Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
01 серпня 2019 р. № 520/5146/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сагайдака В.В.,
за участі: секретаря судового засідання - Югова С.А.,
представника відповідача - Петріченко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ИНТЕРПОИСК" (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, б. 25, кв. 203, код ЄДРПОУ 31556948) до Головного управління Держпраці у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання дій протиправними та скасування постанови,-
Позивач, Приватне підприємство "ИНТЕРПОИСК", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:
визнати дії ГУ Держпраці у Харківській області стосовно проведення заходів контролю/інспекційного відвідування Приватного підприємства "ИНТЕРПОИСК", код ЄДРПОУ 31556948, протиправними;
скасувати постанову ГУ Держпраці у Харківській області про накладення штрафу на ПП "Интерпоиск" (код ЄДРПОУ 31556948), у сумі 375 570 (триста сімдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят) грн., від 12.02.2019 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії ГУ Держпраці у Харківській області щодо проведення заходів контролю/інспекційного відвідування ПП "Интерпоиск" є протиправними, а прийнята за результатами його проведення постанова - незаконна.
Представник позивача у судове засідання не прибув, був повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю у іншій справі.
Суд, дослідивши вказану заяву та матеріали справи прийшов до наступного висновку.
Позивач не обмежений у виборі кількості представників, які можуть представляти інтереси підприємства. В матеріалах справи наявні копії довіреностей, якими директор ПП "ИНТЕРПОИСК" уповноважив інших, окрім представника який просив відкласти розгляд справи, осіб.
Протокольною ухвалою суду від 01.08.2019 р. ухвалено продовжити розгляд справи за відсутності позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що на адресу відповідача 24.10.2018 р. надійшов лист АТ «ВТБ Банк» від 24.10.2018 №24/10/18/08 (а.с.33-34), згідно якого АТ «ВТБ Банк» просив провести інспекційне відвідування «Навруз», яке знаходиться за адресою: м. Харків, вулиця Шевченка, буд.216-б.
У зв'язку з чим, фахівцем управління складено інформаційну довідку на ім'я начальника Головного управління Держпраці у Харківській області з метою розгляду питання про проведення інспекційного відвідування ПП «ИНТЕРПОИСК» (а.с.35).
Начальником Головного управління Держпраці у Харківській області 19.12.2018 р. прийнято наказ про проведення інспекційного відвідування ПП «ИНТЕРПОИСК» №01.01-07/2113(а.с.36-37).
На підставі наказу оформлено направлення №01.01-94/02.03/3903 від 19.12.2018 року, яке вручено під підпис представнику позивача ОСОБА_1 20.12.2018 року(а.с.38).
Відповідно до куточка споживача «Навруз» за адресою м. Харків, вулиця Шевченка, буд .216-б господарську діяльності здійснює ПП «ИНТЕРПОИСК».
У зв'язку з неможливістю надати у повному обсязі документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК3870/299/НД від 20.12.2018 року (а.с.52-53) та вимогу про надання документів №ХК 3870/299/ПД(а.с.50-51). Зобов'язано у строк до 10 год. 00 хв. 10.01.2019 року надати пакет документів, перелік яких зазначений у вимозі. Строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 10.01.2019 року.
Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та вимога про надання документів направлені засобом поштового зв'язку (номер відправлення №6100225174470) на юридичну адресу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань(а.с.54).
Позивачем у строк, визначений вимогою, документи не надано та у зв'язку з ненаданням документів складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК3870/299/2НД від 10.01.2019 року (а.с.58-59) та вимогу про надання документів №ХК3870/299/2ПД від 10.01.2019 року(а.с.60-61).
Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та вимогу про надання документів направлено засобом поштового зв'язку за номером №6102226805043, №610222805035(а.с.62-63).
Відповідно до поштового відстеження №6102226805043 (а.с.64) за поштовим індексом відділення обслуговування 61033 документи позивачем отримані 17.01.2019 року.
Вимога №ХК3870/299/2ПД від 10.01.2019 року, 22.01.2019 року ПП «ИНТЕРПОИСК» не виконана.
Відповідачем складено акт інспекційного відвідування юридичної особи №ХК3870/299/2НД/АВ від 22.01.2019 року (а.с.65-70) та припис про усунення виявлених порушень №ХК3870/299/2НД/АВ/П від 22 січня 2019 року, які направлені засобом поштового зв'язку №6102227312652(а.с.71).
Повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу №0518 від 30.01.2019 направлено засобом поштового зв'язку за номером №6102227148135 (а.с.72), яке отримано 06.03.2019 р.
На підставі акту інспекційного відвідування юридичної особи №ХК3870/299/2НД/АВ від 22.01.2019 року, відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК3870/299/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 12.02.2019 року(а.с.73-78), якою накладено на ПП «ИНТЕРПОИСК» штраф у розмірі 375570,0 грн.
Спірна постанова направлена на адресу позивача 13.02.2019 р. за номером №6102227486995(а.с.73) та як встановлено судом з сайту «УКРПОШТА» відправлення вручене 26.03.2019 р.
Не погоджуючись з вказаною постановою та діями відповідача ПП «ИНТЕРПОИСК» звернулось до суду з даним позовом.
Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 цього Положення).
Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 року № 75 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 259 КЗпП, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі по тексту - Порядок №295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Відповідно до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
За змістом п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
З урахуванням п. 5 Порядку №295 та заяви, що надійшла від АТ «ВТБ», інформаційної довідки, начальником управління прийнято наказ від 19.12.2018 р. про проведення заходу державного контролю, зокрема, позивача, відтак в управління наявні підстави для проведення такого заходу, а посилання ПП «ИНТЕРПОИСК» про відсутність підстав є необґрунтованими.
Пункт 8 Порядку №295 визначає, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
При цьому, позивач зазначає, що останній не був повідомлений про проведення інспекційного відвідування оскільки відсутні докази того, що ОСОБА_1 , особа, яка отримала направлення від 19.12.2018 р., повідомила про це керівника підприємства.
Судом встановлено, що в ході проведення відвідування інспекторами вручено направлення ОСОБА_1 .
Суд, зазначає, що у інспекторів відсутній обов'язок перевіряти чи повідомила уповноважена особа керівника про початок інспекційного відвідування, з урахуванням того, що вказана особа надала договір про надання правової допомоги від 22.10.2018 р., ордер, наказ про прийняття на роботу, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю(а.с.39-42).
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Пунктом 1.1. договору від 22.10.2018 р. визначено, що виконавець надає замовнику правову допомогу шляхом, зокрема, представництва інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, ОСОБА_1 в даному випадку є уповноваженою особою.
Згідно п. 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Частиною 2 ст. 265 КЗпП України передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю.
Штрафи зазначені у частині 2 ст. 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року (далі по тексту - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".
Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Відповідно до п. 2 Порядку №509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб'єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення зафіксовані в акті перевірки.
Суд зазначає, підставою для прийняття оскаржуваної постанови є встановлення в ході інспекційного відвідування факту допуску позивачем до роботи працівників без укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У відповідності до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підсумовуючи вищевикладені норми, суд приходить до висновку, що для допущення до роботи працівника, роботодавцю слід дотримуватися низки умов, а саме:
укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу;
повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Не можуть вважатись належним чином оформлені трудові відносини у разі не дотримання усіх умов, що визначені ст. 24 КЗпП України.
Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).
Судом встановлено, що під час інспекційного відвідування за фактичним місцем здійснення діяльності ПП «ИНТЕРПОИСК» у приміщенні знаходились 7 осіб, а саме:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.48), ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.46), ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.45), ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.47), які надали письмові пояснення.
Також перебував громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який 20.12.2018 року був присутній у приміщенні комплексу «Навруз». У поясненнях зазначив, що працює один день з 20.12.2018 року. Від підпису пояснень відмовився посилаючись на ст.63 Конституції України(а.с.44).
Також, інспектором праці зафіксовано громадянина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 , який 20.12.2018 року був присутній у приміщенні комплексу «Навруз». У своєму письмовому поясненні зазначив, що стажується на посаді помічника кухаря з режимом роботи з 10 годин 00 хвилин до 17 години 00 хвили, 1 час перерва, вихідні дні субота, неділя(а.с.43).
У другий день інспекційного відвідування 22 січня 2019 року у приміщенні «Навруз», що є фактичною адресою здійснення господарської діяльності позивача знаходились три особи, зокрема, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у своєму письмовому поясненні зазначила, що миє посуд приблизно три місяці з режимом роботи з 08 години 00 хвилин до 21 години 00 хвилин з понеділка по п'ятницю, субота, неділя-вихідні дні(а.с.55).
Таким чином, в порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України ПП «ИНТЕРПОИСК» допущено три особи без належного оформлення трудових відносин, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Доказів укладання з вказаними особами трудових відносин до суду не надано.
Стосовно зауважень позивача, що у письмових поясненнях не зазначено позивача, як роботодавця, суд вказує, що вказані особи були присутні саме у місці де здійснює господарську діяльність ПП "ИНТЕРПОИСК" (НАВРУЗ) та вказали які роботи вони виконують, та тип договірних відносин, які в даному випадку обумовлені в усному порядку без укладання трудового договору, як то передбачено законодавством України.
У свою чергу, відповідачем, на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, надано лист ГУДФС У Харківській області, згідно змісту якого відомостей щодо нарахування заробітної плати по робітникам, зокрема, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ПП "ИНТЕРПОИСК" не надавало(а.с.90).
Щодо посилання позивача на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 р. у справі №826/8917/17, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суд зазначає, що як спірні правовідносини відбувались до прийняття судом вказаного рішення.
Відносно посилання позивача на те, що відповідачем під час проведення інспекційного відвідування порушені права, що визначені п. 14 Порядку №295, суд зазначає, що як вже встановлено судом, уповноваженою особою отримано направлення про початок відвідування, поштові відправлення, які як позивач зазначає він не отримував, насправді отримані підприємством, про що свідчать роздруківки з офіційного сайту «УКРПОШТА», таким чином права позивача визначені п. 14 Порядку №295 управлінням не порушені.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "ИНТЕРПОИСК" (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, б. 25, кв. 203, код ЄДРПОУ 31556948) до Головного управління Держпраці у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання дій протиправними та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01 серпня 2019 р.
Суддя Сагайдак В.В.