справа №1.380.2019.003080
01 серпня 2019 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Гулкевича В.О.;
за участю:
представника позивача ОСОБА_4 ,
представника відповідача Юрківа Е.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Новороздільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання незаконною і скасування постанови,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , позивач) до Новороздільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Новороздільський міський ВДВС ГТУЮ у Львівській області, відповідач) в якій просить: постанову державного виконавця Новороздільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 25.04.2019 у ВП № 58995867 про відкриття виконавчого провадження визнати незаконною та скасувати.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
25.06.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, розгляд справи призначено на перший робочий день.
У судовому засіданні, яке відбулося 17.07.2019, розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою представника відповідача
В наступному судовому засіданні розгляд справи відкладено до 23.07.2019 для ознайомлення представника позивача із відзивом на позовну заяву.
23.07.2019, розгляд справи відкладено для здійснення сторонами їх процесуальних прав та повного і всебічного з'ясування обставин справи, на 01.08.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Державним виконавцем Новороздільського міського ВДВС ГТУЮ у Львівській області 25.04.2019 у виконавчому провадженні № 58995867 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Позивач вважає дану постанову протиправною та такою що підлягає скасуванню, оскільки вона ґрунтується на постанові про стягнення виконавчого збору винесеній 24.04.2019 у виконавчому провадженні № 50392489.
На думку позивача підстав для стягнення виконавчого збору немає, оскільки фактичного виконання рішення не було.
Відповідач 18.07.2019 надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 2293). У якому проти позову заперечує, дії державного виконавця вважає правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач надав суду відповідь на відзив, відповідно до змісту якої наполягає на задоволенні позовних вимог, у зв'язку з тим що виконавчий збір стягується неправомірно, повторно наголошує на тому, що фактичного виконання судового рішення не відбулося.
Відповідач надав суду додаток до відзиву, у якому звертає увагу, на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена державним виконавцем по окремому виконавчому провадженні і відповідає вимогам Закону.
У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовільнити.
Представник відповідача, проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві та додатку до нього, просив відмовити у задоволенні позову.
Зважаючи на особливості розгляду справ передбачених ст. 287 КАС України, суддя ухвалив продовжити розгляд справи за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Миколаївським районним судом Львівської області 10.08.2011 винесено рішення у цивільній справі № 2-106/11 за позовом ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішення набрало законної сили.
На підставі виконавчого листа №2-106/2011 виданого Миколаївським районним судом Львівської області 03.05.2012, постановою державного виконавця Новороздільського міського ВДВС ГТУЮ у Львівській області Яримович С.Б. відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором в розмірі 2165824, 03 грн.
На підставі заяви № 102 від 16.04.2019, яка надійшла до відповідача 24.06.2019 від ТзОВ «ОТП Факторинг Україна», державним виконавцем винесено постанову ВП № 50392489 відповідно п. 1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» про повернення виконавчого документу стягувачу.
24.04.2019 у ВП № 50392489 державним виконавцем Новороздільського міського ВДВС ГТУЮ у Львівській області Яримович С.Б. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_3 на користь Новороздільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області виконавчого збору у розмірі 216582, 40 грн.
На виконання даної постанови, державним виконавцем Новороздільського міського ВДВС ГТУЮ у Львівській області Яримович С.Б. 25.04.2019 в межах строків пред'явлення виконавчого документа до виконання винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58995867.
Не погоджуючись з діями державного виконавця, а саме з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження №58995867 від 25.04.2019 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, та заперечення відповідача суд виходить з такого.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що, відповідно до закону, підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі - Закон).
У відповідності до ч. 1 Закону, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 18, ст. 26 вищевказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації, або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону, примусовому виконанню підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору та постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження.
Частинами першої та другої статті 27 Закону, передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується не залежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, у разі невиконання боржником добровільно рішення майнового характеру у строк встановлений законом (ч.1 ст.28 Закон України «Про виконавче провадження» №606-XVI)
Згідно ч.3 ст. 40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч.1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, доказів сплати позивачем виконавчого збору у ВП № 50392489 суду не надано.
Відтак, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. першої ст. 37 Закону, є підставою винесення постанови про стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цієї постанови.
Окрім того, вирішуючи спір, суд також враховує висловлений 07.03.2018 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі №750/7624/17 правовий висновок про те, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Важливим фактором при оцінці оскаржуваної постанови державного виконавця є порядок її прийняття, який, як встановлено судом, відповідачем не порушено.
Серед іншого, судом враховано, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження власних доводів.
Оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 58995867 від 25.04.2019 прийнята на підставі постанови державного виконавця ВП № 50392489 від 24.04.2019 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 216582, 40 грн.
Враховуючи, що постанова державного виконавця від 24.04.2019 року ВП №50392489 про стягнення з позивача виконавчого збору є виконавчим документом згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону, набрала законної сили і не була скасована в адміністративному чи судовому порядку, суд дійшов висновку про наявність у відповідача передбачених ч.ч. 1, 5 ст. 26 цього Закону підстав для відкриття виконавчого провадження про примусове її виконання.
Звертає увагу на посилання позивача про те, що у виконавчому провадженні №50392489 не було підстав для стягнення виконавчого збору, однак критично ставиться до таких доводів, оскільки постанова про повернення виконавчого документу та про стягнення виконавчого збору від 24.04.2019 ВП № 50392489 не є предметом оскарження даного позову.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що постанова державного виконавця від 25.04.2019 про відкриття виконавчого провадження №58995866 відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно не є протиправною та не підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Сторонами, суду не наведено інших належних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України не підлягають відшкодуванню судові витрати позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Новороздільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання незаконною і скасування постанови.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні проголошено повний текст рішення.
Суддя В.М. Сакалош