Справа № 710/875/18
Провадження № 2/710/38/19
01.08.2019 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Побережної Н.П.,
секретаря судового засідання Цяпкало Г.П.,
відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шпола заяву відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в межах спадкового майна, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики,
28.05.2019 від відповідача ОСОБА_1 за первісним позовом надійшла заява про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, в якій міститься прохання стягнути з позивача за первісним позовом ОСОБА_2 , витрати на правову допомогу 10 300,00 грн., витрати пов'язані з явкою до суду 1680 грн., витрати на проведення експертизи 5720 грн., вирішити питання про повернення сплаченого судового збору за подачу зустрічного позову з державного бюджету.
Свою заяву відповідач ОСОБА_1 обґрунтовує слідуючим. Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 10.05.2019 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в межах спадкового майна та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики залишено без розгляду. Ухвала в повному обсязі складена 13.05.2019, а направлена сторонам 15.05.2019. Заявником вказана ухвала отримана 17.05.2019. Вважає, що за весь час розгляду справи в суді, були наявні необгрунтовані дії з боку позивача, а саме подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору та який має очевидно штучний характер, крім того вказані необгрунтовані дії проявлялися в систематичному протидіянню позивачем правильному та швидкому вирішенню спору. За час розгляду справи, з моменту відкриття провадження 13.08.2018 та 10.05.2019 року особисто позивач, ОСОБА_2 , не з'явився на судове засідання, не з'являлися і його представники (30.10.2019 року та 11.04.2019). Під час судового розгляду справи, представники позивача подавали клопотання направлені на затягування розгляду справи, клопотання про витребування доказів відносно майна спадкодавця. Дізнавшись про результати проведеної судово-почеркознавчої експертизи, позивач за первісним позовом подав заяву, в якій просив залишити свою позовну заяву без розгляду, а розгляд даної заяви провести без його участі. Перераховані факти чітко вказують на зловживання позивачем ОСОБА_2 , та його представником, процесуальними правами. За час розгляду справи витрати на правову допомогу, згідно розрахунку, становлять 10300 грн. Витрати, що пов'язані з явкою до суду становлять 1680 грн., витрати за проведення експертизи становлять - 5720 грн.
В своєму запереченні ( відзиві) позивач за первісним позовом зазначив наступне. Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України, що виключає собою право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, оскільки крім тверджень відповідача, ні чим не підтверджено. На підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. У цьому контексті позивач за первісним позовом вказав, що його віднесено до 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно посвідчення від 30.12.1993 № 098323, що міститься в матеріалах справи (а.с. 12), тому Законом прямо передбачено, що позивача звільнено від сплати всіх судових витрат. Положеннями ст. 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов'язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. Згідно ч. 6 ст. 15 Закону України «Про судову експертизу» проведення інших експертних досліджень і обстежень державними спеціалізованими установами здійснюється за рахунок замовника. У кореспонденції із вищевказаними нормами, відповідно до протоколу судового засідання від 21.12.2018 та згідно повного фіксування звукозаписувальними технічними засобами судового засідання відповідачем 2 ОСОБА_1 особисто взято на себе зобов'язання про оплату відповідних послуг, що було її диспозитивним правом, тому в цій частині вимоги є також необґрунтованими. Відповідачем в обґрунтування витрат на правову допомогу, не долучено договір, акти та платіжні документи. Таким чином, не підтверджено, що дійсно вказані кошти були сплачені відповідачем. Крім того відповідачем 2 не було надано орієнтовний розрахунок судових витрат на правову допомогу на початку розгляду справи та подання зустрічного позову, що виключає можливість задоволення вимог відповідача 2. Більш того, представник відповідача 2 займався представництвом на основі нотаріальної довіреності від 10.10.2018 (а.с. 103), що виключає можливість укладення між відповідачем 2 та представником оплатного договору, так як, представником за довіреністю на безоплатній основі відповідача 2 був ОСОБА_4 . Згідно загальнодоступного Єдиного реєстру адвокатів України Скрипник В.А. не є адвокатом. У зв'язку з цим, просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат від 23.05.2019, що подана до суду 28.05.2019 повністю.
Відповідач ОСОБА_1 надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що основною метою подачі позову до суду ОСОБА_2 до ОСОБА_1 є позбавлення права на спадкове майно, яке залишилося після смерті її батька ОСОБА_5 . В даному випадку навіть без дослідження компетентних органів, чітко прослідковується штучний та навіть замовний характер позову. Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ОСОБА_2 як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнено лише від сплати судового збору, а не від судових витрат. Вважає, що аргументи відповідача, наведені у відзиві є необґрунтовані.
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 12.06.2019 було прийнято до свого провадження подану заяву.
Заявник, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом до суду з'явився, свою заяву підтримав повністю, надав пояснення аналогічні до змісту заяви.
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом до суду не з'явився подав заперечення (відзив) на заяву відповідача ОСОБА_1 від 23.05.2019 та просив розглядати справу без участі позивача та його представника, а заяву ОСОБА_1 просив залишити без задоволення.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином.
Суд розглянувши заяву, встановив наступне.
06.07.2018 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява, в якій ОСОБА_2 просив стягнути на свою користь грошові кошти в межах спадкового майна із спадкоємців ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , за боргом спадкодавця ОСОБА_5 відповідно до договору позики від 16.05.2015 у сумі 30000,00 доларів США, що еквівалентно 792600,00 грн. станом на дату подання позовної заяви за курсом НБУ.
Відповідачем 2, ОСОБА_1 , 30.10.2018 було подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору позики, в якому просила визнати недійсним договір позики від 16.10.2015, та відмовити у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в межах спадкового майна у повному обсязі.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 10.05.2019 позовну заяву за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, залишено без розгляду за заявою позивача.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики також залишено без розгляду.
Згідно ч.ч.5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Частина 9 статті 141 ЦПК України визначає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Відповідно до ч.ч. 6-7 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відповідності до п.38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах », у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Згідно п. 41 даної Постанови, якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.
Проте якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.
Згідно зі ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У постанові Верховного Суду №308/15007/15-ц від 15.05.2019 суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Належними доказами, які підтверджують та обґрунтовують реальний розмір витрат на правничу допомогу, є докази, які доводять відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, у Книзі обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення». Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду справа №283/2065/14-ц від 13.03.2019.
Згідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Жодних належних доказів, які б підтверджували надання відповідачу 2, ОСОБА_1 , правової допомоги адвокатом не надано, так само не надано договору про надання правової допомоги, та не підтверджено сплату коштів за надання правової допомоги в розмірі, що зазначений в заяві від 28.05.2019.
Більше того суд звертає увагу, що представництво по справі відповідача 2 за первісним позовом, ОСОБА_1 , здійснювалося громадянином ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності від 10.10.2018, посвідченої приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Вороною О.О., зареєстровано в реєстрі за № 740. (а.с. 103, том.1).
Судом встановлено, що під час судового засідання 10.05.2019 відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 не заявлялося жодних клопотань про надання доказів на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу та їх компенсації, що підтверджується протоколом судових засідань (а.с.67-68, том.1).
Ухвала у справі була винесена 10.05.2019, проте при розгляді справи відповідач 2, ОСОБА_1 , не робила жодних заяв щодо понесених нею судових витрат, які підлягають відшкодуванню, крім того жодних доказів на підтвердження понесених витрат у зв'язку з розглядом справи, відповідач 2 за первісним позовом ОСОБА_1 , не надала суду в строк встановлений у ч.8 ст.141 ЦПК України. Більше того такі докази не надані і при зверненні із заявою про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, яка датована 23.05.2019 та надійшла до суду 28.05.2019, тобто у строк більше 5 днів після ухвалення рішення суду.
ОСОБА_1 03.07.2019 було надано до суду заяву про долучення документів до матеріалів справи, до якої були додані зокрема: договір про надання правової допомоги від 09 жовтня 2018 року, розрахунок за надання правової допомоги по цивільній справі №710/875/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в межах спадкового майна, акт наданих послуг від 01.07.2019, а також дублікат чека від 03.07.2019 №1644-4474-9752-0915 про поповнення картки ОСОБА_4 .
Так, відповідно до договору про надання правової допомоги від 09.10.2018 виконавець ОСОБА_6 Анатолійович, який є фахівцем в галузі права, вз'яв на сабе зобов'язання перед замовником, ОСОБА_1 , надавати правову допомогу та юридичні послуги в обсязі та на умовах передбачених договорм. Виконавець зобов'язаний надавати якісну правову допомогу по цивільній справі №710/875/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в межах спадкового майна. Оплата послуг здійснюється в 5 - денний строк з дня надання Розрахунку Замовнику на особистий рахунок Виконавця. (а.с.116-118 том.2).
Згідно до наданого розрахунку, вартість послуг становить 10 300,00 грн., які були розраховані з урахуванням ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».(а.с.119 - 120, том.2).
Згідно акту наданих послуг від 01.07.2019 складеного між Замовником, ОСОБА_1 , та Виконавцем, ОСОБА_4 , загальна вартість послуг склала 10 300 грн. (а.с.121, том.2).
Відповідно до дублікату чека від 03.07.2019 ТS 205232 номер квитанції 1644-4474-9752-0915, платником ОСОБА_1 було здійснено поповнення картки ОСОБА_4 на суму 10 370,00 грн.(а.с.114, том.2)
За даними копії квитанції 0.01264435652.1 від 13.02.2019 ОСОБА_1 здійснила платіж за проведення експертизи 443/19-23 на суму 5720,00 грн. (а.с.122, том.2).
Згідно чеків: №50 412 було придбано дизельне пальне на суму 499,92 грн. за 20,33 літра, №493967 від 12.04.2019 було придбано дизельне пальне на суму 499,81 грн. за 19,3 літра; № 413671 від 05.05.2019 було придбано дизельне пальне на суму 500,04 грн. за 19,02 літра; № 520748 від 10.05.2019 було придбано автомобільний газ на суму 294,79 грн. (а.с.123, том.2).
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд ставиться до наданих доказів, щодо витрат на правову допомогу, критично виходячи з наступного.
Витрати на професійну правничу допомогу можуть бути відшкодовані за умови, що вони були надані саме адвокатом, а не представником за довіреністю, це прямо випливає з норм ст.ст.60, 133, 137 ЦПК України.
Відповідачем 2 за зустрічним позовом не було надано доказів того, що ОСОБА_4 є саме адвокатом. Наданий розрахунок за надання правової допомоги взагалі ґрунтується на ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Суд звертає увагу відповідача 2 за первісним позовом, що Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» втратив свою чинність 15.12.2017 на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, тому розрахунок є необґрунтованим. Таким чином оскільки відповідач 2, за первісним позовом не виконала вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України, то відповідно не може бути задоволена її заява про компенсацію понесених витрат у зв'язку з розглядом справи.
Що стосується необґрунтованих дій позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п.4 п.5 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до п.3 ч.1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно п.1 ч.2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Меншаков проти України » №377/02 п.52 рішення від 08.04.2010, суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Тому, кваліфікуючи подання позову як зловживання процесуальним правом та встановлюючи негативні наслідки за такі дії у вигляді залишення позову без розгляду, тим самим сторону позбавляють гарантованого законом права на справедливий судовий розгляд, складовою якого є право доступу до суду.
Позивач, ОСОБА_2 , скористався своїм правом і подав заяву про залишення позову без розгляду. Отже подання заяви про залишення позову без розгляду є правом позивача і формою закінчення справи без ухвалення рішення та без з'ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, що не свідчить про необґрунтованість дій та зловживання правами ОСОБА_2 .
Отже, подання позову так само і подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача за первісним позовом, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, який не містить обмежень в його реалізації.
Більше того, твердження відповідача 2 за первісним позовом, що позивач подав завідомо безпідставний позов є лише припущенням, адже справа по суті не була розглянута, і рішення по ній не було винесено.
Щодо витребування доказів позивачем, то суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Тому витребування доказів є також правом учасників справи, крім того докази які просив витребувати представник позивача за первісним позовом стосувалися предмету справи, а відмова у задоволенні поданого клопотання, не може бути підставою для твердження, що подання самого клопотання є необґрунтованими діями позивача.
Щодо відсутності позивача у судових засіданнях суд зазначає, що згідно ч.1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами (ст. 62 ЦПК України):
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Нормами ч.1 ст.237 ЦК України, визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. У відповідності до норм ч.1 ст.238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Позивач, за первісним позовом, обрав спосіб свого представництва через представника - адвоката Литвина М.О., який має відповідне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК №000806 від 02.10.2017, а представництво здійснював на підставі ордеру серія ЧК № 67353 від 05.07.2018.
Крім цього інтереси позивача, за первісним позовом, представляв за довіреністю від 20.10.2018 посвідченою Білоусом В.П., приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 1546, ОСОБА_7 .
Таким чином, представництво інтересів в суді через представника не може бути необґрунтованою дією позивача.
Щодо затягування справи, яке на думку заявника проявилося в клопотання про зупинення провадження на час проведення експертизи та до отримання висновку експерта, то суд звертає увагу відповідача 2 за первісним позовом, що таке зупинення справи чітко передбачене п.5 ч.1 ст.252 ЦПК України. Строк на який зупиняється провадження у випадку призначення експертизи визначений у п.9 ч.1 ст. 253 ЦПК України. Тому зупинення справи на час проведення експертизи не може бути необґрунтованими діями позивача у розумінні ст. 44 ЦПК України.
Щодо затягування справи відсутністю представників по справі, суд зазначає, що дійсно 30.10.2018 представник позивача не був присутній при розгляді справи, проте ним було подано заяву (а.с.105-106 том.1), в якій серед іншого було клопотання про перенесення розгляду справи, а отже така не явка представника не може вважатися необґрунтованими діями. Про неявку в судове засідання 11.04.2019, представники позивача завчасно повідомили суд (а.с.39 том.2), причиною неявки стало участь представників позивача у виборчому процесі на посадах членів окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу №194. (а.с.40 том.2). Відповідно неявка представників була через поважну причину, тому така неявка не може вважатися умисним затягуванням судового процесу.
Щодо витрат на проведення почеркознавчої експертизи, суд зазначає, що саме відповідач 2 подала заяву про призначення такої експертизи (а.с.108-109 том.1.). Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 21.12.2018 було покладено на ОСОБА_1 витрати на проведення експетртизи (а.с.241-244 том.1). Дана ухвала не була оскаржена ОСОБА_1 .
Згідно ст. 15 Закону України «Про судову експертизу» проведення інших експертних досліджень і обстежень державними спеціалізованими установами здійснюється за рахунок замовника.
Відповідно до ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Отже, оскільки у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише внаслідок необґрунтованих дій позивача (ч.5 ст.142 ЦПК України), а суд не вважає підстав для визнання дій позивача під час розгляду справи необґрунтованими, тому витрати відповідача на проведення експертизи по справі не підлягають відшкодуванню.
Щодо повернення сплаченого судового збору з державного бюджету суд зазначає наступне.
Згідно п.4 ч1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Відповідно до ч.7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач за первісним позовом має посвідчення серія НОМЕР_1 №098323 від 30.12.1993 (Категорія 2) громадянина евакуйованого у 1986 році із зони відчуження.(а.с.12).
Згідно п.10 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки позовну заяву відповідача (зустрічний позов) було залишено без розгляду за клопотанням позивача за первісним позовом, суд вважає, що судовий збір який було сплачено відповідачем 2 в розмірі 704, 80 грн., підлягає поверненню з Державного бюджету України, в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.5, 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 12, 13, 77, 78, 81, 43, 44, 49, 58, 60, 62, 133, 137, 141, 142, 182, 246, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,-
Заяву відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, задовольнити частково.
Управлінню Державної казначейської служби України у Шполянському районі, Черкаської області, код ЄДРПОУ 38031276, що розташоване за адресою: 20603, вул. Соборна 36 б, м.Шпола, Черкаської області, здійснити повернення, позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_3 , виданий органом 7111 10.04.2017, адреса проживання: АДРЕСА_1 , суму сплаченого судового збору відповідно до квитанції про сплату №16 від 29.10.2018 виданої Черкаським відділенням ТВБВ «Ощадбанку», у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).
У задоволенні решти вимог відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала в повному обсязі складена 05.08.2019.
Суддя Шполянського
районного суду Н.П. Побережна