03 липня 2019 року Справа № 160/4101/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Барановського Р. А.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №160/4101/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у прохальній частині якої позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо не включення ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи позивача на ПАТ "Дніпропетровській трубний завод" з 01.09.2017р. по 31.12.2018р.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи на ПАТ "Дніпропетровській трубний завод" з 01.09.2017р. по 31.12.2018р. та здійснити перерахунок суми призначеної ОСОБА_1 пенсії.
Справі за вищезазначеним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/4101/19 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Барановському Р.А.
Вищезазначений адміністративний позов не відповідав вимогам ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою суду від 11.05.2019р. був залишений без руху, з встановленням позивачу терміну для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На виконання ухвали суду від 11.05.2019р. позивач виправив вказані недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2019р. відкрито провадження по справі №160/4101/19 за вищезазначеним позовом та ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження згідно ч. 2 ст. 257 та ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні.
18.06.2019р. суд виніс ухвали, якими відмовив у задоволенні клопотань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участю представника відповідача та про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Згідно із статтею 126 Кодексу адміністративного судочинства України сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи №160/4101/19 у спрощеному провадженні з урахуванням положень статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що за наявності страхового стажу роботи йому була призначена пенсія за віком. Маючи два роки страхового стажу після призначення пенсії, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії, однак останнім такий перерахунок було здійснено без врахування стажу роботи позивача за період з 01.09.2017р. по 31.12.2018р. з огляду на не сплату ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» страхових внесків. ОСОБА_1 вважає такі дії пенсійного органу протиправними, оскільки наведені у письмовій відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обставини, на думку позивача, не можуть бути підставою для не зарахування періоду його роботи на вказаному підприємстві, оскільки за несплату страхових внесків відповідальність має нести підприємство-страхувальник, а не застрахована особа.
Позиція Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області аргументована безпідставністю заявлених до суду вимог. Так, відповідач зазначив, що після проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.12.2018р. страховий стаж останнього склав 48 років 4 місяці 7 днів, обчислений по 31.08.2017р., на підставі даних персоніфікованого обліку та згідно сплаті страхових внесків ПАТ «Дніпропетровський трубний завод». Так, відповідач зауважив, що з урахуванням того, що ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» не сплатило страхові внески по 31.08.2017р., то пенсійним органом правомірно, на законних підставах не зараховано вказаний період до страхового стажу позивача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 05.07.2004р. та по теперішній час (17.04.2019р.) працював на різних посадах у ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», що підтверджується записами наявної у матеріалах справи копії трудової книжки позивача (записи №№32-36).
З огляду на наявність страхового стажу позивачу була призначена пенсія за віком.
27.11.2018р., як зазначив у відзиві відповідач, ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок його пенсії, який було здійснено без врахування стажу роботи позивача з 01.09.2017р. по 31.12.2018р., оскільки ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» не були сплачені страхові внески.
12.03.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо надання письмової вмотивованої відповіді про причини не зарахування до його страхового стажу періоду роботи на ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» з 01.09.2017р. по 31.12.2018р.
У відповідь на дану заяву пенсійним органом (Новокодацький відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) було направлено позивачу лист «Про розгляд звернення» за вих. №1938/К-09 від 10.04.2019р., в якому відповідач зазначив, що на підставі особистої заяви від 27.11.2018р. позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.12.2018р. згідно ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за №1058 від 09.07.2003р. з дорахуванням стажу.
Крім того, у даному листі відповідач також повідомив ОСОБА_1 про те, що у зв'язку зі сплатою ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» страхових внесків по 31.08.2017р., то розмір пенсії позивача обчислено, виходячи із загального стажу, зарахованого по 31.08.2017р., який складає 48 років 4 місяці 7 днів.
Не погодившись із вищезазначеною позицією пенсійного органу, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
Даний спір виник у зв'язку із незгодою ОСОБА_1 з діями пенсійного органу щодо не включення до його страхового стажу періоду роботи на ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» з 01.09.2017р. по 31.12.2018р. при проведенні перерахунку її пенсії у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати пенсійний орган зарахувати вказаний період до його страхового стажу та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, призначеної позивачеві, з урахуванням наведеного періоду страхового стажу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р. (далі - Закон №1058-IV).
У відповідності до статті 1 Закону №1058-IV, у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Приписами ч.1 ст. 21 Закону №1058-IV передбачено, що з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.
Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
У ч.2 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV застосовується з 01.10.2017р.).
Згідно із частиною 1 статті 15 Закону № 1058-IVплатниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2 статті 20 Закону № 1058-IV).
Положення ч.ч. 4-6, 9, 10 ст. 20 Закону №1058-IV передбачають, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Крім того, згідно із частиною 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010р. (з наступними змінами та доповненнями) за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Так, з матеріалів справи слідує, що позивачу у спірний період роботи на ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески.
Водночас, відсутність за даними системи індивідуальних відомостей про застраховану особу про сплату страхових внесків з 01.09.2017р. по 31.12.2018р. у ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», а так само наявність у відповідного підприємства непогашеної заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску - не може бути підставою для не зарахування цього періоду до страхового стажу під час перерахунку пенсії позивачу.
Проаналізувавши вищенаведене суд зазначає, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Так, у період з 01.09.2017р. року по 31.12.2018р. ОСОБА_1 працював в ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» згідно із записами у трудовій книжці позивача, а, отже, у даний період часу позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата з огляду на відсутність доказів протилежного.
Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Крім того, ч.1 ст.58 Закону №1058-IV зазначено, що саме Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання обов'язків підприємства по сплаті страхових внесків.
В той час як не зарахування відповідачем періоду роботи позивача з 01.09.2017р. по 31.12.2018р. до страхового стажу позбавляє його права отримувати пенсію за віком на пільгових умовах.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом та право на їх отримання гарантовано законом.
Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство - страхувальник, в якому працює позивач, так як саме воно нараховує страхові внески із заробітної плати застрахованої особи.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Сама по собі наявність заборгованості у платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не може обмежувати прав позивача (як працівника), а отже не може впливати на визначення його страхового стажу з урахуванням того, що з його заробітної плати страхові внески таким платником були фактично утриманні.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Наявність заборгованості ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» перед відповідачем зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови позивачу у перерахунку останньому призначеної пенсії за віком із зарахуванням відповідного періоду роботи до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство - страхувальник ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», на якому позивач працює як застрахована особа.
Суд зазначає, що відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи позивача до його пільгового стажу, з врахуванням до страхового стажу відповідного періоду роботи позивача на ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.
Отже, надаючи оцінку оскаржуваним діям пенсійного органу, суд зазначає, згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, безсторонньо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення неупереджено, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність оскаржуваних дій.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст.ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768, 40 грн., що документально підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією за №0.0.1336748998 від 24.04.2019р. (дата валютування - 25.04.2019р.) на суму 768, 40 грн.
Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем - у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю, суд доходить до висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу адміністративного позову до суду в сумі 768, 40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі №160/4101/19 (Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області).
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зазначене позивачем у позовній заяві місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо не включення ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи позивача на ПАТ "Дніпропетровській трубний завод" з 01.09.2017р. по 31.12.2018р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи на ПАТ "Дніпропетровській трубний завод" з 01.09.2017р. по 31.12.2018р. та здійснити перерахунок суми призначеної ОСОБА_1 пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Копію рішення суду направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.А. Барановський