вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" липня 2019 р. Справа№ 910/2968/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Смірнової Л.Г.
при секретарі: Реуцька Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Поліщук Ю. В.;
від відповідача: Проценко О. М.;
від третьої особи: Алексенко В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019
у справі № 910/2968/18 (Суддя Паламар П. І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Віер Глобал Партнерс, Л. П. (VR GLOBAL Partners, L. P.)
третя особа Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця"
про визнання договору частково недійсним,
Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за участю третьої особи Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про визнання договору частково недійсним.
Позов мотивовано тим, що процедура погодження залучення кредитів державними підприємствами чітко передбачена Порядком погодження залучення державними підприємствами, в тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 809 від 15.06.2011 та Порядком погодження здійснення державними підприємствами, що входять до сфери управління Міністерства інфраструктури України, залучення кредитних ресурсів, затвердженого наказом Міністерством інфраструктури України № 64 від 22.04.2011, яку не було дотримано.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2018, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2018, в задоволені позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 18.12.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Після нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у позові Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача, що п.п. 2.2, 3.5, 3.8, 3.9 кредитного договору укладені з порушенням вищевказаних вимог чинного законодавства, зокрема п. 7 Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 року № 809, ч. 1 ст. 203 ЦК України та наявність у зв'язку із цим, згідно із ст. 215 ЦК України, підстав для визнання вказаних пунктів договору недійсним. Однак, оскільки позивачем заявлено вимоги з пропуском строку позовної давності, про застосування яких заявлено відповідачем, то у задоволенні заявлених вимог про визнання недійсним пунктів кредитного договору слід відмовити.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/2968/18 від 12.03.2019 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки позивач, як нова юридична особа, зареєстрована лише 21.10.2015, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Таким чином, позивач не мав правових підстав для звернення до суду за захистом порушеного права до 21.10.2015, оскільки раніше вказаної дати позивач, як суб'єкт господарювання та учасник господарських правовідносин не існував. Також апелянт зазначив, що позивач не є стороною за договором кредиту від 29.11.2011, відповідно, тому встановлення судом початку строку позовної давності для позивача - 29.12.2011, є помилковим.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/2968/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2968/18 та призначено до розгляду на 12.06.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 здійснено заміну відповідача - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на його правонаступника - Віер Глобал Партнерс, Л. П. (VR GLOBAL Partners, L. P.) та оголошено перерву в розгляді справи до 01.07.2019.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 враховуючи перебування у відпустці судді Руденко М.А., яка не є головуючим суддею, справу № 910/2968/18 передано на повторний автоматизований розподіл.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 01.07.2019, справу № 910/2968/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Смірнова Л.Г., Пономаренко Є. Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 справу № 910/2968/18 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Смірнова Л.Г., Пономаренко Є. Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 відкладено розгляд справи на 31.07.2019.
Позиції учасників справи
29.05.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідач, заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги, вказав, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та таким, що прийнято за повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а відтак, відсутні підстави для його скасування.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Міністерство інфраструктури України, листом № 11494/11/10-11 від 27.12.2011 р повідомило Укрзалізницю та ДГТО "Південно-західна залізниця" про те, що розглянуло листи Укрзалізниці від 23.12.2011 №ЦЗЕ-11/2493 та від 12.12.2011 №ЦЗЕ-11/2362 щодо погодження умов залучення ДГТО "Південно-західна залізниця" довгострокових кредитних ресурсів (відновлювальна кредитна лінія). Відповідно до документів, поданих на розгляд Міністерству, залучення планується здійснити шляхом укладання кредитних договорів, зокрема, з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" на загальну суму 91,25 млн. доларів США на наступних умовах: термін користування кредитом - 3 роки, відсоткова ставка - 11,0% річних.; комісійні платежі відсутні, забезпечення виконання - майнові права у співвідношенні 1:3,34; цільове призначення кредиту - виконання програми капітальних інвестицій. Відповідно до Порядку погодження залучення державними підприємствами, в тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №809 від 15.06.2011 року, Міністерство погодило ДГТО "Південно-західна залізниця" зазначені умови залучення довгострокового кредиту. Одночасно, з метою захисту інтересів державного підприємства, рекомендовано "при укладенні кредитного договору п.3.9 виключити, в п.5.5 зменшити розмір штрафу".
Міністерство фінансів України листом №31-12110-103-10/33215 від 29.12.2011 року надало погодження ДАЗТ "Укрзалізниця" (за результатами розгляду листа №ЦЗЕ-11/2365 від 12.12.2011) на здійснення довгострокових внутрішніх запозичень ДТГО "Південно - західна залізниця" шляхом укладення кредитних договорів, зокрема, з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк": сума кредитів 91,25 млн. доларів США, строк користування кредитними коштами: 3 роки, відсоткова ставка 11,0% річних; комісійні платежі відсутні, забезпечення: застава майнових прав у співвідношенні 1:3,34; мета: виконання програми капітальних інвестицій та перекредитування діючих запозичень; за умови, якщо не будуть перевищені відповідні показники фінансового плану підприємства на 2011 рік.
29.12.2011 між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-західна залізниця") та ПАТ "Промінвестбанк" укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-3763/2-1, відповідно до п. 2.1. якого, банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 12 500 000,00 доларів США (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.
Пунктом 2.2. кредитного договору визначено, що дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 22 грудня 2014 року.
Пунктом 3.5 Договору передбачено, що за наявності заборгованості по кредиту та/або плати за кредит, сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості:
- в першу чергу сплаті підлягає нарахована, але не сплачена в строк плата за кредит;
- в другу чергу сплаті підлягає нарахована плата за кредит, строк сплати якої ще не сплинув;
- в третю чергу сплаті підлягає неустойка, передбачена цим договором.
Заборгованість за кредитом, строк сплати якої ще не настав, погашається Позичальником в строк, передбачений п. 2.2 цього договору.
Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинна відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги. Сторони встановлюють, що банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості.
З підписанням цього договору відповідно до чинного законодавства України, позичальник надає банку право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості позичальника за цим договором. Банк інформує позичальника у письмовій формі на його запит про застосовану черговість погашення кредитної заборгованості.
Відповідно до абз. 2 п. 3.8. кредитного договору позичальник доручає банку за здійснення операції з купівлі, обміну та продажу валюти, списати кошти в еквіваленті суми комісійної винагороди банку за здійснення відповідної операції з поточного рахунку в національній валюті позичальника № 2600830118655/980, або з будь-яких поточних рахунків в національній валюті, які відкрито позичальником у банку, код банку 300012, або з будь-яких поточних рахунків в національній валюті, які відкрито позичальником у ПАТ "Промінвестбанк". У випадку відсутності коштів для оплати комісійної винагороди на зазначених рахунках, позичальник доручає банку здійснити списання коштів з рахунків в іноземній валюті, відкритих у банку, код банку 300012, або відкритих у ПАТ "Промінвестбанк" в еквіваленті суми комісійної винагороди банку по курсу банку на день списання та здійснити продаж/обмін іноземної валюти за курсом банку на день здійснення операції.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, отримання погодження Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України, скріплення печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 6.1. кредитного договору).
В пункті 6.9 договору сторонами передбачено, що всі зміни та доповнення до цього договору щодо мети, обсягу і строку залучення кредиту, виду забезпечення виконання зобов'язань, плати за користування кредитом, обов'язків, прав та відповідальності сторін, а також реструктуризації боргових зобов'язань вносяться за погодженням Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України у письмовій формі, набувають чинності з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, та є невід'ємними частинами цього договору.
29.12.2011 між ДТГО "Південно-західна залізниця" та ПАТ "Промінвестбанк" укладено договір № 20-3780/2-1 про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3763/2-1 від 29.12.2011, яким розділ 3 кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3763/2-1 від 29.12.2011 доповнено п. 3.9. за умовами якого, позичальник зобов'язується забезпечити щомісячні надходження грошових коштів на поточні рахунки у банку у розмірі не менше 300 000 000,00 гривень. У разі порушення (невиконання) позичальником з будь-яких підстав зобов'язань, передбачених цим пунктом, банк має право стягнути з позичальника штраф у розмірі 20 000,00 гривень за кожен випадок не виконання. Сплата штрафу не звільняє позичальника від належного виконання зобов'язань за цим договором.
28.09.2012 між ДТГО "Південно-західна залізниця" та ПАТ "Промінвестбанк" укладено договір про внесення змін та доповнень № 20-3388/2-1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3763/2-1 від 29.12.2011, внесено зміни в п. 2.2. кредитного договору та викладено його в редакції: кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 22 грудня 2014 року.
За умовами п. 3.5. кредитного договору, в редакції договору про внесення змін та доповнень № 20-3388/2-1 від 28.09.2012 сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості (згідно встановленого пріоритету - зверху вниз): на погашення прострочених до сплати понад 31 день процентів за користування кредитом; на погашення простроченої до сплати понад 31 день суми комісійної винагороди; на погашення прострочених до сплати не більше ніж на 31 день процентів користування кредитом; на погашення простроченої до сплати не більше ніж 31 день суми комісійної винагород: на погашення простроченої до сплати суми кредиту; сплата нарахованих процентів за користування кредитом; сплата нарахованої комісійної винагороди; сплата суми кредиту; сплата неустойки (пені, штрафів).
Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинно відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.
За змістом п. 3.8. кредитного договору, в редакції договору про внесення змін та доповнень № 20-3388/2-1 від 28.09.2012 позичальник доручає банку за здійснення операції з купівлі, обміну та продажу валюти списати кошти в еквіваленті суми комісійної винагороди банку за здійснення відповідної операції з поточного рахунку в національній валюті позичальника № НОМЕР_1 , або з будь-яких поточних рахунків в національній валюті, які відкрито позичальником у банку, код банку 300012, або з будь-яких поточних рахунків в національній валюті, які відкрито позичальником у ПАТ "Промінвестбанк". У випадку відсутності коштів для оплати комісійної винагороди на зазначених рахунках, позичальник доручає банку здійснити списання коштів з рахунків в іноземній валюті, відкритих у банку, код банку 300012, або відкритих у ПАТ "Промінвестбанк" в еквіваленті суми комісійної винагороди банку по курсу банку на день списання та здійснити продаж/обмін іноземної валюти за курсом банку на день здійснення операції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Порядку погодження залучення державними підприємствами, в тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №809 від 15.06.2011 р. та Порядку погодження здійснення державними підприємствами, що входять до сфери управління Міністерства інфраструктури України, залучення кредитних ресурсів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №64 від 22.04.2011 р., Державне територіально - галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" отримало погодження від Міністерства фінансів України та Міністерства інфраструктури України, однак всупереч отриманих погоджень, в укладеному Договорі встановлений менший строк користування кредитними коштами, ніж 3 роки, що є додатковим навантаженням на фінансове становище боржника. Договором про внесення змін та доповнень №20-3388/2-1 від 28.09.2012 року змінено пункти 3.5, 3.8, а Договором про внесення змін № 20-3780/2-1 від 29.12.2011 року розділ 3 доповнено п.3.9, проте вказані зміни не погоджені Міністерством фінансів України та Міністерством інфраструктури України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За приписом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Із урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).
За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір (із урахуванням змін та доповнень до нього) є кредитним договором.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 2 ст. 345 ГК України передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Постановою Кабінету Міністрів України № 809 від 15.06.2011 затверджено Порядок погодження залучення державними підприємствами, в тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, який визначає процедуру погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі (далі - підприємства), кредитів (позик) шляхом укладення кредитного договору, договору позики або випуску облігацій підприємства (далі - залучення кредиту (позики), у результаті якого виникають зобов'язання щодо повернення коштів, та надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями (далі - Порядок).
Відправляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що судами не здійснено аналіз спірних пунктів договору на предмет їх відповідності п. 6.9 договору та п. 7 Порядку, тобто не з'ясовано отримання позичальником за договором погодження Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України у письмовій формі на внесення змін до умов Кредитного договору № 20-3763/2-1 від 29.12.2011 шляхом укладення відповідних договорів про внесення змін та доповнень (від 29.12.2011 та 28.09.2012). Також, судами не встановлено чи є підтвердженням отримання таких погоджень листи Міністерства інфраструктури України від 27.12.2011 та Міністерства фінансів України від 29.12.2011 при тому, що умовами договору передбачено, що зміни до договору потребують окремого погодження відповідним уповноваженим органом.
Відповідно до положень ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Згідно з пунктом 2 Порядку залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов'язанням погоджується: Мінфіном - щодо внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик); органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю (далі - уповноважений орган), - щодо внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик).
За змістом пункту 3 Порядку, для погодження залучення підприємством кредиту (позики), підприємство подає Мінфіну або уповноваженому органу заяву, до якої додаються: у разі погодження залучення кредиту (позики), зокрема, проект кредитного договору (договору позики, проспекту емісії або рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій підприємства, а в разі надання повноважень щодо залучення кредиту (позики) - також проект відповідного договору), який зокрема: повинен передбачати напрями використання залучених коштів, що відповідають визначеній установчими документами меті діяльності підприємства, плату за користування кредитом (позикою), яка відповідає тій, що склалася на ринку фінансових послуг на момент подання заяви, а також право підприємства на дострокове виконання зобов'язань за кредитом (позикою); не може передбачати дострокове виконання зобов'язань за кредитом (позикою) з ініціативи кредитора із необґрунтованими фінансовими втратами (за винятком здійснення запозичення у формі випуску облігацій підприємства), неконкурентний спосіб переходу права власності на майно підприємства, а також не повинен містити положень щодо обов'язкового дострокового виконання зобов'язань на вимогу кредитора (інвестора) у разі зниження кредитного рейтингу України та/або підприємства;
У пункті 4 Порядку визначено, що Мінфін або уповноважений орган протягом 30 робочих днів після надходження заяви приймає рішення щодо погодження залучення кредиту (позики), забезпечення підприємством виконання зобов'язань за кредитом (позикою) порукою або гарантією чи відмови у погодженні, про що письмово повідомляє підприємству.
Згідно із статті 67 ГК України та положень Порядку, на державне підприємство, у тому числі господарське товариство (крім банків), у статутному капіталі якого 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі (надалі - Підприємство) лежить обов'язок погодження залучення кредитів (позик) шляхом укладення кредитного договору, у результаті якого виникають зобов'язання щодо повернення коштів, щодо внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик) з Міністерством фінансів України.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, зі змісту листів №31-12110-103-10/33215 від 29.12.2011 р. Міністерства фінансів України, №11494/11/10-11 від 27.12.2011 р. Міністерства інфраструктури України вбачається, що відповідними центральними органами виконавчої влади було надано погодження Укрзалізниці та ДГТО "Південно-західна залізниця" на укладення спірного Кредитного договору на умовах трирічного строку користування кредитом та без комісійних платежів.
Разом з тим, відповідно до п.2.2 Договору дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 22.12.2014 р., в той час, як кредитний договір укладено 29.12.2011 р., що є меншим трирічного строку користування кредитними коштами, погодженого уповноваженими органами.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази на підставі яких можливо було б зробити висновок про те, що Міністерству фінансів України та Міністерству інфраструктури України направлявся текст саме у редакції спірного Кредитного договору та Договорів про внесення змін до кредитного договору, оскільки фактично викладені в спірному Кредитному договорі умови, зокрема, пункт 2.2 та пункт 3.8 у відповідній редакції кредитного договору, відрізняються від тих, що були погоджені вказаними міністерствами та стисло відображені в їх листах №31-12110-103-10/33215 від 29.12.2011 р., №11494/11/10-11 від 27.12.2011 р. що вбачається з їх змісту.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині визнання пункту 2.2 Кредитного договору №20-3763/2-1 від 29.12.2011 р. недійсним є обґрунтованими.
Крім того, Договором про внесення змін №20-3780/2-1 від 29.12.2011 р. до Кредитного договору №20-3763/2-1 від 29.12.2011 р. розділ 3 доповнено п.3.9 відповідно до якого: "Позичальник зобов'язується забезпечити щомісячні надходження грошових коштів на поточні рахунки у Банку у розмірі не менше 300 000 000 грн. У разі порушення (невиконання) Позичальником з будь - яких підстав зобов'язань, передбачених цим пунктом, Банк має право стягнути з Позичальника штраф у розмірі 20 000 грн. за кожен випадок невиконання. Сплата штрафу не звільняє Позичальника від належного виконання зобов'язань за цим Договором".
Договором про внесення змін та доповнень №20-3388/2-1 від 28.09.2012 р. до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3763/2-1 від 29.12.2011 р. Сторони, зокрема, п.п. 3.5, 3.8 Договору викладено у новій редакції.
Разом з тим, у п.6.9 Договору передбачено, що всі зміни та доповнення до цього Договору щодо мети, обсягу і строку залучення кредиту, виду забезпечення виконання зобов'язань, плати за користування кредитом, обов'язків, прав та відповідальності сторін, а також реструктуризації боргових зобов'язань вносяться за погодженням Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України у письмовій формі, набувають чинності з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, та є невід'ємними частинами цього Договору.
Відповідно до п. 7 Порядку, зміни до кредитного договору (договору позики), договору поруки або договору про надання гарантії, а також до умов розміщення облігацій підприємства щодо мети, обсягу і строку залучення кредиту (позики), виду забезпечення виконання зобов'язань, плати за користування кредитом (позикою), обов'язків, прав та відповідальності сторін, а також реструктуризації боргових зобов'язань за кредитами (позиками) підлягають погодженню з Мінфіном або уповноваженим органом відповідно до цього Порядку шляхом подання техніко-економічного обґрунтування необхідності внесення таких змін.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на час розгляду спору матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних в розумінні статей 76, 77, 78, 91 ГПК України доказів на підтвердження отримання позичальником за договором погодження Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України у письмовій формі на внесення змін до умов Кредитного договору №20-3763/2-1 від 29.12.2011 р. шляхом укладення відповідних договорів про внесення змін та доповнень (від 29.12.2011 та 28.09.2012) всупереч п.6.9 Договору та п.7 Порядку.
Не є підтвердженням отримання таких погоджень і листи Міністерства інфраструктури України від 27.12.2011 та Міністерства фінансів України від 29.12.2011 р., оскільки нами ДТГО "Південно-Західна залізниця" та Укрзалізниці погоджено факт укладення договору, а не внесення до нього змін, що, відповідно до умов договору, потребують окремого погодження відповідним уповноваженим органом.
Вказаними умовами договору встановлено положення про його зміну в частині прав та обов'язків сторін. При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено про невідповідність пункту 3.8 Кредитного договору №20-3763/2-1 від 29.12.2011 р. в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3763/2-1 від 28.09.2012 р. погодженій умові щодо відсутності комісійних платежів, яка не передбачала виключень на здійснення валютно-обмінних операцій.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що позовні вимоги в частині визнання недійсними пунктів 3.5, 3.8 Кредитного договору №20-3763/2-1 від 29.12.2011 р. в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3763/2-1 від 28.09.2012 р. та пункту 3.9 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3763/2-1 від 29.12.2011 р. в редакції Договору про внесення змін №20-3780/2-1 від 29.12.2011 р. є обґрунтованими.
В той же час, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено про застосування строку позовної давності щодо цих вимог.
Позивачем, під час розгляду справи судом першої інстанції та у апеляційній скарзі зазначено про відсутність підстав для застосування позовної давності з огляду на те, що його державну реєстрацію, як новоствореної особи проведено 21.10.2015 р., а тому саме зі вказаної дати почав перебіг строк позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) утворено згідно із Законом України "Про особливості утворення публічно акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (далі - Закон) та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Постанова КМУ від 25.06.2014).
Статут ПАТ "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735.
В подальшому, 21.10.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи ПАТ "Українська залізниця".
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 ПАТ "Українська залізниця" утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (аналогічні положення також містяться у ст.ст. 2, 3 Закону). Серед таких підприємств зазначено, зокрема, Державне територіально - галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця", яке є стороною кредитного договору, права та обов'язки за яким перейшли до позивача, як правонаступника.
Аналогічна інформація про те, що ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником щодо ДТГО "Південно-західна залізниця" також наявна у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до п.п.1, 2, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення ПАТ "Українська залізниця" вирішено утворити публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045) (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником прав й обов'язків Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця", яке є стороною в оспорюваному кредитному договорі та яке було обізнано щодо наявності вказаного договору й договорів про внесення змін і доповнень до нього з моменту їх укладання.
Відповідно до статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Зі змісту викладених норм колегія суддів приходить до висновку, що за правилами частини 1 статті 104 ЦК України перехід від юридичної особи, що припинилась в результаті реорганізації, прав та обов'язків до її правонаступника (правонаступників) не звільняє правонаступника (ків) як від відповідальності за зобов'язаннями, які не виконані юридичною особою, що припинилась, та, відповідно, набуті в результаті правонаступництва, так і від наслідків невчинення юридичною особою, що припинилась в результаті реорганізації, заходів щодо захисту нею своїх прав, що існували у неї на момент припинення та які у подальшому перейшли до правонаступника (правонаступників).
Відтак, нездійснення юридичною особою, що припинилась в результаті реорганізації, заходів щодо захисту порушених (невизнаних, оспорюваних) прав (до моменту припинення цієї особи) не свідчить про поважність причин пропуску строку позовної давності її правонаступником у спірних правовідносинах та не надає йому у зв'язку із цим права на поновлення цього строку або на інший порядок обчислення початку та перебігу строку позовної давності.
Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 5013/492/12, від 02.09.2014 у справі № 915/1437/13.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину, тобто 29.12.2011 р. (дата укладення Кредитного договору та Договору про внесення змін №20-3783/2-1) та28.09.2012 р. (дата укладення Договору про внесення змін та доповнень №20-3388/2-1). А відповідно, строк позовної давності щодо заявлених вимог сплинув 29.12.2014 р. та 28.09.2015 р. Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 15.03.2018.
Відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
Доказів неможливості вчасного звернення з відповідним позовом позичальником за кредитним договором - матеріали справи не містять.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
А тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність поважних причин пропуску позовної давності для звернення ПАТ "Українська залізниця" до господарського суду з даним позовом, оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності обставин, які зробили своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на пропущення позивачем строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.
Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.11.2018 у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 у справах №№ 910/2969/18, 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18 та від 21.05.2019 у справі № 910/15457/17, від 02.07.2019 у справі № 910/15457/17 та узгоджується з вказівками Верховного Суду у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на пропущення позивачем строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2018 року у справі № 910/2968/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 року у справі № 910/2968/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 року у справі № 910/2968/18 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/2968/18 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 31.07.2019 р.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.Г. Смірнова