проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"25" липня 2019 р. Справа № 904/3214/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
представників учасників провадження у справі про банкрутство:
апелянта - Алюніна О.О. на підставі довіреності № 190 від 08.04.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №000914 від 02.05.2019,
ініціюючого кредитора - Гараєва О.С. на підставі довіреності №773 від 26.05.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2315 від 02.10.2018,
кредитора Одеського ОТВ АМК України - Калашник А.Б. на підставі довіреності від 15.05.2019 №65-02/1258,
розпорядник майна - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ, (вх.№1359Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.04.2019, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Міньковським С.В., час проголошення ухвали - 12:57год., дата складання повного тексту ухвали - 08.04.2019, у справі №904/3214/18
за заявою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця", м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", м. Харків,
про визнання банкрутом
АТ "Сбербанк" звернувся до місцевого господарського суду із заявою з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 182 169 176, 41грн, що виникли на підставі договору поруки №1 від 22.03.2013, укладеного між ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" (поручитель) та АТ "Сбербанк" (кредитор) в забезпечення виконання зобов'язань позичальника - ТОВ НВП "Укрремколіямаш" за договором про відкриття кредитної лінії №02-В/13/122/КЛ-Кб від 22.03.2013, укладеного між АТ "Сбербанк" та ТОВ НВП "Укрремколіямаш", а також за договорами застави №ДИ/1/02-В/13/122КЛ-КБ від 22.03.2013 та №ДИ/2/02-В/13/122КЛ-КБ від 12.06.2013.
Кредитор просить суд включити вимоги АТ "Сбербанк" у наступній черговості: 3 524, 00грн - 1 черга (судовий збір); 83 316 891, 98грн - вимоги 4 четвертої черги; 76 639 453, 43грн (пеня) - вимоги 6 черги; 22 209 307, 00грн - окремо до реєстру, як вимоги, які забезпечені заставою майна боржника на підставі договору застави №ДИ/1/02-В/13/122КЛ-КБ від 22.03.2013 та договору застави №ДИ/2/02-В/13/122/КЛ-КБ від 12.06.2013.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.04.2019 визнано вимоги АТ "Сбербанк" на загальну суму 182 169 176, 41грн, з якої, 3 524, 00грн - судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами до суду включено до реєстру вимог кредиторів у першу чергу; 182 165 652, 41грн - вимоги, що забезпечені заставою майна, окремо включені до реєстру вимог кредиторів.
Постановлено окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника що є предметом застави: а) виробниче обладнання - машина виправочно-підбивочно-рихтовочна для стрілочних переводів ДКМ-1 №01; б) виробниче обладнання у кількості 34 одиниці згідно переліку в додатку №1 (в новій редакції) до договору про внесення змін №2 до договору застави №ДИ/1/02-В/13/122/КЛ-КБ від 22.03.2013.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідно до умов договорів (поруки та застави), всі зобов'язання, які можуть виникнути внаслідок невиконання або неналежного виконання договору про відкриття кредитної лінії №02-в/13/122/КЛ-КБ від 22.03.2013, укладеного між АТ "Сбербанк" та ТОВ НВП "Укрремколіямаш", забезпечені заставою майна, що належить ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" на підставі укладених договорів застави №ДИ/1/02-В/13/122КЛ-КБ від 22.03.2013 та №ДИ/2/02-В/13/122КЛ-КБ від 12.06.2013.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, АТ "Сбербанк" звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права і необґрунтованість ухвали, просить оскаржувану ухвалу в частині затвердження вимог кредитора скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким визнати конкурсні кредиторські вимоги: 3 524, 00грн - 1 черга (судовий збір); 83 316 891, 98грн - вимоги 4 четвертої черги; 76 639 453, 43грн (пеня) - вимоги 6 черги; окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги, які забезпечені заставою майна боржника, в сумі заставної вартості рухомого майна 22 209 307, 00грн.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що віднесення всіх вимог АТ "Сбербанк" до забезпечених вимог може порушити його права як конкурсного кредитора за зобов'язаннями, що виникли за договором поруки, зокрема, щодо участі кредитора в комітеті кредиторів та розміру його голосів; заставне майно не може забезпечити всі вимоги заявника. АТ "Сбербанк" свідомо просить у заяві про визнання кредиторських вимог окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги, які забезпечені заставою майна боржника в сумі заставної вартості рухомого майна 22 209 307, 00грн.
Як вказує апелянт, судом першої інстанції не вірно застосовано висновки Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №902/492/17, оскільки застосована позиція та обставини даної справи не є тотожними. У справі №902/492/17 іпотекодержатель з метою захисту свого порушеного права просив віднести до вимог забезпечених заставою всі зобов'язання, які вона забезпечувала, у той час, як у даній справі АТ "Сбербанк" не звертався до суду з такою заявою, а тому, на думку заявника, у суду не було підстав для визнання всіх вимог такими, що забезпечені заставою майна боржника.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2019, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.04.2019 у справі №904/3214/18; призначено справу до розгляду на 18.06.2019 о 10:00год.
31.05.2019 від розпорядника майна - арбітражного керуючого Кошовського С.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5369), зазначає, що позиція розпорядника майна з приводу включення грошових вимог АТ "Сбербанк" до реєстру вимог кредиторів відображена у наданому суду реєстрі.
06.06.2019 від АТ "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5530), вважає, що всі вимоги АТ "Сбербанк" згідно договору про відкриття кредитної лінії є за своєю правовою природою забезпеченими вимогами кредитора та не підлягають включенню до четвертої та шостої черг реєстру вимог кредиторів; також ініціюючий кредитор зазначає, що зі змісту заяви з кредиторськими вимогами вбачається, що розрахунок заборгованості по договору про відкриття кредитної лінії здійснено станом 01.10.2018, при цьому, доказів направлення письмового повідомлення до поручителя про невиконання ТОВ НВП "Укрремколіямаш" зобов'язань та їх обсяги станом на 01.10.2018 АТ "Сбербанк" не надав. За таких обставин, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 було повідомлено учасників справи, що судове засідання, призначене на 18.06.2019 о 10:00год., не відбудеться, у зв'язку із тим, що згідно наказу Східного апеляційного господарського суду №12-а від 10.06.2019, з 18.06.2019 по 21.06.2019 суддя Здоровко Л.М. перебуватиме у відрядженні. Повідомлено, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.04.2019 у справі №904/3214/18 відбудеться 04.07.2019 об 11:30год.
12.06.2019 від апелянта надійшли пояснення до апеляційної скарги (вх.№5767), зазначає, що на дату звернення із заявою про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" солідарна заборгованість не погашена; як вказує апелянт, суди, незалежно від вартості майна, яка зазначена в договорі, мають враховувати зміст заяви кредитора щодо заявлених вимог (конкурсних та/або заставних).
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019, у зв'язку з відпусткою судді Плахова О.В., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 з огляду на необхідність надати апелянту письмові пояснення з доказами в обґрунтування своїх доводів з питань, що виникли у судовому засіданні, оголошено перерву у судовому засіданні до 11:30год. 25.07.2019.
16.07.2019 від АТ "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6633), вважає, що АТ "Сбербанк" має право звернення стягнення на предмет застави як за наслідками невиконання ТОВ НВП "Укрремколіямаш" договору про відкриття кредитної лінії, так і за наслідками невиконання ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" зобов'язань за договором поруки, оскільки всі зобов'язання забезпечені заставою; зазначає, що наданий АТ "Сбербанк" розрахунок є необґрунтованим.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2019, у зв'язку з відпусткою судді Бородіної Л.І., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В.
23.07.2019 від апелянта надійшли пояснення до апеляційної скарги (вх.№6836), зазначає, що у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань за кредитним договором АТ "Сбербанк" звертався з позовом як до позичальника, так і до поручителя. Рішенням Постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації "Союз Інвесторів України" від 17.03.2016 у справі №01/16 стягнуто з ТОВ НВП "Укрремколіямаш" на користь ПАТ "Сбербанк" заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 998 561, 34 доларів США, заборгованість по процентах за користування кредитом у сумі 342 961, 25 доларів США, пеню за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 295 748, 16грн, пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 176 284, 60грн. На виконання рішення третейського суду Господарським судом м. Києва видано наказ про примусове виконання рішення суду. Крім того, рішенням Постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації "Союз Інвесторів України" від 14.03.2016 у справі №02/16 стягнуто з ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" на користь ПАТ "Сбербанк" заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 998 561, 34 доларів США, заборгованість по процентах за користування кредитом у сумі 342 961, 25 доларів США, пеню за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 295 748, 16грн, пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 176 284, 60грн. На виконання даного рішення третейського суду Господарським судом м. Києва також видано наказ про примусове виконання рішення суду.
Як вказує апелянт, у ході виконавчих проваджень заборгованість за кредитним договором не погашена ні позичальником, ні його поручителем; вважає, що договір поруки від 22.03.2013 станом на сьогоднішній день є діючим та грошові вимоги АТ "Сбербанк" не погашені.
До пояснень апелянтом додані копії рішення Постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації "Союз Інвесторів України" від 17.03.2016 у справі №01/16, наказу Господарського суду м. Києва від 13.09.2016 у справі №910/9992/16, постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2016 №52579497, рішення Постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації "Союз Інвесторів України" від 14.03.2016 у справі №02/16, наказу Господарського суду м. Києва від 29.11.2016 у справі №910/9988/16, постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2017 №53238289, постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 03.12.2018 у виконавчому провадженні №53238289.
Колегія суддів апеляційного господарського суду при вирішенні питання щодо прийняття наданих апелянтом додаткових доказів, виходить з такого.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У спірних правовідносинах з підстав зазначених нижче, суд апеляційної інстанції встановив невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що стало наслідком постановлення необґрунтованої і з неправильним застосуванням норм матеріального права ухвали. Для повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви АТ "Сбербанк" з кредиторськими вимогами суд апеляційної інстанції приймає додані апелянтом до пояснень додаткові докази, які, крім іншого, були надані апелянтом на запитання апеляційного господарського суду у судовому засіданні 04.07.2019.
Суд апеляційної інстанції також керується висновками, які надав Верховний Суд, зокрема у постанові від 29.03.2018 у справі №925/1165/16: застосування формального підходу до розгляду заяв про визнання кредиторських вимог, без надання правового аналізу доказам, поданим на підтвердження вимог до боржника, підстав їх виникнення, характеру, розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, а також посилання суду на визнання заявлених грошових вимог боржником і розпорядником майна як на підставу їх включення до реєстру вимог кредиторів, суперечить вимогам статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
До початку судового засідання 25.07.2019 АТ "Українська залізниця" надало заперечення проти доводів та міркувань АТ "Сбербанк" викладених у поясненнях (вх.№6945), звертає увагу суду, що розмір стягнутої заборгованості за кредитним договором відповідно до третейських рішень є значно меншою, аніж заявлена кредитором у даній справі про банкрутство; також зазначає, що із третейських рішень не вбачається періоду, за який було стягнуто проценти за користування кредитом і пеню.
Об 11:37год. 25.07.2019 у зв'язку зі зміною складу колегії суддів, у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги розпочато спочатку; після перерви представник апелянта оголосила доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.
Представник ініціюючого кредитора проти доводів апеляційної скарги заперечує.
Представник Одеського ОТВ АМК України надала пояснення, що оскаржуваною ухвалою не вирішено питання про права та обов'язки відділення АМК, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Інші учасники своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином завчасно повідомлені про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників апелянта, ініціюючого кредитора і Одеського ОТВ АМК України, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.10.2018 порушено провадження у справі №904/3214/18 за заявою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про банкрутство ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш".
Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" було опубліковано на веб-сайті ВГСУ за №54580 від 03.10.2018.
АТ "Сбербанк" 26.10.2018 звернувся до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 182 169 176, 41грн.
Тобто, кредитор звернувся до суду у встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство) строк для звернення кредиторами із заявами про визнання кредиторських вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.03.2013 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є АТ "Сбербанк", та ТОВ "НВП "Укрремколіямаш" був укладений договір про відкриття кредитної лінії №02-В/13/122/КЛ-КБ (т.4 а.с.18-50).
Пунктом 2.1. договору про відкриття кредитної лінії від 22.03.2013, з доповненнями та змінами до нього, передбачено, що належне виконання позичальником зобов'язань по цьому договору забезпечується, зокрема:
а) заставою виробничого обладнання в кількості 34 одиниць, що належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" (правонаступник - ТОВ "НВК Дніпроспецмаш");
б) заставою виробничого обладнання, а саме виробниче обладнання - машина виправочно-підбивочно-рихтовочна для стрілочних переводів ДКМ-1 №014, у кількості 1 одиниці, що належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" (правонаступник - ТОВ "НВК Дніпроспецмаш");
в) порукою Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" (правонаступник - ТОВ "НВК Дніпроспецмаш") на повний розмір зобов'язань позичальника за цим договором.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника ТОВ НВП "Укрремколіямаш" за договором про відкриття кредитної лінії №02-В/13/122/КЛ-КБ від 22.03.2013, між ПрАТ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" (правонаступник - ТОВ "НВК Дніпроспецмаш") (поручитель) та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є АТ "Сбербанк" (кредитор) були укладені договір поруки №1 від 22.03.2013 (т.4 а.с.9-17), договір застави №ДИ/1/02-В/13/122КЛ-КБ від 22.03.2013 (т.4 а.с.99-117) та договір застави №ДИ/2/02-В/13/122/КЛ-КБ від 12.06.2013 (т.4 а.с.86-98).
Відповідно до умов договору поруки №1 від 22.03.2013, з урахуванням змін та доповнень, відповідальність поручителя - ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" є фінансовою та включає (стаття 2 договору): зобов'язання, які були не виконані боржником (ТОВ НВП "Укрремколіямаш"), та які передбачені основним договором (основне зобов'язання), зокрема, але не обмежуючись:
- кредит у сумі 1 998 561, 34дол. США (тіло кредиту з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту);
- проценти за користування кредитом;
- комісійну винагороду за управління кредитною лінією;
- зобов'язання відшкодувати документально підтверджені збитки;
- зобов'язання сплатити штрафні санкції, неустойки (пені, штрафи) за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань по основному договору;
- зобов'язання сплатити будь-які інші платежі (якщо такі платежі передбачені умовами основного договору).
Відповідно до умов договору застави №ДИ/1/02-В/13/122КЛ-КБ від 22.03.2013, а саме пункту 2.1., з наступними змінами та доповненнями, предметом застави якого є виробниче обладнання в кількості 34 одиниці, передбачено, що у відповідності до цього договору забезпечуються виконання наступних зобов'язань боржника (ТОВ НВП "Укрремколіямаш"), які випливають з основного договору (договір про відкриття кредитної лінії) і можуть виникнути в майбутньому за основним договором, зокрема, але не обмежуючись:
- кредит у сумі 1 998 561, 34дол. США (тіло кредиту з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту);
- проценти за користування кредитом;
- комісійну винагороду за управління кредитною лінією;
- зобов'язання відшкодувати документально підтверджені збитки;
- зобов'язання сплатити штрафні санкції, неустойки (пені, штрафи) за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань по основному договору;
- зобов'язання сплатити будь-які інші платежі (якщо такі платежі передбачені умовами основного договору);
- зобов'язання відшкодувати витрати заставодержателя по здійсненню (задоволенню) його вимог, забезпечених заставою, в тому числі витрати, які понесені ним внаслідок звернення стягнення на предмет застави та будь-які інші витрати заставодержателя, які виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання зобов'язань по основному договору чи цьому договору, та будь-які інші витрати, передбачені чинним законодавством України.
Також заставою за цим договором (у редакції договору про внесення зміни №2 від 27.02.2015 до договору застави) забезпечуються зобов'язання заставодавця, які випливають з договору поруки №1, укладеного між заставодавцем і заставодержателем 22.03.2013, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строку його дії, які (зобов'язання) перелічені у статті 2 договору поруки, а також які можуть виникнути в майбутньому за чинним договором поруки (т.4 а.с.108-116).
Пунктом 2.2. договору застави №ДИ/1/02-В/13/122КЛ-КБ від 22.03.2013, з доповненнями та змінами, передбачено, що за взаємною згодою сторін за рахунок предмету застави забезпечуються усі вищезазначені вимоги заставодержателя до боржника, які випливають з основного договору і можуть виникнути у майбутньому за основним договором, в розмірі максимальної суми заборгованості за основним договором, яка виникла/виникне в майбутньому за основним договором і визначається відповідно до п. 2.1. цього договору.
Відповідно до умов договору застави №ДИ/2/02-В/13/122КЛ-КБ від 12.06.2013, з наступними змінами та доповненнями, а саме пункту 2.1., предметом застави якого є виробниче обладнання - машина виправочно-підбивочно-рихтовочна для стрілочних переводів ДКМ-1 №014, у кількості 1 одиниці, передбачено, що у відповідності до цього договору забезпечуються виконання наступних зобов'язань боржника (ТОВ НВП "Укрремколіямаш"), які випливають з основного договору (договір про відкриття кредитної лінії) і можуть виникнути в майбутньому за основним договором, зокрема, але не обмежуючись:
- кредит у сумі 1 998 561, 34дол. США (тіло кредиту з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту);
- проценти за користування кредитом;
- комісійну винагороду за управління кредитною лінією;
- зобов'язання відшкодувати документально підтверджені збитки;
- зобов'язання сплатити штрафні санкції, неустойки (пені, штрафи) за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань по основному договору;
- зобов'язання сплатити будь-які інші платежі (якщо такі платежі передбачені умовами основного договору);
- зобов'язання відшкодувати витрати заставодержателя по здійсненню (задоволенню) його вимог, забезпечених заставою, в тому числі витрати, які понесені ним внаслідок звернення стягнення на предмет застави (включаючи сплачені чи такі, що підлягають сплаті, податки, збори, інші платежі) та будь-які інші витрати заставодержателя, які виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання зобов'язань по основному договору чи цьому договору, та будь-які інші витрати, передбачені чинним законодавством України.
Також заставою за цим договором (у редакції договору про внесення зміни №2 від 27.02.2015 до договору застави) забезпечуються зобов'язання заставодавця, які випливають з договору поруки №1, укладеного між заставодавцем і заставодержателем 22.03.2013, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строку його дії, які (зобов'язання) перелічені у статті 2 договору поруки, а також які можуть виникнути в майбутньому за чинним договором поруки (т.4 а.с.92-98).
Пунктом 2.2. договору застави №ДИ/2/02-В/13/122КЛ-КБ від 12.06.2013 з доповненнями та змінами, передбачено, що за взаємною згодою сторін за рахунок предмету застави забезпечуються усі вищезазначені вимоги заставодержателя до боржника, які випливають з основного договору і можуть виникнути у майбутньому за основним договором, в розмірі максимальної суми заборгованості за основним договором, яка виникла/виникне в майбутньому за основним договором і визначається відповідно до пункту 2.1. цього договору.
Виходячи із зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" внаслідок внесення 27.02.2015 змін до договорів застави від 22.03.2013 та від 12.06.2013 фактично став майновим поручителем за основним договором про відкриття кредитної лінії, а всі зобов'язання, які можуть виникнути внаслідок невиконання або неналежного виконання договору про відкриття кредитної лінії, забезпечені заставою майна, що належить ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" на підставі укладених договорів застави.
Місцевим господарським судом також встановлено, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань позичальником ТОВ НВП "Укрремколіямаш" за договором про відкриття кредитної лінії, виникла заборгованість станом на 01.10.2018 в сумі 3 748 790, 40дол. США та 76 639 453, 43грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 1 998 538, 40дол. США; процентів за користування кредитом - 1 750 251, 68дол. США; пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом (тіло кредиту) - 52 259 308, 53грн; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 24 380 144, 90грн.
За офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на дату подання заяви кредитора (24.10.2018), 100 доларів США = 2 814, 9402 гривень, у зв'язку з чим, загальна сума заборгованості по тілу кредиту та по процентах у гривневому еквіваленті становить 105 526 199, 00грн.
Загальний розмір пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом та процентами складає 76 639 453, 43грн.
У своїй заяві АТ "Сбербанк" зазначає, що відповідно до висновку проведеного суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Консалтингова компанія "Бі.Еф.Сі" від 19.10.2018, вартість об'єкту оцінки становить: виробниче обладнання у кількості 34 одиниці - 8 354 645, 00грн; виробниче обладнання машина виправочно-підбивочно-рихтовочна для стрілочних переводів ДКМ-1 №014 - 13 854 662, 00грн.
Отже, на думку банку, загальна сума вимог, що забезпечені заставою становить 22 209 307, 00грн, а решта заявлених вимог є конкурсною заборгованістю і підлягає включенню до реєстру у четверту чергу в сумі 83 060 471, 35грн, та пеня в сумі 76 639 453, 43грн - у шосту чергу, з чим, однак, не погодився місцевий господарський суд.
Апеляційним господарським судом встановлено, що статтею 4 договору поруки №1 від 22.03.2013 встановлений порядок виконання зобов'язання.
Відповідно до пункту 4.1. договору поруки №1 (у редакції договору про внесення змін №3 від 27.02.2015 до договору поруки), боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель та боржник залишаються зобов'язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов'язання за основним договором не будуть виконані повністю.
Відтак, поручитель та боржник в силу приписів статті 554 Цивільного кодексу України солідарно мають зобов'язання перед Банком до того часу, поки зобов'язання за кредитним договором не буде виконано повністю.
Передбачена статтею 2 цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання зобов'язань за основним договором. Причини невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором жодним чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов'язань за цим договором.
У такому випадку кредитор звертається з письмовим повідомленням до поручителя про невиконання боржником зобов'язань та їх обсяг, та вимогою виконання цих зобов'язань поручителем як солідарним боржником (пункт 4.2. договору).
Згідно пункту 4.3. договору поруки, поручитель протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поштового відправлення його кредитором письмового повідомлення або в інший термін, зазначений у такому повідомленні, зобов'язаний погасити заборгованість боржника за основним договором за реквізитами, зазначеними в повідомленні кредитора.
За умовами пункту 5.4.1 договору поруки №1, поручитель зобов'язався виконати за боржника зобов'язання за основним договором шляхом перерахування суми заборгованості боржника, вказаної кредитором в письмовому повідомленні (вимозі), в рахунок погашення такої заборгованості, в порядку та у строки, зазначені в пункті 4.3. цього договору.
Відповідно до пункту 6.3. договору поруки №1 (у редакції договору про внесення змін №3 від 27.02.2015 до договору поруки), цей договір набуває чинності з моменту його укладення в письмовій формі. Строк дії цього договору складає шість років, але в будь-якому випадку строк дії договору продовжується до повного виконання кожною зі сторін своїх зобов'язань за цим договором. При цьому, договір припиняє свою дію достроково у випадку належного виконання боржником або поручителем усіх зобов'язань, передбачених статтею 2 цього договору, а також з інших підстав, передбачених законодавством України. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання.
Умовами договору про відкриття кредитної лінії №02-В/13/122/КЛ-КБ, а саме, пунктом 11.3 передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань за договором позичальника по цьому договору.
Апеляційним господарським судом встановлено, що АТ "Сбербанк" реалізував своє право звернення до фінансового поручителя про стягнення з нього як солідарного боржника виконання зобов'язання за кредитним договором і рішенням постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 14.03.2016 у справі №02/16 позов Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Укрремколіямаш" задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 998 561, 34 доларів США, заборгованість по процентах за користування кредитом у сумі 342 961, 25 доларів США, пеню за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 295 748, 16грн, пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 176 284, 60грн, а також витрати по сплаті третейського збору в сумі 25 500, 00грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2016 у справі №910/10905/16 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 14.03.2016 у справі №02/16 відмовлено повністю; рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 14.03.2016 у справі №02/16 залишено без змін.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що третейське застереження, передбачене пунктом 6.8. договору поруки, відповідає приписам Закону України "Про третейські суди" і не суперечить вимогам цивільного законодавства щодо форми та змісту. При цьому, господарському суду не було представлено доказів визнання недійсною третейської угоди, укладеної між позивачем та відповідачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 у справі №910/9988/16 заяву Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про видачу виконавчого документа задоволено; постановлено видати наказ на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" у третейській справі № 02/16 від 14.03.2016 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш", третя особа у третейській справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укремколіямаш" про стягнення заборгованості в частині що підлягає примусовому виконанню такого змісту: "Стягнути з ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" за договором про відкриття кредитної лінії № 02-В/13/122/КЛ-КБ від 22.03.2013 заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 998 561, 34дол. США, заборгованість по процентах за користування кредитом у сумі 342 961, 25дол. США, пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 295 748, 16грн, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 176 284, 60грн, витрати по сплаті третейського збору в сумі 25 500, 00грн і витрати по сплаті судового збору в сумі 689, 00грн".
Згідно наданих апелянтом документів, 13.01.2017 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №5323829.
Доказів виконання рішення третейського суду та виданого Господарським судом м. Києва наказу боржник суду не надав.
Згідно матеріалів справи, боржник визнає кредиторські вимоги АТ "Сбербанк" в частині стягнутих грошових коштів (т.5 а.с.63-68).
Поряд з цим, апеляційним господарським судом встановлено, що ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" зверталось до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" з позовом про визнання поруки припиненою.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі №910/16068/16 у задоволенні позову було відмовлено.
Господарським судом міста Києва у справі №910/16068/16 встановлено, що 22.03.2013 між Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укрремколіямаш" (позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 02-В/13/122/КЛ-КБ (далі - кредитний договір).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №4 від 27.02.2015) банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США, та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит, своєчасно та у повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та виконати інші умови цього договору.
Ліміт кредитної лінії складає, зокрема, з часу укладення цього договору і по 29.06.2015 - 1 998 561,34 доларів США.
Пунктом 1.4 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №4 від 27.02.2015) передбачено, що останнім днем кредитної лінії є 21.03.2016.
Розмір фіксованої процентної ставки за користування кредитом у період з дати укладення договору і по 21.03.2014 включно, складає 11, 75% річних, а розмір змінюваної процентної ставки обчислюється з 22.03.2014 по 26.02.2015 та визначається за формулою: R = базова процентна ставка + М (маржа банку = 11,5 %) (пункт 1.3.1 кредитного договору, в редакції договору про внесення змін № 4 від 27.02.2015).
Позичальник зобов'язався здійснювати часткове повернення кредиту, наданого в межах встановленого ліміту кредитної лінії, таким чином, щоб загальна заборгованість за кредитною лінією не перевищувала відповідного розміру ліміту кредитної лінії, визначеного в пункті 1.2 цього договору, станом на відповідну дату, з якої ліміт кредитної лінії зменшується (пункт 8.1 кредитного договору, в редакції договору про внесення змін №4 від 27.02.2015).
Банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокове повернення повної суми заборгованості за цим договором у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених цим договором (пункт 8.3 кредитного договору, в редакції договору про внесення змін № 4 від 27.02.2015).
Кредитний договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору (пункт 11.3 кредитного договору, в редакції договору про внесення змін № 4 від 27.02.2015).
ТОВ "НВП "Укрремколіямаш" до закінчення кінцевого терміну сплати кредитних коштів (21.03.2016) порушив умови вказаного договору в частині повної та своєчасної сплати кредиту.
Унаслідок порушення позичальником зобов'язання, 05.10.2015 банк звернувся до нього та до поручителя (ТОВ "НВК Дніпроспецмаш") з вимогою №9280/5/28-2 про необхідність сплатити протягом 10 календарних днів з моменту поштового відправлення вимоги, заборгованість за кредитним договором у сумі 1 998 561, 34 доларів США, нараховані на неї проценти у сумі 230 152, 46 доларів США, 249 087, 90грн пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту та 637 484,59 грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.
Вказані вимоги кредитора позичальник та поручитель не виконали, у зв'язку з чим, банк звернувся з позовом до Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" про стягнення з поручителя - ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" заборгованості за кредитним договором №02-В/13/122/КЛ-КБ від 22.03.2013, оскільки у договорі поруки містилось третейське застереження (пункт 6.8 договору поруки, в редакції договору про внесення змін №3 від 27.02.2015).
Крім того, апеляційним господарським судом у даній справі встановлено, що згідно договору про внесення змін №1 від 12.06.2013 до договору про відкриття кредитної лінії (т.4 а.с.27) належне виконання позичальником зобов'язань по договору також були забезпечені порукою фізичних осіб: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Однак, у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 25.07.2019 представником апелянта були надані пояснення, що зазначеними поручителями погашення заборгованості не здійснювалось, проти чого не заперечували і інші учасники справи; матеріали справи доказів іншого не містять.
Щодо заставних вимог АТ "Сбербанк" апеляційним господарським судом встановлено, що згідно з пунктом 3.2. договору застави №ДИ/1/02-В/13/122КЛ-КБ від 22.03.2013 (у редакції договору про внесення зміни №2 від 27.02.2015 до договору застави), вартість предмету застави (виробниче обладнання у кількості 34 одиниці) складає 10 910 422, 00грн, що в еквіваленті за офіційним обмінним курсом НБУ станом на дату укладання цього договору становить 392 982, 56дол. США.
Відповідно до пункту 3.2. договору застави №ДИ/2/02-В/13/122КЛ-КБ від 12.06.2013 (у редакції договору про внесення зміни №2 від 27.02.2015 до договору застави), вартість предмету застави (машина виправочно-підбивочно-рихтовочна для стрілочних переводів ДКМ-1 №014, у кількості 1 одиниці) складає 22 263 043, 00грн, що в еквіваленті за офіційним обмінним курсом НБУ станом на дату укладання цього договору становить 801 892, 69дол. США.
Згідно наданого заявником акту державного виконавця від 17.05.2018 (т.4 а.с.146), державним виконавцем Циганенко Г.І. Дніпровського районного відділу ДВС при примусовому виконанні наказу №910/9988/16 від 29.11.2016 Господарським судом м. Києва про стягнення з ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" заборгованості на користь ПАТ "Сбербанк" встановлено, що доступ до майна боржника не надано, перевірити наявність майна не представляється можливим.
Однак, згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 04.02.2019 (т.4 а.с.149-160), зареєстровано обтяження майна боржника - застава рухомого майна за зазначеними вище договорами застави.
Відповідно до наявного у матеріалах справи інвентаризаційного опису необоротних активів, що знаходяться в заставі АТ "Сбербанк", від 29.03.2019, проведеного по вул. Аеропорт, 19, село Старі Кодаки, Дніпропетровська обл., за участю розпорядника майна боржника - Кошовського С.В., представників боржника і АТ "Сбербанк", заставне майно (виробниче обладнання у кількості 34 одиниці) за договором застави №ДИ/1/02-В/13/122КЛ-КБ від 22.03.2013 є в наявності; заставне майно за договором застави №ДИ/2/02-В/13/122КЛ-КБ від 12.06.2013 - машина виправочно-підбивочно-рихтовочна для стрілочних переводів ДКМ-1 №014 відсутнє, зі слів представника боржника, знаходиться в м. Маріуполь на ремонті (т.5 а.с.7-9).
Апелянт не наполягає на відсутності заставного майна (машини виправочно-підбивочно-рихтовочна для стрілочних переводів ДКМ-1 №014) і не відмовляється від частини вимог, забезпечених заставою за договором застави №ДИ/2/02-В/13/122КЛ-КБ від 12.06.2013.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 9 Закону про банкрутство, справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Згідно положень статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Як вбачається із матеріалів справи, АТ "Сбербанк" обґрунтовує наявність грошових зобов'язань до боржника укладеними кредитним договором з позичальником - ТОВ НВП "Укрремколіямаш", договорами застави, за якими боржник - ТОВ НВК "Дніпроспецмаш" виступив майновим поручителем за виконання ТОВ НВП "Укрремколіямаш" зобов'язання за кредитним договором, і договором поруки, укладеним з ТОВ НВК "Дніпроспецмаш" як фінансовим поручителем в якості забезпечення належного виконання ТОВ НВП "Укрремколіямаш" зобов'язання за кредитним договором.
При цьому, зі змісту заяви АТ "Сбербанк" з грошовими вимогами вбачається, що кредитор звернувся до суду в частині вимог в розмірі 159 959 869, 41грн, з яких, 3 524, 00грн - вимоги 1 черги (судовий збір); 83 316 891, 98грн - вимоги 4 четвертої черги; 76 639 453, 43грн - вимоги 6 черги (пеня) як вимоги, які не є забезпеченими. Окремо просить внести до реєстру вимог кредиторів вимоги, які забезпечені заставою майна боржника, в сумі заставної вартості рухомого майна у розмірі 22 209 307, 00грн.
Отже, фактично своєю заявою АТ "Сбербанк" звертаючись до суду із кредиторськими вимогами за наявності договорів застави і поруки, укладених з боржником, визначив розмір вимог, які вважає незабезпеченими, і які є забезпеченими.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 25.07.2019 представник апелянта надала пояснення, що АТ "Сбербанк" у відповідності до положень статті 23 Закону про банкрутство звернувся до місцевого господарського суду у межах справи про банкрутство ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" із заявою про визнання конкурсних кредиторських вимог в частині, що не забезпечені заставою майна боржника, що відображено у заяві про визнання кредиторських вимог. Щодо забезпечених вимог представник апелянта зазначила, що АТ "Сбербанк" усвідомлює, що у разі, якщо заставне майно буде реалізовано на суму, більшу аніж зазначає АТ "Сбербанк" у заяві про визнання кредиторських вимог, решта грошових коштів буде розподілена між кредиторами згідно черговості.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги АТ "Сбербанк" у розмірі 182 165 652, 41грн є вимогами, що повністю забезпечені заставою майна і підлягають окремо включено до реєстру вимог кредиторів, виходячи з такого.
Визначення забезпеченого зобов'язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов'язань (зокрема, статей 572, 589 Цивільного кодексу України, Закону України "Про заставу").
Так, відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною 1 статті 583 Цивільного кодексу України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 Цивільного кодексу України, стаття 19 Закону України "Про заставу").
Згідно зі статтями 553, 554 Цивільного кодексу України, майновий поручитель за договором застави несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання боржником (боржниками) основного зобов'язання як солідарний боржник, а заставодержатель має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.
У разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає перед заставодержателем в межах взятих на себе зобов'язань, тобто заставодержатель може задовольнити свої вимоги виключно за рахунок предмета застави.
При цьому, розмір вимог, що забезпечені майном боржника, встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по даному кредитному договору.
В обґрунтування заяви про визнання кредиторських вимог АТ "Сбербанк" посилається і надає суду докази, що вартість заставного майна становить 22 209 307, 00грн.
Поряд з цим, між АТ "Сбербанк" і боржником - ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" також укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед Банком в тому ж обсязі, що і боржник.
Відтак, поручитель та боржник є солідарними боржниками перед Банком до того часу, поки зобов'язання за кредитним договором не буде виконано повністю.
Тобто, у спірних правовідносинах боржник виступає не лише майновим, а і фінансовим поручителем.
Згідно з частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
За змістом частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Як встановлено статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як вбачається із матеріалів справи, боржник не є позичальником за основними кредитними договорами, та не є особою, яка отримувала кредитні кошти.
Проте, норми Закону про банкрутство не обмежують право Банку звернутися з грошовими вимогами до поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.
В силу статті 546 Цивільного кодексу України, порука, як і застава, є окремими видами забезпечення виконання зобов'язання.
Проте, застава є видом забезпечення виконання зобов'язання, коли за рахунок майна можливо забезпечити майнові інтереси кредитора, натомість, порука полягає у залученні до виконання зобов'язання фінансового поручителя разом із основним боржником, які діють як солідарні боржники перед кредитором.
Суть договору поруки полягає у тому, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель зобов'язується виконати борг боржника замість останнього.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, що всі зобов'язання, які можуть виникнути внаслідок неналежного виконання договору про відкриття кредитної лінії, повністю забезпечені заставою майна, що належить ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" на підставі укладених договорів застави, оскільки зазначене не відповідає наведеним вище положенням цивільного законодавства України та матеріалам справи.
Крім того, умови договорів застави, як і договору поруки не містять імперативної норми щодо обмеження виконання ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" як фінансового поручителя зобов'язань внаслідок невиконання або неналежного виконання договору про відкриття кредитної лінії виключно в межах вартості заставного майна.
З огляду на зазначене, судова колегія звертає увагу, що у разі реалізації предметів застави у межах справи про банкрутство, майнова порука припиняється, оскільки її мета досягнута. Відтак, АТ "Сбербанк" не буде мати навіть імовірної можливості (за наявності ще й договору поруки, укладеного з боржником як фінансовим поручителем) погасити свої вимоги, які є не забезпеченими, у межах справи про банкрутство ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш".
Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що судом першої інстанції не вірно застосовано висновки Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №902/492/17, оскільки обставини справи не є тотожними.
У справі №902/492/17 іпотекодержатель з метою захисту свого порушеного права просив віднести до вимог забезпечених заставою всі зобов'язання, які вона забезпечувала, і суди попередніх інстанцій частково відмовляючи у визнанні грошових вимог виходили із договірної вартості предмета іпотеки.
За результатами розгляду касаційної скарги Велика Палата Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №902/492/17 дійшла такого висновку: забезпеченими зобов'язаннями в розумінні статті 1 Закону про банкрутство та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства. Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати, зокрема положення статті 19 Закону України "Про заставу", та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог.
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що у справі №902/492/17 між боржником і кредитором в забезпечення виконання належного зобов'язання за основним договором був укладений лише договір іпотеки.
Натомість, у постанові Верховного Суду від 06.09.2018 у справі №918/1071/15 викладено наступний правовий висновок: "Закон про банкрутство не пов'язує включення до реєстру вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог.
Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави".
У спірних правовідносинах АТ "Сбербанк" у заяві про визнання кредиторських вимог не просить суд включити усі його вимоги до вимог забезпечених заставою. Натомість, кредитор у заяві у відповідності до положень статті 23 Закону про банкрутство чітко зазначив, який розмір кредиторських вимог він вважає не забезпеченими з огляду на укладений між боржником і кредитором договір поруки.
На підтвердження розміру забезпечених вимог кредитором надано договори застави і висновки проведеного суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Консалтингова компанія "Бі.Еф.Сі" від 19.10.2018, відповідно до яких вартість виробничого обладнання у кількості 34 одиниці становить 8 354 645, 00грн, а вартість виробничого обладнання машини виправочно-підбивочно-рихтовочна для стрілочних переводів ДКМ-1 №014 - 13 854 662, 00грн станом на дату оцінки.
Матеріали справи не містять заперечень учасників справи щодо висновків вартості предмета застави.
І заявник на етапі звернення із заявою про визнання кредиторських вимог погоджується, що розмір забезпечених вимог становить у загальній сумі 22 209 307, 00грн, і у разі, якщо заставне майно буде реалізовано на суму, більшу аніж зазначає АТ "Сбербанк" у заяві про визнання кредиторських вимог, решта грошових коштів буде розподілена між кредиторами згідно черговості.
А частиною 8 статті 23 Закону про банкрутство передбачено, що розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимог кредиторів, які забезпечення заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції при розгляді заяви АТ "Сбербанк" про визнання кредиторських вимог не вірно надав оцінку доводам кредитора щодо розміру його забезпечених і не забезпечених вимог, не вірно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №902/492/17, а також не перевірив наданий кредитором розрахунок в обґрунтування своїх вимог, внаслідок чого необґрунтовано включив 182 165 652, 41грн вимог до реєстру вимог кредиторів як таких, що повністю забезпечені заставою майна.
За таких обставин, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду від 02.04.2019 у справі №904/3214/18 в частині включення 159 959 869, 41грн вимог АТ "Сбербанк" як таких, що забезпечені заставою майна боржника, окремо до реєстру вимог кредиторів підлягає скасуванню.
А саме, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вимоги АТ "Сбербанк", які забезпечені заставою майна, складають 22 209, 307, 00грн, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо.
Щодо не забезпечених (конкурсних) вимог АТ "Сбербанк" в розмірі 159 959 869, 41грн колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши заяву АТ "Сбербанк" з грошовими вимогами до боржника, що виникли на підставі договору поруки №1 від 22.03.2013, укладеного між ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" (поручитель) та АТ "Сбербанк" (кредитор) на забезпечення виконання зобов'язань позичальника ТОВ НВП "Укрремколіямаш" за договором про відкриття кредитної лінії №02-В/13/122/КЛ-Кб від 22.03.2013, укладеного між ПАТ "Сбербанк" та ТОВ НВП "Укрремколіямаш", зазначає таке.
Кредитор просить суд включити вимоги АТ "Сбербанк" у наступній черговості: 3 524, 00грн - 1 черга (судовий збір); 83 316 891, 98грн - вимоги 4 четвертої черги; 76 639 453, 43грн (пеня) - вимоги 6 черги.
Згідно наданого кредитором розрахунку (т.4 а.с.51-67), заборгованість ТОВ НВП "Укрремколіямаш" за кредитним договором №02-В/13/122/КЛ-КБ від 22.03.2013 за тілом кредиту складає 1 998 561, 34доларів США.
Кредитор в обґрунтування наявної заборгованості надав суду копії меморіальних валютних ордерів (т.4 а.с.68-85), за якими загальний розмір грошових коштів, який був наданий кредитором Товариству з обмеженою відповідальністю НВП "Укрремколіямаш", складає 2 002 200, 00доларів США.
Господарським судом міста Києва у справі №910/16068/16 встановлено, що ліміт кредитної лінії за кредитним договором складав, зокрема, з часу укладення цього договору і по 29.06.2015 - 1 998 561,34 доларів США.
Як зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 у справі №910/9988/16 постановлено видати наказ на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" у третейській справі № 02/16 від 14.03.2016 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш", третя особа у третейській справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укремколіямаш" про стягнення заборгованості в частині що підлягає примусовому виконанню такого змісту: "Стягнути з ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" за договором про відкриття кредитної лінії № 02-В/13/122/КЛ-КБ від 22.03.2013 заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 998 561, 34дол. США, заборгованість по процентах за користування кредитом у сумі 342 961, 25дол. США, пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 295 748, 16грн, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 176 284, 60грн, витрати по сплаті третейського збору в сумі 25 500, 00грн і витрати по сплаті судового збору в сумі 689, 00грн".
Боржник доказів виконання рішення третейського суду і ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 у справі №910/9988/16 не надав, заборгованість у зазначеному в ухвалі суду розмірі визнає.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Відповідно до пункту 6.1 договору про відкриття кредитної лінії, позичальник зобов'язується сплачувати Банку за користування кредитом проценти у розмірі передбаченому договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно), а припиняється повністю і остаточно в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі (пункт 6.2 договору).
Згідно пункту 6.3 договору, проценти, нараховані відповідно до пунктів 6.1. - 6.2. цього договору, позичальник зобов'язується сплачувати щомісяця не пізніше 3 (трьох) робочих днів, наступних за днем закінчення періоду.
У випадку (а) збільшення облікової ставки НБУ, а також (б) у випадку порушення позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених цим договором, процентна ставка за користування - в першому випадку (а) збільшується прямо пропорційно збільшенню облікової ставки НБУ, а в другому випадку (б) - збільшується шляхом збільшення розміру процентної ставки на 2 процентних пункти, після чого розмір процентної ставки:
6.6.1. в перший рік кредитування буде становити 13, 75% річних;
6.6.2. з другого року кредитування і до закінчення терміну дії цього договору розмір змінюваної процентної ставки буде розраховуватись за наступною формулою: R = LIBOR 12M + M + 2% річних.
Позичальник погоджує зазначену в цьому пункті договору зміну розміру змінюваної процентної ставки, що не потребує укладення сторонами додаткової угоди до цього договору.
Відповідно до пункту 1.3.2.1., наведені в цьому договору визначення розуміються сторонами в такому значенні:
"R" - розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом у відсотках річних,
"LIBOR 12M" - базова процентна ставка.
"М" - маржа Банку.
"Базова процентна ставка" - це погоджений сторонами цього договору індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки та визначається на підставі даних інформаційної системи Thomson REUTERS, і встановлюється раз на рік впродовж дії цього договору та дорівнює розміру індикативної процентної ставки LIBOR 12M.
При цьому, "LIBOR 12M" - це "Лондонська міжбанківська ставка пропозиції" - середньозважена процентна ставка по міжбанківським кредитам, що надається банкам, які виступають на Лондонському міжбанківському ринку з пропозиціями коштів у доларах США на період 12 місяців. Ставка розраховується на підставі даних, що надаються обраними банками кожного робочого дня в 11.00 за Лондонським часом Британською Банківською Асоціацією разом з інформаційною системою Thomson REUTERS та публікується на веб-сайті http://www.bloomberg.com та/або веб-сайті http://www.bankrate.com. Вказана ставка LIBOR у доларах США округлюється до двох знаків після коми. Сторони домовились, що достатнім підтвердженням розміру процентної ставки - LIBOR, яка застосовується для визначення розміру базової процентної ставки, буде ставка, що встановилась на кінець дня в день встановлення базової процентної ставки на підставі даних інформаційних систем Thomson REUTERS та/або BLOOMBERG.
Маржа Банку - це частина процентної ставки, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки за цим договором та забезпечує необхідну, встановлену банком дохідність. Маржа Банку встановлюється на рівні 11, 5% річних і є незмінною протягом дії договору.
Пунктом 1.3.2.2. договору передбачено, що на дату укладання цього договору розмір змінюваної процентної ставки складає 12, 25% річних, виходячи із формули зазначеної в першому абзаці пункту 1.3.2.1. цього договору при використанні значення базової процентної ставки, встановленого на рівні значення LIBOR 12Mвстановленого станом на дату, що передує трьом робочим дням до першого числа місяця, в якому укладено цей договір та значення маржі Банку, яке вказано в пункті 1.3.2.1. цього договору.
Максимальний розмір збільшення змінюваної процентної ставки від розміру змінюваної процентної ставки, визначеного на дату укладення цього договору та зазначеного в пункті 1.3.2.2 цього договору складає 18% річних. Таким чином, у разі максимального збільшення змінюваної процентної ставки, максимальний розмір змінюваної процентної ставки за цим договором буде дорівнювати 30% річних.
Додатком №1 до договору про відкриття кредитної лінії встановлено Порядок визначення розміру процентної ставки по кредитному договору, а саме, з дати укладання цього додатку по 30.06.2013 та за який здійснюється нарахування процентної ставки за користування кредитом, на умовах цього Додатку. Всі періоди, наступні за початковим періодом, кожний з яких починається з першого календарного дня кварталу, наступного за попереднім кварталом і закінчується в останній календарний день такого кварталу. При цьому, останній поточний період закінчується в останній день дії кредитного договору.
Згідно пункту 2 Порядку, сторони домовились, що за період з дати укладання кредитного договору і до підписання акту звірки, зазначеного в пункті 5 цього додатку, відносно визначення кредитного обороту позичальника та його/їх частки в Банку за початковий період, позичальнику будуть нараховуватись проценти за користування кредитом з розрахунку та у порядку:
2.1. В перший рік кредитування - 11, 75%;
2.2. Починаючи з тринадцятого місяця кредитування розмір процентів визначається за формулою: R = LIBOR 12M + M.
Відповідно до пункту 3 Порядку, у разі, якщо протягом звітного періоду кредитковий оборот позичальника в банку склав:
а) дорівнює або більше ніж 90% від загального кредитового обороту позичальника, за рахунками відкритими станом на дату складання акту звірки, зазначеного в пункті 5 цього додатку, Банк буде нараховувати позичальнику, а останній зобов'язаний сплачувати Банку протягом розрахункового періоду проценти за користування кредитом:
- в перший рік кредитування - в розмірі 11, 75% річних;
- починаючи з 13 місяця кредитування, розмір процентів визначається за формулою: R = LIBOR 12M + M,
б) менше 90% від загального кредитового обороту позичальника, відкритими станом на дату складання акту звірки, зазначеного в пункті 5 цього додатку, Банк буде нараховувати позичальнику, а останній зобов'язаний сплачувати Банку протягом розрахункового періоду проценти за користування кредитом:
- в перший рік кредитування - в розмірі 13, 75% річних;
- починаючи з 13 місяця кредитування, розмір процентів визначається за формулою: R = LIBOR 12M + M + 2% річних.
У випадку, якщо позичальник не надасть у строки, зазначені в пункті 4 цього додатку, документи, передбачені пунктом 5 цього додатку (для складення акту звірки), у зв'язку з чим, сторони не зможуть скласти акт звірки, зазначений в пункті 5 цього додатку, то Банк нараховуватиме, а позичальник повинен сплачувати Банку проценти протягом розрахункового періоду, в якому було складений такий акт звірки, з розрахунку найвищого розміру процентної ставки, зазначеної в пункті 3 цього Додатку.
Згідно умов договору поруки (у редакції договору про внесення змін №1 від 12.06.2013), а саме статті 2 договору "Обсяг відповідальності поручителя" (т.4 а.с.17), порядок визначення та встановлення базової процентної ставки, порядок та строки зміни змінюваної процентної ставки, а також розмір маржі Банку та максимальний розмір змінюваної процентної ставки зазначені в основному договорі та поручитель ознайомлений з ними до моменту укладення цього договору. Розмір змінюваної процентної ставки може змінюватися в подальшому в порядку і в строки, передбачені основним договором (з використанням зазначеної вище формули) до максимального розміру змінюваної процентної ставки (включно), встановленого в основному договорі.
Сторони погодили, що зміну розміру процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку, зазначеному в пунктах 1.3, пункті 6.6. основного договору, відбувається автоматично і не потребує укладання між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору, та така зміна зобов'язання є погодженою поручителем.
Як вбачається із матеріалів справи, АТ "Сбербанк" обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти ТОВ "НВП "Укрремколіямаш". Останній зобов'язався за договором повертати кредит з процентами періодичними платежами до 21.03.2016 включно.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до пункту 10.1 договору про відкриття кредитної лінії, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальником за цим договором, Банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пені, від простроченої суми за кожний день прострочення:
а) за прострочення строку/ів повернення кредиту;
б) за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені пунктом 6 договору;
в) за прострочення строку/ів сплати комісій, які визначені статтею 5 цього договору.
Відповідно до частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відтак, у межах строку кредитування до 21 березня 2016 року ТОВ НВП "Укрремколіямаш" мав, зокрема, повертати АТ "Сбербанк" кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до останнього календарного дня кожного місяця у відповідності до додатку №1 до договору про відкриття кредитної лінії.
Починаючи з 22 березня 2016 року, ТОВ НВП "Укрремколіямаш" мав обов'язок повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 викладено правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що АТ "Сбербанк" використав право дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилась несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, і пені за порушення умов договору, звернувшись до боржника і поручителя з вимогою 05.10.2015 про необхідність сплатити протягом 10 календарних днів з моменту поштового відправлення вимоги, заборгованість за кредитним договором, нараховані на неї проценти, пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, і в подальшому звернувшись з позовом до третейського суду про стягнення заборгованості з поручителя.
Такими діями АТ "Сбербанк" на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також передбаченої умовами договору про відкриття кредитної лінії пені.
У такому випадку має застосовуватись вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, і пені у відповідності до договору до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним нарахування АТ "Сбербанк" процентів за користування кредитом і пені станом до 01.10.2018.
Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, у спірних правовідносинах кредитор такі вимоги не заявляв.
При здійсненні розрахунку основної заборгованості, процентів за користування кредитом і пені суд апеляційної інстанції також виходив із встановленого розміру основної заборгованості за кредитним договором, умов кредитного договору і договору поруки (зі змінами і додатками, наданими кредитором) щодо порядку нарахування процентної ставки за користування кредитом і пені, у тому числі, і додатку №1 до договору про відкриття кредитної лінії "Порядок визначення розміру процентної ставки по кредитному договору"; судом апеляційної інстанції також було враховано вимоги частини 8 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням третейського суду підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом, а тому апеляційним господарським судом здійснювався розрахунок у межах наданого кредитором розрахунку і доказів в його обґрунтування. Крім того, із наявних у матеріалах справи рішень третейських судів не вбачається періоду, за який було здійснено розрахунок щодо нарахування процентів за користування кредитом і пені.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що аналіз статті 23 Закону про банкрутство дає підстави для висновку про те, що законодавцем покладено обов'язок доказування обґрунтованості своїх вимог саме на кредитора, який їх заявляє до боржника.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, здійснивши перерахунок процентів за користування кредитом і пені у межах наданого АТ "Сбербанк" розрахунку (т.4 а.с.51-67), у відповідності до наведених вище положень цивільного законодавства та з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які в силу частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України суд враховує при застосуванні норм права, вважає обґрунтованими такі вимоги АТ "Сбербанк":
- щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 998 561, 34дол. США, що згідно з курсом, встановленим Національним банком України (28, 149402) на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника (24.10.2018 згідно відбитку штампу підприємства поштового зв'язку на поштовому конверті), складає 56 258 306, 66грн;
- щодо стягнення процентів за користування кредитом у межах розрахунку АТ "Сбербанк" за період з 01.12.2014 по 15.10.2015 (включно) у розмірі 264 407, 04дол. США, що згідно з курсом, встановленим Національним банком України (28, 149402) на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника складає 7 442 900, 06грн;
- щодо стягнення пені за прострочення сплати основного боргу по договору у межах розрахунку АТ "Сбербанк" за період з 01.07.2015 по 15.10.2015 (включно) у розмірі 1 399 964, 35грн;
- щодо стягнення пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією по договору у межах розрахунку АТ "Сбербанк" за період з 25.12.2014 по 15.10.2015 (включно) у розмірі 841 822, 17грн.
Відповідно до статті 45 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. При цьому, у першу чергу задовольняються витрати на оплату судового збору; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, що не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника; у шосту чергу задовольняються інші вимоги, у тому числі і пеня.
Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.
Отже, підлягають включенню вимоги АТ "Сбербанк" у загальному розмірі 65 946 517, 24грн, з яких конкурсні:
вимоги першої черги - 3 524, 00грн (судовий збір);
вимоги четвертої черги - 41 491 899, 72грн (основна заборгованість і проценти за користування кредитом по кредитному договору);
вимоги шостої черги - 2 241 786, 52грн (пеня).
Окремо підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів вимоги, які забезпечені заставою майна боржника, в сумі заставної вартості рухомого майна 22 209 307, 00грн.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ "Сбербанк" підлягає задоволенню частково, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 02.04.2019 у справі №904/3214/18 в частині включення 159 956 345, 41грн вимог АТ "Сбербанк" як таких, що забезпечені заставою майна боржника, окремо до реєстру вимог кредиторів, слід скасувати; пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Харківської області від 02.04.2019 викласти в такій редакції:
"1. Заяву Акціонерного товариства "Сбербанк" з кредиторськими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" задовольнити частково.
Визнати кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Сбербанк" до ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" в розмірі 65 946 517, 24грн, з яких, конкурсні:
вимоги першої черги - 3 524, 00грн (судовий збір);
вимоги четвертої черги - 41 491 899, 72грн (основна заборгованість і проценти за користування кредитом);
вимоги шостої черги - 2 241 786, 52грн (пеня).
Окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги, які забезпечені заставою майна боржника, в сумі заставної вартості рухомого майна 22 209 307, 00грн".
В іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.04.2019 (пункт 2 щодо внесення окремо до реєстру вимог кредиторів відомостей про майно боржника, що є предметом застави) слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконання договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали від 02.04.2019 в частині включення 159 956 345, 41грн вимог АТ "Сбербанк" як таких, що забезпечені заставою майна боржника, окремо до реєстру вимог кредиторів із прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення заяви АТ "Сбербанк" про визнання конкурсних кредиторських вимог, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги до апеляційного господарського суду у розмірі 5 286, 00грн підлягають відшкодуванню апелянту за рахунок боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш", які підлягають включенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів згідно черговості.
Керуючись ст.ст. 129, 255-256, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 4 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.04.2019 у справі №904/3214/18 в частині включення 159 956 345, 41грн вимог Акціонерного товариства "Сбербанк" як таких, що забезпечені заставою майна боржника, окремо до реєстру вимог кредиторів, скасувати.
Пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Харківської області від 02.04.2019 викласти в такій редакції:
"1. Заяву Акціонерного товариства "Сбербанк" з кредиторськими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" задовольнити частково.
Визнати кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Сбербанк" до ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" в розмірі 65 946 517, 24грн, з яких, конкурсні:
вимоги першої черги - 3 524, 00грн (судовий збір);
вимоги четвертої черги - 41 491 899, 72грн (основна заборгованість і проценти за користування кредитом);
вимоги шостої черги - 2 241 786, 52грн (пеня).
Окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги, які забезпечені заставою майна боржника, в сумі заставної вартості рухомого майна 22 209 307, 00грн".
В іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.04.2019 (пункт 2 щодо внесення окремо до реєстру вимог кредиторів відомостей про майно боржника, що є предметом застави) залишити без змін.
Витрати Акціонерного товариства "Сбербанк" зі сплати судового збору за подання апеляційної у розмірі 5 286, 00грн покласти на боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш", які розпоряднику майна включити до реєстру вимог кредиторів згідно черговості.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 02.08.2019
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Т.Д. Геза
Суддя В.В. Лакіза