22 липня 2019 року м. Рівне №1740/2460/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Самкової Т.А.; представника позивача - Наконечного В.В.; представника відповідача - Кузьмич Н.О.; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій.
В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» (далі іменується - позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.07.2018 №Ю-35 на суму 2404456 грн. 94 коп. та рішення про застосування штрафних санкцій від 26.07.2018 №0000581306, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1382381 грн. 21 коп.
Заяви по суті справи.
Позовна заява обгрунтована тим, що товариство вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.07.2018 №Ю-35 та рішення про застосування штрафних санкцій від 26.07.2018 №0000581306 оскаржувало в адміністративному порядку. При цьому, як зазначає позивач, рішення за результатами розгляду скарги не було направлено платнику податків протягом 30 календарних днів, тому скарга вважається повністю задоволеною. Щодо донарахування суми ЄСВ за жовтень-грудень 2015 року в розмірі 1546762 грн. 91 коп., то позивач вважає протиправними такі дії фіскального органу, оскільки товариство мало право застосовувати понижуючий коефіцієнт на підставі пункту 9-5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Однак, при донарахуванні єдиного внеску за вказаний період відповідач керувався Листом ДФС України від 20.08.2015 №31041/7/99-99-17-03-03-17, що, на думку позивача, є неприпустимим.
Щодо прийнятого фіскальним органом рішення про застосування штрафних санкцій, то ТОВ «Морган Феніче» зазначило, що штрафні санкції в розмірі 50% застосовані Головним управлінням ДФС у Рівненській області від суми боргу по сплаті єдиного внеску за жовтень-грудень 2015 року, тому позивач вважає протиправним рішення в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 773381 грн. 46 коп.
Позивач 27.11.2018 подав заяву про зміну підстав позову, в якій зазначив, що ДФС України не направило товариству вмотивоване остаточне рішення за результатами розгляду скарги, оскільки в рішенні відсутні результати дослідження ДФС України матеріалів скарги позивача та обставин, з урахуванням яких ДФС України приймало рішення. Крім того, в рішенні відсутні мотиви, з яких відхиляються вимоги та заперечення ТОФ «Морган Феніче». Таким чином, з урахуванням поданої заяви про зміну підстав позову, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивач при нарахуванні зарплати (доходів) фізичним особам застосував понижуючий коефіцієнт при нарахуванні ЄСВ, однак товариство не відповідало критеріям умов застосування такого коефіцієнта. Тому, за результатами перевірки було встановлено заниження платником податків єдиного внеску а відтак фіскальним органом правомірно прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску та рішення про застосування штрафних санкцій. Крім того, відповідач наголошує, що посилання позивача на невмотивованість рішення про розгляд скарги ТОВ «Морган Феніче» не є підставою для визнання протиправним такого рішення, оскільки невиправдання сподівань та очікувань скаржника прийняти рішенням не свідчить про невмотивованість рішення. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 02.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні на 30.10.2018.
У підготовчому засіданні 30.10.2018 оголошено перерву до 27.11.2018.
У підготовче засідання прибув представник позивача та подав до суду заяву про зміну підстав позову, яка визнана судом прийнятною.
Ухвалою суду від 27.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 15.01.2019.
У судовому засіданні оголошено перерву до 12.02.2019 з метою надання учасниками справи додаткових доказів.
Судове засідання, призначене на 12.02.2019, не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді. Розгляд справи призначено на 14.03.2019.
Ухвалою суду від 14.03.2019 провадження у справі зупинено на час проведення переговорів щодо мирного врегулювання інвестиційного спору між Інвесторами та державою Україна на 6 (шість) місяців до 14 вересня 2019 року.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року про зупинення провадження в адміністративній справі №1740/2460/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
13 червня 2019 року справа надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 18.06.2019 справа призначена до розгляду на 09.07.2019.
У судовому засіданні 09.07.2019 оголошено перерву до 22.07.2019.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до статей 243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 22.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Головним управлінням ДФС України у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Морган Феніче» (код за ЄДРПОУ 33426845) податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.07.2018 №1668/17-00-14-01/33426845, в якому встановлено порушення п ч.1 п.1 ст.7, ч.2 п.1 ст.6, ч.5, ч.6 ст.8, ч.2 ст.9, п.9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI із змінами та доповненнями, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 р. № 77-VIII, в результаті чого встановлено заниження платником на загальну суму 2 401823,41 грн.: в тому числі на суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок за ставкою 38,1% - 2349329,15 грн., на суми винагород, нарахованих фізичним особам за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами за ставкою 34,7% - 10524,17 грн., на суми сум допомоги у зв'язку з вагітністю і пологами та із сум допомоги по тимчасовій непрацездатності за ставкою 33,2% - 41970,09 грн. (а.с.17-160 т.1).
На підставі вказаного вище акту перевірки відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.07.2018 №Ю-35 та прийнято рішення від 26.07.2018 №0000581306 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не зарахованого єдиного внеску (а.с.14-16 т.1).
07 серпня 2018 року товариство оскаржило вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій в адміністративному порядку шляхом направлення до Державної фіскальної служби України скарги (а.с.161-177 т.1).
На підставі рішення про результати розгляду скарги від 07.09.2018 №29018/6/99-99-11-02-02-25 Державна фіскальна служба України скаргу ТОВ «Морган Феніче» залишила без задоволення, а оскаржувані вимогу та рішення - без змін (а.с.178-181 т. 1).
Позивач, вважаючи, що вказані вимога та рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, що призводить до порушення його прав та інтересів, звернувся з даним позовом до суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних вимоги та рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають щодо нарахування та ведення обліку єдиного соціального внеску, врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464-VI).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи значених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами, а також підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 4 частини 2 статті 6 Закону України № 2464-VI).
Частиною другою статті 9 Закону України № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, а частиною 8 цієї статті - що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
База нарахування єдиного внеску визначається в статті 7 Закону України № 2464-VI.
Згідно з абзацом 1 пункту 1 статті 7 Закону України № 2464-VI для платників, зазначених у пунктах (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Частиною 5 статті 8 Закону України № 2464-VI встановлено, що у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Отже, вказана норма зобов'язує платника єдиного внеску при виплаті заробітної плати працівнику, розмір якої не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сплатити нарахований єдиний внесок виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць.
З 13.03.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділ VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 № 219-VIII.
Вказаним Законом доповнено розділ VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VI пунктом 9-5, яким з метою зменшення навантаження на фонд оплати праці передбачено можливість застосування понижуючого коефіцієнту при обчисленні розміру єдиного внеску.
Так, пунктом 9-5 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), то платником виконуються одночасно такі умови:
а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);
б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП (зо)2014);
в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.
Зазначеною нормою також визначено формулу розрахунку понижуючого коефіцієнту, його розмір та обов'язок платника зазначити про його застосування у звіті.
Коефіцієнт щомісячно обчислюється платниками самостійно, за такою формулою:
коефіцієнт = СмБН(зо)2014/БН(зо), де:
СмБН(зо)2014 - середньомісячна база нарахування єдиного внеску для платника у 2014 році в розрахунку на одну застраховану особу - це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок/кількість звітних місяців платника в 2014 році/СмК(зо)2014;
БН(зо) - база нарахування єдиного внеску на одну застраховану особу за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовим договором, - це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок у звітному місяці 2015 року/кількість застрахованих осіб платника у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати;
СмК(зо)2014 - середньомісячна кількість застрахованих осіб платника за 2014 рік - це сумарна кількість застрахованих осіб, яким нараховані виплати у кожному місяці в 2014 році/кількість звітних місяців платника в 2014 році;
СмП(зо)2014 - середньомісячний платіж на одну застраховану особу у 2014 році - це сума нарахованого єдиного внеску за 2014 рік/кількість звітних місяців платника в 2014 році/СмК(зо)2014;
СП(зо)м - середній платіж на одну застраховану особу у звітному місяці - це сума нарахованого єдиного внеску у звітному місяці 2015 року/кількість застрахованих осіб у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати.
Якщо в результаті розрахунку коефіцієнта його значення складає менше ніж 0,4, то платник застосовує коефіцієнт 0,4.
Коефіцієнт застосовується в тому числі при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи.
При перевірці фіскальним органом встановлено, що у січні 2015р., у березні 2015р., квітні 2015р., у травні 2015р., у червні 2015р., у липні 2015р., у серпні 2015р., у вересні 2015 р., у жовтні 2015р., у листопаді 2015р., у грудні 2015р. підприємством застосовувався понижуючий коефіцієнт по місяцях, відповідно: 0,796; 0,747; 0,615; 0,515; 0,757; 0,59; 0,671; 0,633; 0,606; 0,642; 0,686.
ТОВ «Морган Феніче» здійснювало донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (в тому числі до лікарняних, відпускних та допомога у зв'язку з вагітністю та пологами) в травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2015року, але у жовтні 2015р., листопаді 2015р., грудні 2015р. підприємство здійснювала донарахування «додаткової бази нарахування єдиного внеску», яка сформувалася як сума різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою за звітний період, в тому числі:
- за жовтень 2015 року р.2.5 звіту «додаткова база нарахування єдиного внеску» у розмірі 1941,66 грн., в тому числі яка сформувалася за рахунок доплат особам, як суми різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою за звітний період в сумі 920,47 грн., а саме:
ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) нараховано всього заробітної плати/доходу в сумі 265,71 грн. та сума різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою за звітний період в сумі 920,47 грн. «додаткова база» (відпустка без збереження заробітної плати);
- за листопад 2015 року р.2.5 звіту «додаткова база нарахування єдиного внеску» у розмірі 735,33 грн., в тому числі, яка сформувалася за рахунок доплат особам, як різниця між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою за звітний період, а саме:
ОСОБА_3 ( НОМЕР_2 ) нараховано всього заробітної плати/доходу в сумі 1353,62 грн. та сума різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою за звітний період в сумі 24,38 грн. «додаткова база» (відпустка без збереження заробітної плати);
ОСОБА_4 ( НОМЕР_3 ) нараховано всього заробітної плати/доходу в сумі 794,94 грн. та сума різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою за звітний період в сумі 583,06 грн. «додаткова база» (відпустка без збереження заробітної плати);
ОСОБА_5 ( НОМЕР_4 ) нараховано всього заробітної плати/доходу в сумі 896,67 грн. та сума різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою за звітний період в сумі 481,33 грн. «додаткова база» (відпустка без збереження заробітної плати).
- за грудень 2015 року р.2.5 звіту «додаткова база нарахування єдиного внеску» у розмірі 2500,01 грн., в тому числі, яка сформувалася за рахунок доплат особам, як різниця між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою за звітний період, а саме:
ОСОБА_6 ( НОМЕР_5 ) нараховано всього заробітної плати/доходу в сумі 794,54 грн. та сума різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою за звітний період в сумі 245,78 грн. «додаткова база» (відпустка без збереження заробітної плати);
ОСОБА_7 ( НОМЕР_6 ) нараховано всього заробітної плати/доходу в сумі 1288,71 грн. та сума різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою за звітний період в сумі 89,29 грн. «додаткова база» (відпустка без збереження заробітної плати);
ОСОБА_4 ( НОМЕР_3 ) нараховано всього заробітної плати/доходу в сумі 1051,88 грн. та сума різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою за звітний період в сумі 220,12 грн. «додаткова база» (відпустка без збереження заробітної плати).
При цьому, фіскальний орган робить висновок, що підприємством за рахунок неправомірного застосування понижуючого коефіцієнту занижено нарахування єдиного внеску у Звітах за жовтень 2015р., листопад 2015р., за грудень 2015р. на загальну суму 1546762,91 грн., в тому числі за ставкою 38,1% - на суму 1510786,50 грн., за ставкою 34,7% - на суму 5607,86 грн., за ставкою 33,2% - на суму 30368,55 грн., а саме:
за жовтень 2015р. на 598770,41 грн. , в т.ч. за ставкою 38,1% - на суму 585120,40 грн., за ставкою 34,7% - на суму 2652,17 грн., за ставкою 33,2% - на суму 10997,84 грн.;
за листопад 2015р. на 511873,78 грн. , в т.ч. за ставкою 38,1% - на суму 497001,19 грн., за ставкою 34,7% - на суму 1337,44 грн., за ставкою 33,2% - на суму 13535,15 грн.;
за грудень 2015р. на 436118,72 грн. , в т.ч. за ставкою 38,1% - на суму 428664,91 грн., за ставкою 34,7% - на суму 1618,25 грн., за ставкою 33,2% - на суму 5835,56 грн.
При цьому, відповідач вказує, що у випадку, якщо роботодавцем виконано всі умови пункту 9-5 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464, але хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (виключенням є лікарняні, відпускні та допомога у зв'язку з вагітністю та пологами) коефіцієнт страхувальником не застосовується взагалі.
Суд не погоджується з такими висновками фіскального органу з огляду на наступне.
Перевіряючи одночасне дотримання платником внеску - товариством умов для застосування понижуючого коефіцієнту, які передбачені пунктом 9-5 розділу VIII Закону України № 2464, за спірні місяці, які фактично оскаржує позивач, - жовтень, листопад, грудень 2015 року, суд вказує наступне:
Перша умова: база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014).
База нарахування на 1 особу за жовтень 2015 року становить 5818 грн. 84 коп., за листопад 2015 року - 5293 грн. 65 коп., за грудень 2015 року - 5043 грн. 56 коп. Середньомісячна база нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу становить - 3664 грн. 43 коп. (а.с.115А-237 т. 11; 1-160 т.12; а.с.1-238 т.13; а.с.1-211 т.14; а.с.1-249 т.15; а.с. 1-250 т.16). Таким чином, відсоток росту бази нарахування у звітному місяці порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску за 2014 рік становить: за жовтень 2015 року - 58,79%, за листопад 2015 року - 44,46 %, за грудень 2015 року - 37,64 %, тобто більше 20 відсотків, що свідчить про дотримання ТОВ «Морган Феніче» першої умови.
Дана обставина підтверджена дослідженими судом матеріалами справи та не заперечується представником відповідача.
Друга умова: після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП (зо)2014).
Середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік становить 1391 грн. 27 коп. Середній платіж на одну застраховану особу у жовтні 2015 року становить 1396 грн. 70 коп., за листопад 2015 року - 1396 грн. 68 коп., за грудень 2015 року - 1397 грн. 00 коп., тобто не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік.
Третя умова: кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.
Середньомісячна кількість застрахованих осіб у 2014 році ТОВ «Морган Феніче» склала 607 (а.с.115А-237 т. 11; 1-160 т.12; а.с.1-238 т.13; а.с.1-211 т.14; а.с.1-249 т.15; а.с. 1-250 т.16), у жовтні 2015 року - (688 чол.) 113,34% середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік, у листопаді 2015 року - (712) 117,29%, у грудні 2015 року - (725 чол.) 119,44%.
Тобто, кількість застрахованих осіб у звітних місяцях, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік.
Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи доказів (а.с.113-216 т.6; а.с.1-250 т. 7) суд дійшов висновку про дотримання у жовтні-грудні 2015 року роботодавцем одночасно всіх умов, передбачених пунктом 9-5 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464.
З огляду на вказане вбачається, що за умови одночасного дотримання платником єдиного внеску вище перелічених трьох умов (крім платників, до яких не застосовується третя умова), такий платник має право застосовувати понижуючий коефіцієнт. Додаткових умов для застосування коефіцієнту законодавством не передбачено.
Зокрема, у пункті 36 рішення «Суомінен проти Фінляндії» ЄСПЛ від 01.07.2003 № 37801/97 зазначив, що маючи певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У той же час, беручи до уваги позицію Міністерства фінансів України, що зазначена у листі № 31-11180-02-2/25413 від 06.08.2015, то у пункті 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 не передбачено заборони використання платником єдиного внеску понижуючого коефіцієнту у разі якщо хоча б одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (виключенням є донарахування до мінімальної бази нарахування при розрахунку лікарняних, відпускних та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами).
При цьому, суд зазначає, що пункт 9-5 містить вичерпний перелік умов, за дотримання яких платнику дозволяється застосовувати понижуючий коефіцієнт ставки єдиного внеску.
Суд зазначає, що правилами вказаного абзацу частини п'ятої статті 8 Закону встановлено, що у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Тобто, вищевказана норма зобов'язує роботодавця при виплаті заробітної плати працівнику, розмір якої не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сплатити нарахований єдиний внесок виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць.
Ураховуючи викладене, донараховані відповідно до приведеної норми суми коштів (різниця між мінімальною та фактичною заробітної платою) не відносяться до заробітної плати, а тому не можуть бути враховані при застосуванні понижуючого коефіцієнта. Натомість, при обчисленні розміру єдиного внеску на суми вказаних донарахувань застосовується його звичайна ставка. Однак, проведення таких донарахувань у жодному разі не позбавляє платника права на застосування понижуючого коефіцієнту до фактично нарахованих сум заробітної плати.
При цьому, здійснення платником розрахунку суми єдиного внеску по окремих застрахованих особах, у яких база нарахування не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, як добутку розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платник - в порядку виконання вимог частини 5 статті 8 Закону України № 2464-VI, не передбачено в пункті 9-5 розділу VIII Закону України № 2464-VI як підстава, за якої понижуючий коефіцієнт застосуванню не підлягає.
Наведене свідчить на користь висновку, що в спірних правовідносинах контролюючим органом фактично створено додаткову умову для застосування платником єдиного внеску понижуючого коефіцієнту, яка не передбачена положеннями пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №826/24145/15(касаційне провадження №К/9901/28295/18).
Отже, заперечуючи право ТОВ «Морган Феніче» на застосування понижуючого коефіцієнту з тієї підстави, що по окремих фізичних особах розрахунок бази донарахування здійснювався із урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, відповідачем у спірних правовідносинах фактично доводиться необхідність виконання іншої - додаткової умови для застосування платником понижуючого коефіцієнту, яка положеннями п. 9-5 розділу VIII Закону України № 2464-VI не передбачена.
При цьому, фіскальний орган посилається на листи-роз'яснення Державної фіскальної служби України від 09.04.2015 №12518/7/99-89-17-03-01-17, від 20.07.2015 №1882/2/99-99-17-03-01-10, від 20.08.2015 №31041/7/99-99-17-03-03-17.
Суд зазначає, що листи ДФС України не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України, тобто не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Вони можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не містять нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян .
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що проведені відповідачем нарахування єдиного соціального внеску в сумі 1547131 грн.32 коп. за звітні періоди 2015 року (жовтень, листопад, грудень) є неправомірними, оскільки суперечать пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464-VI.
Відтак, Вимога Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 26.07.2018 №Ю-35 в частині визначення суми недоїмки в розмірі 1547131 грн. 32 коп. підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Згідно з пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску, тому рішення про застосування штрафних санкцій від 26 липня 2018 року №0000581306 в частині визначення суми штрафних санкцій у розмірі 773565 грн. 66 коп. (50% від 1547131,32 грн.) також є протиправним.
Щодо визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.07.2018 №Ю-35 та рішення про застосування штрафних санкцій від 26.07.2018 №0000581306 в іншій частині, то суд вважає такі позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Морган Феніче» у січні 2015р., у березні 2015р., квітні 2015р., у травні 2015р., у червні 2015р., у липні 2015р., у серпні 2015р., у вересні 2015 р., застосувало понижуючий коефіцієнт по місяцях, відповідно: 0,796; 0,747; 0,615; 0,515; 0,757; 0,59; 0,671; 0,633.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 р. № 77-VIII, із 1 січня 2015 року при нарахуванні зарплати (доходів) фізособам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки ЄСВ, установлені частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників ЄСВ, визначених в абзацах 2 і 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 застосовуються із коефіцієнтом 0,4 (за винятком випадків, визначених ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ), якщо платником виконуються наступні умови:
1) Загальна база нарахування ЄСВ за місяць, за який нараховується зарплата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, у 2,5 рази або більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік:
- загальна база нарахування ЄСВ за січень 2015 р., за який нараховується зарплата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами становить 2974756,29 грн.;
- загальна середньомісячна базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік - 2266315,78 грн.;
- 2974756,29/2266315,78=1,31 рази, тобто умову для застосування коефіцієнта 0,4 не виконано.
Тоді, платник замість коефіцієнту 0,4 повинен застосувати коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік на загальну базу нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами (але в будь-якому випадку коефіцієнт не може бути менше 0,4).
За даними платника визначено коефіцієнт за січень 2015р. - 0,796.
2) Середня зарплата по підприємству повинна збільшитися більше ніж на 30% порівняно із середньою зарплатою за 2014 рік:
середня заробітна плата по підприємству за 2014 рік становить: середня кількість працівників -
622; загальна середньомісячна база нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік - 2266315,78 грн., тобто:
2266315,78/622=3643,60 грн.
середня заробітна плата по підприємству за січень 2015 рік становить: кількість застрахованих
осіб у січні 2015р., яким нараховані виплати -702; загальна середньомісячна базу нарахування єдиного внеску платника за січень 2015 р. - 2974756,29 грн., тобто:
2974756,29/702=4237,54 грн.
Визначаємо відсоток росту заробітної плати в порівнянні із середньою зарплатою за 2014 рік, а саме: (4237,54/3643,60)*100%-100%=16,3%
Умову не виконано.
3). Середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта становитиме не менше 700 гривень:
середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта у січні 2015р. становить 1614,50 грн. Умову виконано.
4). Середня зарплата по підприємству становитиме не менше трьох мінімальних зарплат: середня заробітна плата по підприємству за січень 2015 рік становила 4237,54 грн. (1218*3= 3654,00 грн.) Умову виконано.
Необхідно зазначити, що коефіцієнт застосовується лише для ставок нарахування єдиного соціального внеску, визначених частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а не для утримання ЄСВ.
Таким чином, платником застосовано понижуючий коефіцієнт при невиконанні другої умови, а саме середня зарплата по підприємству за січень 2015 року збільшилася порівняно із середньою зарплатою за 2014 рік лише на 16,3% (за умовою не менше 30%), чим занижено нарахування єдиного внеску у Звіті за січень 2015 року за ставкою єдиного соціального внеску 38,1% на суму 193220,33 грн. (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у звязку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в сумі єдиного внеску 2015,80 грн. - за січень 2015р. при терміні сплати до 20.02.2015р. своєчасно ненарахована та перерахована до бюджету, фактично нараховано у звіті за червень 2015р., термін сплати до 20.07.2015р.) (а.с.3-167 т.2)..
З 13 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці)» від 02.03.2015 № 219- VІІІ (далі - Закон № 219), яким передбачено більш лояльні умови, надав значній кількості роботодавців право на застосування понижуючого коефіцієнта, понижуючої ставки єдиного внеску.
При здійсненні перевірки визначення підприємством понижуючого коефіцієнта виявлено розбіжності у розрахунку понижуючого коефіцієнта між даними платника та даними перевірки.
Всього підприємством за рахунок застосування неправильно визначеного понижуючого коефіцієнта занижено нарахування єдиного внеску у Звітах за квітень 2015р., за травень 2015р., за червень 2015р., за липень 2015р., за серпень 2015р., за вересень 2015р. на загальну суму 796721,81 грн., (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у звязку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в сумі 231874,46 грн.), в тому числі за ставкою єдиного соціального внеску:
38,1% - на суму 778787,62 грн. (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у звязку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в за ставкою єдиного внеску 38,1% в сумі 227781,00 грн.);
34,7% - на суму 5351,31 грн. (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у звязку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в за ставкою єдиного внеску 34,7% в сумі 1029,30 грн.);
33,2% - на суму 12582,88 грн. (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у звязку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в за ставкою єдиного внеску 34,7% в сумі 3064,16 грн.), а саме:
за квітень 2015р. на 174573,10 грн., в т.ч. за ставкою 38,1% - на суму 172434,90 грн. (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у зв'язку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта за ставкою єдиного внеску 38,1 % в сумі 114163,80 грн. за квітень 2015р. до 20.05.2015р., фактично нарахований у звіті за червень 2015р., термін сплати до 20.07.2015р.), за ставкою 33,2% - на суму 2138,20 грн. (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у зв'язку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта за ставкою єдиного внеску 33,2 % в сумі 1415,64 грн. за квітень 2015р. до 20.05.2015р., фактично нарахований у звіті за червень 2015р., термін сплати до 20.07.2015р.) (а.с.98-213 т.3);
за травень 2015р. на 232382,42 грн., в т.ч. за ставкою 38,1% - на суму 226881,26 грн. (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у зв'язку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта за ставкою єдиного внеску 38,1 % в сумі 113617,20 грн., за травень 2015р.), за ставкою 34,7% - на суму 2070,47 грн. (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у зв'язку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в сумі 1029,30 грн., за травень 2015р.), за ставкою 33,2% - на суму 3430,69 грн. (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у зв'язку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в сумі 1648,52 грн., за травень 2015р.) (а.с.1-96 т.4);
за червень 2015р. на 74806,65 грн., в т.ч. за ставкою 38,1% - на суму 72793,98 грн., за ставкою 34,7% - на суму 943,64 грн., за ставкою 33,2% - на суму 1069,03 грн. (а.с.97-198 т.4);
за липень 2015р. на 217539,30 грн., в т.ч. за ставкою 38,1% - на суму 212612,14 грн., за ставкою 34,7% - на суму 1805,28 грн., за ставкою 33,2% - на суму 3121,88 грн. (а.с.1-112 т.5);
за серпень 2015р. на 43618,71 грн., в т.ч. за ставкою 38,1% - на суму 41760,86 грн., за ставкою 34,7% - на суму 288,51 грн., за ставкою 33,2% - на суму 1569,34 грн. (а.с.113-223 т.5);
за вересень 2015р. на 53801,63 грн., в т.ч. за ставкою 38,1% - на суму 52304,48 грн., за ставкою 34,7% - на суму 243,41 грн., за ставкою 33,2% - на суму 1253,74 грн. (а.с.1-112 т.6).
Умови для застосування понижуючого коефіцієнта при збільшенні бази нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу підприємством виконано: у квітні 2015 року база нарахування єдиного внеску збільшилася в порівнянні з базою нарахування 2014 року на 31,61%, у травні 2015 року - на 44,55%, у червні 2015 року - на 21,43%, у липні 2015 року - на 28,12%, у серпні 2015 року - на 41,98 %, у вересні 2015 року - на 48,92 %.
Також, слід зазначити, що умову для застосування понижуючого коефіцієнта при збільшенні бази нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу у березні 2015р. на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу підприємством не виконано. Відсоток росту бази нарахування у березні 2015р. в порівнянні з базою нарахування 2014 року становить лише 1,3%, тобто понижуючий коефіцієнт у березні 2015р. підприємством не застосовується взагалі.
Отже, підприємством за рахунок застосування понижуючого коефіцієнта занижено нарахування єдиного внеску у Звіті за березень 2015р. на суму 225423,84 грн., (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у звязку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в сумі 126415,22 грн., тобто сума єдиного внеску за ставкою 38,1% 123234,90 грн. , 34,7% - 760,20 грн., 33,2% - 2420,12 грн., за березень 2015р. при терміні сплати до 20.04.2015р. не своєчасно нарахована та перерахована до бюджету та фактично нараховано у звіті за червень 2015р., термін сплати до 20.07.2015р.), в тому числі за ставкою єдиного соціального внеску 38,1% - на суму 219566,40 грн., 34,7% - на суму 1354,50 грн., 33,2% - на суму 4502,94 грн. (а.с.1-97 т.3).
Також платником у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у зв'язку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в сумі 360305,48 грн., тобто: сума єдиного внеску 2015,80 грн. - за січень 2015р. при терміні сплати до 20.02.2015р., єдиного внеску 126415,22 грн., за березень 2015р. при терміні сплати до 20.04.2015р., сума єдиного внеску 115579,44 грн., за квітень 2015р. при терміні сплати до 20.05.2015р., сума єдиного внеску 116295,02 грн. за травень 2015р. при терміні сплати до 20.06.2015р., не своєчасно нарахована та перерахована до бюджету та фактично нараховано платником у звіті за червень 2015р., термін сплати до 20.07.2015р.), в тому числі: за ставкою 38,1% - на суму 2702360,85 грн., за ставкою 34,7% - на суму 12313,67 грн., за ставкою 33,2% - на суму 47454,37 грн., а саме:
за січень 2015р. за ставкою єдиного соціального внеску 38,1% на суму 193220,33 грн. (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у зв'язку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в сумі єдиного внеску 2015,80 грн. - за січень 2015р. при терміні сплати до 20.02.2015р. своєчасно ненарахована та перерахована до бюджету , фактично нараховано у звіті за червень 2015р., термін сплати до 20.07.2015р.);
за березень 2015р. на суму 225423,84 грн., (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у зв'язку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в сумі 126415,22 грн., тобто сума єдиного внеску за ставкою 38,1% 123234,90 грн. , 34,7% - 760,20 грн., 33,2% - 2420,12 грн., за березень 2015р. при терміні сплати до 20.04.2015р. своєчасно ненарахована та перерахована до бюджету та фактично нараховано у звіті за червень 2015р., термін сплати до 20.07.2015р.), в тому числі за ставкою єдиного соціального внеску 38,1% - на суму 219566,40 грн., 34,7% - на суму 1354,50 грн., 33,2% - на суму 4502,94 грн.;
за квітень 2015р. на 174573,10 грн., в т.ч. за ставкою 38,1% - на суму 172434,90 грн. (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у зв'язку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в сумі 115579,44 грн., тобто сума єдиного внеску за ставкою 38,1% 114163,80 грн. , 33,2% - 1415,64 грн., за квітень 2015р. при терміні сплати до 20.05.2015р. своєчасно ненарахована та перерахована до бюджету єдиного внеску, фактично нарахований у звіті за червень 2015р., термін сплати до 20.07.2015р.) за ставкою 33,2% - на суму 2138,20 грн.;
за травень 2015р. на 232382,42 грн., в т.ч. за ставкою 38,1% - на суму 226881,26 грн. (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у зв'язку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в сумі 116295,02 грн., тобто сума єдиного внеску за ставкою 38,1% 113617,20 грн. , 34,7% - 1029,30 грн., 33,2% - 1648,52 грн., за травень 2015р. при терміні сплати до 20.06.2015р. своєчасно ненарахована та перерахована до бюджету, фактично нараховано у звіті за червень 2015р., термін сплати до 20.07.2015р.) за ставкою 34,7% - на суму 2070,47 грн., за ставкою 33,2% - на суму 3430,69 грн.;
за червень 2015р. на 74806,65 грн., в т.ч. за ставкою 38,1% - на суму 72793,98 грн., за ставкою 34,7% - на суму 943,64 грн., за ставкою 33,2% - на суму 1069,03 грн.;
за липень 2015р. на 217539,30 грн., в т.ч. за ставкою 38,1% - на суму 212612,14 грн., за ставкою 34,7% - на суму 1805,28 грн., за ставкою 33,2% - на суму 3121,88 грн.;
за серпень 2015р. на 43618,71 грн., в т.ч. за ставкою 38,1% - на суму 41760,86 грн., за ставкою 34,7% - на суму 288,51 грн., за ставкою 33,2% - на суму 1569,34 грн.;
за вересень 2015р. на 53801,63 грн., в т.ч. за ставкою 38,1% - на суму 52304,48 грн., за ставкою 34,7% - на суму 243,41 грн., за ставкою 33,2% - на суму 1253,74 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що підприємством за рахунок застосування понижуючого коефіцієнту занижено нарахування єдиного внеску за січень 2015р., за березень 2015р., за квітень 2015р., за травень 2015р., за червень 2015р., за липень 2015р., за серпень 2015р., за вересень 2015р .за ставкою 38,1%, а саме:
за січень 2015р. в сумі 193220,33 грн. (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у зв'язку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в сумі єдиного внеску 2015,80 грн. - за січень 2015р. при терміні сплати до 20.02.2015р. своєчасно ненарахована та перерахована до бюджету , фактично нарахована у звіті за червень 2015р., термін сплати до 20.07.2015р.);
за березень 2015р. в сумі 219566,40 грн. (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у зв'язку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в сумі 123234,90 грн., за ставкою 38,1% за березень 2015р. при терміні сплати до 20.04.2015р. своєчасно ненарахована та перерахована до бюджету та фактично нараховано у звіті за червень 2015р., термін сплати до 20.07.2015р.);
за квітень 2015р. в сумі 172434,90 грн. (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у звязку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в сумі 114163,80 грн., за ставкою 38,1% за квітень 2015р. при терміні сплати до 20.05.2015р., своєчасно ненарахована та перерахована до бюджету, фактично нарахований у звіті за червень 2015р., термін сплати до 20.07.2015р.);
за травень 2015р. в сумі 226881,26 грн. (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у звязку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в сумі 113617,20 грн., за ставкою 38,1% за травень 2015р. при терміні сплати до 20.06.2015р., своєчасно ненарахована та перерахована до бюджету, фактично нарахований у звіті за червень 2015р., термін сплати до 20.07.2015р.);
за червень 2015р. - на суму 72793,98 грн.; за липень - 212612,14 грн.; за серпень 2015р.-41760,86 грн.; за вересень 2015р. - на суму 52304,48 грн.
Перевіркою повноти відображення у звітності сум допомоги у зв'язку з вагітністю і пологами встановлено порушення пункту 1 частини другої статті 6, пункту 1 частини першої статті 7, частин п'ятої та шостої статті 8, частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI із змінами та доповненням, внаслідок чого занижено платником нарахування єдиного внеску на додаткову базу нарахування єдиного внеску до сум допомоги у зв'язку з вагітністю і пологами на загальну суму 2633,53 грн., в т. ч. за ставкою 33,2% на суму 368,41 грн., за ставкою 22% - 1896,71 грн., а саме: за квітень 2016 р. - 51,87 грн., за липень 2016р. - 224,77 грн., за лютий 2017 р. - 756,49 грн., за травень 2017р. - 328,62 грн., за липень 2017 р. - 567,62 грн., за вересень 2017р. - 335,75 грн., а в результаті застосування підприємством понижуючого коефіцієнту занижено нарахування єдиного внеску за квітень 2015р., за травень 2015р., за червень 2015р., за липень 2015р., за серпень 2015р., за вересень 2015р., за ставкою 33,2% на загальну суму 5182,95 грн., а саме: за квітень 2015р. в сумі 511,99 грн., за травень 2015р. в сумі 1778,00 грн., , за червень 2015р. в сумі 157,50 грн., за липень 2015р.в сумі 1362,62 грн.., за серпень 2015р. в сумі 839,73 грн., за вересень 2015р. в сумі 533,11 грн.
Крім того, за рахунок застосування понижуючого коефіцієнту позивачем занижено нарахування єдиного внеску із сум винагород, нарахованих фізичним особам за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами за березень 2015р., за травень 2015р., за червень 2015р., за липень 2015р., за серпень 2015р., за вересень 2015р., за ставкою 34,7% на загальну суму 6705 грн. 81 коп., а саме:
за березень 2015р. в сумі 1354,50 грн. (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у зв'язку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в сумі 760,20 грн. за ставкою 34,7% за березень 2015р. при терміні сплати до 20.04.2015р. своєчасно ненарахована та перерахована до бюджету та фактично нараховано у звіті за червень 2015р., термін сплати до 20.07.2015р.);
за травень 2015р. в сумі 2070,47 грн. (у звіті за червень 2015 року самостійно донараховано/доутримано єдиного внеску у зв'язку із самостійно виправленою помилкою при визначені понижуючого коефіцієнта в сумі 1029,30 грн., за ставкою 34,7% за травень 2015р. при терміні сплати до 20.06.2015р., своєчасно ненарахована та перерахована до бюджету, фактично нарахований у звіті за червень 2015р., термін сплати до 20.07.2015р.);
за червень 2015р. в сумі 943,64 грн., за липень 2015р.в сумі 1805,28 грн.., за серпень 2015р. в сумі 288,51 грн., за вересень 2015р. в сумі 243,41 грн.
За таких обставин, судом встановлено, що позивачем внаслідок порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI із змінами та доповненнями, занижено єдиний внесок на загальну суму 855060 грн. 50 коп.; донараховано платником самостійно у звіті за червень 2015р. (термін сплати до 20.07.2015р.) своєчасно ненарахований єдиний внесок у періоді, що перевірявся, на суму 360305,48 грн., в тому числі по звітних періодах: за січень 2015р. в сумі 2015,80 грн. при терміні сплати до 20.02.2015р.; за березень 2015р. в сумі 126415,22 грн., при терміні сплати до 20.04.2015р.; за квітень 2015р. в сумі 115579,44 грн., при терміні сплати до 20.05.2015р.; за травень 2015р. в сумі 116295,02 грн. при терміні сплати до 20.06.2015; занижено платником нарахування єдиного внеску на додаткову базу нарахування єдиного внеску до сум допомоги у зв'язку з вагітністю і пологами на загальну суму 2265,12 грн., в т. ч. за ставкою 22% на суму 2265,12 грн., а саме: за квітень 2016 р. - 51,87 грн. (а.с.1-93 т. 8), за липень 2016р. - 224,77 грн. (а.с.94-142 т.8), за лютий 2017 р. - 756,49 грн. (а.с.1-158 т.9), за травень 2017р. - 328,62 грн. (а.с.1-148 т.10), за липень 2017 р. - 567,62 грн. (а.с.149-223 т.10), за вересень 2017р. - 335,75 грн. (а.с.1-72 т.11).
Таким чином, фіскальним органом правомірно донараховано суму єдиного внеску в розмірі 1217631 грн. 10 коп. та штрафні санкції в розмірі не більше 50 відсотків від суми недоїмки на суму 608815 грн. 55 коп.
При цьому, суд зазначає, що фактично позивач у позовній заяві, заяві про зміну підстав позову не обгрунтовує протиправність нарахування фіскальним органом єдиного внеску за січень-вересень 2015 року та квітень 2016 року, липень 2016 року, травень, липень та вересень 2017 року, однак просить визнати протиправними та скасувати Вимогу в повному обсязі та рішення про застосування штрафних санкцій.
Однак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.07.2018 №Ю-35 коп. в частині визначення суми недоїмки в розмірі 857325 грн. 62 коп. та рішення про застосування штрафних санкцій від 26.07.2018 №0000581306 в частині визначення штрафних санкцій в розмірі 608815 грн. 55 коп., до задоволення не підлягають.
Посилання позивача на необгрунтованість та невмотивованість прийнятого ДФС України рішення про результати розгляду скарги від 07.09.2018 №29018/6/99-99-11-02-02-25 як на підставу для задоволення позовних вимог, суд оцінює критично.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Рішення про результати розгляду скарги від 07.09.2019 Державною фіскальною службою України прийняте у встановлений законодавством строк, містить у собі обгрунтування його прийняття та мотиви прийняття саме такого рішення про залишення скарги ТОВ «Морган Феніче» без задоволення, а оскаржуваних вимоги та рішення - без змін.
Крім того, позивач не оскаржував саме рішення ДФС України з підстав його невмотивованості та необгрунтованості.
Зсилання ТОВ «Морган Феніче» на порушення принципу пропорційності при прийнятті Рішення про застосування штрафних санкцій від 26.07.2018 №0000581306 суд вважає також безпідставним.
Практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу «справедливої рівноваги (балансу)». Прийняття рішень, вчинення дій суб'єктами владних повноважень передбачає, зокрема, дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.
Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:
- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;
- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;
- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;
- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.
Принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
«Справедлива рівновага» не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).
У Рішенні від 25 січня 2012 р. № 3-рп/2012 (справа № 1-11/2012) Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.
Так, згідно з пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Судом встановлено, що штрафні санкції відповідачем за донараховані суми єдиного внеску в розмірі 10% були нараховані в сумі 8308432 грн. 64 коп. Однак вказана законодавча норма обмежує розмір штрафних санкцій 50 відсотками від суми донарахованого єдиного внеску. Таким чином, на підставі оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій до позивача були застосовані санкції в розмірі 1382381 грн. 21 коп.
Отож, сама норма законодавства, яка передбачає обов'язок фіскального органу нараховувати штрафні санкції, прийнята з урахуванням принципу пропорційності, регламентованого у рішеннях Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що оскаржувані Вимога та Рішення не відповідають критеріям правомірного рішення, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, і підлягають визнанню протиправними та скасуванню частково: Вимога Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 26 липня 2018 року №Ю-35 в частині визначення суми недоїмки у розмірі 1547131 грн. 32 коп., Рішення Головного управління ДФС у Рівненській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26 липня 2018 року №0000581306 в частині визначення суми штрафних санкцій у розмірі 773565 грн. 66 коп.
В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмір 56802 грн. 57 коп., а інші судові витрати у справі відсутні, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 34808 грн. 61 коп.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» (35350, Рівненська область, Рівненський район, селище міського типу Квасилів, вулиця Індустріальна, 12; код ЄДРПОУ 33426845) до Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, місто Рівне, вулиця Відінська, 12; код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 26 липня 2018 року №Ю-35 в частині визначення суми недоїмки у розмірі 1547131 грн. 32 коп.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДФС у Рівненській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним оганом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26 липня 2018 року №0000581306 в частині визначення суми штрафних санкцій у розмірі 773565 грн. 66 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» (код ЄДРПОУ 33426845) суму судового збору у розмірі 34808 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісім) грн. 61 (шістдесят одна) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 01 серпня 2019 року.
Суддя Недашківська К.М.