Справа № 752/15463/18
Провадження № 2/752/2173/19
іменем України
24.07.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Власенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя, -
22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя. (а.с. 40)
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що з 04 серпня 2012 року вона перебувала у зарестрованому шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05.08.2014 р. шлюб між сторонами у справі розірвано. 31 січня 2012 року, тобто майже за півроку до укладення шлюбу, позивач уклала договір купівлі-продажу автомобіля № 1117928/2012, на підставі якого набула у власність автомобіль "Фольцваген Тигуан", сплативши завдаток в сумі 40 000 грн. 24 квітня 2012 року була сплачена остаточна сума, а всього сплачено 398 815 грн. вартості автомобіля. Позивач зазначає, що вказані грошові кошти були сплачені її батьком ОСОБА_4 шляхом списання з його банківської картки. 21 травня 2013 року позивач за 239 779 грн. продала вказаний автомобіль ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-подажу автомобіля, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотарального округу Забігайло С.Ю. , з якого вбачається, що автомобіль, який є предметом цього договору, є особистою приватною власністю продавця, про що свідчить також відповідна заява від 21.05.2013 р. 30 травня 2013 року, тобто через 9-ть днів після продажу вищевказаного автомобіля, позивач придбала автомобіль "Сітроен С4", вартістю 192 000 грн. на підставі договору купівлі-продажу № 118/13С.
За таких підстав, позивач просить визнати автомобіль "Citroen C4", 2013 року виписку, д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, її особистою приватною власністю.
В лютому 2019 року відповідач ОСОБА_2 надав до суду заперечення на позовну заяву. Просить відмовити в задоволенні позову, оскільки спірний автомобіль був придбаний під час шлюбу за спільні кошти, що належали подружжю на праві спільної сумісної власності.
В судовому засіданні представник позивачп підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що з 04 серпня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб, виданого 04 серпня 2012 року віділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві. (а.с. 44)
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 серпня 2014 року розірвано шлюб між сторонами у справі. (а.с. 5)
31 січня 2012 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Атлант-М Дніпровська набережна» був укладений договір купівлі-продажу автомобіля № 1117928/2012, згідно якого позивач придбала автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN, сплативши завдаток на суму 40 000,00 грн. Загальна сума договору склала - 398 815,00 грн. (а.с. 45)
25 квітня 2012 року вказаний автомобіль було доставлено на територію України, після чого було сплачено суму 358 815,00 грн. Позивач зазначає, що вказані грошові кошти були сплачені її батьком ОСОБА_4 шляхом списання з його банківської картки. (а.с. 64)
21 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі - продажу автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до умов якого продаж вказаного автомобіля вчинено за 239 779 грн. 90 коп. Згідно п. 7 договору продавець, стверджує що автомобіль, який є предметом цього договору, є його особистою приватною власністю, про що в справах нотаріуса залишилася заява, посвідчена ОСОБА_7 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. (а.с. 78)
30 травня 2013 року позивач ОСОБА_1 придбала автомобіль "Citroen C4 VTI 120 AKПП Vitamin, колір 9 VМ0-чорний, за 192000,00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу № 118/13С, укладеним між ТОВ «Авто Граф М» та ОСОБА_1 (а.с. 79)
На підставі Акту прийому-передачі від 30 травня 2013 року ТОВ «Авто Граф М» передало, а ОСОБА_1 прийняла автомобіль марки" Citroen C4" (а.с. 81)
Звертаючись у суд, позивач зазначає, що спірний автомобіль "Сітроен С4" н.з. НОМЕР_1 є її особистою приватною власністю відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України.
Суд погоджується з доводами позивача, з огляду на наступне.
Згідно з ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Частиною 4 ст.65 Сімейного кодексу визначено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 22, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Відповідно до п.24 Постанови до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
Майно, яке належить до особистої приватної власності дружини, чоловіка, визначено в ст.57 цього Кодексу.
Виходячи з аналізу наведених вище норм законодавства, обов'язок довести ті обставини, що майно, придбане в шлюбі, є особистою власністю одного з подружжя, покладено на останнього.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 07 лютого 2018 року в справі №654/5243/14-ц.
Відповідно до п.п.1-3 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Особистою власністю дружини, чоловіка є речі (майно), придбані нею (ним) за кошти, які належали їй (йому) особисто. Законодавець має на увазі кошти, які були набуті до шлюбу, або одержані під час шлюбу за реалізоване майно, яке належало подружжю до шлюбу, одержані за договором дарування, одержані в порядку спадкування.
Таким чином, якщо один із подружжя під час шлюбу набуває певне майно за рахунок особистих коштів, то таке майно не може визнаватися спільним майном подружжя. В цьому випадку об'єкт роздільної власності подружжя лише змінює свою форму, тому що кошти, за рахунок яких майно було набуто, і сама річ мають однаковий правовий режим - режим роздільності. Це правило стосується як грошей, які були набуті одним із подружжя до шлюбу, так і тих, які були отримані одним із подружжя під час шлюбу - за договором дарування, внаслідок спадкування тощо. Тобто, у цьому разі виникає право роздільної приватної власності подружжя, тобто має місце трансформація одного об'єкта цієї власності в інший. Однак, оскільки така трансформація сталася за час шлюбу, то відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України тягар доказування відсутності спільного майна подружжя лягає на того, хто оспорює це. Така особа має довести, що спірну річ вона придбала за кошти, що належать їй особисто.
Відповідно до ч.3 ст.61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно положень ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У зв'язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.77-80 ЦПК України. Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 Цивільного процесуального кодексу України).
21 травня 2013 року ОСОБА_1 продала належний їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , виданого РВ ДДАІ МВС України, 25.04.2012 р. Продаж автомобіля вчинено за 239 779 грн. 90 коп.
30 травня 2013 року між позивачем та ТОВ "Авто Граф М" був укдаений договір купівлі-продажу № 118/13С автомобіля "Сітроен С", відповідно до умов якого ОСОБА_1 придбала вказаний автомобіль за 192 000 грн.
В судовому щасіданні був опитаний в якості свідка ОСОБА_4 , який доводиться батьком позивача. Він пояснив, що протягом осені 2012 року - весни 2013 його донька ОСОБА_1 не працювала, оскільки перебувала у декретній відпустці. Відповідач ОСОБА_2 також не працював. Подружжя матеріально підтримував батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , який щомісячно зі своєї платіжного картки АТ "Приватбанк" здійснював грошові перекази на картку своєї доньки ОСОБА_1 .
Відповідач не надав доказів на спростування доводів позивача.
Тому, суд дійшов до висновку, що спірний автомобіль є особистою приватною власністю позивача.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача підлягає судовий збір в розмірі 1920 грн. 00 коп., який був сплачений позивачем при зверненні до суду.
Керуючись статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272, 280 - 283 ЦПК України, суд,
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя - задовольнити.
Визнати автомобіль "Citroen C4" 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, особистою приватною власністю ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1920,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: