(про відмову у забезпеченні позову)
01 серпня 2019 року м. Житомир справа № ЗП/240/12/19
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Романченко Є.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
встановив:
30 липня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити позов шляхом:
- зупинення дії Рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області 21 сесії VII скликання від 19.07.2019 «Про розгляд та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» із Додатком №1 та Додатком №2 в частині, що стосується затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність та передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 кадастровий номер НОМЕР_1 ;
- заборони ОСОБА_2 та/або його представникам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 ;
- заборонити Міськрайонному управлінню у Житомирському районі та місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області вчинити дії про внесення до Держгеокадастру відомостей про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку НОМЕР_1 та інші дії по доповненню записів в ДЗК у поземельній книзі на зазначену земельну ділянку.
В обґрунтування заяви вказує, що 29.05.2017 на підставі рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області «Про розгляд заяв щодо надання земельних ділянок» (13 сесія 7 скликання), дію якого продовжено до 24.05.2019, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га у с.Оліївка (А.01.03) для ведення особистого селянського господарства та в подальшому виконані землевпорядні роботи та розроблений проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки 0,1756 га. Незважаючи на чинність рішення щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , Оліївською сільською радою надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки за адресою: с АДРЕСА_1 району Житомирської області, орієнтовною площею 0,20 га (цільове призначення - (А.01.03) для ведення особистого селянського господарства) ОСОБА_2 та рішенням 21 сесії 7 скликання від 19.07.2019 затверджено проект землеустрою і передано йому у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 . Надана ОСОБА_2 земельна ділянка на 89,336% перетинається із земельною ділянкою площею 0,1756 га, яка була відведена ОСОБА_1 відповідно до рішення Оліївської сільської ради від 29.05.2017. ОСОБА_2 може здійснити державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, а Міськрайонне управління у Житомирському районі та місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області вчинити дії про внесення до Держгеокадастру відомостей про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку НОМЕР_1 та інші дії по доповненню записів в ДЗК у поземельній книзі на зазначену земельну ділянку. Відтак, рішенням Оліївської сільської ради 21 сесії VII скликання №704 від 19.07.2019 «Про розгляд та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» порушені права ОСОБА_1 як особи, яка мала право на відведення приватну власність земельної ділянки площею 0,1756 га у с.Оліївка (А.01.03) для ведення особистого селянського господарства, а також права Житомирської міської ради, так як земельна ділянка, виділена ОСОБА_2 в частині площі 0,0303 га знаходиться в межах земель комунальної власності Житомирської міської ради. Наведене, на думку заявника, свідчить про очевидність ознак протиправності рішення Оліївської сільської ради від 19.07.2019, яке ОСОБА_1 має намір оскаржити. За обставин, описаних вище, невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду та ефективно захистити права та інтереси ОСОБА_1 , за захистом яких вона має намір звернутися, тому вважає за необхідне звернутися з даною заявою до подання позовної заяви про визнання протиправним та скасування Рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області 21 сесії VII скликання №704 від 19.07.2019 «Про розгляд та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» із Додатком №1 та Додатком №2 в частині, що стосується затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність та передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер НОМЕР_1 .
Ознайомившись із заявою про забезпечення позову, яку подано до пред'явлення позову, та приєднаними до неї документами, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду, надалі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно зі ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).
За змістом приписів ч.ч. 1, 4, 5, 6 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У контексті наведеного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправя сторін.
Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що наведені ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову доводи не є свідченням очевидної протиправності рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області 21 сесії VII скликання від 19.07.2019 «Про розгляд та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність», яке вона має намір оскаржити в частині, що стосується затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність та передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер НОМЕР_1 .
Суд зауважує, що заява про забезпечення позову не містить повного викладу позовних вимог ОСОБА_1 , які остання планує пред'явити до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, Міськрайонного управління у Житомирському районі та місті Житомира Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, що перешкоджає суду переконатися в наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; співмірності обраного виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Також слід звернути увагу на те, що сам лише факт існування у заявника наміру звернутись до суду із позовом не свідчить про очевидну протиправність рішення сільської ради, не є беззаперечним доказом того, що таке рішення є протиправними, та не може бути беззаперечною підставою для забезпечення адміністративного позову.
Крім того, суд акцентує увагу на тому, що адміністративний суд вправі забезпечити позов лише у разі, коли позовна заява підлягає розгляду або вже розглядається за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до положень статей 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах неодноразово вказувала на те, що не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Суд зауважує, що зміст заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову не містить підстав та обставин, які б свідчити про наявність між заявником як позивачем та органами державної влади та органом місцевого самоврядування (відповідачами) спору, що має в основі публічно-правовий характер. Звернення до суду із указаною заявою заявником обґрунтовано тим, що рішенням Оліївської сільської ради 21 сесії VII скликання №704 від 19.07.2019 «Про розгляд та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» порушені її права як особи, яка мала першочергове право на відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,1756 га у с.Оліївка (А.01.03) для ведення особистого селянського господарства, яка, натомість, виділена ОСОБА_2 в частині площі 0,0303 га.
З огляду на викладене, а також те, що до заяви не додано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в адміністративній справі, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Ю. Романченко