31 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/8114/19
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у ненаданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду на 49 років за кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована на території Коростенського району Житомирської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою цієї земельної ділянки з послідуючою передачею в оренду на 49 років;
- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирської області на його користь витрати, понесені на юридичну допомогу адвоката у сумі 2606,10 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він звернувся з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована на території Коростенського району Житомирської області, для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду строком на 49 років, додавши всі необхідні документи, проте отримав відмову у наданні такого дозволу. Вважає відмову, викладену у листі, протиправною, оскільки вона не містить підстав для ухвалення такого рішення, передбачених ст. 123 Земельного кодексу України.
Ухвалою судді від 03.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Копію ухвали позивач отримав 10.06.2019, а відповідач - 05.06.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, має орієнтовний склад угідь - рілля та має вищий показник родючості, у зв'язку із чим використання її для сінокосіння буде свідчити про її нераціональне використання. З приводу позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою зазначає, що це є втручанням у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Щодо вимоги стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати на правову допомогу, наголошено, що на підтвердження таких витрат повинен бути наданий ряд документів (договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язані із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку). Крім того, у договорі про надання правової допомоги має зазначатися конкретний номер справи, який у долученому позивачем договорі відсутній.
Разом з тим, у відзиві на позов позивач просить, зокрема, для об'єктивного та повного розгляду справи призначити судове засідання з викликом сторін.
Ухвалою суду у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про призначення судового засідання з викликом сторін відмовлено.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 06.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням, в якому просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння з послідуючою орендою строком на 49 років за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 59,1110 га, розташованої на території Коростенського району Житомирської області (а.с. 7).
Листом від 06.12.2018 Г-11108/0-6643/0/22-18 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання у зв'язку з тим, що згідно довідки відділу у Коростенському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, вказана ОСОБА_1 у клопотанні земельна ділянка відноситься до земель запасу та має орієнтований склад угідь - рілля, а відповідно до переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051, група "рілля" включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. Земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби - це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються тільки в тимчасове користування (оренду) і повинні використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище.
Не погодившись із відмовою, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною другою статті 22 ЗК України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Частиною 2 статті 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з вимогам ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування, якими можуть бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України "Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" від 29.09.2015 №44-у/2015 (справа №2-40/2015).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 19.01.2016 (справа №824/167/15-а/21-3690а15).
Отже, системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для отримання земельної ділянки безоплатно у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого компетентним органом приймається рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в наданні такого дозволу, яка має бути вмотивованою.
Більше того, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, Земельний кодекс України визначає чіткий алгоритм дій щодо розгляду заяв громадян про відведення у користування земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови. При цьому, ЗК України зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача, викладені в оскаржуваній відмові, що клопотання позивача суперечить вимогам ст. 34, 122 та 134 Земельного кодексу України, оскільки зазначені правові норми не містять вимог щодо клопотання на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Крім того, суд критично оцінює доводи відповідача щодо віднесення вказаної земельної ділянки до складу ріллі. В підтвердження даних обставин відповідачем не надано жодних доказів.
Довідка відділу у Коростенському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (без дати та без номеру), на яку міститься посилання в оскаржуваній відмові, відповідачем надана не була, а тому суд позбавлений можливості встановити її зміст.
Інші доводи, викладені у відзиві на позов про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача для надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у тому числі щодо віднесення бажаної позивачем земельної ділянки до земель водного фонду, судом не приймаються до уваги, оскільки вони не зазначені в оскаржуваній відмові.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що оскаржувана відмова, викладена в листі відповідача від 06.12.2018, винесена не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним земельним законодавством, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Обрання способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин визначається судом з урахуванням змісту ч. 2 ст. 2 КАС України, принципів адміністративного судочинства та положень статті 245 КАС України.
Обрання способу захисту порушеного права повинно гарантувати дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Судом визнається, що в силу вимог Земельного кодексу України надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування віднесено до владних повноважень відповідача.
У спірних відносинах має місце протиправна бездіяльність відповідача щодо неприйняття такого дозволу за наявності достатніх, передбачених земельним законодавством, для цього підстав. Приписами ст. 123 Земельного кодексу України особі гарантовано право на розгляд такого клопотання у встановлені строки. Відповідачем не надано суду жодних доказів щодо наявності підстав, передбачених ст. 123 Земельного кодексу України для відмови в наданні дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку.
Одночасно суд враховує, що суд позбавлений можливості перевірити приналежність спірної земельної ділянки до певної категорії (ділянок ріллі). Долучена відповідачем до відзиву копія довідки не містить такої інформації, оскільки у ній зазначено, що земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_2 має цільове призначення - для сінокосіння і випасання худоби. Крім того, позивач просив надати згоду на виготовлення проекту відведення земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , а тому, з огляду на неповне співпадіння кадастрових номерів, невідомо, чи ця довідка взагалі стосується саме тієї земельної ділянки, відносно якої звертався позивач.
За таких підстав порушене право позивача підлягає судовому захисту та може бути поновлено виключно шляхом визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 для сінокосіння, викладену в листі від 06.12.2018, та зобов'язання повторно розглянути таке клопотання.
Крім того, вирішуючи вимогу позивача в частині стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на професійну правничу допомогу, слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 цієї ж статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).
Частиною 5 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу викладених норм слідує, що витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов'язаними з конкретною справою; співмірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами.
У контексті відшкодування витрат на правову допомогу у цій справі, суд зазначає, що з договору №2 від 03.05.2019 та акту приймання-передачі грошових коштів за послуги адвоката від 08.05.2019 неможливо встановити, в якій конкретній справі надавались правничі послуги.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактичного отримання коштів в сумі 2606,10 грн. адвокатом Нестеренком М.М. від ОСОБА_1 , що може бути підтверджено витягом з Книги обліку доходів і витрат адвоката як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, за травень 2019 року. При цьому, сама по собі квитанція до прибуткового касового ордера №9 від 23.05.2019 на суму 2606,10 грн., підписана та видана адвокатом, без доказів дійсного оприбуткування цих коштів у відповідності до норм податкового законодавства України, не може слугувати достатнім доказом понесення витрат на правничу допомогу позивачем.
З огляду на вказане та недостатність безспірних доказів, які б підтверджували понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо їх стягнення в сумі 2606,10 грн.
Підстави, передбачені ст.ст. 139-143 КАС України, для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні, так як суд вважає безпідставними доводи позивача про наявність витрат на правову допомогу.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 КАС України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, буд. 45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 , викладену в листі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 06.12.2018.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.11.2018 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , розташованої на території Коростенського району Житомирської області, для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років, за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено у повному обсязі: 31 липня 2019 року.
Суддя Н.М. Майстренко