Справа № 726/1288/19
Провадження №3/726/607/19
Категорія
11.07.2019 м. Чернівці
Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Асташев С. А. розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України,
До Садгірського районного суду м. Чернівці надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення було встановлено порушення вимог чинного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а також недотримання ряду процесуальних вимог з боку інспектора патрульної поліції.
Так у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що 30.06.2019 року о 01 годині 22 хвилин хвилин водій ОСОБА_1 , керував автомобілем по вул. Заводській, 22, з ознаками наркотично сп'яніння, від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 ., який діє в інтересах ОСОБА_1 пояснив, що останній не відмовлявся проходити огляд на стан сп'яніння та прохав працівників поліції зачекати декілька хвилин з метою скористатись правовою допомогою. Оскільки зважаючи на його молодий вік, ОСОБА_1 не знав як діяти у даній ситуації. Однак працівниками поліції йому було відмовлено та розцінено його дії як відмову у проходженні огляд уна стан сп'яніння, про що складено вказаний протокол.
Відповідно до ст. 245 КУпАП вказує, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації,трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У п 24. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено про необхідність звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Із відеозапису під № 20190630085645000088 вбачається, що працівники поліції у присутності двох свідків пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння. ОСОБА_1 не відмовляється від вказаного огляду, однак просить зачекати декілька хвилин та дати йому змогу здійснити телефонний дзвінок, однак працівники поліції йому відмовляють, обґрунтовуючи це тим, що вони і так занадто довго чекали, а саме близько 10 хвилин. Розцінивши такі дії ОСОБА_1 як відмову від проходження оляду, інспектор поіції склав відповідний протокол про адміністративне правопорушення. На відеозаписі, зокрема о 1 годині 44 хвилани та 1 годині 46 хвилин чітко чути, як ОСОБА_1 двічі повторює про те, що він не відмовляється проходити огляд та просить зічекати дві хвилини.
Відповідно до п. 2.5. ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Окрім того із досліджених відеозаписів не вбачається, що працівниками поліції було вказано ОСОБА_1 про наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння, як цього вимагає Інструкція.
До матеріалів справи долучено пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 де зазначено, що вони були свідками того, що водій ОСОБА_1 відмовився у встановленому законом порядку від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Враховуючи вищевикладене, такі пояснення не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони не відповідають дійсності. ОСОБА_1 не висловлював своєї відмови у присутності свідків, як про це вказано у їх поясненнях.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (БсІїтаиЬгег) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.
Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи рішення, суду необхідно керуватись п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи викладене, за умов невиконання посадовою особою УПП в Чернівецькій області вимог нормативних актів, що регулюють провадження у справах, щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення дорожньо-транспортних правопорушень, зокрема висловлення водію встановлених ознак перебування у стані наркотичного спяніння, враховуючи, що невиконання вказаних приписів тягне за собою недійсність проведених процесуальних дій і можливість необґрунтованого та безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, враховуючи, що суб'єктивна думка інспектора поліції про те, що ОСОБА_1 своїми діями начеб то відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не може ставитись в основу обвинувачення та мати наслідком притягнення особи до відповідальності, вважаю за необхідне провадження у справі закрити.
Керуючись ст. 63 Конституції України, ст. 7, ч. 1 ст. 130, 245, 247, 278, 280, 251-252, 256, КпАП України, п. 2.5. ПДР України, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова судді може бути оскаржена до апеляційного суду Чернівецької області через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом 10-ти діб з дня її винесення.
СуддяС. А. Асташев