Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 316/1654/15-ц
провадження № 61-12545св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Кочеткової І. В., Гончар М. С.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 20 лютого 2013 року у місті Енергодар сталася ДТП за участю автомобіля марки «Ford TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який стояв припаркованим біля правого краю проїзної частини дороги, та автомобіля марки «DAEWOONUBIRA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . У результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Автомобіля марки «Ford TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праві повного господарського відання належить ДП «НАЕК «Енергоатом».
За фактом дорожньо-транспортної пригоди, 20 лютого 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12012080160000311 про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Постановою слідчого відділу Енергодарського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області від 27 травня 2014 року зазначене кримінальне провадження закрито у зв'язкуз відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, та наявності підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 серпня
2014 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), відносно ОСОБА_1 закритоз підстав, передбачених пунктом 7 статті 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Згідно висновку незалежної оцінки № 75/31-15-7 від 27 травня 2015 року, складеного Українською універсальною біржею, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Ford TRANSIT», реєстраційний номер
НОМЕР_1 , становить 70 646,24 грн.
Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на відшкодування майнової шкоди 73 646,24 грн, з яких 70 646,24 грн - сума завданих збитків, 3000,00 грн - вартість проведення незалежної оцінки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 липня
2016 року у задоволенні позову ДП «НАЕК «Енергоатом» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що страховик у межах суми страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, бере на себе на випадок виникнення деліктного зобов'язання виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоду, у зв'язку з цим непред'явлення вимог про відшкодування такої шкоди до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме з нього, є підставою для відмови у позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Позивач не звертався до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування, незважаючи на те, що був повідомлений страховиком про визначений ним розмір страхового відшкодування за вказаним страховим випадком, у розмірі 29 730,91 грн.
Також суд першої інстанції зазначив про недоведеність позивачем у цілому підстав для відшкодування майнової шкоди за відсутності письмових доказів на підтвердження вини відповідача у заподіянні такої шкоди, оскільки пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про обставини дорожньо-транспортної пригоди не виключають наявність вини обох водіїв у настанні ДТП.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» задоволено частково, рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ДП «НАЕК «Енергоатом» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «НАЕК «Енергоатом» на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
30 730,91 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, дійшов помилково висновку про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 за завдану позивачеві майнову шкоду, оскільки вина відповідача у вчиненні ДТП підтверджується обставинами, викладеними у постанові про закриття кримінального провадження від 27 травня 2014 року та матеріалами справи про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП, а також його власноручно написаними поясненнями від 20 лютого 2013 року, у яких він визнає, що скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки «Ford TRANSIT», реєстраційний номер
НОМЕР_1 .
Зважаючи на те, що потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, у рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди, звернення позивача з вимогами безпосередньо до заподіювача шкоди, не є підставою для відмови у їх задоволенні, а тому з відповідача підлягає стягненню майнова шкода, визначена згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 21 березня 2013 року № 786, як різниця між вартістю непошкодженого автомобіля станом на дату ДТП та його вартістю після ДТП, без урахування розміру витрат на проведення незалежної експертної оцінки у сумі 3 000,00 грн, яку суд не приймає до уваги як доказ.
Задоволення позову до заподіювача шкоди про її відшкодування, не позбавляє відповідача можливості звернутися до страховика, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, з вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій заявник просив рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року скасувати та залишити в силі рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 липня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що покладаючи на
ОСОБА_1 цивільно-правову відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок ДТП, апеляційний суд безпідставно вдався до власної оцінки наявності вини відповідача у вчиненні ДТП, та не урахував, що належними доказами вини особи у заподіянні шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки можуть бути лише вирок суду чи постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.
Крім того, апеляційний суд невірно застосував до спірних правовідносин положення статті 1194 ЦК України та не звернув увагу, що притягненню до цивільної відповідальності страхувальника має передувати вирішення питання про притягнення до відповідальності страховика у межах ліміту страхового відшкодування, оскільки особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність відшкодовує завдану нею шкоду потерпілому лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування).
У запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» просило залишити рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 22 грудня
2016 року без змін, а касаційну скаргу представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 без задоволення. Зазначало, що апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем майнової шкоди, як особою, з вини якої її завдано, оскільки чинне законодавство не обмежує право потерпілого одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, навіть у тому випадку, коли цивільно-правова відповідальність такої особи застрахована.
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Рух справи у суді касаційної інстанції
06 березня 2018 року справа передана до Верховного Суду..
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено,що 20 лютого 2013 року водій
ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «DAEWOO NUBIRA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на автодорозі № 2 у напрямку міста Енергодар, допустив зіткнення з припаркованимавтомобілем марки «Ford TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , унаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
За фактом зазначеної дорожньо-транспортної пригоди до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № 12012080160000311 від 20 лютого 2013 року про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 286 КК України, яке постановою слідчого відділу Енергодарського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області від 27 травня 2014 року закрито, у зв'язкуз відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення та наявності підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 серпня
2014 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито, на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Згідно висновку № 75/31-15-7 від 27 травня 2015 року, складеного Українською універсальною біржею, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Ford TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 70 646,24 грн, що дорівнює ринковій вартості зазначеного транспортного засобу на момент пошкодження.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 786 від 21 березня 2013 року, складеного на замовлення ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля марки «Ford TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату оцінки, становить 33 541,02 грн, що дорівнює ринковій вартості зазначеного транспортного засобу на момент пошкодження.
На підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 786 від
21 березня 2013 року, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» визначено розмір страхового відшкодування, що дорівнює різниці між вартістю транспортного засобу до і після ДТП, за вирахуванням франшизи, що становить 29 730,91 грн.
ДП «НАЕК «Енергоатом» не зверталося до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Задовольняючи частково вимоги про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності вини
ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, а також права позивача самостійно обрати спосіб захисту порушеного права, зокрема пред'явити вимоги про відшкодування шкоди безпосередньо до заподіювача шкоди чи до страхової компанії, з якою водієм забезпеченого транспортного засобу укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Разом з тим, апеляційний суд не надав належної правової оцінки наявності полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
№ АЕ/1009118, відповідно до якого цивільно-правова відповідальність володільця марки «DAEWOO NUBIRA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату настання ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-176 цс 18.
Таким чином, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності особи, якою завдано шкоду, обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Ураховуючи наведене, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ДП «НАЕК «Енергоатом» про відшкодування майнової шкоди з ОСОБА_1 до вирішення питання про наявність підстав для відшкодування заподіяної шкоди за рахунок страховика, є передчасним.
Водночас, не може бути визнаний обгрунтованим і висновок суду першої інстанції про те, що саме по собі непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди зі страховика є підставою для відмови у задоволенні позову до завдавача шкоди у відповідному розмірі, оскільки у разі недостатності ліміту цивільно-правової відповідальності страховика, решту завданої і доведеної шкоди зобов'язана відшкодувати особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність.
Зважаючи на те, що у порушення вимог пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року, суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, не роз'яснив позивачу право заявити клопотання про залучення до участі у справі страхової компанії, у якій була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, як співвідповідача, і не попередив ДП «НАЕК «Енергоатом» про наслідки вчинення або не вчинення цієї процесуальної дії, зазначене дає підстави для висновку, що суди попередніх інстанцій належно не дослідили усіх доказів, що мають значення для правильного вирішення спору, та не надали їм належної правової оцінки, а тому оскаржувані судові рішення не можна визнати законними та обгрунтованими.
Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно вдався до оцінки наявності вини відповідача у настанні ДТП, є необгрунтованими, оскільки у разі відсутності преюдиційного доказу вини особи у завданні шкоди, зазначена обставина підлягає встановленню у ході розгляду цивільної справи. Не притягнення особи до адміністративної відповідальності з будь-яких причин за порушення Правил дорожнього руху не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Винність особи у вчиненні ДТП та завданні шкоди у цивільній справі підлягає доведенню у загальному порядку. Обов'язок доведення відсутності вини у заподіянні шкоди покладається на особу, яка завдала шкоду.
Крім того, вирішуючи питання про порядок відшкодування шкоди унаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, суд першої інстанції залишив поза увагою, що на момент ДТП автомобіль марки «FordTRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був припаркований та не перебував у русі.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з підпунктом першим частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ураховує тривалість розгляду зазначеної справи в суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення ним нового судового рішення.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на висновок касаційного суду щодо результатів вирішення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 липня
2016 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня
2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
Г. І. Усик