вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" серпня 2019 р. Справа№ 910/13880/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Пашкіної С.А.
Сітайло Л.Г.
за апеляційною скаргою Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку
на рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2019 р. (повне рішення складено 16.04.2019 р.)
у справі № 910/13880/18 (суддя - Трофименко Т.Ю.)
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
до Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку
про відшкодування збитків у розмірі 10025,35 грн
У жовтні 2018 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування збитків у розмірі 10025,35 грн, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних збитків, спричинених внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.01.2019 р. замінено первісного відповідача - Міністерство оборони України на належного відповідача - Тернопільський зональний відділ Військової служби правопорядку.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.04.2019 р. у справі № 910/13880/18 позов Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Тернопільський зональний відділ Військової служби правопорядку подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що він звільнений від відшкодування збитків від ДТП, винуватцем якої він є на підставі ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки водій, який перебував за кермом автомобіля під час ДТП є військовослужбовцем.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апеляційної скарги та зазначає, що вимоги Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на які посилається скаржник як на підставу для звільнення від відповідальності, не можуть бути застосовані у даних правовідносинах, оскільки водій, що перебував за кермом автомобіля під час ДТП, не є власником цього транспортного засобу.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 р. апеляційну скаргу Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку у справі № 910/13880/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13880/18 та на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2437/19 від 01.08.2019 р. у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи 910/13880/18.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/13880/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 р. справу № 910/13880/18 було прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
30.08.2017 р. на вул. Мазепи, 9 у м. Тернопіль відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів: “УАЗ 469”, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля “Folkswagen”, державний номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіля “Skoda”, державний номерний знак НОМЕР_3 .
Згідно з довідкою № 3017243579192517 про дорожньо-транспортну пригоду вказана ДТП відбулася внаслідок порушення водієм “УАЗ 469”, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.10.2017 р. у справі № 607/10838/17 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Внаслідок зазначеної ДТП транспортним засобам “Folkswagen”, державний номерний знак НОМЕР_2 та “Skoda”, державний номерний знак НОМЕР_3 було завдано технічні пошкодження.
04.09.2017 р. водій автомобіля “Skoda”, державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
23.10.2017 р. водій автомобіля “Skoda”, державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з заявою про виплату страхового відшкодування.
Згідно зі звітом, виконаним ТОВ Український експертний центр “Експерт-Сервіс Авто” про оцінку автомобіля “Skoda”, державний номерний знак НОМЕР_3 , вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, становить 9791,85 грн.
На підставі наказу МТСБУ № 1379 від 12.02.2018 р. останнім було здійснено виплату ОСОБА_2 у розмірі 9375,32 грн за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 30.08.2017 р., що підтверджується платіжним дорученням № 1261147 від 13.02.2018 р.
Оскільки позивач виплатив страхове відшкодування особі, якій завдано шкоду внаслідок настання 30.08.2017 р. страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, він вважає, що отримав право звернення із регресним позовом до винної особи у вказаній ДТП (власник транспортного засобу).
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як було встановлено вище, факт наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 30.08.2017 р., підтверджується постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.10.2017 р. у справі № 607/10838/17.
Відповідно до реєстраційних даних транспортний засіб “УАЗ 469”, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить Тернопільському зональному відділі Військової служби правопорядку.
Також у постанові Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.10.2017 у справі № 607/10838/17 встановлено, що ОСОБА_1 на час дорожньо-транспортної пригоди перебував на військовій службі у Тернопільському зональному відділі Військової служби правопорядку.
Як передбачено ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.
Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль “УАЗ 469”, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить Тернопільському зональному відділу Військової служби правопорядку.
Цивільно-правова відповідальність власника даного автомобіля, як зазначено відповідачем, не застрахована.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
У відповідності до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (п. 2 ст. 1187 ЦК України).
В силу наведених положень законодавства, відповідальність за шкоду, заподіяну автомобілю “Skoda”, державний номерний знак НОМЕР_3 , має нести відповідач як юридична особа, з винних неправомірних дій водія якої сталася ДТП, оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються автомобілем “УАЗ 469”, державний номерний знак НОМЕР_1 , за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, на момент ДТП застрахована не була.
Отже Тернопільський зональний відділ Військової служби правопорядку є відповідальним за відшкодування позивачу понесених ним збитків.
Крім цього, з відповідача підлягає стягненню вартість автотоварознавчого дослідження (звіту), виконаного ТОВ Український експертний центр “Експерт - Сервіс Авто” про оцінку автомобіля “Skoda”, в розмірі 650,00 грн, сплаченого позивачем 02.11.2017 р. згідно з платіжним дорученням № 1261147.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 10025,35 грн завданої шкоди в порядку регресу є обґрунтованою, доведеною належними доказами та такою, що підлягає задоволенню.
Доводи скаржника про те, що він звільнений від відшкодування збитків від ДТП, винуватцем якої він є, на підставі ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.
За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, які особисто керують належними їх транспортними засобами, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Однак даною нормою встановлено обов'язкові умови щодо відшкодування шкоди МТСБУ, зокрема керування особисто учасником бойових дій транспортним засобом та належність цього транспортного засобу такій особі.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортний забіб “УАЗ 469”, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час ДТП перебував під керуванням ОСОБА_1 , який є учасником бойових дій.
Оскільки вказаний транспортний засіб не є власністю ОСОБА_1 , а належить Тернопільському зональному відділі Військової служби правопорядку, відтак відповідач не може бути звільнений від відшкодування збитків від ДТП в порядку ч. 1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2019 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд необхідно покласти на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2019 р. у справі № 910/13880/18 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2019 р. у справі № 910/13880/18.
4. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покласти на Тернопільський зональний відділ Військової служби правопорядку.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 02.08.2019 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді С.А. Пашкіна
Л.Г. Сітайло