Справа № 727/7144/16-ц
Провадження № 2/727/400/19
29 липня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Кицинюк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Чернівецької міської ради, третя особа ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора, -
Встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення посилаючись на те, що 27.04.2016 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. та зареєстрований в реєстрі за №599.
Згідно з п.1 вказаного договору він придбав трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,3 кв.м., житловою площею 49,6 кв.м.
Після покупки спірної квартири, він виявив, що в даній квартирі фактично проживає відповідачка ОСОБА_2 , яка є колишнім власником, оскільки від неї квартира перейшла у власність ОСОБА_3
Він попросив відповідачку ОСОБА_2 звільнити квартиру та не чинити йому перешкоди у користуванні його власністю, однак відповідачка категорично відмовилась це робити, зазначивши, що вона надалі буде проживати у вказаній квартирі.
Внаслідок протиправних дій зі сторони відповідачки, він позбавлений можливості переїхати до своєї квартири, розпочати ремонт та проживати в ній, а також розпоряджатися належним йому на праві власності житловим приміщенням на власний розсуд.
А тому просив усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_2 з житлової квартири АДРЕСА_1 .
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до відповідачів ОСОБА_1 , Чернівецької міської ради, третя особа ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 29.10.1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Балан Р.Б.
05.06.2014 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського територіального округу Міхірьовою О.А. та зареєстрований у реєстрі за №1270.
В забезпечення виконання вимог за договором позики 05.06.2014 року між ОСОБА_3 , як Іпотекодержателем, та нею, як Іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського територіального округу Міхірьовою О.А. та зареєстрованим у реєстрі за №1268, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності.
07.04.2016 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної В.М. із заявою про прийняття рішення про задоволення на її користь забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - спірну квартиру. 07.04.2016 року нотаріус Анохіна В.М., розглянувши заяву ОСОБА_3 , провела державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_3 , про що винесено рішення №29147337.
Після реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_3 , на її адресу почали надходити телефонні погрози з боку чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та інших невідомих їй осіб щодо примусового виселення її та її сина з квартири. З приводу вказаних дій, вона 13.04.2016 року звернулась із заявою в Шевченківське відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області. Після її звернення в поліцію телефонні погрози припинились.
27.04.2016 року ОСОБА_3 продала вказану квартиру ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. та зареєстрований в реєстрі за №599.
Вранці 28.04.2016 року в спірну квартиру намагались увірватись п'ять невідомих осіб, один з яких, відповідач ОСОБА_1 , який представився новим власником квартири. Вказані особи в ультимативній грубій формі, погрожуючи фізичним насильством, вимагали від неї та її сина впустити їх в квартиру та негайно виселитись з квартири. На виклик приїхала оперативно-слідча група Шевченківського ВП, однак, незважаючи на присутність працівників поліції, вони далі продовжували чинити психологічний тиск на неї та хотіли будь-яким чином увійти в квартиру.
Для захисту своїх прав вона звернулась до суду щодо оскарження незаконної перереєстрації права власності на належну їй квартиру.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.07.2016 року у справі №824/307/16-а визнано неправомірним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.04.2016 року, індексний номер 29147337.
14.09.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Мар'ян Т.Я. прийнято рішення за №31374559, яким скасовані записи про право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_1
29.09.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацькою Г.Ф. прийнято рішення за №31627626, яким проведено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за нею.
Не погоджуючись з даними рішеннями ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Чернівецької міської ради в особі відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу з державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Мар'ян Т.Я., ОСОБА_5 про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання Чернівецької міської ради вчинити дії щодо власності на об'єкт нерухомого майна.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11.05.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
14.03.2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно відділу з державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Добкою О.Г. скасовано запис про право власності на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 898671473101 за нею, на квартиру АДРЕСА_1 . Прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40103422 на вищевказану квартиру за ОСОБА_1 Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу квартири від 27.04.2016 року, серія та номер НА1210112, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. та зареєстрований в реєстрі за №599.
Вважала, що ОСОБА_3 не мала права продавати квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , оскільки спірна квартира, яка є предметом іпотеки, залишилася у її володінні, вона являлась її власником та користувачем. Крім того, вона не давала згоди на відчуження спірної квартири.
Сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння.
Третя особа ОСОБА_3 , як продавець, за договором купівлі-продажу від 27.04.2016 року, набула права власності на спірну квартиру на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної В.М., яке визнано протиправним та скасоване в установленому законом порядку рішенням суду.
Отже, ОСОБА_3 не була законним власником квартири та не мала жодних повноважень та правових підстав вчиняти будь-які дії по розпорядженню спірним майном, в тому числі укладати договір купівлі-продажу.
Договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено 27.04.2016 року, тобто через 20 днів після прийняття рішення приватним нотаріусом Анохіною В.М. рішення про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3 .
Відповідно до п.4 вказаного договору, квартира, що продається, оглянута покупцем до підписання цього договору, однак вказане не відповідає дійсності, оскільки на протязі декількох десятків років у спірній квартирі проживає вона з своїм сином. Ні продавець, ні покупець жодного разу в квартирі не були, жодного огляду не проводили, тобто сторони свідомо вводили в оману приватного нотаріуса щодо реальних мотивів підписання даного договору. Крім того, звіт про незалежну оцінку вартості квартири ТОВ «АКР КОНСАЛТ» (п. 5 договору купівлі-продажу), виконаний без безпосереднього її огляду.
Спірна квартира використовується нею як житло та є її єдиним житлом.
Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу з державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Добки О.Г. від 14.03.2018 року, індексний номер 40103422, яким проведено державну реєстрацію за ОСОБА_1 прав та їх обтяжень на спірну квартиру підлягає скасуванню, оскільки вказана реєстрація відбулась після визнання неправомірним та скасування рішення від 07.04.2016 року про державну реєстрації права власності за ОСОБА_3 .
А тому просила витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 на її користь квартиру АДРЕСА_1 , визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Добки О.Г. від 14.03.2018 року, індексний номер 40103422.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю з підстав, зазначених в позовній заяві, просив задовольнити первісні позовні вимоги та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав зустрічні позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, просив задовольнити зустрічні позовні вимоги та відмовити в задоволенні первісних позовних вимог. Доповнив, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11.05.2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 року, відповідно до яких 14.03.2018 року проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , а провадження по адміністративній справі закрито.
Представник відповідача за зустрічним позовом Чернівецької міської ради в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу в її відсутності, первісні позовні вимоги підтримала повністю, а в задоволенні зустрічних позовних вимог просила відмовити.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 29.10.1998 року, укладеного між ОСОБА_9 (даритель) та ОСОБА_2 (обдарована), даритель подарував, а обдарована прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.192).
05.06.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського територіального округу Міхірьовою О.А. та зареєстрований у реєстрі за №1270.
В забезпечення виконання вимог за договором позики, 05.06.2014 року між ОСОБА_3 , як Іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як Іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського територіального округу Міхірьовою О.А. та зареєстрованим у реєстрі за №1268, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2
07.04.2016 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної В.М. із заявою про прийняття рішення про задоволення на її користь забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме на спірну квартиру. 07.04.2016 року нотаріус Анохіна В.М., розглянувши заяву ОСОБА_3 , провела державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_3 , про що винесено рішення №29147337.
Відповідно до п.1 договору купівлі-продажу квартири від 27.04.2016 року, укладеного між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), продавець продала, а покупець купив квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.10).
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.07.2016 року у справі №824/307/16-а визнано неправомірним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.04.2016 року, індексний номер 29147337 (т.1 а.с.187-190).
14.09.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Мар'ян Т.Я. прийнято рішення за №31374559, яким скасовані записи про право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_1
29.09.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацькою Г.Ф. прийнято рішення за №31627626, яким проведено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з даними рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Чернівецької міської ради в особі відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу з державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Мар'ян Т.Я., ОСОБА_5 про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання Чернівецької міської ради вчинити дії щодо власності на об'єкт нерухомого майна.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11.05.2017 року (т.1 а.с.80-88), яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 року (т.1 а.с.89-94), позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу з державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Мар'ян Т.Я. за №31374559 від 14.09.2016 року, яким скасовано запис про право власності/внесено запис про скасування державної реєстрації за номером 14344108 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 898671473101 державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу з державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Г.Ф. за №31374559 від 29.09.2016 року, яким проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за суб'єктом ОСОБА_2 .
Зобов'язано Чернівецьку міську раду (в особі відділу з державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради) внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 898671473101 за суб'єктом ОСОБА_2 , форма власності приватна на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
14 березня 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно відділу з державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Добкою О.Г. скасовано запис про право власності на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 898671473101 за суб'єктом ОСОБА_2 , на квартиру АДРЕСА_1 . Прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40103422 на вищевказану квартиру за ОСОБА_1 Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу квартири від 27.04.2016 року, серія та номер НА1210112, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. та зареєстрований в реєстрі за №599.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11.05.2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 року, відповідно до яких 14.03.2018 року проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , а провадження по адміністративній справі закрито.
Відповідно до ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений права власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд.
Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадів та у порядку, встановленому законом.
Статтею 346 ЦК України визначено, що право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Положення ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі спростування презумпції правомірності правочину (скасування рішення нотаріуса) всі права, набуті сторонами правочину за ним, не повинні здійснюватися, а створені обов'язки та наслідки не підлягають виконанню.
Як встановлено в судовому засіданні, спірна квартира, яка є предметом іпотеки, залишилася у володінні ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою ОСББ «Озерне» від 15.05.2018 року (т.1 а.с.176), яка зареєстрована і проживає в квартирі з 10.09.1979 року.
Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, статтею 387 ЦК України визначено право власника витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Пунктом 3 ч.1 ст.388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Добросовісне придбання згідно зі статтею 388 ЦК України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).
Як встановлено судом, ОСОБА_2 не давала згоди на незаконне відчуження спірної квартири.
Суд вважає, що сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі №127/8068/16-ц.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку», однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно з ч.1 ст.33 цього Закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання.
Згідно зі ст.36 Закону України «Про іпотеку», одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.37 Закону України «Про іпотеку», рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Таким чином, згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. За таких обставин, вказана згода не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна та з його володіння в розумінні статті 388 ЦК України.
Як встановлено судом, третя особа ОСОБА_3 , як продавець за оспорюваним договором, набула права власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної В.М., яке визнано протиправним та скасоване в установленому законом порядку постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.07.2016 року у справі №824/307/16-а.
Отже, ОСОБА_3 не була законним власником квартири та не мала жодних повноважень та правових підстав вчиняти будь-які дії по розпорядженню спірної квартири, в тому числі укладати договір купівлі-продажу від 27.04.2016 року.
Відповідно до п.4 договору купівлі-продажу від 27.04.2016 року, продавець свідчить, що квартира перебуває в належному технічному стані, прихованих дефектів, недоліків, самовільних перепланувань в квартирі немає, квартира є придатною для використання за призначенням. Квартира, що продається, оглянута покупцем до підписання цього договору. На момент огляду будь-яких недоліків, які перешкоджали б її використанню за призначенням, не виявлено. Покупець заявляє, що не має будь-яких претензій до продавця з приводу якісних технічних характеристик відчужуваної квартири. Як встановлено в судовому засіданні, ні продавець ні покупець жодного разу в спірній квартирі не були, жодного огляду не проводили.
Крім того, що стосується вимоги ОСОБА_2 про витребування квартири з незаконного володіння, то необхідно зазначити наступне.
Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна, згідно положень статей 387, 388 ЦК України, у разі коли між сторонами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі №522/2202/15-ц та в постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 450/1492/14-ц.
Це означає, що якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню за правилами наведених правових норм, а не у спосіб визнання недійсним правовстановлюючого документа незаконного володільця.
Таким чином, єдиним законним способом захисту порушеного права ОСОБА_10 є подання віндикаційного позову.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не укладались договори щодо переходу права власності на спірне майно, що виключає можливість захисту порушеного права ОСОБА_2 , шляхом подання позову про визнання договору недійсним.
Відповідачка ОСОБА_2 є власником спірного майна на підставі договору дарування від 29.10.1998 року, а позивач ОСОБА_1 є останнім набувачем права власності на спірне майно, а тому, суд вважає, що ОСОБА_2 вірно обрала спосіб захисту свого права та звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до п.5 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено в разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Суд вважає, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу з державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Добки О.Г. від 14.03.2018 року, індексний номер 40103422, яким проведено державну реєстрацію за ОСОБА_1 прав та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 898671473101 - квартиру АДРЕСА_1 підлягає скасуванню, оскільки вказана реєстрація відбулась після визнання неправомірним та скасування рішення від 07.04.2016 року про державну реєстрації права власності за ОСОБА_3 .
Крім того, постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11.05.2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 року, відповідно до яких 14.03.2018 року проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , а провадження по адміністративній справі закрито.
Відповідно до ч.4 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.
Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що необхідно витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , а також визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Добки О.Г. від 14.03.2018 року, індексний номер 40103422, задовольнивши позовні вимоги та відмовивши в задоволенні зустрічних позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 41 Конституції України, ст.ст.204, 317, 319, 321, 330, 346, 388 ЦК України, ст.ст.7, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселеннявідмовити.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Чернівецької міської ради Добки О.Г. від 14 березня 2018 року, індексний номер 40103422.
З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 08 серпня 2019 року.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: