ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
31.07.2019Справа № 910/19158/16
Суддя Маринченко Я.В., розглянувши заяву Державної іпотечної установи про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/19158/16 за позовом Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра», треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, про звернення стягнення на предмет іпотеки, без виклику представників сторін,
У жовтні 2016 року Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра», треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 порушено провадження у справі за позовом Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2017 зупинено провадження у справі №910/19158/16 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/22774/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О. до Державної іпотечної установи, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання припиненими правовідносин.
30.07.2019 Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва із заявою про поновлення провадження у справі №910/19158/16, яка мотивована тим, що позивач має намір звернутись до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову.
Разом з тим, 30.07.2019 від Державної іпотечної установи надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №91 від 03.07.2019; зупинення дії Рішення комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №93 від 03.07.2019; зупинення дії Рішення комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №201 від 19.07.2019; заборони 41 підприємству (згідно наданого переліку) вчиняти будь-які дії пов'язані із реалізацією майнових прав за кредитними договорами, зазначеними у рішеннях комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №91 та №93 від 03.07.2019, а також №201 від 19.07.2019, що перебувають в заставі Державної іпотечної установи, укладеними між ПАТ «КБ «Надра» та фізичними особами.
Заява обґрунтована тим, що 08.07.2019 та 24.07.2019 на адресу заявника надійшло повідомлення від ПАТ «КБ «Надра» про рішення Комітету ФГВФО з питань консолідації, управління та продажу активів №91 та №93 від 03.07.2019, а також №201 від 19.07.2019 якими затверджено умови продажу активів ПАТ «КБ «Надра», а саме права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами та знаходяться в заставі Державної іпотечної установи.
Так, на думку позивача вказані рішення суперечать нормам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону України «Про заставу», що грубо порушує права та законні інтереси Державної іпотечної установи. Зазначає, що реалізація вказаних майнових прав може призвести до фактичної втрати предмета застави. На підставі викладеного позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може суттєво ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Відповідно до ст.230 ГПК України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи та за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.
Оскільки до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову у даній справі, суд поновлює провадження у справі №910/19158/16.
Розглянувши заяву Державної іпотечної установи про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається, зокрема, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із поданої Державної іпотечної установи заяви про забезпечення позову, остання обґрунтована тим, що заявнику надійшло повідомлення від ПАТ «КБ «Надра» про рішення Комітету ФГВФО з питань консолідації, управління та продажу активів №31 та №93 від 03.07.2019, а також 2017 від 19.07.2019 якими затверджено умови продажу активів ПАТ «КБ «Надра», а саме права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами та знаходяться в заставі Державної іпотечної установи.
На думку заявника вказані рішення суперечать нормам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону України «Про заставу».
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість зникнення/знищення певних доказів або імовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Так, обґрунтовуючи подану заяву, заявник вважає що продаж майна, що перебуває в заставі позивача унеможливить або суттєво утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позову у даній справі, а також зазначає, що продаж вказаного майна порушує вимоги Закону України «Про заставу».
В той же час, суд зазначає, що статтею 1 Закону України «Про заставу» передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ч.2 ст.583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
Згідно з ч.2 ст.590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1, 2 статті 20 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
Згідно зі ст.27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Відтак, враховуючи приписи чинного законодавства, застава зберігає свою силу у випадку переходу права власності на заставлене майно до іншої особи.
Суд зазначає, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
В той же час, у поданій до суду заяві про забезпечення позову заявник посилається на можливе утруднення або взагалі неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позову з огляду на продаж забезпеченого заставою майна, що є предметом розгляду даної справи, утім такі посилання позивача є безпідставними з огляду на чинне законодавство. Суд зазначає, що навіть у випадку переходу права власності на заставлене майно до іншої особи, позивач не позбавлений можливості звернути стягнення на таке майно.
Крім того, п.3 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що у разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.
Також, заявником не надано суду доказів що ФГВФО здійснюються заходи щодо реалізації вказаних майнових прав на підставі прийнятих рішень, у зв'язку з чим є потреба у негайному вжитті заходів щодо забезпечення позову.
Враховуючи вище зазначене, суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до втрати заставленого майна та, в подальшому, істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду,.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви.
Відповідно до ч.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 960,50 грн. за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника - Державну іпотечну установу.
Разом з тим, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2017 було зупинено провадження у справі №910/19158/16 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/22774/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О. до Державної іпотечної установи, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання припиненими правовідносин.
Наразі матеріали справи не місять доказів щодо усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі, у зв'язку з чим суд приходить до висновку щодо наявності підстав для повторного зупинення провадження у справі.
Керуючись ст.ст.136-140 227, 230, ч.2 ст.232, 233, 234, Господарського процесуального кодексу України, суд -
Поновити провадження у справі №910/19158/16.
Відмовити Державній іпотечній установі в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Провадження у справі №910/19158/16 зупинити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Дата підписання: 31.07.2019.
Суддя Я.В. Маринченко