01 серпня 2019 року 09 год. 15 хв.Справа № 280/3105/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69057, м.Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2-Б; код ЄДРПОУ 41248629) про визнання дій протиправними та стягнення нарахованої та невиплаченої суми пенсії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії по інвалідності 3-ї групи за період з 07.03.2018 року по вересень 2018 року включно - протиправними; стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за нарахованою, але невиплаченою пенсією по інвалідності 3-ї групи, за період з 07.03.2018 року по вересень 2018 року включно, у розмірі 9882 грн. 97 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він є внутрішньо переміщеною особою та на теперішній час знаходить на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м.Запоріжжя. Зазначає, що отримує пенсію по інвалідності 3-ї групи загального захворювання, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата якої була поновлена з 07.03.2018. Вказує, що відповідно до відповідей Центрального ОУПФУ м.Запоріжжя, викладених у листах від 16.10.2018 та 01.03.2019 пенсія за період з 07.03.2018 по вересень 2018 року нарахована на жовтень 2018 року і буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. У позивача немає можливості отримати належні йому суми нарахованої, але невиплаченої пенсії, оскільки на теперішній час жодного окремого порядку Кабінетом Міністрів України не визначено. Вважає таку бездіяльність протиправною та просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 01.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/3105/18. Призначено судове засідання на 29.07.2019 без виклику сторін.
17.07.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву вх. № 29340, в якому Центральне ОУПФУ м.Запоріжжя посилається на те, що у зв'язку з переїздом позивач з 01.08.2014 перебуває в об'єднаному управління на пенсійному обліку як внутрішньо переміщена особа згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» віл 20.10.2014 № 1706-VII та на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Зазначає, що виплата пенсії позивача по інвалідності тривала до 31.11.2017, а 01.12.2017 припинена, оскільки закінчилась дія довідки МСЕК. 02.05.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії по інвалідності, проте довідка МСЕК не була ним надана, у зв'язку із чим відповідачем був зроблений запит вказаної довідки до Волноваського району Донецької області. Так, згідно нової довідки МСЕК 3 група інвалідності позивачу встановлена безстроково з 07.03.2018, а відтак пенсія нарахована саме з цієї дати, а виплати поновлено з 01.10.2018. Крім того зазначає, що сума пенсій за період з березня по вересень 2018 року в розмірі 9882,97 грн. буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Приписами ч. 2 ст. 263 КАС України, визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки від 02.05.2018 року № 0000527077 ОСОБА_1 взято на облік, як внутрішньо переміщену особу. Адресою фактичного місця проживання/перебування є: АДРЕСА_1 .
З 01.08.2014 позивач перебуває на обліку в Центральному ОУПФУ м.Запоріжжя та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виплата пенсії позивача по інвалідності тривала до 31.11.2017, а 01.12.2017 припинена, оскільки закінчилась дія довідки МСЕК.
Згідно нової довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0907734 від 03.07.2018 позивачу безстроково встановлено 3 групу інвалідності загального захворювання.
Відповідно до листів-відповідей Центрального ОУФПУ м.Запоріжжя від 16.10.2018 № 635/Я-9 та від 01.03.2019 № 144/Я-9 позивач 02.05.2018 звернувся до Центрального ОУПФУ м.Запоріжжя з заявою про поновлення виплати пенсії. Відповідно до заяви позивача від 12.06.2018 відповідачем було зроблено запит довідки МСЕК з Волноваського району Донецької області. Згідно довідки МСЕК серії АВ №0907734, виданої 07.03.2018 пенсію нараховано з дати огляду, тобто з 07.03.2018. Зазначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Позивач не погодившись з діями відповідача щодо невиплати йому пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
За приписами ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
З наданого до матеріалів адміністративної справи відзиву судом встановлено, що на підставу припинення здійснення позивачу пенсійних виплат за минулий період відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 (зі змінами відповідно до постанови КМУ від 25.04.2018 № 335).
Разом з тим, суд не може погодитись з правомірністю дії відповідача щодо припинення виплати пенсії за минулий період, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що відповідачем не заперечується права на отримання пенсійних виплат за минулий період, а лише вказується, що такі виплати будуть здійснюватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений на розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №1058, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону № 1058, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною 1 ст. 5 Закону № 1058 визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 1058, виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Тобто, положення Закону №1058, зокрема з питання порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, мають пріоритет перед іншими нормативно-правовими актами, а інші Закони та підзаконні акти застосовуються в частині, що йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1058, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
З матеріалів адміністративної справи встановлено, що позивачу саме з 07.03.2018 припинено виплату пенсії за минулий період.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.
Наявність будь-якої з вищевказаних підстав відповідачем не доведена. Відтак, невиплата пенсії позивачу у спірний період суд вважає протиправною бездіяльністю, що не ґрунтується на вимогах Закону.
Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що Законом № 1058 чітко визначено, що припинення виплати пенсій можливо лише у випадках встановлених Законом, а прийняті постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть вносити зміни чи доповнювати підстави для поновлення/припинення пенсійних виплат встановлені зазначеними Законами.
Особливу увагу суд звертає на те, що згідно преамбули Закону №1058, зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», суд не приймає з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII, Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.
Частиною 2 ст. 20 Закону №1706-VII визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.
Проте наведені положення Закону №1706-VII не надають Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій.
За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону №1706-VII).
Отже, ураховуючи наведені положення Закону №1706-VII, суд вважає, що прийняття законодавцем зазначеного Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в Законі №1058.
Суд також звертає увагу на положення ст. 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Також, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що нарахована пенсія з 07.03.2018 року по вересень 2018 року включно, у розмірі 9882,97 грн. буде виплачена на умовах окремого порядку. При цьому, відповідач в жодному з листів, а також у відзиві на адміністративний позов не зазначив, який нормативним документом визначений такий окремий порядок та за яких підстав і саме головне коли має відбутись виплата позивачу заборгованості за пенсією.
Відтак, суд вважає обраний позивачем спосіб захисту шляхом стягнення нарахованих Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м.Запоріжжя сум пенсії належним і таким, що забезпечить остаточне вирішення спору між сторонами.
При цьому слід звернути увагу на те, що суд в даному випадку, не перебирає на себе дискреційні повноваження відповідача щодо обчислення та нарахування пенсії, оскільки остання позивачу вже нарахована і визначені відповідні суми, що підтверджується листом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя від 01.03.2019 вих. № 144/я-9 та відзивом на адміністративний позов.
Згідно вимог ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, оскільки відповідачем не доведено належним чином правомірність невиплати пенсії позивачу з 07.03.2018 року по вересень 2018 року включно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.07.2019 ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69057, м.Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2-Б; код ЄДРПОУ 41248629) про визнання дій протиправними та стягнення нарахованої та невиплаченої суми пенсії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії по інвалідності 3-ї групи за період з 07.03.2018 року по вересень 2018 року включно.
Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за нарахованою, але невиплаченою пенсією по інвалідності 3-ї групи, за період з 07.03.2018 року по вересень 2018 року включно, у розмірі 9882 (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві )грн. 97 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.08.2019.
Суддя Л.Я. Максименко