22 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/6417/19
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,
за участю: представника позивача Скригонюка І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Міністерства внутрішніх справ України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними,
встановив:
Міністерство внутрішніх справ України звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії державного виконавця стосовно зобов'язання МВС України відповідно до п.3 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" здійснити перевірку, відібрати письмові пояснення у відповідальних за виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 у справі №806/1961/18 та повідомити відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у м.Києві МЮ України про результати проведеної перевірки стосовно викладених в листі - вимозі від 04.04.2019 № 57195555/7 обставин.
В обґрунтування позову зазначено, що листом позивачу повідомлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві перебуває виконавче провадження №57195555 з виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 по справі №806/1961/18 13.09.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. У зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду та ігноруванням вимог державного виконавця УМВС України на Південно-Західній залізниці державний виконавець надіслав на адресу МВС України лист - вимогу від 04.04.2019 вих. № 57195555/7 з вимогою здійснити контроль за виконанням вищезазначеного рішення. Позивач вказує, що посилання у наведеному листі на ч.4 ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження" є протиправним.
Ухвалою судді від 20.05.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином і вчасно.
У строк, визначений ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлений ухвалою суду від 20.05.2019 відзив на адміністративний позов не надіслав.
Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Представником відповідача клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву подано не було.
Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
На повторну вимогу суду від 03.06.2019 Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Міністерства юстиції України 21 червня 2019 року направило на адресу суду матеріали виконавчого провадження №57195555.
Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві перебуває виконавче провадження № 57195555 з виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 по справі №806/1961/18 про зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у пільговому обчисленні час проходження служби в органах внутрішніх справ України у зоні безумовного (обов'язкового) гарантованого добровільного відселення один місяць служби за півтора місяця за період з 01.08.1996 по 26.06.2015 (а.с.46).
Постановою від 13.09.2018 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м.Києві Григорян О.Г. відкрито виконавче провадження № 57195555 (а.с.49).
Листом від 13.09.2018 Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці повідомлено про відкриття виконавчого провадження (а.с.50).
Зі змісту Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.09.2018 встановлено, що Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці з 10.07.2015 перебуває у стані припинення. Головою комісії з припинення (ліквідатором) зазначено ОСОБА_2 (а.с.51-52).
У зв'язку з тим, що особою відповідальною за виконання рішення суду не вчинено жодних дій, Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Міністерства юстиції України до Міністерства внутрішніх справ України направлено лист від 04.04.2019 №57195555/7 "Про здійснення контролю". В прохальній частині листа головний державний виконавець просить провести перевірку викладених у даному листі фактів та відібрати письмові пояснення відповідальних за виконання рішення суду осіб, щодо безпідставного тривалого невиконання рішення суду та ігнорування вимог державного виконавця, що призвело до спричинення збитків державі у вигляді штрафів, як заходів адміністративного впливу на боржника в сумі 15300 грн. Вказано, про результати проведеної перевірки обов'язково повідомити відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві (а.с.32-33).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно ч.3 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Частиною 5 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що державний виконавець з метою виконання рішень судів має право вчиняти низку дій, спрямованих на реалізацію обов'язку такого виконання лише щодо боржника у виконавчому провадженні.
Згідно вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначено, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Конституційний Суд України вважає, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Як встановлено судом, листом від 04.04.2019 №57195555/7 відповідач просить Міністерство внутрішніх справ України провести перевірку викладених у даному листі фактів та відібрати письмові пояснення відповідальних за виконання рішення суду осіб, щодо безпідставного тривалого невиконання рішення суду та ігнорування вимог державного виконавця, що призвело до спричинення збитків державі у вигляді штрафів, як заходів адміністративного впливу на боржника в сумі 15300 грн.
По змісту заяви вказано, що державний виконавець на підставі норм чинного законодавства у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Так, з метою виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 по справі №806/1961/18 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м.Києві Григорян О.Г. відкрито виконавче провадження № 57195555.
Державним виконавцем з метою виконання рішення суду 10.10.2018 направлено голові ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-Західній залізниці - заступнику начальника Головного управління Національної поліції у м.Києві полковнику поліції Коваленку Ігорю Олександровичу вимогу, якою зобов'язано виконати рішення суду та надати державному виконавцю письмово інформацію про його виконання (а.с.53).
Дана вимога отримана адресатом 12.10.2018, згідно підпису на зворотному поштовому повідомленні (а.с.54).
14.11.2018 заступнику начальника Головного управління Національної поліції у м.Києві полковнику поліції Коваленку Ігорю Олександровичу направлено лист-повідомлення про винесення постанови про накладення штрафу (а.с.55).
Вказаний лист з копією постанови отримано адресатом 19.11.2018 (а.с.56).
В подальшому листами від 04.12.2018 ОСОБА_2 повідомлено про винесення постанов про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про накладення штрафу (а.с.58-59).
Відповідач звернувся до Міністерства внутрішніх справ України з листом про здійснення контролю у зв'язку з тим, що станом на момент звернення боржником рішення суду не виконується, вимоги державного виконавця ігноруються, а постанови про накладення штрафів не виконані в самостійному порядку.
Суд зауважує, що законних підстав для здійснення Міністерством внутрішніх справ України контролю за виконанням Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці рішення суду не має.
Таким чином, посилання державного виконавця у листі від 04.04.2019 на право одержання будь-якої інформації та довідок від інших осіб не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Так, згідно з п.3 ч.3 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Суд зауважує, що саме по собі поняття надання (отримання) інформації не учасниками виконавчого провадження з метою виконання рішення суду можливе.
Однак у листі від 04.04.2019 виконавець фактично вказує на зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України провести перевірку та відібрати пояснення у відповідальних осіб, тобто вчинити певні дії з метою виконання рішення суду, що саме по собі суперечить нормам чинного законодавства.
Міністерство внутрішніх справ України не є стороною (учасником) виконавчого провадження №57195555 та не має відношення до ліквідатора Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.06.2015 № 663 "Про ліквідацію Управління МВС України на Південно-Західній залізниці", було прийнято рішення про ліквідацію Управління МВС України на Південно-Західній залізниці (код ЄДРПОУ 08602997).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.12.2015 № 1551 "Про внесення змін до наказу МВС від 08.06.2015 № 663 "Про ліквідацію Управління МВС України на Південно-Західній залізниці", затверджено головою ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-Західній залізниці - заступника начальника Головного управління Національної поліції у м.Києві полковника поліції Коваленка Ігоря Олександровича.
Вказана інформація підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де Головою комісії з припинення (ліквідатором) Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці вказано ОСОБА_2 (а.с.51-52).
Враховуючи вищевикладене, дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Григорян Олени Грайровної щодо вимоги про здійснення контролю Міністерством внутрішніх справ України є протиправними.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, під час розгляду справи суд встановив відсутність законних та обґрунтованих підстав у відповідача для звернення до позивача за здійсненням контролю, у зв'язку з чим дії державного виконавця визнаються протиправними, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
В силу приписів ст.139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян Олени Грайровної (вул. Виборзька, 32, Київ 56, 03056,) щодо направлення листа Міністерству внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, Мсп601, Центральна Частина Києва, Київ, 01601, ЄДРПОУ 00032684) "Про здійснення контролю" від 04.04.2019 №57195555/7.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Панкеєва
Повне судове рішення складене 31 липня 2019 року