справа № 1.380.2019.002013
29 липня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючий-суддя Костецький Н.В.,
секретар судового засідання Сільник Н.Є.,
за участю:
представник позивача ОСОБА_1 ,
представник відповідача Цимбор Н .Я. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови проведення перерахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_4 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог ст. ст. 27, 28, 40, 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням наявного трудового стажу, починаючи з 07.10.2009 року та в подальшому здійснювати пенсійне забезпечення ОСОБА_4 відповідно до вимог чинного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 1984 року ОСОБА_4 призначено пенсію за віком. З грудня 2001 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області припинено виплату пенсії позивачу, оскільки ОСОБА_4 виїхала на постійне місце проживання до країни Ізраїль. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду зобов'язано Головне управління у Львівській області поновити ОСОБА_4 виплату пенсії за віком з 07.10.2009. Однак відповідачем проведена виплата пенсії позивачу у розмірі, який відповідав розміру пенсії ОСОБА_4 на момент припинення виплати, а саме в розмірі 156,00 грн. Представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, відповідачем відмовлено у задоволенні заяви. Позивач вказує, що поновлення виплати пенсії в розмірі 156,00 грн не відповідає Конституції України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив від 28.05.2019 (вх. № 18393), просив позов задовольнити.
Представник відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 24.05.2019 (вх. № 18024). Зазначає, що позивач пропустила строк звернення до суду. Заява про перерахунок пенсії подана ОСОБА_4 через представника, проте відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 така заява подається особисто. Зазначає, що ОСОБА_4 не зверталась у належний спосіб до Пенсійного органу, оскільки заява не відповідає встановленій формі, відтак Головним управлінням Пенсійного фонду України рішення не приймалось. Згідно з розпорядженням про призначення пенсії загальна пенсійна виплата ОСОБА_4 станом на 01.08.2001 становила 156,00 грн. Відтак, на виконання рішення суду виплату пенсії поновлено з 07.10.2009 в розмірі 156,00 грн.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до українського закордонного паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 17.02.2001 органом 1302 ОСОБА_4 є громадянкою України.
З грудня 2001 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області припинено виплату пенсії позивачу, оскільки ОСОБА_4 виїхала на постійне місце проживання до країни Ізраїль.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 у справі № 461/2536/18, що набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_4 , яка проживає за межами України та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_4 , яка проживає за межами України, починаючи з 07.10.2009.
На виконання рішення суду від 13.06.2018 у справі № 461/2536/18, згідно рішення про призначення пенсії від 20.12.2018 та протоколу призначення пенсії від 14.01.2019, розмір пенсії ОСОБА_4 становить 156,00 грн.
ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_10 звернулась до Галицького відділу (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії в розмірі відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 04.04.2019 №2155/50/1-20/07.05-06 відповідач повідомив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 у справі № 461/2536/18 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_4 , яка проживає за межами України, починаючи з 07.10.2009. Оскільки у рішенні не зазначено іншого, пенсію ОСОБА_4 поновлено в розмірі, визначеному на дату її припинення. Згідно з розпорядженням про призначення пенсії загальна пенсійна виплата ОСОБА_4 станом на 01.08.2001 становила 156,00 грн, відтак, на виконання рішення суду виплату пенсії поновлено позивачу з 07.10.2009 в розмірі 156,00 грн.
Не погоджуючись із розміром пенсії позивач звернулась із позовом до суду
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 пункт 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відтак з 07.10.2009 порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи наведене, з 07.10.2009 пенсія громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон виплачується на загальних підставах, незалежно від наявності відповідного міжнародного договору між Україною та державою, в якій проживає пенсіонер.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти. Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковим мінімумом є вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Стаття 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
За нормами ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому ч. 1, 2 ст. 42 цього Закону.
Відповідно до 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму / мінімальної заробітної плати.
Таким чином, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 у справі № 461/2536/18, що набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_4 , яка проживає за межами України та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_4 , яка проживає за межами України, починаючи з 07.10.2009. Однак щодо розміру пенсії суд зазначає наступне.
Як встановлено судом розмір пенсії позивачу поновлено в розмірі 156,00 грн., в розмірі нижчому від прожиткового мінімуму.
Основні державні соціальні гарантії, до яких, зокрема, віднесено й мінімальну пенсію за віком та які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, зазначає, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проживаючи в Ізраїлі, ОСОБА_4 , як громадянка України, має такі ж конституційні права, як і інші громадяни України.
Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу.
Трудовий стаж ОСОБА_4 становить 33 роки 4 місяці 28 днів. Таким чином, розмір пенсії позивача повинен відповідати прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як на підставу відмови у проведенні перерахунку пенсії, відповідач вказує, що у рішенні суду відповідно до якого поновлено виплату пенсії ОСОБА_4 не визначено розміру пенсії, тому пенсія позивачу поновлювалася у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати.
Суд зазначає, що підстави для призначення пенсії та розмір пенсії, яку необхідно призначити особі визначено чинним законодавством України. Не є підставою порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області норм чинного законодавства України в разі задоволення вимог особи про призначення, перерахунок пенсії без зазначення її розміру у судовому рішенні.
Посилання відповідача на рішення суду, в якому не вказано розмір пенсії, суд вважає необґрунтованими, оскільки пенсія за віком є основним джерелом існування та не може бути нижчою від прожиткового мінімуму.
Окрім того, Конституційний суд України у рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 вказав, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Відтак, відповідач неправомірно відмовив позивачу в перерахунку пенсії та не врахував вимог законодавства, згідно з якими мінімальний розмір пенсії встановлюється із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, поновлення виплати пенсії за віком позивачу повинно бути здійснено з дати прийняття Конституційним Судом України рішення №25-рп/2009 (у справі №1-32/2009),тобто з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі позивача, з врахуванням наявного трудового стажу.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Згідно з ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Зазначений закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
За приписами ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сум.
Статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Враховуючи, що позивач має такі конституційні права, як і громадяни України, які проживають на території України, це також стосується і її права як на поновлення виплати пенсії, так і на її індексацію та інші перерахунки відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 у справі № 461/2536/18 Пенсійним органом прийнято рішення про призначення пенсії від 20.12.2018.
13.03.2019 ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_10 звернулась до Галицького відділу (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії в розмірі відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головне управління Пенсійного фонду України листом від 04.04.2019 №2155/50/1-20/07.05-06 повідомив, що оскільки у рішенні не зазначено іншого, пенсію ОСОБА_4 поновлено в розмірі, визначеному на дату її припинення. Згідно з розпорядженням про призначення пенсії загальна пенсійна виплата ОСОБА_4 станом на 01.08.2001 становила 156,00 грн. відтак, на виконання рішення суду виплату пенсії поновлено позивачу з 07.10.2009 в розмірі 156,00 грн.
Позивач звернулась із позовом 12.04.2019, відтак шестимісячний строк звернення до суду ОСОБА_4 не пропущено.
Представник відповідача також посилається на те, що заява про перерахунок пенсії подана ОСОБА_4 через представника, проте відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі-Порядо №22-1) така заява подається особисто. ОСОБА_4 не зверталась у належний спосіб до Пенсійного органу, оскільки заява не відповідає встановленій формі, відтак Головним управлінням Пенсійного фонду України рішення не приймалось.
Таким чином, як встановлено судом, представник позивача звернувся з заявою про перерахунок пенсії до органу Пенсійного фонду на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем. Відповідач розглянув заяву позивача по суті та надав обґрунтовану відповідь викладену у листі від 04.04.2019 №2155/50/1-20/07.05-06.
Відтак, твердження відповідача про те, що заява про перерахунок пенсії відповідно до Порядку № 22-1 подається особисто і не відповідає встановленій формі судом до уваги не буруться, оскільки така заява розглянута по суті звернення.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Так, відповідно до п. п. 1.5 Порядку №22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Тобто, пунктом 1.5 Порядку №22-1 передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а, постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 812/564/18.
Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови проведення перерахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_4 є протиправними.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог ст. ст. 27, 28, 40, 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням наявного трудового стажу, починаючи з 07.10.2009 року та в подальшому здійснювати пенсійне забезпечення ОСОБА_4 відповідно до вимог чинного законодавства, то така вимога є похідною і підляє задоволенню з метою належного способу захисту прав позивача.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений ОСОБА_4 через представника ОСОБА_10 судовий збір в розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області а рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови проведення перерахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_4 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог ст. ст. 27, 28, 40, 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням наявного трудового стажу, починаючи з 07.10.2009 року та в подальшому здійснювати пенсійне забезпечення ОСОБА_4 відповідно до вимог чинного законодавства.
3. Судовий збір в розмірі 768, 40 грн присудити на користь ОСОБА_4 через представника ОСОБА_10 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 31.07.2019.
Суддя Костецький Н.В.