31 липня 2019 р. № 400/1647/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029
треті особи:Єланецький районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, вул. Соборна, 136, Єланець, Миколаївська область, 55501 Солом'янський районний відділ Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, пр-т Повітрофлотський, 76 А, Київ, 03036 Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, вул. 8 Березня, 107, м. Миколаїв, 54020
про:зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач, ДВС), в якому просить зобов'язати відповідача зняти арешт нерухомого майна та оголошення заборони його відчуження, накладений 14.03.2014 року постановою державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у виконавчому провадженні № 42163246, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 11636399.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що при отриманні інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна дізнався що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно існує обтяження - арешт нерухомого майна та заборони його відчуження, внесене на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборон на його відчуження № 42163246 від 14.03.2014 року
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Позивач, надав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що на виконанні в Заводському відділі державної виконавчої служби міста Миколаїв у 2014 році перебувало виконавче провадження про стягнення коштів з позивача. В ході здійснення виконавчого провадження №42163246 від 14.03.2014 була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва було зареєстровано обтяження за №11636399 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
25.06.2014 державним виконавцем, керуючись п. 10 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадженнях від 21.04.1999 № 606-XIV, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено до Сланецького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, у зв'язку з тим, що згідно витягу з реєстру прав на нерухоме майно зазначено, що за боржником зареєстрований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що є територією Єланецького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.
Постановою виконуючого обов'язки начальника Єланецького управління юстиції Миколаївської області від 11.08.2015 року було повторно відкрите виконавче провадження ВП №48414871 на виконання наказу господарського суду від 04.02.2014 у справі №915/2281.
30 червня 2016 року постановою старшого державного виконавця Єланецького районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області було закінчене виконане провадження ВП N 248414871.
Відповідно до листів, Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області та Єланецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області зазначено, що за даними автоматизованої системи виконавчого провадження, згідно журналів обліку виконавчих проваджень переданих державному виконавцеві, журналів реєстрації загальної вхідної кореспонденції, журналів реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження наказ № 476/973/17 виданий 04.02.2014 року Господарським судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 6614.92 грн. повторно не надходив та станом на 16.05.2019 року не перебуває на виконанні.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 19 зазначеного Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
Згідно зі ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження". державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
В ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в тому числі, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Постановами державного виконавця може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 вищевказаного Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 того ж Закону у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Зважаючи на інформацію яка міститься в листі-відповіді відповідача від 15.08.2018року суд дійшов висновку, що відсутні будь-які документи виконавчого провадження, які б свідчили, що позивач є учасником виконавчого провадження боржником, але при цьому питання про зняття арешту з майна не було вирішено, що зумовлює необхідність зобов'язати відповідача вжити заходів щодо зняття арешту, оскільки вказані обмеження створюють перешкоди у реалізації позивачем свого права на вільне володіння та розпорядженням майно.
Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року унормовано порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем.
Відповідно до цієї норми особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на нерухоме майно ОСОБА_1 , попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо нього (її правонаступника), а наявність обтяження перешкоджає позивачу на свій розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Тому суд вважає за необхідне для захисту прав позивача скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 14.03.2014 на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте відповідач разом з відзивом на позов не надав жодного доказу, який спростував би доводи позивача.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглянувши справу, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах орган державної виконавчої служби допустив протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" не зняв арешт з майна боржника, попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо нього (його правонаступника).
З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна, накладеного на підставі постанови державного виконавця.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 132, 143, 242-246, 255, 271, 287, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029, ідентифікаційний код 34993162) задовольнити повністю.
2. Скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та оголошення заборони на його відчуження, накладеного на підставі постанови 42163246 від 14.03.2014 року державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.М. Мельник