Справа № 127/13776/19
Провадження № 22-ц/801/1564/2019
Категорія: 3
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.
Доповідач:Ковальчук О. В.
01 серпня 2019 рокуСправа № 127/13776/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О.В.,
суддів : Марчук В. С., Якименко М. М.
за участю секретаря Богацької О. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у праві спільної сумісної власності, визнання права власності,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області, постановлену у цій справі 10 червня 2019 року в м. Вінниці суддею цього суду Бойком В. М.,
В травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у праві спільної сумісної власності, визнання права власності, мотивуючи його тим, що відповідно до договору про спільну діяльність від 09 листопада 2008 року сторони домовились, що вони разом зобов'язуються шляхом об'єднання майна, грошових коштів та зусиль спільно діяти з метою будівництва закладу громадського харчування на АДРЕСА_2.
Договором про розірвання спільної діяльності від 21 серпня 2012 року сторони вирішили розірвати договір спільної діяльності від 09 листопада 2008 року, у зв'язку з чим запропонували ОСОБА_1 закінчити незавершене будівництво закладу громадського харчування, частками повернути іншим сторонам кошти, витрачені на будівництво, після чого йому буде надано право введення цього об'єкту в експлуатацію. Проте, вказаний об'єкт, без згоди ОСОБА_1 , згодом був зареєстрований за ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з яким, будівля закладу громадського харчування з прибудовою, незавершена будівництвом, готова на 75%.
Пославшись на викладене та на те, що відповідачі не визнають внесок позивача у забудову закладу громадського харчування, ОСОБА_1 , просив суд визнати його частку у праві спільної сумісної власності на будівлю закладу громадського харчування з прибудовами, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за ним право власності на відповідну частку у праві спільної сумісної власності на вказану будівлю закладу громадського харчування з прибудовами, незавершену будівництвом.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2019 року відкрито провадження у справі.
Не погодившись з цією ухвалою, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо правил виключної підсудності, в апеляційній скарзі просить її скасувати і направити справу для розгляду до Вінницького районного суду Вінницької області.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Порушення судом першої інстанції правил підсудності при прийнятті ухвали про відкриття провадження у справі є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю (ч. 1. ст. 380 ЦПК України).
Пунктом 1 частини 6 статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою (виключна підсудність).
Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У пункті 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визнання підсудності цивільних справ» судам роз'яснено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03 липня 2018 року будівля закладу громадського харчування з прибудовами, незавершена будівництвом, готовністю 75%, власником якої є ОСОБА_2 , розташована на земельній ділянці, кадастровий номер НОМЕР_1 , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а. с. 38).
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив визнати право власності на відповідну частку у праві спільної сумісної власності на будівлю, незавершену будівництвом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відносить до Вінницького району Вінницької області.
За таких обставин, відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції повністю проігнорував посилання у позові на місцезнаходження спірного майна на території Вінницького району та додані до позову письмові докази, які це підтверджують, а також наведені вище положення закону, роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, та дійшов незаконного висновку про те, що позов по суті заявлених позовних вимог підсудний Вінницькому міському суду Вінницької області.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що відкриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності, суд першої інстанції не врахував, що за його подання не сплачено судовий збір у розмірі, що відповідає розміру ставок судового збору за звернення до суду з позовною заявою майнового характеру, визначених п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи, що порушення судом норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали про відкриття провадження у справі, тому ця ухвала залишатись у законній силі не може та підлягає скасуванню на підставі ч. 1 ст. 380 ЦПК України з направленням справи на розгляд до Вінницького районного суду Вінницької області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 380, 382 384, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2019 року скасувати, справу направити на розгляд до Вінницького районного суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді : В. С. Марчук
М. М. Якименко
Повний текст постанови виготовлено 01 серпня 2019 року.