01 серпня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/649/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області до Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання незаконною та скасування постанови,
Сторожинецька міська рада Сторожинецького району Чернівецької області (далі -позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати незаконною та скасувати постанову ВП №58933508 від 22.05.2019 року про накладення штрафу винесену Сторожинецьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (далі - відповідач).
В обґрунтування адміністративного позову позивач вказував, що постанова державного виконавця Сторожинецьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 23.05.2019 р., якою накладено штраф за невиконання рішення суду є неправомірною, оскільки для виконання покладених зобов'язнь потрібно провести ряд дороговартісних дій спрямованих на облаштування водовідведення стічних та атмосферних вод із АДРЕСА_1. Кошти для проведення вказаних вище робіт в місцевому бюджеті на 2019 р. не передбачені. Питання перерозподілу коштів від перевиконання дохідної частини місцевого бюджету, за підсумками ІІ кварталу 2019 р. з яких можуть бути виділенні кошти, може бути розглянуто лише на наступній черговій сесії.
10.06.2019 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду адміністративний позов залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, протягом п'яти днів з моменту отримання даної ухвали.
19.06.2019 р. позивачем було усунуто недоліки, які були зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
24.07.2019 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 31.07.2019 р.
Сторожинецький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області жодних пояснень стосовно адміністративного позову до суду не подало.
Позивач та відповідач в судове засідання, призначене на 31.07.2019 р. не прибули, явку представників не забезпечили, про причини не прибуття суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи.
Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що не прибуття позивача та відповідача без поважних причин в судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
01.03.2019 р. рішенням Сторожинецького районного суду зобов'язано Виконавчий комітет Сторожинецької міської ради відвести стічні (атмосферні) води з АДРЕСА_2 Чернівецької області що межує із земельною ділянкою ОСОБА_1
18.04.2019 р. відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58933508 про примусове виконання виконавчого листа №723/4129/18, виданого 01.03.2019 р. Сторожинецьким районним судом про відведення стічних (атмосферних) вод з АДРЕСА_2 , що межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 (а.с. 20) Також у вказаній постанові зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено Виконавчий комітет Сторожинецької міської ради про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
22.05.2019 р. державним виконавцем Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Бординюк А.М., при примусовому виконанні виконавчого листа №723/4129/18 виданого 01.03.2019 р., виніс постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду на боржника Виконавчий комітет Сторожинецької міської ради на користь держави в розмірі 5100,00 грн (а.с. 26).
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частиною 2 ст. 63 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що Законом №1404-VIII встановлено відповідальність боржника саме за невиконання без поважних причин судового рішення. Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Судом встановлено, рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 01.03.2019 р. у справі № 723/4129/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сторожинецької міської ради, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зобов'язання вчинити дії, задоволено. Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні будинковолодінням і земельною ділянкою, що по АДРЕСА_2 Зобов'язано виконком Сторожинецької міської ради Чернівецької області, відвести стічні (атмосферні) води з АДРЕСА_1 м. Сторожинець, Чернівецької області в районі, що межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 (а.с. 31 - 32)
З матеріалів справи видно, що постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №58933508 від 18.04.2019 р. з примусового виконання виконавчого листа №723/4129/18 виданого 01.03.2019 р., встановлено позивачу десятиденний строк для виконання рішення суду.
Як зазначено вище, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Крім того, законом №1404-VІІІ встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Отже, підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконанні лише боржником, у встановлений виконавцем строк без поважних причин.
Стосовно посилань позивача та на те, що рішення суду буде виконане за наявності виділення коштів на фінансування відповідних послуг, як на підставу поважності невиконання в повному обсязі рішення суду, суд зазначає наступне.
Верховним Судом в ухвалі від 16.07.2018 р. у справі №811/1469/18 зазначено, що Верховний суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Отже, Верховний суд України в своїх рішеннях виходив з того, що відсутність відповідного фінансового забезпечення та коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
З матеріалів справи не встановлено факту здійснення позивачем достатніх заходів щодо виконання рішення суду від 01.03.2019 р. у справі № 723/4129/18, оскільки позивачем не надано до суду жодних доказів про його виконання.
Суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" (Case of Immobiliare Saffi v. Italy Заява № 22774/93§63, 66) суд нагадує, що "...право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6. Право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах".
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Аналогічно правило встановлено КАС України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 14 цього Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Тому суд погоджується з доводами, викладеними державним виконавцем в постанові від 25.05.2019 р. про накладення штрафу, що рішення Сторожинецького районного суду від 01.03.2019 р. по справі №723/4129/18 виконане не було.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, виносячи оскаржувану постанову про накладення штрафу, діяв на підставі Закону України "Про виконавче провадження" та у межах своїх повноважень, а отже дії органу державної виконавчої служби є законними та обґрунтованими.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих позивачем окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 287 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Сторожинецька міська рада Сторожинецького району Чернівецької області (вул. М. Грушевського, 6, м. Сторожинець, Чернівецька область, 59000, Код ЄДРПОУ 04062179)
Відповідач - Сторожинецький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ( вул. Ватутіна, 11, м. Сторожинець, Чернівецька область, 59000Ю Код ЄДРПОУ 25079942)
Суддя Маренич І.В.