вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" липня 2019 р. Справа№ 920/653/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Слуцька Н. С.;
від третьої особи 1: Голік О. А.;
від третьої особи 2: не з'явились,
від третьої особи 3: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2019
у справі № 920/653/18 (суддя - Котельницька В. Л.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Грошової С.В.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "-Еліт Буд-"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової Олени Ярославівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток-2012"
про визнання договору купівлі-продажу часток об'єктів нерухомого майна від 28.05.2015 (зареєстрований у реєстрі за № 1608) недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості,
Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду Сумської області звернулось ПАТ "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" з позовом до ТОВ "-Еліт Буд-" про:
1) визнання недійсним нікчемного правочину - Договору купівлі-продажу часток об'єктів нерухомо майна, укладеного 28.05.2015 між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "-Еліт Буд-", посвідченого 28.05.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., зареєстрованого у реєстрі за №1608;
2) застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності за ТОВ "-Еліт Бу-д" на об'єкти нерухомості, що зазначені за змістом позову.
Позовна заява обґрунтовується тим, що під час здійснення тимчасовою адміністрацією, запровадженою рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд) №107 від 28.05.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк", перевірки правочинів, вчинених Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, було виявлено договір купівлі-продажу часток об'єктів нерухомого майна від 28.05.2015, вчинений між ПАТ "УПБ" та ТОВ "-Еліт Буд-", який на підставі пунктів 1, 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемним.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.01.2019 у справі № 920/653/18 в позові відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на недоведеність позивачем визначених пунктами 1, 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ознак нікчемності договору купівлі-продажу часток об'єктів нерухомо майна, укладеного 28.05.2015 між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "-Еліт Буд-", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. за №1608, та недоведеність наявності підстав для визнання цього договору недійсним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області у справі № 920/653/18 від 25.01.2019 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 236 ЦК України, статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статей 86, 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) з метою оплати за покупця в балансі Банку було відображено штучну транзакцію з переказу коштів від третьої особи (Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗВИТОК-2012") згідно з договором доручення 2) за умов відсутності коштів на кореспондентському рахунку, ПАТ "УПБ" не мало можливості виконати платіжне доручення № 204 від 28.05.2015 з перерахування коштів, відтак реально кошти до Банку не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань, що свідчить про безоплатність такого правочину та обумовлену цим його нікчемність; 3) судами помилково не враховано тих обставин, що Банк уклав договір купівлі-продажу з пов'язаною особою банку, так як ТОВ "РОЗВИТОК-2012", ТОВ "-Еліт Буд-" та ОСОБА_1 є пов'язаними особами і такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 4) спірний правочин є недійсним як такий, що вчинений з порушенням вимог частини 4 статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" і пункту 6 постанови Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015, якими зобов'язано ПАТ "УПБ" здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України (далі - НБУ), тобто заборонено проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та встановлено вимогу проблемному банку проводити розрахунки виключно через консолідований кореспондентський рахунок; 5) уклавши з ТОВ «-Еліт Буд-» спірний договір, Банк здійснив відчудження власник активів, що жодним чином не покращило його ліквідність і призвело до неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 920/653/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Сулім В. В., Пономаренко Є. Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 920/653/18 та призначено до розгляду на 15.05.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 відкладено розгляд справи № 920/653/18 до 20.05.2019.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 враховуючи перебування на навчанні судді Суліма В. В., який не є головуючим суддею, справу № 920/653/18 передано на повторний автоматизований розподіл.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 20.05.2019, справу № 920/653/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 справу № 920/653/18 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі:Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 було оголошено перерву до 12.06.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019, беручи до уваги те, що ТОВ "Розвиток-2012" здійснювало перерахування коштів зі свого рахунку на рахунок позивача за спірним договором купівлі-продажу від 28.05.2015, колегія суддів залучила останнього до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на його права та обов'язки. Крім того, вказаною ухвалою суду відкладено розгляд справи до 10.07.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 відкладено розгляд справи до 22.07.2019.
Позиції учасників справи
15.05.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Явка представників сторін
Представники позивача, третьої особи 2 та третьої особи 3 у судове засідання 22.07.2019 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 22.07.2019 за відсутності представників позивача, третьої особи 2 та третьої особи 3.
У судовому засіданні 22.07.2019 представник третьої особи 1 апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.07.2019 проти апеляційної скарги заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
28.05.2015 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (ПАТ "УПБ", позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "-Еліт Буд-" (ТОВ "-Еліт Буд-", відповідачем у справі) було укладено договір купівлі-продажу часток об'єктів нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., зареєстрований у реєстрі за № 1608, згідно з умовами якого позивач передав у власність відповідача належні йому на праві власності:
1) 1/2 частку виробничих будівель та споруд, що розташовані за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Прикордонна (вул. Погранична), буд. 14 . корпус 1 , до складу яких входять:
• дільниця з виробництва металопластикових вікон (літера Ц-І), загальною площею 898,8 кв.м;
• дільниця з виробництва металопластикових вікон (літера У-І), загальною площею 198,7 кв.м;
• навіс (літера у) (далі - Об'єкт нерухомості 1),
2) 93/200 часток будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Прикордонна (вул. Погранична), буд, 14 , до складу яких входять:
• склад вапна (літера д1), загальною площею 2 164,1 кв.м;
• склад цементу (літера д5), загальною площею 114,0 кв.м;
• трансформаторна підстанція (літера ж2), загальною площею 77,0 кв.м;
• матеріальний склад (літера З), загальною площею 334.8 кв.м;
• залізнична вагова (літера з4), загальною площею 4,9 кв.м;
• заправка (літера Р), загальною площею 84,9 кв.м;
• трансформаторна підстанція (літера ж1);
• адміністративно-побутовий корпус (літера Б1-ІІ), загальною площею 769,4 кв.м;
• прибудова (літера г2-ІІ), загальною площею 42,4 кв.м;
• склад ніздрюватого бетону (літера Г), загальною площею 6878,6 кв.м;
• склад силікатної цегли (літера г1), загальною площею 43,3 кв.м;
• перехід (літера г3), загальною площею 86,0 кв.м;
• перехід (літера г4), загальною площею 114,9 кв.м;
• склад піску (літера д2), загальною площею 478,9 кв.м;
• відділення грохочення (літера д3), загальною площею 576,0 кв.м:
• приймальня піску (літера д4), загальною площею 267,2 кв.м;
• склад піску (літера д6), загальною площею 26,3 кв.м:
• адміністративно-побутовий корпус цеху ніздрюватого бетону (літера Е-ІІ), загальною площею 1670,2 кв.м;
• адміністративно-побутовий корпус цеху силікатної цегли з переходом та буфетом (літера И-ІІ, и1 и2), загальною площею 1472,6 кв.м;
• вбиральні (літера з1, з2);
• градирня (літера М1), загальною площею 90,2 кв.м;
• компресорна (літера X), загальною площею 410,6 кв.м;
• депо (літера X1), загальною площею 150,6 кв.м;
• прохідна (літера Э1), загальною площею 23,4 кв.м;
• прохідна (літера Э2), загальною площею 25,7 кв.м;
• сарай (літера Э3);
• огорожа (№ 1 -5) (далі - Об'єкт нерухомості 2),
3) 1/2 частину нежитлової будівлі, будівлі цеху ніздрюватого бетону (під ліг. А-І, а), загальною площею 12545,10 кв.м, що розташована за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Погранична (Прикордонна), буд. 14 (далі - Об'єкт нерухомості 3).
4) 1/2 частину нежитлової будівлі, будівлі цеху силікатної цегли з прибудовами (під літ. Б), загальною площею 7545,40 кв.м, що розташована за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Погранична (вул. Прикордонна), буд. 14 (далі - Об'єкт нерухомості 4), (разом усі об'єкти нерухомості далі - Об'єкти нерухомості).
Відповідно до пункту 1.2 договору купівлі-продажу часток об'єктів нерухомого майна вказані частки об'єктів нерухомості належать продавцю на підставі договору про задоволення іпотекодержателя від 26.11.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 6655.
Проведено державну реєстрацію права власності на Об'єкт нерухомості 1 за продавцем в реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав за індексним номером 13477250 від 26 листопада 2013 року, номер запису про право власності 3554910, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 14308159101.
Проведено державну реєстрацію права власності на Об'єкт нерухомості 2 за продавцем в реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав за індексним номером 13478413 від 26 листопада 2013 року, номер запису про право власності 3555261, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 14251159101.
Проведено державну реєстрацію права власності на Об'єкт нерухомості 3 за продавцем в реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав за індексним номером 3480139 від 26 листопада 2013 року, номер запису про право власності 3555815, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 222776959101.
Проведено державну реєстрацію права власності на Об'єкт нерухомості 4 за продавцем в реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав за індексним номером 13481324 від 26 листопада 2013 року, номер запису про право власності 3556177, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 222836359101.
Відповідно до пунктів 2.1-2.3 договору від 28.05.2015 продаж часток об'єктів нерухомості, які є предметом цього договору, вчиняється за узгодженою між сторонами ціною і складає 21 115 587,14 грн., у тому числі ПДВ - 20% складає 3 519 264,52 грн. Договірна ціна сплачується покупцем у гривнях шляхом безготівкового переказу суми договірної ціни на рахунок продавця № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ "УПБ", ідентифікаційний код отримувача ЄДРПОУ 19019775, МФО 300205, після укладення цього договору, але не пізніше ніж 28.05.2016. Покупець має право залучити для здійснення оплати вартості об'єктів нерухомості третіх осіб. Надходження договірної ціни, зазначеної в статті 2.1 договору, на рахунок продавця, вказаний в статті 2.2. цього договору, є єдиним та достатнім підтвердженням належного виконання покупцем своїх грошових зобов'язань за цим договором щодо оплати часток об'єктів нерухомості.
Пунктом 2.5. договору визначено, що відповідно до відомостей, викладених у довідці, наданій 28.05.2015 № 01-10/1549 ПАТ "УПБ", балансова вартість вищезазначених об'єктів нерухомості 17 596 322,62 грн.
Згідно з пунктом 2.6 договору частки об'єктів нерухомості вважаються переданими від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі цих часток об'єктів нерухомого майна.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжного доручення № 204 (#23054447) від 28.05.2015 ТОВ "Розвиток-2012" на рахунок позивача, зазначений у пункті 2.2 договору купівлі-продажу від 28.05.2015, перерахувало грошові кошти у сумі 21115587,14 грн. (призначення платежу: оплата за ТОВ "-Еліт Буд-" згідно договору доручення 1/810-ДР від 28.05.2015 вартість нерухомого майна в м. Суми, вул. Прикордонна, 14 , згідно з договором купівлі-продажу). Згідно відмітки банку на даному платіжному дорученні, банківську операцію проведено банком 28.05.2015.
Відповідно до акту приймання передачі до договору купівлі-продажу часток об'єктів нерухомого майна від 28.05.2015, об'єкти нерухомості, які становлять предмет цього договору, передані у власність відповідача.
Постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" позивача віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів; із дня прийняття постанови та до кінця строку, визначеного нею установлено для позивача обмеження, зокрема не здійснювати будь-якого відчуження будівель і споруд позивача, окрім відчуження майна, що перейшло у власність позивача на підставі реалізації прав заставодержателя, за вартістю, що визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб'єктом оціночної діяльності, який включений до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності та відповідає критеріям, передбаченим абзацами 2-6 пункту 7 постанови Правління Національного Банку України від 25.09.2014 №602 "Про заходи щодо забезпечення повернення кредитів, наданих національним Банком України".
Пунктом 5 вказаної Постанови заборонено позивачу використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки.
Пунктом 6 цієї Постанови зобов'язано позивача під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному Банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами, Українською міжбанківською платіжною системою (УкрКарт) згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ "Розрахунковий центр").
Постановою Правління Національного банку України від 28.05.2015 №348 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" банк було віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) було прийнято рішення від 28.05.2015 №107 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ", згідно з яким вирішено розпочати з 29.05.2015 процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно. Уповноваженою особою ФГВФО призначено Пантіну Л.О.
Постановою Правління НБУ від 28.08.2015 №562 відкликано банківську ліцензію ПАТ "УПБ" та прийнято рішення про ліквідацію останнього.
28.08.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким припинено здійснення тимчасової адміністрації позивача з 28.08.2015; відкликано всі повноваження тимчасового адміністратора позивача у провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банку відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіної Л.О. 28.08.2015р.; розпочато процедуру ліквідації позивача з відшкодуванням з боку ФГВФО коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання з 31.08.2015 по 30.08.2016; призначено уповноваженою особою ФГВФО на здійснення ліквідації позивача Пантіну Л.О. та делеговано їй повноваження ліквідатора позивача, визначені статтями 37 та 38, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на один рік по 30.08.2016.
Уповноваженою особою згідно з наказом №26/ТА від 29.05.2015 було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "УПБ", за результатами роботи якої було виявлено, що при укладенні, в тому числі договору купівлі-продажу від 28.05.2015, було допущено порушення законодавства України та обмежень, встановлених НБУ, а саме - договір купівлі-продажу від 28.05.2015 укладено з порушенням вимог постанови НБУ №293/БТ від 30.04.2015, яка забороняє банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи; розрахунок за договором було здійснено з використанням прямих кореспондентських рахунків, а не через кореспондентський рахунок банку, відкритий в НБУ, чим було порушено вимоги постанови НБУ №293/БТ від 30.04.2015, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України; банк, уклавши договір купівлі-продажу, прийняв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, що прямо зазначено у пункті 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину; банк, уклавши договір купівлі-продажу, прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки та банківську діяльність", що прямо зазначено у пункті 5 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.
Позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення №01-10/3857 від 12.08.2015 про нікчемність у тому числі договору купівлі-продажу від 28.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., за № 1608. У повідомленні про нікчемність Банк як на підстави нікчемності посилався на пункти 2, 3, 6, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Факт визнання нікчемним Договору купівлі-продажу та наявність обов'язку повернути позивачу нерухоме майно (предмет договору), відповідачем не визнається, що і стало підставою для звернення позивача до суду із позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на які послався позивач в обґрунтування підстав нікчемності договору купівлі-продажу, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1)банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8)банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини 2 статті 215 ЦК України та частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/24198/16, від 04.07.2018 у справі №819/353/16, від 05.12.2018 у справі №826/23064/15, від 27.02.2019 у справі №826/8273/16).
Колегія суддів погоджується з правильним по суті висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним нікчемного договору купівлі-продажу з огляду на таке.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такі способи захисту, як встановлення нікчемності правочину і визнання недійсним нікчемного правочину, не є способами захисту прав та інтересів, установленими законом (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17).
При цьому згідно з частиною 2 статті 5 ГПК України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
З огляду на викладене визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Отже, позовна вимога Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "УПБ" про визнання недійсним нікчемного правочину - договору купівлі-продажу часток об'єктів нерухомого майна від 28.05.2015 не може бути задоволена, оскільки позивач просив застосувати неналежний спосіб захисту.
В той же час, факти щодо підтвердження обставин нікчемності правочину встановлюються, зокрема, у випадку наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, що відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).
Оскільки у даному спорі, окрім визнання недійсним нікчемного правочину, була заявлена вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а тому суд першої інстанції правомірно досліджував обставини нікчемності спірного правочину.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності передбачених законом підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного договору купівлі-продажу часток об'єктів нерухомого майна від 28.05.2015 зважаючи на наступне.
Відповідно до частини 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц.
Як на одну із підстав нікчемності спірного договору, позивач у позові та третя особа-1 в апеляційній скарзі посилаються на те, що Договір купівлі-продажу був укладений із порушенням нормативно-правового акту НБУ, а саме постанови №293/БТ від 30.04.2015, а тому такий договір у відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України є недійсним.
Із цього приводу колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
За змістом статті 2 Закону України "Про Національний банк України" банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства; банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.
За приписами статті 7 Закону України "Про Національний банк України" НБУ встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками; здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.
Пунктом 2 частини 1 статті 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що державне адміністративне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у формі встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.
30.04.2015 Національним банком України було прийнято постанову №293/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" та зобов'язано позивача здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентські рахунки.
Дана постанова, на яку посилається скаржник, містить гриф "Банківська таємниця", в той час як Законом України "Про банки і банківську діяльність" та постановою Національного Банку України №267 від 14.07.2006 про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, визначений термін "Банківська таємниця" і порядок доступу до неї.
Згідно пункту 7 частини 1 статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, зокрема, обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов'язаними з банком особами.
Пунктом 7.9. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 №346 передбачено, що банк після прийняття рішення Національного банку про обмеження окремих видів здійснюваних банком операцій та протягом визначеного цим рішенням строку (або до визначеного терміну) укладає договори та здійснює операції, у тому числі згідно з договорами, виключно з урахуванням установлених обмежень.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки зобов'язані провадити свою діяльність відповідно до вимог нього Закону та інших нормативно-правових актів України.
Згідно статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" нормативно-правові акти НБУ це нормативно-правові акти, що видаються НБУ в межах його повноважень на виконання цього та інших законів України.
Відповідно до пункту 1.2. Інструкції Правління Національного банку України від 20.12.1995 №313 "Про порядок підготовки, видання, реєстрації надсилання та систематизації нормативних документів Національного банку України" нормативний акт Національного банку України це офіційний документ, юридична форма правотворчої діяльності Національного банку України. Він містить правові норми з основних питань банківської діяльності, регулює відносини в межах банківської системи та містить у собі певні правила її діяльності. Нормативний акт є обов'язковим для виконання всіма банками, а також юридичними і фізичними особами під час здійснення банківських операцій.
Відповідно до частини 4 пункту 1.4. Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5, нормативно-правовий акт - це офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на положення статті 56 Закону України "Про Національний банк України" та акцентує увагу суду на тому, що нормативно-правові акти НБУ, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому НБУ.
Однак, вказана редакція статті 56 Закону України "Про Національний банк України" набрала чинності лише з 10.07.2015, а згідно чинної станом на час укладення Договору купівлі-продажу редакції статті 56 вказаного Закону Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку (крім нормативно-правових актів, які містять інформацію з обмеженим доступом) набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, підтверджується представниками учасників справи та вбачається із постанови Правління Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ, дана постанова містить гриф "Банківська таємниця", з підстав чого вона не була зареєстрована та оприлюднена у встановленому чинним законодавством порядку.
Належні, достатні та допустимі докази в підтвердження реєстрації вказаної постанови в Міністерстві юстиції України та оприлюднення у встановленому чинним законодавством України порядку станом на час розгляду справи по суті учасниками справи суду не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Посилання позивача та апелянта на обізнаність відповідача з Постановою НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" судом до уваги не приймаються, оскільки дана постанова містить гриф "Банківська таємниця", а з аналізу законодавчих актів можна зробити висновок, що документи які містять гриф "Банківська таємниця" є документами обмеженого доступу, про існування яких відповідачу не могло бути відомо.
З підстав наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що постанова НБУ від 30.04.2015 №293/БТ "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", яка не опублікована у встановленому чинними станом на час її прийняття порядку, стосується визначеного кола суб'єктів, а саме - позивача, оскільки встановлює ряд заборон і обмежень саме щодо нього, а відтак є актом індивідуальної дії.
Наслідком порушення такого акту індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до позивача заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положення №346, однак не визнання правочину недійсним.
При цьому, слід врахувати і те, що невідповідність укладеного договору вимогам постанови НБУ не визначено як підставу нікчемності правочину за приписами частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17).
Посилання скаржника на обмеження господарської компетенції ПАТ "УПБ", а саме заборону на відчуження будь-яких будівель і споруд, зазначену в постанові Правління НБУ №293/БТ від 30.04.2015, єбезпідставним, оскільки п. 1.2 оспорюваного договору вказано, що частки об'єктів нерухомості належить продавцю на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.11.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л., зареєстрований в реєстрі за №6655.
Тобто, майно за оспорюваним договором було набуте позивачем на підставі реалізації своїх прав, як заставодержателя, відтак заборона на відчуження будівель і споруд на даний випадок не розповсюджується.
Стосовно посилань позивача у позовній заяві та скаржника в апеляційній скарзі на нікчемність договору купівлі-продажу від 28.05.2015 в силу пунктів 1, 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" колегія суддів зазначає наступне.
Позивач та третя особа-1 стверджують, що розрахунки за Договором купівлі-продажу від 28.05.2015 не були проведені через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України, відтак вбачається, що банк безоплатно здійснив відчуження майна (що відповідає ознаці нікчемності правочину, визначеній у пункті 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Як вбачається із матеріалів справи, за купівлю нерухомого майна, яке було предметом договору від 28.05.2015, оплату за відповідача здійснила третя особа, що мала відкриті рахунки у ПАТ "УПБ", а саме - ТОВ "Розвиток-2012" згідно договору доручення, яке в період укладення оспорюваного договору та здійснення ним оплати було кредитором позивача, оскільки мало залишки грошових коштів на своїх рахунках, відкритих у позивача.
В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №204 від 28.05.2015, відповідно до якого на рахунок позивача було перераховано 21 115 587,14 грн., що підтверджує і сам позивач у позовній заяві та апелянт в апеляційній скарзі, при цьому вважаючи дану операцію фіктивною. З даного платіжного доручення вбачається, що воно виконане банком 28.05.2015.
Однак, третя особа-1 в апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції проігнорував посилання позивача на неможливість проведення Банком транзакції з перерахування коштів в рахунок оплати нікчемного правочину, оскільки станом на 28.05.2015 залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ "УПБ" складав 291 732,91 грн.
За твердженнями скаржника, реально кошти у розмірі 21 115 587,15 грн. до ПАТ "УПБ" не надходили, натомість, відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових коштів, що свідчить по безоплатність такого правочину.
Скаржник, при цьому, посилається на положення пункту 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні №22 від 21.01.2004, який регулює алгоритм дій банку в разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта.
Колегія суддів відхиляє вищевказані доводи скаржника з огляду на наступне.
Пунктом 1.12. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні №22 від 21.01.2004 в редакції станом на 28.05.2015 передбачено, що Банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний:
- узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком;
- надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку" (додаток 23);
- ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.
Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.
Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, даний пункт передбачає алгоритм дій банку через відсутність коштів на кореспондентському рахунку. Даний пункт жодним чином не стосується внутрішньобанківських переказів.
Жодних дій ПАТ "УПБ" вчинено не було, жодних повідомлень не направлено, доказів про здійснення таких дій позивачем до позовної заяви не надано, оскільки оплата відбулася в одному і тому самому банку, тобто відбувся внутрішньобанківський переказ. Це підтверджує, що для даного переказу не було необхідності використовувати кореспондентський рахунок.
Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний, зокрема, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за рахунком та не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати обмеження його права розпоряджатися грошима на власний розсуд.
Скаржник посилається на те, що ПАТ "УПБ" зобов'язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентські рахунки, однак пунктом 5 Постанови №293/БТ від 30.04.2015 ПАТ "УПБ" заборонено використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки.
Відповідно пункту 1 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ №320 від 16.08.2006, кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку, філії іноземного банку для здійснення міжбанківського переказу коштів.
Згідно з підпунктом 7.1.3 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кореспондентським є рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.
Тобто кореспондентський рахунок може відкрити лише банківська установа, тому вимога щодо відкриття кореспондентського рахунку відповідачем та проведення ним розрахунків через кореспондентський рахунок не ґрунтується на приписах чинного законодавства.
Для здійснення міжбанківських розрахунків ПАТ "УПБ" обов'язково необхідна наявність кореспондентського рахунку. Так як вищезазначеною постановою позивачу заборонено здійснювати розрахунки через прямі кореспондентські рахунки відкриті в інших банках, то пунктом 6 цієї постанови позивача було зобов'язано здійснювати розрахунки через один консолідований кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ.
Інструкція НБУ №320 від 16.08.2006 містить визначення консолідованого кореспондентського рахунку як кореспондентського рахунку, що відкритий у НБУ для роботи у системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування. Модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в системі електронних платежів (СЕП) - сукупність механізмів і правил роботи СЕП, банку та його філій, згідно з якими виконується міжбанківський переказ через консолідований кореспондентський рахунок.
Таким чином, постановою №293/БТ від 30.04.2015 заборонено позивачу здійснювати міжбанківські перекази через прямі кореспондентські рахунки, відкриті в інших установах та зобов'язано здійснювати міжбанківські розрахунки через кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ (і така заборона розповсюджувалась лише на позивача та лише щодо міжбанківських переказів).
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок за договором купівлі-продажу від 28.05.2015 проведений у межах одного банку, що не потребує використання кореспондентського рахунку, оскільки кореспондентський рахунок використовується лише у випадку проведення міжбанківських розрахунків.
Отже, оскільки вимога щодо проведення розрахунків через кореспондентські рахунки направлена лише на позивача, слід дійти висновку, що безоплатність даного правочину позивачем у даній справі не доведена.
Колегія суддів вважає помилковим твердження скаржника про те, що за умов відсутності коштів на кореспондентському рахунку, ПАТ "УПБ" не мало можливості виконати платіжне доручення № 204 від 28.05.2015 з перерахування коштів, відтак реально кошти до Банку не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань, що нібито свідчить про безоплатність такого правочину та обумовлену цим його нікчемність, оскільки укладення договору і спосіб його виконання не є тотожним.
Правочин є нікчемним згідно з пунктом 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.
Проведення Банком операції з перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ "РОЗВИТОК-2012" в ПАТ "УПБ" не є правочином у розумінні статей 202, 626 ЦК України та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є його виконанням, тому такі обґрунтування нікчемності договору купівлі-продажу є помилковими.
Відповідний договір купівлі-продажу міг бути виконаний і в інший спосіб. Окрім того, як зазначено вище, позивач у повідомленні про нікчемність, направлених Товариству, вказував на нікчемність договору купівлі-продажу лише на підставі пунктів 2, 3, 6, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а не пункту 1 цього Закону (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 по справі №911/3880/15).
Щодо підстав нікчемності укладеного договору купівлі-продажу згідно із пунктом 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Тобто, позивач, передавши у власність відповідача нерухоме майно, отримав за нього плату, обумовлену договором, оскільки судом встановлено, що ним було отримано кошти на його власний рахунок, зазначений у договорі.
Посилання скаржника на пункт 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким визначено, що банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, не відповідає дійсним обставинам справи та не має доказової бази, оскільки останнім не надано жодних належних та допустимих доказів відповідно до Господарського процесуального кодексу України на підтвердження його доводів і доказів того, що продане відповідачу нежитлове приміщення було єдиними активом останнього.
В свою чергу укладення між сторонами договору купівлі-продажу від 28.05.2015 не призвело до того, що виконання Банком його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами стало неможливим, у зв'язку з чим посилання позивача на пункт 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не відповідає фактичним обставинам справи.
При цьому, як вбачається із встановлених судом обставин, ПАТ "Український професійний банк" віднесено до категорії проблемних 30.04.2015, тобто майже за місяць до укладення договору поруки від 28.05.2015 банк уже був проблемним, а 28.05.2015 постановою Правління НБУ віднесено ПАТ "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних, тобто у день укладення Договору купівлі-продажу, а тому укладення такого договору не могло вплинути на визнання банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами. Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між укладенням Договору купівлі-продажу та визнанням ПАТ "Український професійний банк" неплатоспроможним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №911/3880/15.
Із приводу посилань скаржника на порушення пунктів 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до яких якщо банк уклав правочини (у тому числі - договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а також банк уклав правочини з пов'язаною особою банку на умовах, що не є поточними ринковими умовами, то вказані правочини визнаються недійсними з моменту їх укладення, слід зазначити наступне.
Як вбачається із змісту оспорюваного договору купівлі-продажу часток об'єктів нерухомого майна від 28.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. за реєстровим № 1608, покупцем є відповідач - ТОВ "-Еліт-Буд-".
Кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, які мають підтверджені в встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Водночас, будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що ТОВ "-Еліт-Буд-" є кредитором ПАТ "УПБ" до матеріалів справи не надано.
Твердження позивача, що відповідач є пов'язаною особою з ПАТ "УПБ" є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" пов'язаними з банком особами є: контролери банку; особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини; юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини. Банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.
Як зазначає відповідач, на день укладення оспорюваного правочину останній не мав грошових коштів на рахунках, відкритих в ПАТ "УПБ", не надавав жодного забезпечення чи поруки за виконання ПАТ "УПБ" своїх зобов'язань перед третіми особами, не був ані акціонером, ані кредитором банку.
Приписами частини 2 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.
Скаржник зазначає, що кінцевим власником ТОВ "Розвиток-2012" був гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , при цьому гр. ОСОБА_1 мав значний вплив на позивача, оскільки був його акціонером та фактично здійснював управління банком, проте позивачем не подано жодних належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження пов'язаності відповідача із позивачем, а також повідомлення про таку пов'язаність Національного Банку України в порядку, визначеному статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на дату укладення Договору купівлі-продажу від 28.05.2015 існувало рішення комісії НБУ про визнання ОСОБА_1 та відповідача пов'язаними з банком особами.
Наведеним спростовується бездоказове твердження скаржника про помилкове неврахування судом першої інстанції тих обставин, що Банк уклав договір купівлі-продажу з пов'язаною особою банку, так як ТОВ "РОЗВИТОК-2012", ТОВ "-Еліт Буд-" та ОСОБА_1 є пов'язаними особами і такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
У зв'язку з вищенаведеним, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину з огляду на недоведеність позивачем визначених пунктами 1, 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ознак нікчемності нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "-Еліт Буд-".
Вказане вище, зокрема, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.07.2019 у справі № 911/1122/18.
Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності (аналогічне викладене у відзиві на апеляційну скаргу) та клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, які були заявлені під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає, що наслідки спливу строків позовної давності застосовуються судом за заявою відповідача лише у випадку встановлення наявності порушеного права позивача, що у даному випадку не встановлено.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Оскільки у даному спорі, окрім визнання недійсним нікчемного правочину, була заявлена вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а тому суд першої інстанції правомірно досліджував обставини нікчемності спірного правочину.
В той же час, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності передбачених законом підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного договору купівлі-продажу часток об'єктів нерухомого майна від 28.05.2015.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Сумської області від 25.01.2019 року у справі № 920/653/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського Сумської області від 25.01.2019 року у справі № 920/653/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2019 року у справі № 920/653/18 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду міста Сумської області від 25.01.2019 року у справі № 920/653/18.
5. Матеріали справи № 920/653/18 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 29.07.2019 р.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко