Справа № 755/11879/19
"29" липня 2019 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В., вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа - Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про зняття арешту з майна -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», в яку просить зняти арешт та заборону на здійснення відчуження зі всього майна, що належить ОСОБА_1 на підставі права приватної власності, який було накладено згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 травня 2016 року в рамках виконавчого провадження
ВП №51088542.
26 липня 2019 року вказану позову заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви,предметом спору є зняття арешту та заборони на здійснення відчуження зі всього майна, що належить ОСОБА_1 на підставі права приватної власності.
Територіальною юрисдикцією (підсудністю) в цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Частиною 2 ст. 30 ЦПК України передбачено, що позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до п. 41 Постанови Пленуму№3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
З матеріалів позову вбачається, що арешт накладено на все майно позивача, без його ідентифікації та місцезнаходження, щоб надавало можливість застосування до розгляду даного спору виключної підсудності за місцезнаходженням майна.
В позовній заяві ОСОБА_1 також не зазначив з чого складається спірне майно та де воно знаходиться, не надав відповідних документів, що підтверджують існування такого майна.
Враховуючи, що з урахуванням наявних в матеріалах справи відомостей і даних немає можливості ідентифікувати майно та його місцезнаходження, застосувати до спірних правовідносин виключну підсудність неможливо, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду даної справи за правилами загальної підсудності, визначеними частиною 2 ст.27 ЦПК України, згідно якої позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У позовній заяві позивач зазначив адресу місцезнаходження відповідача ПАТ «Універсал Банк» - м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи відповідача теж вказано за вищезазначеною адресою, що відноситься до територіальної юрисдикції Оболонського районного суду м. Києва.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом(стаття 125 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ч.1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги відсутність відомостей про місцезнаходження нерухомого та/або рухомого майна, що належить на праві власності позивачеві, застосування виключної підсудності в даному випадку є неможливим, даний спір має розглядатися за правилами загальної підсудності,суд приходить до висновку про передачу вказаної цивільної справи до Оболонського районного суду м. Києва.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 27, 30, 31, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа - Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про зняття арешту з майна - передати за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва (м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, буд. 2-Є).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: