м. Вінниця
24 липня 2019 р. Справа № 120/1980/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Мультян Марини Бондівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Краєвської І.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представників відповідача: Мякінькової Л.І., Морозової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 27.11.2018 року №0054841305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 352037,03 гривень, в тому числі 281329,62 гривень податкового зобов'язання та 70407,41 гривень штрафних санкцій;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 27.11.2018 року №0054851305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 29336,43 гривень, в тому числі 23469,14 гривень податкового зобов'язання та 5867,29 гривень штрафних санкцій.
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що згідно акту № 5131/1305/2364002527 від 17.10.2018 року вбачається, що Головним управлінням ДФС у Вінницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку та виявлено ряд правопорушень, зокрема: п.п. «д», п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік на суму 281629,62 гривень; п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу ХХ ПК України у результаті чого визначено суму військового збору за результатами 2017 року на суму 23469,14 гривень. В пункті 1.12 акту зазначено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_2 в 2017 році мала взаємовідносини з АТ «ОТП Банк» від якого отримала дохід як додаткове благо, що включається до загальномісячного (річного) оподаткованого доходу в сумі 1564600,00 гривень. Пунктом 2.1.4 акту здійснено розрахунок податку на доходи фізичних осіб на 2017 рік та донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік у сумі 281629,62 гривень. Однак, позивач не погоджується з такою позицією Головного управління ДФС у Вінницькій області, та вказує, що взаємовідносини з АТ «ОТП Банк» припинилися у 2016 році. Так, 30.09.2016 року між позивачем та АТ «ОТП Банк» укладено договір про внесення змін та доповнень № 3 (прощення боргу) до кредитного договору №ML-В0/056/2007 від 04.12.2007 року. Крім того, 30.09.2016 року листом за № В00-73-5-5/690 АТ «ОТП Банк» повідомив позивача, що немає до неї жодних майнових претензій та вимог по кредитному договору №ML-В0/056/2007 від 04.12.2007 року.
З посиланням на Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», вказує, що анульована (прощена) АТ «ОТП Банк» сума заборгованості в сумі 1564600,00 гривень не є додатковим благом.
Відтак, вважає, що винесені за результатом перевірки податкові повідомлення-рішення № 0054841305 та № 0054851305 від 27 листопада 2018 року протиправні, тому просить їх скасувати.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.06.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Крім того, даною ухвалою встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України та 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення в порядку ст. 164 КАС України, а позивачу - 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив в порядку ст. 163 КАС України.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно якого, останній заперечує щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач в 2017 році мала взаємовідносини з АТ «ОТП Банк», від якого отримала дохід як додаткове благо, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Відповідно законодавства України, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Оскільки позивач не включила анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу, Головним управління ДФС у Вінницькій області, за результатами перевірки платнику податків-фізичній особі ОСОБА_2 донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 281629,62 гривень та податкове зобов'язання з військового збору 23469,14 гривень. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.
16.07.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить відхилити заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві. Просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 27.11.2018 року №0054841305 та №0054851305.
Представники відповідача в судовому засіданні позов заперечили. Вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесенні на законних підставах. Просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.
04.12.2007 між позивачем та АТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір №ML-В0/056/2007. Згідно умов даного договору банк зобов'язується надати позивачу кредитні кошти в сумі 98000 доларів США. Водночас позивач зобов'язується прийняти вказані кошти та повернути їх банку в порядку та на умовах, визначних в договорі, не пізніше 05.12.2022 року.
30.09.2016 року за вих. №В00-73-5-5/692 АТ «ОТП Банк» надав витяг з рішення підкомітету по роботі з проблемною заборгованістю фізичних осіб та представників середнього та малого бізнесу № 160 від 27.09.2016 року АТ «ОТП Банк», що погоджено з кредитним договором №ML-В0/056/2007, яким затверджено схему реструктуризації, де за умови відшкодування витрат на ППР в повному обсязі, погоджено в разі сплати клієнтом суми в розмірі 34800 доларів США за кредитним договором №ML-В0/056/2007 від 04.12.2007 року, залишок заборгованості по кредиту та пеню буде списано в повному обсязі та підписано з клієнтом додатковий договір про прощення боргу та зупинено нарахування відсотків з дати підписання додаткового договору.
30.09.2016 року між позивачем та АТ «ОТП Банк» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 3 (про прощення боргу) до кредитного договору №ML-В0/056/2007 від 04.12.2007 року, яким кредитний договір №ML-В0/056/2007 від 04.12.2007 року доповнено п. 1.1 яким, позичальник зобов'язується погасити боргові зобов'язання у термін до 30.09.2016 року в розмірі 34800 (тридцять чотири тисячі вісімсот гривень) доларів США, що в еквіваленті по курсу Національного банку України на день укладення цього Додаткового договору становить 901733,39 (дев'ятсот одна тисяча сімсот тридцять три тисячі 39 копійок).
Та п. 1.2 де, за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та п.п. 1.1 Додаткового договору, позичальник буде вважатися таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед банком в повному обсязі і банк керуючись ст. 605 Цивільного кодексу України, здійснює анулювання (прощення) боргу у розмірі 60381,91 (шістдесят тисяч триста вісімдесят одну гривню 91 копійок) доларів США, що в еквіваленті по курсу Національного банку України на день укладення Додаткового договору становить 1564608,75 (один мільйон п'ятсот шістдесят чотири тисячі шістсот вісім гривень 75 копійок).
Як видно з довідки АТ «ОТП Банк» № В00-73-5-5/690 від 30.09.2016 року, АТ «ОТП Банк» повідомив позивача, що немає до неї жодних майнових претензій та вимог по кредитному договору №ML-В0/056/2007 від 04.12.2007 року.
Із довідки АТ «ОТП Банк» № В00-01/184 від 04.04.2019 року вбачається, що по кредитному договору №ML-В0/056/2007 від 04.12.2007 року банком було анульовано кошти в сумі 60381,91 доларів США.
Головним управлінням ДФС у Вінницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ «ОТП Банк» за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 рік.
За наслідками перевірки було складено Акт від 07.10.2018 року № 5131/1305/2364002527 (далі - Акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:
- п.п. «д», п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік на суму 281629,62 гривень;
- п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у результаті чого визначено суму військового збору за результатами 2017 року на суму 23469,14 гривень.
На підстав вказаного Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Вінницькій області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0054841305 від 27.11.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 352037,03 гривень, в тому числі 281329,62 гривень податкового зобов'язання та 70407,41 гривень штрафних санкцій;
- №0054851305 від 27.11.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 29336,43 гривень, в тому числі 23469,14 гривень податкового зобов'язання та 5867,29 гривень штрафних санкцій
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулася до адміністративного суду з позовом про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Приписами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Положеннями пп. 78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України, які вказані як підстави проведення перевірки, визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється в разі, якщо: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансферного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4 ст.78 ПК України).
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 ПК України.
Згідно п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає право посадовим особам контролюючого органу розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.
Вимогами п.п. 2.3.2.2. розд. II наказу Мінфіну № 395 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами» від 14.03.2013 року визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Як встановлено судом вище, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ «ОТП Банк» за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 рік. За наслідками якої було складено Акт від 07.10.2018 року № 5131/1305/2364002527 та прийнято податкові повідомлення-рішення №0054841305 від 27.11.2018 року, №0054851305 від 27.11.2018 року.
Взаємовідносини позивача з АТ «ОТП Банк» по кредитному договору від 04.12.2007 року припинились 30.09.2016 року після прийняття банком, як кредитором, рішення про анулювання позивачу кредитної заборгованості в сумі 60381,91 доларів США.
Відтак, у ОСОБА_2 могло виникнути зобов'язання подати декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік.
Однак, оскільки перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ «ОТП Банк» проводилася за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 рік, висновки контролюючого органу щодо заниження загального річного оподаткованого доходу висвітленні у складено Акті від 07.10.2018 року № 5131/1305/2364002527 не відповідають дійсності. Відтак, суд доходить висновку про порушення Головним управлінням ДФС у Вінницькій області вимог податкового законодавства при проведенні перевірки та складенні за її результатами Акту від 07.10.2018 року № 5131/1305/2364002527.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абз. 2, 3 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
За визначеннями, наведеними у п.п. 14.1.54, 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні; додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом..
В силу вимог п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.
Законом України від 09.04.2015 № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено п. 8 такого змісту: «Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року».
Судом встановлено, що взаємовідносини позивача з АТ «ОТП Банк» по кредитному договору від 04.12.2007 року припинились 30.09.2016 після прийняття банком, як кредитором, рішення про анулювання позивачу кредитної заборгованості в сумі 60381,91 доларів США. На дату прощення боргу в гривневому еквіваленті це становило 1564608,75 грн за курсом НБУ. Саме з цієї суми доходу відповідач визначив грошові зобов'язання позивача з ПДФО на загальну суму 281329,62 гривень та з військового збору на загальну суму 23469,14 гривень.
Однак при цьому відповідач безпідставно не застосував положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України та не врахував, що до додаткового блага платника податків не включається сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що станом на 01.01.2014 не була погашена, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 року.
Таким чином, при анулюванні (прощенні) суми основного боргу, що виникла до 01.01.2014 року і не була погашена до цієї дати, базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є додаткове благо платника податку, до якого належить сума основного боргу платника податку за фінансовим кредитом в іноземній валюті (сума боргу за тілом кредиту), яка не погашена до 01.01.2014 року та яка перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, яка прощена за самостійним рішенням кредитора, за мінусом різниці між сумою такого основного боргу в іноземній валюті, що визначається за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014 року.
Відтак, з метою правильного визначення бази оподаткування та, відповідно, сум грошового зобов'язання, що підлягають сплаті позивачем у зв'язку з отриманням доходу у вигляді додаткового блага, контролюючий орган повинен був перевірити отриману податкову інформацію та з'ясувати, зокрема, чи мав позивач суму основного боргу за кредитом перед банком, із неї яка сума основного боргу перед банком не була погашена позивачем станом на 01.01.2014 рік; яка сума основного боргу анульована (прощена) банком, із неї яка сума анульованого (прощеного) основного боргу, що не була погашена позивачем станом на 01.01.2014 рік; еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню за офіційним курсом НБУ, із неї: еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях, що не була погашена позивачем станом на 01.01.2014 рік, на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях, що не була погашена позивачем станом на 01.01.2014 рік; різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 рік.
Як наслідок, до складу загального річного оподатковуваного доходу позивача за 2017 рік було включено всю суму прощеного боргу, в тому числі суми, що відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України не вважаються додатковим благом.
Крім того, контролюючим органом не було встановлено, що взаємовідносини позивача з АТ «ОТП Банк» по кредитному договору від 04.12.2007 року припинились 30.09.2016 року. Відповідно, суми грошових зобов'язань позивача з податку на доходи фізичних осіб та військового збору були визначені помилково та істотно завищені.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без дотримання вимог чинного законодавства України та порушують майнові права та інтереси позивача, що захищені ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відтак позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0054841305 та № 0054851305 від 27.11.2018 року належить задовольнити повністю.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 16 КАС України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 1, 7 статті 139 КАС визначено та зобов'язано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Статтею 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року пердбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених судових витрат, позивачем до позовної заяви надано копію ордеру про надання правової допомоги серії ЗР №60071 від 19.06.2019 року, договір про надання правової допомоги №12/06-2019 від 12.06.2019 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 06.07.2019 року, квитанцію №TS200594 від 18.06.2019 року, якими підтверджено сплату гонорару адвокату Супрун М.І. в розмірі 3000 гривень
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 72 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 27.11.2018 року №0054841305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 352037,03 гривень, в тому числі 281329,62 гривень податкового зобов'язання та 70407,41 гривень штрафних санкцій.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 27.11.2018 року №0054851305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 29336,43 гривень, в тому числі 23469,14 гривень податкового зобов'язання та 5867,29 гривень штрафних санкцій.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області на користь ОСОБА_2 сплачений при звернені до суду судовий збір в розмірі 3813,74 грн. (три тисячі вісімсот тринадцять гривень 74 копійки).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39402165)
Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 31.07.2019 року.
Суддя Мультян Марина Бондівна