Справа № 128/1413/18
Іменем України
01 серпня 2019 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Бондаренко О.І.
секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що з 2006 року по 07.10.2008 року перебувала в шлюбі з відповідачем, який було розірвано. В шлюбі у сторін народилася донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Розпорядженням голови Вінницької ОДА позивачу надано дозвіл на зміну прізвища доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на дівоче прізвище матері - ОСОБА_3 .
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 10.06.2008 року з ОСОБА_2 на користь позивача стягуються аліменти на утримання доньки в твердій грошовій сумі 250 грн. зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09.04.2008 року і до досягнення дитиною повноліття.
Дитина проживає з позивачем, розмір аліментів, що виплачується відповідачем на утримання доньки, є надзвичайно малим, не забезпечує дитині її мінімальних потреб, а тому позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області на її користь на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з твердої грошової суми 250 грн. щомісячно до 1\4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача; стягувати з ОСОБА_2 на її користь на утримання доньки ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення донькою повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій просить справу розглянути в її відсутність, позов підтримує та просить його задоволити, в разі неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, згідно ч.11 ст. 128 ЦПК України, шляхом оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.
Згідно п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов; відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Як встановлено по справі, на підставі рішення Барського районного суду Вінницької області від 14.06.2017 року з позивача на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стягуються аліменти в твердій грошовій сумі 1000 грн. щомісяця і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 14.03.2017 року.
На підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10.06.2008 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , яка після розірвання шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_3 », стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 250 грн. зі всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 09.04.2008 року і до повноліття дитини. На підставі вказаного рішення суду було видано виконавчий лист (а.с.4 - 5).
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Розпорядженням голови Вінницької РДА № 1347 від 01.09.2009 року позивачу надано дозвіл на зміну прізвища доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на дівоче прізвище матері - ОСОБА_3 (а.с. 6).
На підставі вказаного розпорядження 28.12.2009 року видано свідоцтво про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , батьками якої являються: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 7).
Згідно довідки Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 1060 від 27.03.2018 року позивач ОСОБА_3 разом з донькою ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У разі задоволення позову аліменти на дитину у зміненому розмірі будуть стягуватися від дня набрання чинності рішення суду, а не від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ст. 182 ч. 1 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 182 ч. 2 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Беручи до уваги те, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд вважає можливим збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання доньки за рішенням суду з твердої грошової суми 250 грн. щомісячно до 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення донькою повноліття.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач при пред'явленні вказаного позову до суду звільнена від сплати судового збору, суд вважає, що судовий збір має бути компенсований за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Визначаючись щодо стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.
На підтвердження судових витрат позивача за надання професійної правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір №104 про надання професійної правничої допомоги від 23.05.2018 року, акт №14 приймання - передачі виконаних робіт (послуг) від 24.05.2018 року, розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу станом на 24.05.2018 року про виплату гонорару адвокатові Гуменюк Н.В. в розмірі 1000 грн. 00 коп., ордер серії ВН № 074699 від 24.05.2018 року (а.с. 11 - 14).
Відповідно до ч. ч. 1- 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат - в даному випадку витрат на професійну правничу допомогу - є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Дані розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів. За відсутністю таких доказів, сторона має право подати їх до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення, за умови наявності відповідної заяви, яка зроблена стороною до закінчення судових дебатів.
Наданий суду розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу станом на 24.05.2018 року про виплату гонорару адвокатові Гуменюк Н.В. в розмірі 1000 грн. 00 коп., а також договір №104 про надання професійної правничої допомоги від 23.05.2018 року, акт №14 приймання - передачі виконаних робіт (послуг) від 24.05.2018 року не є фінансовими документами, оскільки визначення поняття розрахункового документа наведено у ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Так, розрахунковий документ - документ встановленої форм та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Згідно з п. 6 ст. 9 цього Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій.
Отже, виходячи з вказаних норм Закону розрахунковим документом за надані послуги може бути розрахункова квитанція заповнена вручну, проте цей документ має бути встановленої форми та змісту.
Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 затверджено Положення про форму і зміст розрахункових документів, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 року за № 220/28350. Установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (п.3). Серед вимог до розрахункової квитанції, що визначені розділом ІV цього Положення, міститься вимога про зазначення серії (чотири літери) та номеру (шість цифр), нанесені при виготовленні бланка квитанції.
Вказана вимога про виплату позивачем гонорару адвокатові в розмірі 1000 грн. 00 коп. за надання професійної правничої допомоги адвокатом Гуменюк Н.В. не була додержана, а тому такі документи не прийматимуться як розрахункові, в зв'язку з чим витрати на правову допомогу задоволенню не підлягають по причині недоведеності.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 180, 192 СК України, ст. ст. 4, 10, 76, 212, 259, 264, 265, 268, 273, 280 - 283 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_3 - задоволити частково.
Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Вінниці, жителя АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10.06.2008 року, на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 250 грн. зі всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 09.04.2008 року і до повноліття дитини.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Вінниці, жителя АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10.06.2008 року.
В задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом направлення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бондаренко