Іменем України
01 серпня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3127/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Петрощук Катерини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії,
15.07.2019 до Луганського окружного адміністративного суду звернулася адвокат Петрощук Катерина Володимирівна (далі - представник) з позовом в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - УПФУ в м. Сєвєродонецьку), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність УПФУ в м. Сєвєродонецьку щодо припинення ОСОБА_1 нарахування та виплати пенсії;
- зобов'язати УПФУ в м. Сєвєродонецьку сплатити заборгованість ОСОБА_1 , яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії з 10.10.2017;
- звернути постанову суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання;
- стягнути з УПФУ в м. Сєвєродонецьку на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв'язку з наданням правової допомоги.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку, яке на підставі її заяви нараховувало пенсійне забезпечення та перераховувало належні до виплати суми на банківську картку й продовжувало це робити по жовтень 2017 року включно, а з листопада 2017 року виплати було припинено. У червні 2019 року з телефонної розмови з працівником відповідача ОСОБА_1 стало відомо, що припинено виплату пенсії у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання (перебування), тобто через порушення обов'язкової вимоги для отримання соціальних послуг у відповідності до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Що стосується виплати заборгованості, її виплатити неможливо через те, що позивачу було припинено нарахування пенсії, тобто відсутні підстави для виплати пенсії, нарахування якої не відбулося. Окреме рішення про припинення виплати пенсії (а також нарахування) ОСОБА_1 не виносилось, письмова інформація про припинення виплати пенсії територіальним органом ПФУ не надсилалось.
З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», рішення ЄСПЛ у справах «Мюллер проти Австрії», «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», «Чахал проти Об'єднаного Королівства», представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги.
Крім того, представник позивача зазначила, що з метою реалізації принципу верховенства права та отримання кваліфікованої юридичної (правничої) допомоги між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Кейтс Ло Груп» 02.07.2019 укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 якого за надання правової допомоги Клієнт сплачує гонорар залежно від встановлених тарифів на окремі послуги в адвокатському об'єднанні. Факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг. Відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 договору до суми гонорару не входять фактичні витрати, понесені адвокатським об'єднанням під час надання правової допомоги: оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо). Оплата фактично понесених витрат здійснюється шляхом авансування або оплати по факту з урахуванням принципів пропорційності, розумності та справедливості. Вказані принципи відповідають засадам, визначеним в статті 134 КАС України.
Відповідно до акта надання послуг від 09.07.2019 адвокатським об'єднанням надано правові послуги ОСОБА_1 на загальну суму 11200 грн, зокрема, усна консультація з вивченням документів щодо подання позовної заяви (3 одиниці по 3 години по 400 грн) - 1200 грн; складання позовної заяви (1 одиниця) - 10 000 грн.
Зазначені в акті надання послуг ціни на юридичні послуги є реальними та відповідають складності справи. Під час пошуку позивачем адвоката, який буде представляти її інтереси, останньою було обрано професіоналів, які мають достатній досвід в сфері адміністративного права, але й не надають правову допомогу за найвищими цінами на рину юридичних послуг.
Так, відповідно до Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 № 17, ціна на надані послуги АО «Кейтс Ло Груп» становить (в порівнянні): усна консультація без вивчення документів (рекомендовані - від 200 грн, відповідно до акта - від 200 грн); усна консультація з вивченням документів (рекомендовані - від 500 грн, відповідно до акта - від 400 грн); складання позовної заяви (рекомендовані - від 600 грн, відповідно до акта - 10000 грн).
Консультація з вивченням документів щодо подання позовної заяви 02.07.2019, що тривала в межах 3 год. 00 хв., включала в себе: опис позивачем його проблеми, ознайомлення з тарифами, підписання договору про надання правової допомоги, ознайомлення з документами, зняття копій з документів, конкретні пропозиції адвоката на вирішення спору, обрання спільної правової позиції, визначення обсягу позовних вимог, виклад усних позовних вимог позивачем в обумовлених межах, розгляд проекту позовної заяви, її коригування позивачем, роз'яснення правових норм щодо здійснення судового процесу в першій інстанції, роз'яснення щодо стягнення судових витрат, роз'яснення щодо можливих ризиків під час судового розгляду справи, оплата гонорару адвокату.
Зазначена кількість проведених дій є співмірною витраченому часу. Складання та подання позовної заяви в розмірі 14 сторінок, що включало: ознайомлення з судовою практикою за останні роки на території України в судах усіх інстанцій, проект позовної заяви, відредагована позовна заява на 14 арк., зазначені вартість послуги є співмірною її якості та обсягу.
Позивач вважає, що вартість 11200 грн за представництво в суді першої інстанції є співмірною, без врахування жодного проценту за прийняте на користь позивача рішення.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 позбавлена єдиного джерела існування - пенсії, гонорар сплачується протягом 30 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Ухвалою суду від 16.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, поновлено строк звернення до суду, відстрочено сплату судового збору, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1-3).
29.07.2019 за вх. № 39854/2019 відповідачем надано витребувані ухвалою докази (арк.спр. 48-58).
31.07.2019 за вх. № 40466/2019 відповідачем надано відзив на позовну заяву (арк.спр. 59-62), в якому зазначено таке.
30.09.2014 позивач звернулася до управління з заявою про взяття на облік, з 01.08.2014 ОСОБА_1 взято на облік, і з 01.05.2018 припинено виплату пенсії розпорядженням від 01.05.2018 на підставі п.п.5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеними особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365, та на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, по яких надано інформацію згідно інтегрованої міжвідомчої системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль (система «Аркан») про відсутність на підконтрольній території понад 60 днів.
Відповідач зазначив, що постанова КМУ від 08.06.2016 № 365 видана з дотриманням критеріїв, визначених статтею 2 КАС України.
02.07.2018 ОСОБА_1 звернулася до управління з заявою про поновлення виплати пенсії.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 07.08.2018 № 102 за наслідками розгляду подання про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено соціальні виплати призначити.
У вересні 2018 року було нараховано та виплачено поточну пенсію у сумі 3208,74 грн за вересень 2018 року.
Розпорядженням від 27.09.2018 призупинено виплату пенсії ОСОБА_1
11.02.2019 позивач звернулася до управління з заявою про поновлення виплати пенсії.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 12.03.2018 № 132 за наслідками розгляду подання про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено соціальні виплати позивачу призначити.
На підставі цього управлінням поновлено виплату пенсії позивачу з травня 2019 року, яка виплачується по теперішній час, що підтверджується довідкою від 25.07.2019 № 2501.
Пенсія за період з 01.02.2019 по 30.04.2019 була нарахована позивачу і буде виплачена при відповідному фінансуванні. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період - з 01.05.2018 по 31.08.2018 та з 01.10.2018 по 31.01.2019 - обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ, який на теперішній час не прийнято.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу відповідач зазначив, що стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правову допомогу ЄСПЛ у рішенні у справі East/West Alliance Limited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати було фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії, № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство - заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі Ятрідіс проти Греції, № 31107/96).
Правова допомога - це надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення. Відповідач вважає, що права не були порушені.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , отримує пенсію за віком, є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України (арк. спр. 20-22), картки платника податків (арк. спр. 23) довідки від 16.03.2017 № 1572 про взяття на внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 24), пенсійних посвідчень № 120480 та № 1017837360 (арк. спр. 25, 26).
30.04.2014 позивач звернулася до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою про взяття на облік пенсійної справи (арк. спр. 49).
Розпорядженням відповідача від 07.10.2014 № 750 позивача взято на облік з 01.08.2014 (арк.спр. 50).
Розпорядженням відповідача від 26.04.2018, керуючись підпунктом 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, по яких надано інформацію згідно інтегрованої міжвідомчої інформаційно - телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль (система «Аркан») про відсутність на підконтрольній території понад 60 днів від 26.04.208, призупинено виплату пенсії ОСОБА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_2 , з 01.05.2018 (арк.спр. 51).
02.07.2019 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії (арк.спр. 52).
Згідно із витягом з протоколу від 07.08.2018 № 102 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам рішенням комісії визначено призначити соціальні виплати 536 переміщеним особам, зокрема, ОСОБА_1 (арк.спр. 53).
Розпорядженням відповідача від 27.09.2019 на виконання Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів ПФУ, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою КМУ від 18.02.2016 № 136, та одержання рекомендацій Міністерства фінансів України щодо зупинення державних виплат припинено виплату пенсії ОСОБА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_3 , з 01.10.2018 (арк.спр. 54).
11.02.2019 позивач звернулася до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії (арк.спр. 55).
Згідно із витягом з протоколу від 12.03.2019 № 132 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам рішенням комісії визначено призначити соціальні виплати 265 переміщеним особам, зокрема, ОСОБА_1 (арк.спр. 56).
Відповідно до довідки УПФУ в м. Сєвєродонецьку від 25.07.2019 № 2501 ОСОБА_1 отримує пенсію з жовтня по грудень 2017 року, з січня 2018 року по квітень 2018 року, у вересні 2018 року, з травня 2019 року по теперішній час. З 01.05.2018 по 31.08.2018 пенсія в сумі 12834,96 грн, з 01.10.2018 по 30.04.2019 в розмірі 23465,10 грн нараховувалася, але не виплачувалася (арк.спр. 57).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII), який набрав чинності з 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно із частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Статтею 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.
Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою цієї статі визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", яка набрала чинності з 08 жовтня 2014 року, затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, пунктами 1 та 2 якого передбачено:
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності з 26 листопада 2014 року (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.
Зазначені виплати, що призначені або продовжені відповідним особам до набрання чинності цією постановою, здійснюються за фактичним місцем їх проживання (перебування) у разі видачі їм до 31 грудня 2014 року такої довідки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 136, яка набрала чинності з 04.03.2016, затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Порядок № 136).
Згідно з пунктом 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 136 розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.
08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Згідно з пунктом 11 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого подання.
Відповідно до пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзацах другому і третьому пункту 7цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.
У разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення (пункт 14 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам).
Відповідно до пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам визначено, що орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
З вищеописаних норм Закону № 1058-IV слідує, що після поновлення виплати пенсії пенсіонеру територіальний орган Пенсійного фонду України має виплатити пенсіонеру суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, за минулий час у порядку, визначеному статтею 46 Закону № 1058-IV.
У свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, як вже вище зазначено, порядок виплати пенсії, у тому числі й заборгованість по виплаті пенсії за минулий період, визначається виключно законами України.
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.
У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
За загальним правилом "закон" - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини.
У свою чергу, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, тому ними не можуть бути внесені будь-які зміни до законів.
Відповідно, посилання відповідача на відсутність визначеного постановою Кабінету Міністрів України порядку виплати пенсії за минулий період, відмінного від порядку, визначеного статтею 46 Закону № 1058-IV, як на перешкоду виплати заборгованості позивачу, є безпідставними.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що такий підхід відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави.
Так, внаслідок відсутності порядку та механізму виплати особі пенсії за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов'язку держави по виплаті такої заборгованості. Така невизначеність створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права.
Взявши на себе обов'язок із виплати особі пенсії за минулий період (стаття 46 Закону № 1058-IV), але при цьому не визначивши певного порядку, держава допустила недобросовісність. Щоправда ця недобросовісність була допущена урядом, а не відповідачем. Незважаючи на це, носієм обов'язку перед особою виступає держава в цілому. Оскільки у відносинах виконання цього обов'язку державу представляють органи, які уповноважені на нарахування та виплату пенсії, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави.
Таким чином, суд дійшов висновку, що здійснивши нарахування позивачу пенсії минулих періодів, відповідач безпідставно, всупереч вимог статті 46 Закону № 1058-IV не виплатив позивачу заборгованість по виплаті пенсії, що утворилася за період з 01.05.2018 по 31.08.2018.
Твердження відповідача про відсутність фінансування на виплату пенсії за період з 01.10.2018 по 30.04.2019 суд вважає необґрунтованими та відхиляє з огляду на таке.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від асигнувань на виплату таких коштів.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на обставини справи, судом встановлено, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості по пенсії за періоди з 01.05.2018 по 31.08.2018 та з 01.10.2018 по 30.04.2019, тому правильним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за віком за періоди з 01.05.2018 по 31.08.2018 та з 01.10.2018 по 30.04.2019, а також зобов'язання відповідача виплатити позивачу заборгованість з пенсії за віком за періоди з 01.05.2018 по 31.08.2018 та з 01.10.2018 по 30.04.2019.
Представником заявлено вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 , проте зазначені дії було виправлено відповідачем самостійно до подання позову шляхом поновлення нарахування та виплати пенсії позивачу з травня 2019 року, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Також задоволенню не підлягають позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити заборгованість 10.10.2017 по квітень 2018 року, за вересень 2018 року, та з травня 2019 року по липень 2019 року включно, оскільки за ці періоди пенсія нараховувалась та виплачувалась, що підтверджується довідкою УПФУ в м. Сєвєродонецьку від 25.07.2019 № 2501.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 16.07.2019 позивачу відстрочено сплату судового збору у сумі 768,40 грн до вирішення судової справи по суті.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною восьмою статті 139 КАС України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо клопотання представника позивача про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 11 200,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частинами другою, третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
До позовної заяви представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 02.07.2019 (арк.спр. 28-31), Перелік видів та вартість (тарифи) послуг (гонорар адвокатського об'єднання) з правової допомоги, які надаються фізичним та юридичним особам АО «Kate's Law Group» від 03.01.2019 (арк.спр. 31-33), рахунок - фактуру від 09.07.2019 № 09-07 на оплату послуг, гонорару за надання правової допомоги, складання позовної заяви в розмірі 11200,00 грн (арк.спр. 34), Акт приймання - передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 02.07.2019 з детальним описом послуг від 09.07.2019 (арк.спр. 35), ордер серії АН №1001186 (арк.спр. 36).
Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 договору про надання правової допомоги від 02.07.2019, укладеного між АО «Kate's Law Group» та ОСОБА_1 за надання правової допомоги Клієнт сплачує гонорар залежно від встановлених тарифів на окремі послуги в адвокатському об'єднанні. Факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг.
Відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 договору до суми гонорару не входять фактичні витрати, понесені адвокатським об'єднанням під час надання правової допомоги: оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо). Оплата фактично понесених витрат здійснюється шляхом авансування або оплати по факту з урахуванням принципів пропорційності, розумності та справедливості. Вказані принципи відповідають засадам, визначеним в статті 134 КАС України.
Згідно із Переліком видів та вартість (тарифи) послуг (гонорар адвокатського об'єднання) з правової допомоги, які надаються фізичним та юридичним особам АО «Kate's Law Group» від 03.01.2019 вартість послуги у вигляді усної консультації становить від 400 грн - 1 година, складання адміністративної позовної заяви відповідно до положень КАС України - від 4000 до 25000 грн (арк.спр. 31-33).
У відповідності до Акта приймання -передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 02.07.2019 з детальним описом послуг від 09.07.2019 вартість наданих послуг, гонорару становить 11200,00 грн та складається з наступного: 02.07.2019 клієнту надано усну консультацію з вивченням документів, які надані адвокатом Петрощук К.В. з питання припинення нарахування та виплати пенсії, роздрукування електронних копій документів, конкретні пропозиції адвоката про вирішення спору, обрання спільної правової позиції - 3 одиниці (години) по 400 грн, всього - 1200,00 грн; 09.07.2019 - написання та подання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення (аналіз судової практики, друк позовної заяви, підготовка та друк додатків до позовної заяви, підготовка та друк копії позовної заяви та додатків для відповідача) - 10 000,00 грн.
Суд зауважує, що позовна заява, яка є предметом розгляду у даній справі стосується питань виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, в той час як в Акті від 09.07.2019 зазначено про надання послуги - складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
У якості доказу наміру здійснення оплати послуг за договором від 02.07.2019 надано копію рахунку - фактури від 09.07.2019 № 09-07, яким ОСОБА_1 виставлено рахунок на оплату послуг адвоката у розмірі 11200,00 грн (арк. спр. 34).
Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Такі документи повинні містити відомості, що безперечно свідчать про здійснення позивачем відповідних витрат, пов'язаних із розглядом в суді даної справи. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до підпунктів 2.4.3 та 2.4.4 договору від 02.07.2019 клієнт зобов'язаний прийняти роботу, яку було виконано, або яку було підготовлено до виконання під час надання правової допомоги, та сплатити гонорар у розмірі та порядку, передбаченому цим Договором; своєчасно та в повному обсязі компенсувати фактично понесені витрати за цим Договором.
Згідно із підпунктами 3.2.2 та 3.4 гонорар сплачується в день отримання рахунку - фактури; оплата фактично понесених витрат здійснюється шляхом авансування або оплати по факту з урахуванням принципів пропорційності, розумності та справедливості.
Рахунок - фактура датований 09.07.2019, і відповідно до зазначений умов договору гонорар мав бути сплачений в день отримання рахунку - фактури.
Крім того, умов щодо сплати гонорару протягом 30 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили договір не містить.
Таким чином, станом на дату розгляду справи не надано документів, що свідчать про оплату позивачем адвокату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги адвоката, тому станом на теперішній час відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов адвоката Петрощук Катерини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9, код за ЄДРПОУ 21792459) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за періоди з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2018 року та з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 за періоди з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2018 року та з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).
Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська