Справа № 420/4154/19
01 серпня 2019 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., розглянувши заяву представника фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “Краянліфт” про забезпечення позову по справі за позовом фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “Краянліфт” (65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2, код ЄДРПОУ 20982809) до головного управління Держпраці в Одеській області (65044, м. Одеса, пр.-т. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 39781624) за участю третіх осіб Державної служби України з питань праці (01601, м. Київ, вул. Десятинна, 14, код ЄДРПОУ 39472148), Начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда ОСОБА_1 Олександровича (65044, м. Одеса, пр.-т. Шевченка, 2), Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646), про скасування наказу, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “Краянліфт” (65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2, код ЄДРПОУ 20982809) до головного управління Держпраці в Одеській області (65044, м. Одеса, пр.-т. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 39781624) за участю третіх осіб Державної служби України з питань праці (01601, м. Київ, вул. Десятинна, 14, код ЄДРПОУ 39472148), Начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда ОСОБА_2 (65044, м. Одеса, пр.-т. Шевченка, 2), Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646), про про скасування наказу начальника Головного управління Держпраці в Одеській області №868 від 28.05.2019р. про анулювання дозволів від 25.12.2015р. №427.15.51 (на виконання робіт підвищеної небезпеки) та № 428.15.51 (на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки).
Ухвалою суду від 24.07.2019 року відкрито провадження по справі.
30.07.20119 року до суду надійшла заява представника фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “Краянліфт” про забезпечення даного позову шляхом зупинення дії наказу Головного управління Держпраці в Одеській області №868 від 28.05.2019 року.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що серед клієнтів та замовників позивача наразі активно розповсюджується інформація про те, що позивача позбавлено права на заняття певним видом діяльності, а саме права на виконання робіт підвищеної небезпеки, і експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (ліфтів та ін.). Клієнти телефонують до офісу позивача з питаннями, а чи вправі позивач здійснювати вищевказану діяльність. Крім того, наявні випадки початку процедури розірвання договорів на виконання робіт з підвищеною небезпекою з позивачем. Незабезпечення судом позову, приймаючи до уваги певну тривалість судового розгляду та особливості адміністративного судочинства, призведе до розірвання договорів клієнтів з позивачем, що зробить судовий захист позивача неефективним.
Крім того заявник зазначає, що 29.07.2019 р. представник позивача отримав від відповідача лист від 23.07.2019р. з підтвердженням того, що оспорюване рішення (наказ) відповідач прийняв з причин не допуску позивача до перевірки, а саме за наслідками обставин, які не є достатніми підставами для анулювання дозволів позивача від 25.12.2015 р. №427.15.51 (на виконання робіт підвищеної небезпеки) та № 428.15.51 (на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки). Позивач не підтверджує наявності своїх дій або бездіяльності та/або завдання перешкод у проведенні вказаної перевірки відповідачем.
Згідно ч.7 ст.4-1 ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»: « 7. Дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав:
звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру;
наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації» якщо інше не встановлено законом...»
Позивач зазначає, що не звертався до відповідача із заявою про анулювання дозволів, а той факт, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про припинення юридичної особи - позивача відсутні є загальновідомим та не потребує доказування.
З оглядом на вищенаведене, враховуючи, що неприйняття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, враховуючи, що очевидними є ознаки протиправності наказу Головного управління Держпраці в Одеській області №868 від 28.05.2019р.
Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Дослідивши додані до заяви матеріали, суд встановив, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду; або що очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів заявника, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Разом з цим, доводи заявника в обґрунтування заяви про забезпечення позову підлягають доведенню в подальшому в ході розгляду судом позовних вимог.
Крім того, задоволення заяви про забезпечення позову з підстав, на які посилається заявник, у даному випадку буде вирішенням судом позовних вимог по суті та виходом за межі підстав для забезпечення позову, які передбачені ст. 150 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що матеріали заяви про забезпечення позову не свідчать про очевидність протиправності рішень (дій), наявність небезпеки заподіяння істотної шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 242, 243, 248 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви представника фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “Краянліфт” про забезпечення позову по справі за позовом фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “Краянліфт” (65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2, код ЄДРПОУ 20982809) до головного управління Держпраці в Одеській області (65044, м. Одеса, пр.-т. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 39781624) за участю третіх осіб Державної служби України з питань праці (01601, м. Київ, вул. Десятинна, 14, код ЄДРПОУ 39472148), Начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда Миколи Олександровича (65044, м. Одеса, пр.-т. Шевченка, 2), Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646), про скасування наказу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук