вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" липня 2019 р. Справа№ 910/5230/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Хрипуна О.О.
Агрикової О.В.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача Пічугіна С.С., довіреність від 17.04.2019 р. №639
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2019 року (повний текст складено 19.06.2019 р.)
у справі № 910/5230/19 (суддя Данилова М.В.)
за позовом Приватного підприємства "СП КЛІМАТЕХНІКА"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення грошових коштів, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1 короткий зміст позовних вимог:
1.1.1. Приватне підприємство "СП КЛІМАТЕХНІКА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому, з урахуванням клопотань про зменшення позовних вимог просило стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 676495,49 грн. пені, 93495,45 грн. 3% річних та 190913,78 грн. збитків від інфляційних процесів (а.с. 8-12, 119-120).
1.1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежно виконано його зобов'язання за договором поставки № ЦЗВ-07-07518-01.
1.2 короткий зміст рішення суду першої інстанції:
1.2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 червня 2019 року у справі №910/5230/19 закрито провадження в частині стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" суми основного боргу у розмірі 13 636 699,92 грн.; повернуто Приватному підприємству "СП КЛІМАТЕХНІКА" судовий збір у розмірі 198 809,31 грн., сплачений платіжним дорученням №322 від 17.04.2019 року; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного підприємства "СП КЛІМАТЕХНІКА" грошові кошти у розмірі 960904,72 грн., з яких - пеня - 676 495,49 грн., інфляційні втрати - 190 913,78 грн., 3% річних - 93 495,45 грн. та судовий збір у розмірі 14 413,58 грн.; в решті позовних вимог відмовлено (а.с. 142-148).
1.3 короткий зміст вимог апеляційної скарги:
1.3.1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва 05 червня 2019 року у справі № 910/5230/19. В апеляційній скарзі викладено прохання оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання:
2.1.1. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 липня 2019 року, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у судовій справі № 910/5230/19 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О
2.1.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12 липня 2019 року у справі № 910/5230/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2019 року у справі № 910/5230/19. Справу призначено до розгляду на 30 липня 2019 року.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:
2.2.1 Відповідач вважає, що суд першої інстанції безпідставно залишив без задоволення клопотання про зменшення штрафних санкцій та не застосував ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
2.2.2 Також відповідач зазначає, що джерелами формування його майна є грошові кошти та майно, якими залізниця наділила філію, а також посилається на те, що у відзиві на позовну заяву вказував, що у товаристві склалась складна ситуація у зв'язку з недофінансуванням. З посиланням на результати консолідованої фінансової звітності за 12 місяців 2017 року, підтверджені незалежною аудиторською компанією вказує, що за міжнародними стандартами ПАТ "Укрзалізниця" закінчило минулий рішень із мінімальним прибутком близько 100 млн. грн., зниження фінансового результату діяльності за рахунок низького тарифу на перевезення та купівельну спроможність, а також низький рівень компенсації за перевезення пільгових категорій пасажирів.
2.2.3 Суд першої інстанції не врахував інтереси сторін та причин неналежного виконання зобов'язання.
2.2.4 У матеріалах справи відсутні докази заподіяння позивачу збитків.
2.2.5 Також відповідач вказує на те, що пеню позивачем нараховано за ставкою 18%, при тому що з 15.03.2019 облікова ставка зменшена до 17.5%, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи.
2.3 узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:
2.3.1 У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження наведених в обґрунтування заяви про зменшення неустойки обставин, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
2.4 інші процесуальні дії у справі:
2.4.1. 19 липня 2019 року від позивача надійшло клопотання про перенесення дати розгляду справи, у якому викладено прохання відкласти розгляд справи на іншу дату після 05.08.2019 р. Клопотання мотивовано з посиланням на відсутність у представника позивача можливості бути присутнім на судовому засіданні 30.07.2019 р. у зв'язку з відпусткою.
Розглянувши клопотання про перенесення дати розгляду справи колегія суддів відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 202 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Тобто положеннями вказаної статі визначено можливість відкладення розгляду справи у випадку неможливості явки представника сторони у судове засідання за наявності обґрунтованих причин такої неявки та за умови дотримання встановленого цим Кодексом строку, у межах якого може бути здійснено відкладення.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).
Крім того, за змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Враховуючи те, що позивачем не обґрунтовано, як неможливості здійснення представництва за допомогою іншого представника (адвоката), так і наявності об'єктивних обставин, які унеможливлюють здійснення ним самопредставництва, а також з метою недопущення порушення процесуальних строків, колегія суддів приходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про перенесення дати розгляду.
2.4.2. У судовому засіданні 30 липня 2019 року представник Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" проти розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача не заперечував, надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
2.4.3. Представник ПП "СП КЛІМАТЕХНІКА" у судове засідання 30 липня 2019 року не з'явився, про об'єктивні причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (у розумінні ст.ст. 120, 242 ГПК України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"), а саме шляхом направлення на визначену ним адресу ухвали про відкриття апеляційного провадження, а також шляхом оприлюднення 16.07.2019 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали від 12.07.2019 р. за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/83000930
2.4.4. Про обізнаність позивача з часом і місцем розгляду справи свідчить інформація, викладена у його клопотанні про перенесення розгляду справи (у задоволенні якого колегією суддів відмовлено).
2.4.5. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
2.4.6. Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника позивача.
Мотивувальна частина.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини;
3.1.1. 13.09.2018 р. між Філією "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (філія "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця"/Відповідач) та Приватним підприємством "СП КЛІМАТЕХНІКА" (ПП "СП КЛІМАТЕХНІКА"/Позивач) був укладений Договір № ЦЗВ-07-07518-01 від 13.09.2018р. (далі Договір) (а.с. 14-19).
3.1.2. Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити Продукцію, найменування, марка, й кількість вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.
3.1.3. Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Постачальник здійснює поставку Продукції автомобільним, або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до...) пункт призначення - відділ матеріальних ресурсів м. Фастів філії "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця", Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48 (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2010р.).
3.1.4. Відповідно до п. 5.2 Поставка Продукції проводиться партіями протягом терміну дії Договору, тільки після письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до прийому Продукції. Кожна партія продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не сказано в рознарядці.
3.1.5. Пунктом 5.3. Договору передбачено, що датою поставки продукції вважається дата приймання цієї Продукції Замовником у відділі матеріальних ресурсів м. Фастів, філії "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця", Київська обл., м.Фастів, вул. Шевченко,48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною, довіреністю або Актом прийому-передачі.
3.1.6. 08.10.2018р. Філією "Центр забезпечення виробництва" ПАТ"Українська залізниця" (філія "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця") та ПП "СП КЛІМАТЕХНІКА укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № ЦЗВ-07-07518-01 від 13.09.2018р. (далі - Додаткова угода).
3.1.7. Відповідно до п.1 Додаткової угоди: "Специфікацію № 1 до Договору анулювати" (а.с. 21-22, 23).
3.1.8. Згідно п. 2 Додаткової угоди "Включити до даного Договору Специфікацію № 2 на суму: 11 363 916.60 грн., крім того ПДВ 20% - 2 272 783,32, на загальну суму - 13 636 699,92 грн.
3.1.9. У п. 3 Додаткової угоди зазначено: "Внести зміни в п.4.3 даного Договору та прийняти в наступній редакції: "Загальна сума даного Договору складає: 11 363 916,60, крім того ПДВ 20% 2 272 783,32 грн., на загальну суму - 13 636 699,92.
3.1.10. ПП "СП КЛІМАТЕХНЗКА" поставлено кондиціонери автономні вагонні АВК-25 у кількості 12 шт., згідно Специфікації № 2 до Договору в повному обсязі на загальну суму 13 636 699,92 грн., у т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: від 20.12.2018р. № 88 на суму 2 272 783,32 грн.; від 26.12.2018р. № 89 на суму 6818349,96 грн.; від 27.12.2018р. № 90 на суму 4545566,64 грн. (а.с. 39, 42, 44).
3.1.11. Оплата за кожну партію поставленої Продукції по даному Договору проводиться Замовником протягом 10 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію Продукції, обумовлену згідно п.5.2 Договору ( п. 6.1. Договору).
3.1.12. Реєстрація податкових накладних у ЄДРПН здійснена: податкова накладна № 2 від 20.12.2018р. на суму 2 272 783,32 грн. в т.ч. ПДВ, зареєстрована 08.01.2019р.; податкова накладна № 4 від 26.12.2018р. на суму 6 818 349,96 грн., в т.ч. ПДВ, зареєстрована 10.01.2019р.; податкова накладна № 5 від 27.12.2018р.на суму 4 545 566,64 грн., в т.ч. ПДВ, зареєстрована 14.01.2019р. (а.с. 46-54).
3.1.13. На адресу Філії "ЦЗВ" АТ "Укрзалізниця" 04.03.2019 р. направлена Претензія від 25.02.2019р. № 04/03 з вимогою сплати боргу протягом семи днів, після отримання претензії (а.с. 36-37).
3.1.14. Однак Відповідач не сплатив Позивачу суму заборгованості, в результаті чого Позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою.
3.2 обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначених відповідно до них правовідносин;
3.2.1. Між сторонами справи виникли правовідносини щодо поставки та оплати поставленої продукції.
3.2.2. Умовами п. 10.6 Договору визначено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої позивачем продукції за кожен день прострочення.
3.2.3. Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем у визначені договором строки прийняту від позивача продукцію не оплачено, внаслідок чого на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача становила 13 636 699,92 грн., в т.ч. ПДВ.
3.2.4. Вказану заборгованість погашено відповідачем в процесі розгляду справи.
3.3. доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;
3.3.1. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
3.3.2. Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується те, що оплату за поставлений товар відповідач здійснював несвоєчасно, остаточно заборгованість за поставлений товар відповідач погасив лише в процесі розгляду справи судом першої інстанції.
3.3.3. Здійснивши перевірку розрахунку процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за перерахунком, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача є 190 913,78 грн. інфляційних втрат та 3% річних - 93 495,45 грн.
3.3.4. Здійснивши перевірку розрахунку пені, з урахуванням періодів існування заборгованості та відповідних облікових ставок НБУ, які діяли у період існування заборгованості, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те пред'явлена позивачем до стягнення сума пені є вірною та про те, що розмір належної до стягнення суми пені складає 676 495,49 грн.
3.3.5. Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відхилено викладене у відзиві на позов прохання відповідача про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України (щодо зменшення неустойки) з огляду на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження викладених у відзиві обставин, які свідчили б про те, що "на підприємстві склалась складна ситуація у зв'язку з недофінансуванням".
3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду:
3.4.1. Оплата відповідачем поставленого позивачем обладнання із порушенням визначеного договором строку, свідчить про порушення ним права позивача на своєчасне отримання оплати за договором.
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
4.1.1 Враховуючи те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту існування заборгованості у заявлені позивачем періоди та те, що відповідачем не надано доказів існування обставин з якими законодавство пов'язує можливість суду реалізувати своє право на зменшення заявленої до стягнення неустойки, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у відображеному в оскаржуваному рішенні розмірі.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:
4.2.1. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
4.2.2. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
4.2.3. Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
4.2.4. Згідно п.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
4.2.5. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
4.2.6. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
4.2.7. Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.
4.2.8. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
4.2.9. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
4.2.10. Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
4.2.11. У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
4.2.12. Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
4.2.13. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
4.2.14. Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
4.2.15. Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом ч. 6 ст. 232 ГК України 6-місячний період нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 Постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
4.2.16. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
4.2.17. За приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
4.2.18. Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
4.2.19. Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
4.2.20. Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
4.2.21. Частина 3 статті 551 ЦК України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
4.2.22. За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
5.1.1. З огляду те, що шляхом підписання договору відповідач погодився в т.ч. з визначеним п. 10.6. договором розміром та порядком нарахування пені, враховуючи вартість непоставленого товару та тривалість періоду невиконання умов договору щодо оплати поставленого товару, колегія суддів зазначає, що присуджений до стягнення судом першої інстанції розмір пені не є надмірно великим порівняно із збитками кредитора (неоплаченою вартістю поставленого товару).
5.1.2. Положення ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України не мають імперативного характеру та застосовуються на розсуд суду за наявності визначених у них умов та на підставі аналізу конкретної ситуації.
5.1.3. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо.
5.1.4. Відповідачем не надано доказів існування обставин, з якими положення ст. 617 ЦК України пов'язує звільнення особи, яка порушила зобов'язання від відповідальності за вчинене порушення, а саме того, що порушення зобов'язання зі сторони відповідача є виключенням чи випадком, а також доказів того, що порушення строків виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого обладнання сталось не з вини відповідача.
5.1.5. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не подано будь-яких доказів на підтвердження перебування його у тяжкому майновому стані, як підстави для зменшення розміру пені.
5.1.6. Колегія суддів зазначає, що умови договору та законодавства не ставлять невиконання відповідачем обов'язку з оплати у залежність від його фінансування АТ "Українська залізниця".
5.1.7. З огляду на те, що відповідачем не доведено факту існування обставин, з якими ч. 2 ст. 218 ГК України пов'язує можливість зменшення розміру пені, при встановленому та підтвердженому факті прострочення виконання грошового зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення суми пені та, відповідно, звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання визначеного договором зобов'язання щодо оплати поставленого товару.
5.1.8. З огляду на вищевикладене, враховуючи адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення зобов'язання з оплати поставленої продукції, виходячи з необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін та з урахуванням того, що розмір пені погоджено сторонами договору, колегія суддів зазначає про вірність висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення присудженої до стягнення суми пені.
5.1.9. Твердження скаржника про те, що з 15.03.2019 р. облікова ставка НБУ складала 17,5% не відповідають дійсності, оскільки відповідно до викладеної на офіційному сайті НБУ (https://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=53647) інформації, яка є загальновідомою та в силу ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребує доказуванню, з 15.03.2019 р. облікова ставка НБУ становила 18%, а з 26.04.2019 р. - 17,5%. Саме вказані показники враховував позивач при здійсненні розрахунку (що у ньому відображено) та суд при його перевірці.
5.1.10. Також колегія суддів зазначає, що скаржником, який у апеляційній скарзі просить прийняти нове рішення (про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в т.ч. і в частині стягнення інфляційних втрат та 3%), всупереч положенням ст. 74 ГПК України розрахунку на спростування визначених судом першої інстанції до стягнення сум не наведено, висновків суду першої інстанції не спростовано.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
6.1.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
6.1.2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2019 року у справі №910/5230/19 підлягає залишенню без змін.
6.1.3. Апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2019 року у справі №910/5230/19 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
7.1.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2019 року у справі №910/5230/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2019 року у справі №910/5230/19 залишити без змін.
3. Судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
4. Справу № 910/5230/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено - 31.07.2019 р.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді О.О. Хрипун
О.В. Агрикова