Номер провадження: 33/813/526/19
Номер справи місцевого суду: 520/2918/19
Головуючий у першій інстанції Чванкін С. А.
Доповідач Драгомерецький М. М.
16.07.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати у цивільних справах Драгомерецького М.М.,
при секретарі Півнєві Д.С.,
за участю: ОСОБА_1 та його адвоката Аврамова В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №075855, ОСОБА_1 28.01.2019р. о 19.00 год. керував автомобілем «Шевроле» н/з НОМЕР_1 в м. Одесі по вул. Академіка Глушко, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, запах алкоголю з ротової порожнини. Від огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку у медичному закладі та за допомогою приладу «Драгер» відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (а. с. 2).
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2019 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, також стягнуто судовий збір у розмірі 384,20 гривень (а. с. 20-22).
Не погоджуючись з вказаною постановою суду, 19 березня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2019 року є незаконною, необґрунтованою та такою, що ухвалена з грубим порушеннями положень КУпАП, за результатами неповного дослідження доказів, тому просить її скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, складений з порушеннями вимог ст. 256 КУпАП, а тому не може бути визнаний підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Також зазначено, що письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть бути визнанні допустимими доказами по справі, оскільки вони є ідентичними та викладені на заздалегідь виготовлених бланках. Крім того, вказано, що відеозапис з нагрудних відеокамер працівників патрульної поліції проводився з порушеннями вимог Інструкції (а. с. 23-27).
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Аврамова В.П., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції були дотримані належним чином.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції і Порядку, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп'яніння, який першочергово проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
1) протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №075855 від 28.01.2019р., який складений уповноваженою особою, підписаний особою, яка його склала, двома свідками та безпосередньо ОСОБА_1 (а. с. 2);
2) письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які містять необхідні реквізити, підписані свідками та не суперечать фактичним обставинам події, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення (а. с. 3, 4);
3) розписка ОСОБА_4 (а. с. 5).
Апеляційний суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів, тому визнає письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 допустимими і належними доказами та суд першої інстанції правильно прийняв їх в обґрунтування свого рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
3) відеозаписом з нагрудним відеокамер працівників патрульної поліції (а. с. 6).
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення, який складений відносно нього, за ст. 130 КУпАП, не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено конкретної частини статті 130 КУпАП, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
З матеріалів справи вбачається, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД №075855 від 28.01.2019р. за ст. 130 КУпАП, чітко зазначено суть вчиненого правопорушення, викладено детальний опис установлених обставин та зазначено порушенні ОСОБА_1 вимоги Правил дорожнього руху, будь-яких зауважень щодо змісту протоколу ОСОБА_1 , під час складання протоколу не надавав, що підтверджено його особистим підписом.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 у вищезазначеному протоколі власноручно надав письмові пояснення по суті порушення, вказавши, що «алкогольні напої не вживав, від проходження тесту відмовляється у зв'язку з відсутністю довіри до Драгера» (а. с. 2).
За ч. 2 ст. 130 КУпАП настає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (частина 1 статті 130 КУпАП).
Згідно довідки за обліковими даними АП УПП в Одеській області від 29.01.2019р., ОСОБА_1 на протязі року за ч. 1 ст. 130 КУпАП не притягувався (а. с. 1).
Таким чином, аналіз ч. ч. 1 та 2 ст. 130 КУпАП та вищезазначеної довідки дає підстави вважати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого саме ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення серії БД №075855 від 28.01.2019р не може вважатись належним та допустимим доказом у справі, оскільки в ньому не зазначено конкретної частини статті 130 КУпАП, не дають апеляційному суду підстав вважати, що протокол складений з такими порушеннями вимог законодавства, які могли б стати підставою для скасування постанови Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2019 року та закриття провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В даному випадку вказані доводи апелянта не мають суттєвого правового значення та не впливають на факт вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно дослідженого апеляційним судом відеозапису з нагрудним відеокамер працівників патрульної поліції чітко вбачається, що ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а саме за допомогою приладу «Драгер» відмовився, пояснивши, що немає до нього довіри, крім того також відмовився пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, зазначивши, що в нього немає часу для цього (а. с. 6).
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявляв клопотання по виклик в судове засідання для допиту в якості свідка ОСОБА_4 ..
16 липня 2019 року в судовому засіданні було надано клопотання ОСОБА_4 про перенесення слухання справи у зв'язку з її хворобою та вона просить відкласти справу на іншу дату, для дачі пояснень. Однак, апеляційний суд звертає увагу, що на підтвердження даного клопотання не додано жодного доказу.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається що в ОСОБА_4 були підстави вважати, що 28 січня 2019 року ОСОБА_1 керував з ознаками алкогольного сп'яніння, оскільки нею було власноручно написано розписку про недопущення ОСОБА_1 до керування автомобілем до завтрашнього ранку (а. с. 5).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Оскільки водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, цього висновку не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Наведені обставини вказують на відсутність у апеляційного суду підстав для скасування постанови Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2019 року.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.М.Драгомерецький