Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 липня 2019 р. Справа№200/6720/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до приватного акціонерного товариства «Старо-Кримський кар'єр» про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДФС у Донецькій області (далі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Старо-Кримський кар'єр» (далі - відповідач) про стягнення коштів з рахунків у банківських установах, які обслуговують Приватне акціонерне товариство «Старо-Кримський кар'єр» в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 528 802,80 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що станом на 03 травня 2019 року за відповідачем рахується податкових борг з земельного податку з юридичних осіб, що раніше не був заявлений до суду у розмірі 528 802,80 грн., який виник з причини несплати самостійно податного розрахунку.
Ухвалою суду від 29 травня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Станом на 26 липня 2019 року відзиву на позовну заяву відповідач до суду не надав.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - Головне управління ДФС Донецької області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Старо-Кримський кар'єр» зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 00292215) за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, смт. Старий Крим, перебуває на податковому обліку в Маріупольському управлінні Головного управління ДФС у Донецькій області, в даних правовідносинах, у відповідності до вимог статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.
Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою ПрАТ «Старо-Кримський кар'єр» узгоджених податкових зобов'язань податковим органом було сформовано та направлено на адресу місцезнаходження відповідача податкову вимогу від 27 березня 2014 року № 693-25.
Вказану вимогу було вручено представнику позивача 01 квітня 2014 року. Вимога не оскаржувалась та не відкликалась.
Судом також встановлено, що відповідачем було подано податкові декларації з плати за землю:
- за 2016 рік на загальну суму грошового зобов'язання 74 217,94 грн.;
- за 2017 рік на загальну суму грошового зобов'язання 236 013,04 грн.;
- за 2018 рік на загальну суму грошового зобов'язання 236 013,04 грн.;
- за 2019 рік на загальну суму грошового зобов'язання 78 671,01 грн.
Станом на 03 травня 2019 року за ПрАТ «Старо-Кримський кар'єр» рахується податкових борг з земельного податку з юридичних осіб, що раніше не був заявлений до суду у розмірі 528 802,80 грн., який виник з причини несплати самостійно податного розрахунку, а саме:
37108,96 грн. - податковий розрахунок земельного податку № 9018451566 від 17 лютого 2016 року, (термін сплати 30.08.2016 р. - 30.01.2017 р.) ;
236013,04 грн. - податковий розрахунок земельного податку № 901805578 від 14 лютого 2017 року, (термін сплати 02.03.2017 р. - 30.01.2018 р.);
236013,04 грн. - податковий розрахунок земельного податку № 9025521959 від 20 лютого 2018 року, (термін сплати 02.03.2018 р. - 30.01.2019 р.);
19667,76 грн. - податковий розрахунок земельного податку № 9011853050 від 05 лютого 2019 року, (термін сплати 02.03.2019 р. - 30.04.2019 р.).
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до наданої позивачем довідки, у відповідача є відкриті рахунки в установах банку.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Та відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Враховуючи те, що доказів сплати податкового боргу відповідачем не надано, а наявність такого боргу на суму 528 802,80 грн. підтверджується наданим позивачем розрахунком суми заборгованості та інтегрованою карткою платника податків, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Головного управління ДФС у Донецькій області до приватного акціонерного товариства «Старо-Кримський кар'єр» про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.
Стягнути грошові кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують Приватне акціонерне товариство «Старо-Кримський кар'єр» (місцезнаходження: м. Маріуполь, смт. Старий Крим, код ЄДРПОУ 00292215) в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 528802, 80 грн.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 26 липня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Є.І. Грищенко