Справа № 420/3207/19
31 липня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 за вхід. №23668/19 від 02.07.2019 р. про відвід судді Танцюрі К. О. по справі №420/3207/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про стягнення середньої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Танцюра К. О.) перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській, в якому просить:
стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 середню зарплату за весь час вимушеного прогулу в сумі 960704,66грн., яка підлягає донарахуванню та виплаті з 01.02.2008р. по 30.05.2018р., при цьому до нової заробітної плати включити посадовий оклад, доплату за ранг, доплату за вислугу років та середньомісячний розмір премій -30% посадового окладу;
стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати з 01.02.2008р. по 30.05.2018р. в сумі 1209843,65 грн. нараховану на всю суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу;
визнати протиправним та скасувати п.2 наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 30.05.2018р. №223-к відносно присвоєння 9 рангу (категорія В) державного службовця;
зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області присвоїти ОСОБА_1 7-й ранг (категорія В) державного службовця з доплатою за ранг 400грн.;
зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області виплатити середній заробіток, за весь час затримки виконання рішення суду щодо виплати середньої зарплати, з 31 травня 2018 року по день фактичного розрахунку в повному обсязі;
стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3000,00грн.
02.07.2019 через канцелярію суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Танцюри К.О. за вхід. № 23668/19 яка вмотивована наступним:
ВАСУ Ухвалою К/9991/68206/12 від 15 лютого 2017р. скасував Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012р. по справі №2а-4555/08/1570 та направив справу на новий розгляд.
При третьому розгляді позовної заяви Одеський апеляційний адміністративний суд, на виконання вимог Ухвали ВАСУ № К/9991/68206/12 від 15 лютого 2017р., Постановою від 20 лютого 2018р. підтвердив законність позовних вимог позивача та задовольнив їх, поновивши на роботі позивача.
В зв'язку з тим , що при розгляді позовної заяви «Про стягнення заробітної плати за жовтень місяць 2007р.» справа № 2а-9870/09/1570, пов'язаної з цією позовною заявою. Одеський окружний адміністративний суд 31 березня 2010р. виніс Постанову, за участі судді Танцюра К. О. та допустив грубі порушення чинного законодавства, а тому я не довіряю судді Танцюра К. О. так як у мене викликає сумнів в її неупередженості.
Керуючись п.4 ст. 36 КАС України позивач заявляє про відвід судді Танцюра К. О. так як суддя брала участь у розгляді пов'язаної з цією справою позовної заяви.
Ухвалою суду від 30.07.2019 р. заяву позивача про відвід головуючому судді Танцюрі К.О. - визнано не обґрунтованою.
Зупинено провадження по справі № 420/3207/19.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено до розгляду судді Потоцькій Н.В.
Надаючи правову оцінку заяві про відвід судді Танцюрі К.О. у справі №420/3207/19, в розрізі приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та норм Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.
Підстави для відводу судді визначені частиною 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 КАС України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
Заявник ОСОБА_1 в заяві про відвід судді Танцюрі К.М. вказує на п.4 ст. 36 КАС України - суддя брала участь у розгляді пов'язаної з цією справою позовної заяви.
Приписами п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України визначена підстава: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суд не приймає вказані доводи заявника з огляду на наступне.
Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено.
У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорі викликати в учасників цивільного процесу.
З вищезазначеного вбачається, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
В інакшому випадку особиста безсторонність суду презюмується.
У заяві про відвід (вхід. № 26904/19 від 26.07.2019 р.) головуючому судді Танцюрі К.О. відповідні вищезазначені суб'єктивні та об'єктивні критерії не доведено. Отже, його особиста безсторонність презюмується, а тому підстави для відводу відсутні.
В той же час, ч.1 п.4 статті 36 КАС України відокремлено підстави, які не можуть бути підставами для відводу. Це:
незгода сторони з процесуальними рішеннями судді;
рішення або окрема думка судді в інших справах;
висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Вказана норма статті є імперативною.
Імперативні норми - це норми, які містять категоричні веління держави здійснювати чітко означені дії, не допускати ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків суб'єктів. Інакше кажучи, імперативні норми (зобов'язувальні і заборонні) прямо вказують правила поведінки, містять абсолютно визначене правило.
Отже, подання заяви про відвід судді Танцюрі К.О. у справі №420/3207/19 через прийняття (вчинення) процесуальних рішень (участь у розгляді пов'язаної з цією справою позовної заяви) прямо заборонено процесуальним законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст.242 КАС України).
Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 17.02.2019 року по справі № 855/35/19 сформував таку правову позицію:
«Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України закріплює в якості однієї з основних засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Змагальність сторін і свобода у наданні ними суду своїх доказів не передбачає наявності у суду обов'язку беззаперечно приймати усі без виключення докази, заявлені учасниками справи, адже суд наділений свободою власного розсуду при вирішенні даного питання.
Тому, незгода учасника справи з процесуальним рішенням суду з приводу заявленого ним клопотання, не може слугувати беззаперечним доказом порушенням судом зазначених принципів здійснення правосуддя, а також свідченням упередженості чи необ'єктивності суду.», яка застосована і при розгляді заяви ОСОБА_1 про відвід судді Танцюрі К.О.
Щодо порядку розгляду заяви про відвід судді Танцюрі К.О.
Частиною 8 ст. 40 КАС України, встановлено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Вказана норма процесуального закону є імперативною. Законодавчий орган, яким в державі Україна є Верховна Рада України, визначив вид провадження, в якому розглядається заява про відвід.
Комітет міністрів Ради Європи в Рекомендаціях Я (84) 5 від 28.02.1984 рекомендував урядам держав-членів вжити або підсилити, залежно від обставин, будь-які заходи, які, на їх думку, необхідно застосувати для вдосконалення цивільного судочинства, зокрема: суд в якості суду першої інстанції повинен мати повноваження ухвалювати рішення з урахуванням характеру спору в письмовому провадженні або його поєднання із усним розглядом; мають бути передбачені конкретні правила, які прискорюють вирішення спору: у випадках, що не терплять зволікань.
У зв'язку з цим, також доречно звернути увагу на висновки ЄСПЛ в аспекті доводів заявника. Так, у п. 44 Рішенні ЄСПЛ від 13.03.2018 у справі «Mirovni Inљtitut v. Slovenia» зазначено, що внутрішнє законодавство не завжди вимагає провести слухання в Адміністративному суді. Суд також постановив, що відмова у розгляді може бути обґрунтованою у справах, що стосуються лише правових питань обмеженого характеру (Allan Jacobsson v. Sweden (No. 2) (Аллан Якобсон проти Швеції), §§ 48-49; Valovб and Others v. Slovakia (Валова та інші проти Словакії), §§ 65-68) або які не несуть певної складності (Varela Assalino v. Portugal (Варела Ассаліно проти Португалії) (dйc.); Speil v. Austria (Шпайль проти Австрії) (dйc.)).
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 36, 39-40, 44, 45, 166-167, 195, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 за вхід. №23668/19 від 02.07.2019 р. про відвід судді Танцюрі К. О. по справі №420/3207/19.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.