2/130/354/2019
130/332/19
"30" липня 2019 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Верніка В.М.
при секретарі - Росовській О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди іншого з батьків,
ОСОБА_1 15.02.2019 року звернулася до суду в інтересах малолітньої ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 вказавши, що вона перебувала у шлюбі з останнім, який є батьком їхньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В теперішній час вона, позивач, перебуває у другому зареєстрованому шлюбі. У їхній сім'ї виховуються двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - дочка від першого її шлюбу та ОСОБА_4 - син від другого шлюбу. Їхня сім'я має можливість та бажає під час відпусток та канікул відпочивати за кордоном. Тим більш, що старша дочка ОСОБА_2 , яка навчається в Жмеринській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №5, має у навчанні досягнення високого рівня і у якості заохочення вони з теперішнім чоловіком пообіцяли їй поїздку на відпочинок за кордон, яка запланована до Турції. У зв'язку з цим вона звернулася до відповідача з проханням надати нотаріально завірений дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої доньки ОСОБА_2 . Відповідач відмовляється добровільно надавати такий дозвіл без будь-яких пояснень. Таку ж відповідь вона отримала від відповідача і в минулому році, через що дитина була позбавлена очікуваног відпочину та оздоровлення на морі. Вважає, що діти, які виховуються в одній сім'ї повинні мати рівні умови для відпочинку та є недопустимим, щоб одна дитина мала можливість відпочивати за кордоном, а друга була б позбавлена такого відпочинку тільки через те, що її біологічний батько безпідставно не надає дозволу на тимчасовий виїзд за кордон. Вважає, що ненадання відповідачем дозволу на тимчасовий виїзд за межі України на відпочинок позбавляє її законного права на підвищення рівня світогляду, покращення стану її здоров'я, фізичного, духовного та морального розвитку. Просила надати їй дозвіл на оформлення документів для тимчасового виїзду малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом травня-серпня 2019 року за межі України, без згоди та супроводу батька ОСОБА_3 .
Ухвалою судді Жмеринського міськрайонного суду від 14.05.2019 року за перебігом передачі даної справи іншому судді у зв'язку із звільненням з посади судді Жмеринського міськрайонного суду попередньо визначеної головуючої судді ОСОБА_7 , призначено підготовче засідання у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від Жмеринського міськрайонного суду 03.06.2019 рок закрито підготовче провадження по справі, та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.2019 рок.
Ухвалою від 09.07.2019 року відкладено судовий розгляд на 30.07.2019 року з повторним викликом учасників справи у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, щодо якого були відсутні відомості про отримання судового виклику у встановленому порядку.
Сторони, які належно викликались до суду, в судове засідання наразі також не з'явились. При цьому, позивач ОСОБА_1 попередньо подала до суду письмову заяву, в якій зазначила, що свої позовні вимоги до ОСОБА_3 підтримує в повному обсязі, просила їх задовольнити, справу просила розглянути у її відсутність. Натомість відповідач ОСОБА_3 причин своєї неявки суду відповідач особисто не повідомив, будь-яких заяв про відкладення судового засідання чи відзиву на позовну заяву не подав.
Вивчивши доводи позивача за обгрунтуванням позовної заяви, оцінивши представлені докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.8) позивач 02.12.2011 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_8 та після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище " ОСОБА_1 ".
Із відповідачем у справі ОСОБА_3 позивач є батьками неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.9).
Відповідно до довідки виконкому Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області №22 від 09.01.2019 позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 , До складу її сім'ї входять: чоловік ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані та представлені із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному та ніким не оспорюються.
У відповідності до вимог ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до положень ч.1,2 ст.152 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно ст.313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відповідно до ч.5 ст.157 СК України той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України врегульовано Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України", постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України".
У відповідності до положень ч.6 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" у разі накладення на громадянина адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, йому тимчасово обмежується право на виїзд з України з дитиною строком на один рік з дня накладення адміністративного стягнення, крім випадку, коли є нотаріально посвідчена згода на виїзд дитини другого з батьків.
Згідно п.п.2,3 п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі, зокрема, одного з батьків здійснюється:
без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення серед іншого рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;
без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі тимчасового виїзду з України на строк до одного місяця під час пред'явлення рішення суду або органу опіки та піклування (районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі його утворення), сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади) або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав, у якому визначено (підтверджено) місце проживання дитини з одним із батьків, який має намір виїзду з дитиною або який уповноважив на це нотаріально посвідченою згодою інших осіб.
У відповідності до положень ч.1,2 ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Отже, чинним законодавством передбачено можливість вирішення у спосіб звернення до суду питання про надання дозволу саме на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини віком до шістнадцяти років за кордон без згоди іншого з батьків, який не проживає з дитиною, у разі ненадання останнім особистої нотаріально засвідченої згоди на це.
При цьому такий судовий дозвіл не визначає неподоланого обмеження права такого з батьків на спілкування з дитиною та на участь у її вихованні, яке достатньо захищеним наведеними та рештою положеннями ст.157 СК України.
Суд визнає необгрунтованими вимоги позивача в частині надання дозволу на оформлення документів для тимчасового виїду протягом заявленого періоду за межі України малолітньої дочки, оскільки положення нормативних актів, на які вона посилається в обгрунтуванні позову, що попередньо передбачали відповідні умови саме оформлення документів, в теперішній час втратили чинність, відтак це право не потребує судового захисту в межах заявлених вимог, а тому у цій частині вимог позов підлягає залишенню без задоволення.
В решті вимог позов стосовно надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дочки ОСОБА_2 у супроводі матері без згоди батька, суд визнає підставними та грунтовними доводи позивача, оскільки з урахуванням прав передусім неповнолітньої дитини, які є пріоритетними щодо її інтересів, ненадання відповідачем власної згоди на тимчасовий виїзд дочки за кордон у супроводі матері, відносно якої немає відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.7 ст.184 КпАП України, на вільний від навчання період літніх канікул є неправомірною, оскільки ним досі не представлено жодних, а надто поважних причин такої власної відмови, а також не повідомлено про самостійне забезпечення ним відпочинку та оздоровлення дитини за кордоном. Тому у співставленні із забезпеченням сім'єю позивача закордонного відпочинку іншій своїй неповнолітній дитині, зумовлене незгодою відповідача обмеження можливості забезпечення цього ж відпочинку неповнолітній дитині сторін у справі становить неспівмірну дискримінацію прав неповнолітньої ОСОБА_2 , визначаючи підстави судового захисту оспорюваних позивачем прав у межах залишку заявленого нею строку дозволу, надто з огляду на визначене законом право щодо можливості того з батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини (яке стосовно проживання неповнолітньої ОСОБА_2 у складі сім'ї позивача ніким не оспорюється), крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, обмеження чого стосовно позивача не встановлені, самостійно вирішувати питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою серед іншого оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у разі, якщо їй відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, інформуючи його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
З урахуванням постановлення рішення в інтересах позивача в частині вказаних позовних вимог стягненню на її користь з відповідача згідно вимог ст.141 ЦПК України підлягає сума сплачених та документально підтвердженого судового збору в розмірі 768,40 грн. (а.с.1).
Враховуючи викладене, керуючись ст.313 ЦК України, ст.3 Конвенції про права дитини, ст.150, 152, 157 СК України, ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", ст. 3, 4, 10, 12, 13, 80, 82, 84, 89, 141, 142, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов задоволити частково.
Надати дозвіл на тимчасовий виїзд упродовж липня-серпня 2019 року за межі України малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі матері ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) без згоди та супроводу батька ОСОБА_3 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканця АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , мешканки АДРЕСА_1 ) судові витрати із сплати судового збору в розмірі 768 ( сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд.
Суддя Вернік В.М.