01 серпня 2019 р. № 400/2281/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни, вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф. 19, м. Київ 94, 02094
третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "СітіФінанс", вул. Січових Стрільців, 37/41, м. Київ 53, 04053
про:визнання протиправною та скасування постанови від 10.06.2019 ВП № 59311197,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2019 ВП № 59311197, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольгою Леонідівною (надалі - виконавець або відповідач), відкритого на підставі виконавчого напису № 419 від 30.05.2019 приватного нотаріуса БРНО Київської області Колейчик Н.В. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СітіФінанс» заборгованості в розмірі 12801,94 грн.
В якості третьої особи позивач вказав Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансову компанію «СітіФінанс» (надалі - Компанія або третя особа).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що відповідач порушив статтю 24 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон), оскільки прийняв до виконання виконавчий документ за відсутності доказів того, що в межах території виконавчого округу міста Києва наявне майно, що належить позивачу.
Ухвалою від 25.07.2019 суд відкрив провадження у справі та призначив її розгляд на 01.08.2019. Про дату, час і місце розгляду справи сторони і третя особа були повідомлені телефонограмою.
Ухвалою від 29.07.2019 (арк. спр. 30-32) суд частково задовольнив заяву позивача про забезпечення позову та зупинив стягнення, що здійснюється відповідачем у виконавчому провадженні ВП № 59311197.
Виконавець у відзиві (арк. спр. 34-35) вимоги адміністративного позову заперечила, зазначивши при цьому, що поданими третьою особою документами був підтверджений факт наявності майна позивача (грошових коштів на картковому рахунку) в територіальних межах її виконавчого округу.
Третя особа пояснень по суті справи не подала.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Як встановлено судом, 30.05.2019 приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимр Вікторович вчинив виконавчий напис (запис в реєстрі № 419) про звернення стягнення з позивача на користь Компанії заборгованості за кредитним договором в сумі 12 301,94 грн. та плати за вчинення виконавчого напису в сумі 500 грн. (надалі - Виконавчий напис).
07.06.2019 (арк. спр. 40) Представник Компанії подала відповідачу «Заяву про примусове виконання рішення» (вих. № 267/ПВ/19 від 05.06.2019, надалі - Заява, арк спр. 36), до якої додала: платіжне доручення про сплату авансового внеску (арк. спр. 44); оригінал Виконавчого напису; копії довіреності представника Компанії (арк. спр. 44-45); «довідку про відкриття рахунка (вих. № 267/ДР/19 від 06.06.2019, надалі - Довідка, арк. спр. 37).
10.06.2019 відповідач винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59311197 з виконання Виконавчого напису (надалі - Постанова, арк. спр. 13-14) та постанову про стягнення з боржника (позивача у справі) основної винагороди в сумі 1 280,19 грн. (арк. спр. 48-49).
Постановою від 14.06.2019 (арк. спр. 51-52) виконавець звернула стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 25 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Частиною другою статті 24 Закону встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Таким чином, умовою прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа не за місцем проживання (перебування) боржника є наявність доказів на підтвердження того, що майно боржника знаходиться в територіальних межах відповідного виконавчого округа.
Згідно з викладеним у відзиві «… стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку № НОМЕР_1 в валюті гривні, відкритого в ТОВ «Фінансова компанія «СітіФінанс», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41 … ОСОБА_1 є власником карткового рахунку № НОМЕР_2 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «СітіФінанс» …».
Ця інформація не відповідає дійсності.
У наданій відповідачем до суду копії Довідки, по-перше, зазначено про відкритий в Компанії 09.08.2017 рахунок № НОМЕР_6 для обліку поточної заборгованості, а не про картковий рахунок. По-друге, відомості про наявні грошові кошти відсутні.
Доводи відповідача про те, що законність Постанови підтверджується роз'ясненням Міністерства юстиції України, викладеним у листі від 11.08.2018 № 23123/16620-33-18/20.5.1 (арк. спр. 38-39), суд відхилив. По-перше, у цьому листі зазначено, що «… приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржниках в банках та інших фінансових установах …». Як вказано вище, відповідної інформації у розпорядженні виконавця не було. По-друге, згідно зі статтею 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Лист Міністерства юстиції України не є нормативно-правовим актом, тому не може визначати підстави, межі повноважень та спосіб проведення виконавцями дій, спрямованих на примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Також не відповідають дійсності твердження виконавця про те, що у Виконавчому написі наявна інформація про належність позивачу майна, що знаходиться у межах виконавчого округу м. Києва …».
Отже, за відсутності доказів того, що у місті Київ знаходиться майно, що належать позивачу, виконавець, за результатами розгляду Заяви, мала, відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону, повернути Виконавчий напис третій особі без прийняття до виконання.
За таких обставин, суд визнав, що у відповідача не було законних підстав для прийняття Постанови.
Суд також зауважив, що непрямим доказом відсутності майна позивача в територіальних межах виконавчого округу міста Києва є той факт, що відповідач не звернула стягнення на кошти боржника, про наявність яких, за її твердженнями, свідчить Довідка. Згідно з частиною другою статті 48 Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення (частина четверта статті 48 Закону).
Як вказано вище, постановою від 14.06.2019 відповідач звернула стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Проте, відповідно до статті 68 Закону, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Таким чином, фактом винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи позивача відповідач підтвердила відсутність у ОСОБА_1 коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподіляються шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого позивачем судового збору.
Керуючись статтями 9, 77, 194, 241-246, 250, 255, 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни (вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф. 19, м. Київ 94, 02094 ) задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни від 10.06.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП № 59311197.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна (вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф. 19, м. Київ 94, 02094 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп), сплачений за платіжною квитанцією від 24.07.2019 № 0.0.1419243585.1.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна