ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 липня 2019 року №640/4743/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дніпропетровський обласний військовий комісаріат (49006, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шмідта, 16; код ЄДРПОУ: 08353525) про визнання протиправними дій, скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 , (далі - позивач), до Міністерства оборони України, (далі - відповідач), третя особа Дніпропетровський обласний військовий комісаріат в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальній і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";
- скасувати рішення відповідача від 22 травня 2018 року у частині відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальній і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
Ухвалою суду від 26.03.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/4743/19, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позов мотивовано тим, що 19.04.2016 у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975. Проте, відповідачами відмовлено позивачу у реалізації вказаного права на соціальний захист.
Міністерство оборони України подало відзив на адміністративний позов, у якому проти позовних вимог заперечило у повному обсязі з огляду на недотримання позивачем вимог п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, - неподання разом із заявою документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу, та приймав участь у бойових діях.
З витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1566 від 08.04.2016 року слідує, що поранення голови, ЗЧМТ, контузія, травма хребта старшини у відставці ОСОБА_1 , 1966 р. н., та їх наслідки рубці шкіри на голові розмірами 2,8х0,4 см., 1,х0,3 см., посттравматична дисциркуляторна енцефалопатія, з двобічною пірамідною недостатністю, вестибулоатоксією, цефалічним синдромом, вираженим церебростеничним синдромом, з емоційно-вольовими розладами, когнітивним зниженням, диссомнія, нейросенсорна туговухість, ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба серця, посттравматичний остеохондроз хребта, що підтверджено актом судово-медичної експертизи №33 Дніпропетровського облбюро СМЕ, є пораненням, голови, ЗЧМТ /контузією/ травма хребта, захворювання, так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
З 19.04.2016 року позивачу було первинно встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з пораненням (контузією) та захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що вбачається з виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я серії 12ААА №430461.
Позивач звернувся до військового комісаріату із заявою щодо направлення документів розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
Згідно з протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум, за наслідком розгляду поданих документів комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням комісії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни встановлено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.
Частиною 2 статті 41 вказаного Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон № 2011-XII), передбачено наступне.
Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч.1).
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (п.4 ч.2).
Згідно з вимогами п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності 3 групи.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.16-3 Закону № 2011-XII).
Механізм призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, врегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 975).
Пунктом 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
За вимогами п.11 Порядку № 975, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії, зокрема, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Відповідно до п.12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
За вимогами п. 13 Порядку № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
При цьому, наказом Міністра оборони України від 12 квітня 2007 року № 168 передбачено створення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум з метою виконання, зокрема, пункту 13 Порядку № 975.
Приймаючи до уваги те, що предметом розгляду у даній справі є вимога призначити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності, суд звертає увагу, що до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати відповідної грошової допомоги, повинні застосовуватися саме нормативно-правові акти, які діяли на день встановлення позивачу інвалідності III групи.
Рішенням Міністерства оборони України, оформленим витягом з протоколу засідання комісії від 18.05.2018 №52, відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, з огляду на неподання документів про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, відповідно до п.11 Порядку №975.
При цьому, Порядок № 975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.
У той же час, у витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1566 від 08.04.2016 року вказано, що поранення голови, ЗЧМТ, контузія, травма хребта старшини у відставці ОСОБА_1 , 1966 р. н., та їх наслідки рубці шкіри на голові розмірами 2,8х0,4 см., 1,х0,3 см., посттравматична дисциркуляторна енцефалопатія, з двобічною пірамідною недостатністю, вестибулоатоксією, цефалічним синдромом, вираженим церебростеничним синдромом, з емоційно-вольовими розладами, когнітивним зниженням, диссомнія, нейросенсорна туговухість, ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба серця, посттравматичний остеохондроз хребта, що підтверджено актом судово-медичної експертизи №33 Дніпропетровського облбюро СМЕ, є пораненням, голови, ЗЧМТ /контузією/ травма хребта, захворювання, так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі витягу з протоколу від 08.04.2016 № 1566, засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. У свою чергу, саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб'єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов'язаний був довести протилежне, а саме, те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 25.05.2018 року у справі № 729/426/17, від 26.06.2018 у справі №750/3766/17.
Приймаючи до уваги вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії від 22.05.2018 року в частині відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Враховуючи те, що судом встановлено, що позивач має право на призначення відповідної грошової допомоги, а оскаржуване рішення мотивоване лише ненаданням документів про причину та обставини поранення і не містить будь-яких інших посилань, тобто виконано всі умови, визначені законодавством, враховуючи положення п. 13 Порядку № 975, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити дії щодо прийняття рішення, суд керувався наступним.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність відмови відповідача, а інших підстав для відмови чинним законодавством не передбачено, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог, що, водночас, з урахуванням наведеного вище, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.
Стосовно клопотання позивача про зобов'язання відповідача виконати судове рішення протягом десяти днів з дня набрання ним законної сили, суд розцінює дану вимогу як клопотання про встановлення судового контролю та приймає до уваги наступне.
Статтею 382 КАС України передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах та встановлено наступне.
Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Позивачем не наведено аргументів та не надано доказів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів, а відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні відповідного клопотання.
Позивач, в силу положень ч.1 ст.77 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги .
Відповідач, всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України, не довів відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
Керуючись статями 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дніпропетровський обласний військовий комісаріат ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: 08353525) про визнання протиправними дій, скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
3. Скасувати рішення Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) від 22 травня 2018 року у частині відмови ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
4. Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) призначити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко