичного обстеження вагонних ваг та строк, на який продовжено його експлуатацію.
Копія висновку зберігається разом з технічним паспортом вагонних ваг.
Суд зазначає, що позивачем надано до суду Висновок за результатами діагностичного обстеження основних конструктивних елементів вагонних ваг № ТЗ-019 ВВ - 19 ЗВВТ, затверджений заступником начальника центру Д.Г. Манолова 22.12.2017, у якому вказано, що за результатами діагностичного обстеження основних конс труктивних елементів ваг вагонних електромеханічних ВВ - 150-143; номер ваг за системою нумерації підприємства-виробника - 143, місце встановлення - під'їзна колія № 68 ст. Подільськ регіональної філії «Одеська залізниця», що експлуатуються більше терміну, зазначеного в експлуатаційній докумен тації підприємства-виробника, згідно аналізу виявлених дефектів на даний час можуть бути допущені до експлуатації терміном на 3 (три) роки до 21 грудня 2020 року.
Як підтверджується розширеним витягом з технічного паспорту ваг, відповідний запис про продовження терміну експлуатації було внесено до технічного паспорту вагонних ваг.
Отже, на підставі викладеного, Суд доходить висновку, що станом на дату складання комерційного акту №406802/106 від 29.10.2018 засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства з продовженим строком експлуатації.
Таким чином, Суд доходить висновку, що комерційний акт №406802/106 від 29.10.2018, яким засвідчено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній, є складеним відповідно до вимог пред'явлених до його складання Правилами складання актів, а тому в даному випадку є належним та допустимим доказом відповідно до норм ст.ст. 76, 79 ГПК України.
Крім того, факт відмінності маси вантажу у вагоні № 95549333 від тієї, що вказана у накладній № 3034181, зафіксовано також в акті загальної форми № 5238 від 29.10.2018.
Статтею 24 Статуту залізниць України відзначається, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р., якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України.
Згідно з пунктом 6.1. Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 року, стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
У розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями.
Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Пунктом 6.2. Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 року роз'яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Згідно зі ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
У накладній № 34034181 зазначено, що провізна плата за вагон зі станції Бахмач-Гомельський Південно-Західної залізниці у вагоні № 9554933 становить 14 828,00 грн. Отже, штраф (п'ятикратний розмір провізної плати) становить 74 140,00 грн. (14 828,00 х 5).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та спростовували доводи позивача щодо невідповідності масі вантажу зазначеній у накладній дійсній масі вантажу.
Враховуючи вищенаведене, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума штрафу у розмірі 74 140,00 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5, корпус 10-А, ідентифікаційний код 41653568) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ідентифікаційний код 40081200) штраф у розмірі 74 140 (сімдесят чотири тисячі сто сорок) грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02.08.2019
Суддя Т.Ю.Трофименко