Справа №:755/4473/19
"01" серпня 2019 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Арапіна Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин,
заявник звернувся до суду із заявою за участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин..
Ухвалою суду від 26 березня 2018 року заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків не більше ніж п'ять днів з дня отримання заявником ухвали.
Позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 318 ЦПК України.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Згідно з вимогами ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення " № 5 від 31 березня 1995 року, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, визначеним спеціальною нормою. Якщо в заяві не зазначено, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявнику строк для виправлення недоліків.
Таким чином, заявником подано заяву, яка не відповідає ч. 3 ст. 175 ЦПК України, згідно якої заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом, та ст. 318 ЦПК України, тобто у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено мету встановлення факту, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують факт.
Так заявнику в поданій заяві необхідно вказати мету встановлення факту.
26 березня 2019 року заявнику направлено копію ухвали від 26 березня 2019 року, однак судова ухвала про залишення заяви без руху в порядку не вручена з відміткою - "за закінченням встановленого строку зберігання ".
Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Також, 18 червня 2019 року заявнику повторно направлено копію ухвали від 26 березня 2019 року, однак судова ухвала про залишення заяви без руху в порядку не вручена з відміткою - "за закінченням встановленого строку зберігання ".
Станом на 01 серпня 2019 року заявник не усунув недоліки, що викладені в ухвалі суду від 26 березня 2019 року.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».
Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини «Чікоста і Віола проти Італії».
Наведене свідчить про недобросовісність здійснення заявником свої процесуальних прав.
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Частиною 7 ст. 185 ЦПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повернення заяви ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 175, 185, 353 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, вважати такою, що не подана та повернути заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення судового рішення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя Н.Є.Арапіна