про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
01 серпня 2019 р. № 490/4464/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В. розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Миколаївської міської ради та Служби у справах дітей адміністратції Інгульського району Миколаївської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, скасування висновку від 25.02.2019 року та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду 31 липня 2019 року від Центрального районного суду м. Миколаєва надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Миколаївської міської ради та Служби у справах дітей адміністратції Інгульського району Миколаївської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про:
визнання протиправною бездіяльності Служби у справах дітей адміністратції Інгульського району Миколаївської міської ради щодо перевірки цільового використання аліментів, за період січень-грудень 2018 року;
визнання протиправною бездіяльності Служби у справах дітей Миколаївської міської ради щодо реагування на "Скаргу на дії Служби у справах дітей адміністратції Інгульського району Миколаївської міської ради";
скасування висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового використання аліментів на дитину, затверджений начальником служби у справах дітей Пушкаревською В.М. від 25.02.2019 року;
зобов'язання Служби у справах дітей адміністратції Інгульського району Миколаївської міської ради, на підставі наявних матеріалів під час інспекційної відвідування 21 лютого 2019 року щодо цільового використання аліментів на дитини, скласти та затвердити новий Висновок, яким встановити факт нецільового витрачання аліментів за 2018 рік.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав.
Положенням частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.
За визначенням, наведеним в пункті 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. В свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України); суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Адміністративна юрисдикція визначається Кодексом адміністративного судочинства України за допомогою трьох критеріїв, а саме: предметної (родової), інстанційної (функціональної) та територіальної (просторової) (підсудності).
Предметна юрисдикція визначена параграфом 1 Глави 2 Розділу І Загальні положення Кодексу адміністративного судочинства України. Так, згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
В позовній заяві позивачем зазначено, що позов спрямований на захист майнових прав.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом розгляду є правомірність бездіяльності Служби у справах дітей Миколаївської міської ради та Служби у справах дітей адміністратції Інгульського району Миколаївської міської ради, а спір виник із сімейних відносин щодо майнових прав та інтересів неповнолітньої дитини, зокрема в частині цільового витрачання аліменів на дитину.
Питання контролю за цільовим витрачанням аліментів врегульовано статтею 186 Сімейного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 186 Сімейного кодексу України контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
При цьому, питання власності на аліменти, одержані на дитину врегульовано статтею 179 Сімейного кодексу України.
Згідно з частини 1 статті 179 Сімейного кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Частина 2 цієї ж статті вказує, що той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Отже, поданий до суду позов стосується захисту майнових прав дитини і пов'язаний із сімейними правовідносинами, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Розгляд даного спору віднесено до юрисдиції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
В свою чергу, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень, то спір не змінює свій приватноправовий характер та підлягає вирішенню у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Частиною 1 статті 19 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Подібна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 500/6325/17 від 13 червня 2018 року та № 496/4271/16-а від 04 липня 2018 року.
Спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, має розглядатися за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Окремо суд зазначає, що наявність ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва про передачу даної справи на розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду за предметною підсудністю, не може бути взята до уваги, так як передати справу до іншого суду можливо виключно в межах однієї юрисдикції, тобто від адміністративного суду до іншого адміністративного суду, тоді як дана справа не може бути розглянута за правилами адміністративного судочинства, а підлягає розгляду цивільним судом.
Враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
За таких обставин, у відкритті провадження в адміністративній справі №490/4464/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Миколаївської міської ради та Служби у справах дітей адміністратції Інгульського району Миколаївської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, скасування висновку від 25.02.2019 року та зобов'язання вчинити певні дії, слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 170, 243, 248 КАС України, суд, -
У відкритті провадження по адміністративній справі №490/4464/19, за позовною заявою ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Миколаївської міської ради та Служби у справах дітей адміністратції Інгульського району Миколаївської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності Служби у справах дітей адміністратції Інгульського району Миколаївської міської ради щодо перевірки цільового використання аліментів, за період січень-грудень 2018 року; визнання протиправною бездіяльності Служби у справах дітей Миколаївської міської ради щодо реагування на "Скаргу на дії Служби у справах дітей адміністратції Інгульського району Миколаївської міської ради"; скасування висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового використання аліментів на дитину, затверджений начальником служби у справах дітей Пушкаревською В.М. від 25.02.2019 року; зобов'язання Служби у справах дітей адміністратції Інгульського району Миколаївської міської ради, на підставі наявних матеріалів під час інспекційної відвідування 21 лютого 2019 року щодо цільового використання аліментів на дитини, скласти та затвердити новий Висновок, яким встановити факт нецільового витрачання аліментів за 2018 рік - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити, що позивач має право звернутися до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г.В. Лебедєва