ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2019Справа № 910/5661/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 910/5661/19
За позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча";
ДоАкціонерного товариства "Українська залізниця";
Простягнення 17 043,09 грн.
без повідомлення учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 17 043,09 грн. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з доставки ввіреного вантажу. Оскільки при перевезенні вантажу було виявлено його нестачу, позивач звернувся до суду з позовом до перевізника залізничним транспортом про відшкодування вартості нестачі вантажу, розраховану в урахуванням граничного розходження і природної втрати під час перевезення.
На підтвердження заявлених вимог суду було подано залізничну накладну, комерційний акт, сертифікат якості продукції, що передавалася для перевезення, платіжні доручення про оплату товару тощо.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/5661/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
В установлений строк 16.04.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги заперечуються повністю, оскільки на їх підтвердження були подані неналежні докази (комерційний акт, який зафіксовано факт нестачі вантажу підписано не уповноваженою особою).
В установлений строк позивач подав відповідь на відзив, де, з посиланням на приписи діючого законодавства, навів свої міркування щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача суми збитків.
Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.
Повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, суд
На виконання умов договору поставки, укладеного Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" з Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" 01.02.2016 № 145/108/16Сб позивачем було одержано куплений товар - кокс доменний (вологий), що підтверджується залізничною накладною № 53117263 від 01.12.2018.
Відправлення засобами залізничного транспорту України відбулося в рамках правовідносин позивача і відповідача, що виникли з договору про надання послуг від 14.02.2018 № 00039/ЦТЛ-2018 щодо здійснення перевезення у внутрішньому і міжнародному сполученнях.
Згідно з відомостями, вказаними у залізничній накладній № 53117263 маса вантажу - коксу доменного у вагоні № 56543655 становила 38400 кг.
03.12.2018 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у додаток до акта станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці від 03.12.2018 № 1-326 було складено комерційний акт № 485604/1744 про недостачу вантажу у вагоні № 56543655.
Так, у комерційному акті зазначено наступне.
Вагон № 56543655, вантажопідйомністю 69,00 т, який прибув 03.12.2018 без охорони, без пломб. Вагон у технічному стані виявився справним, вантаж завантажено засобами відправника. Маса вантажу при завантаженні визначена відправником на вагонних вагах (100 т). За результатами перевірки виявлено, що у перевізних документах вказано, що маса вантажу становить брутто - не вказано, тара - 38 400 кг, нетто - 23 100 кг. Насправді виявилось маса вантажу брутто - 59 200 кг, нетто 36 100 кг, тара при перевантаженні - 23 100 кг,, що менше документів на 2 300 кг.
В розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акту зазначено наступне: при комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні вище рівня бортів на 200-300 мм "шапкообразне". Вантаж марковано по центру прокольною смугою шириною 400-600 мм уздовж вагону вапном. Над 3-5 люками є виїмка розміром 5 500 мм з 1 500 мм х 300 мм вглиб вагону. У районі виїмки маркування пошкоджене. Вагон прибув у технічно стані справним. Протікання вантажу немає. Переважування вантажу проводилося у присутності зам. ДС ОСОБА_8, аг. ком. ОСОБА_6 , пр.ср. к -та ОСОБА_2 , вес-ка к-та ОСОБА_3 на 150 т електронних тензометричних вагах № 14 ст. Сартана-2 при повній завантаженості вагону. При повторному зважуванні даного вагону недостача вантажу підтвердилася. Завідувача вантажним двором у штаті немає.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з незабезпеченням відповідачем схоронності вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу позивачу заподіяні збитки на загальну суму 17 043,09 грн., у зв'язку з чим просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" зазначену суму.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Статтею ст. 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
У ст. 307 Господарського кодексу України вказується, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).
Згідно з Загальними положеннями Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).
В силу ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно з абз. 1 п. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю,- у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Як встановлено судом, 01.12.2018 Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" здійснило відправлення за залізничною накладною № 53117263 дванадцяти вагонів, у тому числі - вагон № 56543655 з коксом доменним (вологим) насипом, масою вантажу, що визначена відправником самостійно - 38 400 кг зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці одержувачу Приватному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
Так, з прибуттям цього вагону на станцію Маріуполь-Сортувальний відбулося контрольне перевантаження вагону та складено комерційний акт № 56543655 від 03.12.2018 про недостачу вантажу у вагоні № 56543655 у кількості 2 300 кг, про що у накладній № 53117263 від 01.12.2018 проставлена відповідна відмітка.
За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).
Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом), а також "Спосіб визначення маси".
При цьому правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника.
Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.
У п. 1. Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 вказано, що у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.
Судом встановлено, що відомості зафіксовані сторонами у комерційному акті № 485604/1744 від 03.12.2018 про недостачу вантажу внесені до залізничної накладної № 53117263 від 01.12.2018.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що описаний комерційний акт не відповідає встановленим вимогами та не може прийматися в якості належного доказу у справі, оскільки підписаний не уповноваженою особою. Так, відповідач зазначає, що перевантажування здійснювалося за участю працівника станції Гавшиної, при цьому підпис проставлено іншим працівником - ОСОБА_4 .
Аналізуючи заперечення відповідача, суд враховує, що описаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому приймаються судом у якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту втрати вантажу при перевезенні. Так, суд зауважує, що у розділі "Д" цього акту у графі "Підписи" містяться наступні позначення та підписи: "зам ДС ОСОБА_8", "аг.ком. ОСОБА_6 ", "аг.ком. ОСОБА_4", "пр-сд. з-да ОСОБА_2 "», які скріплені штампом "Ст. Маріуполь-СОРТ. Дон.зал. 480604".
Відповідно до п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станттії. який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Тобто, Правилами складання актів встановлено невичерпний перелік осіб, які можуть приймати участь в його складанні та відповідно підписанні, втім обов'язковою є лише наявність підписів трьох уповноважених осіб - начальника станції (в даному випадку - зам ДС ОСОБА_8 ), начальника вантажного двору немає по штату, про що зазначено в самому акті, та працівника станції, який особисто здійснював перевірку - у даному випадку - аг. ком. ОСОБА_6 , від одержувача наявний підпис пр.сд. к-та ОСОБА_2 , за наявності яких комерційний акт є таким, що повністю відповідає вимогам п.10 Правил складання актів та є чинним.
Також, слід зазначити, що в абз. 5 п. 9 Правил складання актів вказується, що особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Отже, з наведеного вбачається, що спірний комерційний акт є чинним, не оскарженим відповідачем у встановленому порядку, а тому повністю відповідає вимогам щодо належності та допустимості доказів.
Згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не подав суду документів, з яких можна було б достеменно встановити, що особи, які складали і документально оформлювали комерційний акт від 01.12.2018 № 485604/1744 не мали для цього необхідної дієздатності. Документів, які б визначали перелік уповноважених для цього осіб станом на моменту складення цього акту, їх прізвища та посади, відповідач також не подав.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відповідач не звертався до суду з клопотаннями про витребування доказів, на причини, які унеможливлюють подання певних фактичних даних не вказував
Таким чином, доводи Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують доводи позивача та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
У Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що ст. 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відправник згідно зі ст. 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи. Прибуття напіввагона на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання навалочного або насипного вантажу при перевезенні, оскільки згідно зі ст. 111 Статуту залізниць позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником в залізничні накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж, різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого вантаж масою 70 тонн може займати лише третину або половину вагона (п.3.19).
Згідно зі ст.ст. 114,115 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме: у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту залізниць визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Так, до позовної заяви позивачем було приєднано рахунок-фактуру, складений Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" № 92322749 від 01.12.2018 до договору № 245/108/16Сб на оплату вартажу, відвантажуваного 01.12.2018 зі станції відправлення Авдіївка до станції призначення Маріуполь-Сортувальний на суму 51 296 170,44 грн., сертифікат якості від 37 на партію товару № 14690 за договором № 245/108/16Сб від 01.02.2016 у тому числі, щодо вагону 56543655, платіжне доручення від 17.01.2019 № 4500007731 про перерахування позивачем постачальнику 5 291 345,33 грн. за рахунком № 0092322749 від 01.12.2018 та платіжне доручення від 21.01.2019 № 4500008625 про перерахування позивачем постачальнику 61 000 000,00 грн. за договором № 108/16СБ віл 01.02.2016.
Такі документи суд приймає як належні і допустимі докази, якими підтверджуються заявлені позовні вимоги, зокрема для визначення вартості втраченого вантажу, адже вони узгоджуються з умовами договору поставки, відповідачем не заперечені.
Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Всі вказані документи, які повинні бути надані одержувачем вантажу (позивачем) долучено до матеріалів справи.
У ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць вказується, що недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси, зазначеної в перевізних документах від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
За підрахунком позивача загальний розмір вартості недостачі вантажу складає 17 043,09 грн., що проведений в урахуванням загальної ваги ватажу за 9-ма вагонами - 355,05 тон, вартості вантажу у вагоні № 56543655 - 3 291 531,74 грн. без ПДВ, вартості вантажу за 1 тонну товару - 11 124,73 грн. з ПДВ, коефіцієнту природної втрати - 2 %, розміру недостачі - 2 300 кг та 1 532 кг в урахуванням природних втрат (1,532 х 11 124,73 грн.).
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечень щодо визначення маси вагону та коефіцієнту втрат вантажу при перевезенні не навів.
Частиною 1 ст. 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні № 56543655, завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 17 043,09 грн. та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагоні № 56543655 сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту залізниць України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки при перевезенні вантажу у вагоні № 56543655 залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу, прийнятого до перевезення, у зв'язку з чим виявилась нестача вантажу на загальну суму 17 043,09 грн., суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню зважаючи на викладені вище обставини.
У зв'язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 236-241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Дніпропетровська обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, ідентифікаційний код 00191129) 17 043 (сімнадцять тисяч сорок три) грн. 09 коп. збитків та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. судових витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено: 26.07.2019.
Суддя О.В. Мандриченко